Справа № 732/869/25
Провадження № 2/732/375/25
07 серпня 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді - Бойко А. О., за участю секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Городня цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса: вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу,
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» через свого представника Попова Вячеслава Євгеновича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 947,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 3690,27 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн.
Позов мотивований тим, що рішенням Городнянського районного суду від 30 березня 2018 року було задоволено позов ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (ПрАТ «УПСК») до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, та з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УПСК» стягнуто 5155,68 грн в повернення сплаченого страхового відшкодування за кредитним договором від 14.03.2013 та 1600,00 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору. ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у примусовому порядку. Постановою державного виконавця Городнянського районного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Суми) Московко Д. Ф. від 27.07.2020 було відкрито виконавче провадження № 62654829. 13 травня 2024 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 62654829 у зв'язку з фактичним виконанням рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.03.2018.
Оскільки рішення суду, яке набрало чинності 14 травня 2018 року, фактично було виконане повністю лише 13 травня 2024 року, позивач вважає, що він має право на стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, у зв'язку з чим представник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 947,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 3690,27 грн.
Ухвалою судді від 13 червня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в особі уповноваженого представника в судове засідання не з'явився.
09.07.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подав письмове клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує та підтримує позов у повному обсязі (а. с. 22-23).
Згідно із ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місця його реєстрації відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1577429 від 17.07.2025: АДРЕСА_2 (а. с. 25). Крім того, відповідачу надсилалася судова повістка за адресою його проживання, вказаною у позовній заяві. Згідно із відмітками поштового відділення поштові відправлення з судовою повісткою про виклик в судові засідання на 17.07.2025 та 07.08.2025 не отримані адресатом, наявна відмітка, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 21, 29, 30).
У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.
Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд встановив наступне.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2018 року було задоволено позов ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (ПрАТ «УПСК») до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, та з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УПСК» стягнуто 5155,68 грн в повернення сплаченого страхового відшкодування за кредитним договором від 14.03.2013 та 1600,00 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору. Рішення суду набрало законної сили 14 травня 2018 року (а.с.8-10).
Постановою державного виконавця Городнянського районного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Московко Д. Ф. від 27.07.2020 було відкрито виконавче провадження № 62654829 з виконання виконавчого листа №732/1955/17, виданого 17 травня 2018 року Городнянським районним судом Чернігівської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заборгованості у сумі 6755,68 грн (а. с. 11-12).
Постановою державного виконавця Городнянського відділу ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шабуні Д. Ф. від 13 травня 2024 року виконавче провадження № 62654829 закінчене, оскільки рішення суду виконано фактично і в повному обсязі згідно з виконавчим документом (а. с. 14).
Таким чином, рішення суду яке набрало чинності 14 травня 2018 року, фактично було виконано повністю 13 травня 2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20) зазначено: «у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, у частині 2 статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Нарахування трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням трьох процентів річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. З ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».
Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену практику щодо 3 % річних та інфляційних втрат, звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Суд звертає увагу, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18).
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст. ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальний розмір інфляційних витрат за період з травня 2018 року по травень 2024 року складає 3690,27 грн, загальна сума 3% річних за період з 31.03.2018 (наступний день після ухвалення рішення суду по справі №732/1955/17) по 12 травня 2024 року (день виконання грошового зобов'язання в повному обсязі) складає 947,09 грн.
Під час дослідження доказів встановлено, що у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем після ухвалення рішення суду по справі № 732/1955/17 та набрання ним законної сили.
Якщо рішення не виконано в установленому законом порядку, прийняття судом рішення не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Оскільки відповідач порушив вказане грошове зобов'язання, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України, так як грошове зобов'язання виникло між сторонами з факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Так як судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в порядку регресу фактично виконано, суд вбачає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних нараховані на суму боргу, стягнуту рішенням суду, з моменту набрання цим рішенням законної сили - з 14 травня 2018 року по день виконання грошового зобов'язання в повному обсязі - 12 травня 2024 року.
Разом з тим, суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2021 у справі № 910/13071/19 вказав, що методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи зазначене та встановлені вище періоди прострочення, інфляційні втрати розраховуються в середньому за місяць і у разі, якщо прострочення існувало 15 чи більше днів у місяці.
З огляду на викладене, здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути: інфляційні втрати у розмірі 3 637,51 грн за період з травня 14 травня 2018 року по квітень 2024 року включно (5155,68 (сума заборгованості) *-1,70553385 (індекс інфляції за весь вказаний період) - 5155,68) та 3% річних у розмірі 928,02 грн (5155,68 (сума заборгованості)*3%*2190 (кількість днів прострочення):365 (кількість днів у році).
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 162230022 від 09.06.2025, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2384,85 грн (2422,40 грн сума сплаченого позивачем судового збору х 0,9845 - коефіцієнт задоволених вимог).
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 141, 264-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» інфляційні втрати у розмірі 3637,51 грн та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 928,02 грн, а всього стягнути 4565,53 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 2384,85 грн судового збору.
У решті позовних вимог, відмовити.
Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз'яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складений і підписаний 07.08.2025.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (адреса: вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко