Справа № 732/922/25
Провадження 2/732/391/25
07 серпня 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Городня цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» (вул. ім. В. Ющенка, 61, м. Батурин Ніжинського району Чернігівської області, 16512, код ЄДРПОУ 41105190) про розірвання договору оренди землі,
ОСОБА_1 звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ТОВ «Гетьманське», в якому просив розірвати договір оренди землі від 31.03.2014, змінений додатковою угодою (невід'ємною його частиною) до договору від 01.01.2018, предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,9331 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0279. Також позивач просив припинити речове право на вказану земельну ділянку, а саме право оренди, зареєстроване за ТОВ «Гетьманське», номер запису про інше речове право № 52163335.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,9331 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0279, яка розташована в адміністративних межах Лемешівської сільської ради Городянського (наразі Чернігівського) району Чернігівської області. 31 березня 2014 року між позивачем та СТОВ «Іскра» було укладено договір оренди землі № 86, строком на 10 років. 01 січня 2018 року між ОСОБА_1 , СТОВ «Іскра» та ТОВ «Гетьманське» укладено додаткову угоду № 668, відповідно до якої ТОВ «Гетьманське» прийняло на себе права та обов'язки орендаря - СТОВ «Іскра» по вищевказаному договору оренди землі, строк оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки продовжено до 31 грудня 2025 року.
16 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гетьманське» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 86 від 31.03.2014, згідно з якою сторони дійшли згоди внести зміни до вказаного договору оренди землі, виклавши його в новій редакції. Згідно з вказаною угодою строк дії договору оренди земельної ділянки площею 4,9331 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0279 визначений до 31 березня 2029 року; розмір орендної плати 8888,01 грн за повний рік оренди; строк внесення орендної плати - до 31 грудня.
Позивач вказує, що за 2023-2024 роки ТОВ «Гетьманське» орендну плату йому не сплатило, а тому внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати, позивач бажає розірвати договір із цим орендарем.
Ухвалою судді від 20 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви позивач просив розглянути справу без його участі на підставі наявних документів (а. с. 3 зв.).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлявся належним чином за місцем реєстрації юридичної особи, перевіреної судом (а. с. 17-19). В матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення судової кореспонденції адресату та довідка про доставку електронного документу одержувачу ТОВ «Гетьманське» в його електронний кабінет (а. с. 22-23).
10.07.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому директор ТОВ «Гетьманське» Анатолій Яременко вказав, що відповідач позовні вимоги не визнає та вважає, що підстави для розірвання спірного договору відсутні. Представник відповідача посилається на те, що орендована земельна ділянка знаходиться на відстані близько 3 км від кордону Республіки Білорусь та 9 км від кордону російської федерації та, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України виконання договірних зобов'язань по сплаті орендної плати стало неможливим. 28.02.2022 Торгово-Промислова Палата України на своєму офіційному сайті опублікувала лист, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) внаслідок військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на всій території України. ТОВ «Гетьманське», за твердженням відповідача, позбавлене можливості обробляти орендовану ділянку, і як наслідок, позбавлене можливості виплачувати орендну плату. ТОВ «Гетьманське» отримало відповідь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області № 704-7033/7003 від 15.12.2023, де вказано, що в Управлінні відсутня інформація щодо можливості ведення сільськогосподарської діяльності та безпечності проведення таких робіт на земельних ділянках на території Чернігівського району, заходи з гуманітарного розмінування території на якій розташована спірна земельна ділянка будуть проведені лише після завершення Збройними Силами України заходів зі стримування агресії російської федерації з території Республіки Білорусь. Представник відповідача одночасно у відзиві заявив клопотання про розгляд справи без його особистої участі.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника судом задоволено.
Вивчивши письмові докази, з'ясувавши позицію сторін по суті заявлених вимог, визначившись із правовідносинами між ними та нормою права, яка підлягає застосуванню до правовідносин сторін, суд дійшов такого висновку.
31.03.2014 між позивачем та орендарем - СТОВ «Іскра» був укладений договір оренди землі № 86, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,9331 га, в тому числі рілля - 4,9331 га. Договір укладено на 10 (десять) років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі - 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає - 1482,57 грн, із якої вираховується податок з доходів орендодавця згідно Податкового кодексу України.
У подальшому, додатковою угодою № 668 від 01 січня 2018 (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до договору оренди землі № 86 від 31.03.2014 визначено новим орендарем Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» і обумовлено у п.4.3, що строк дії договору оренди земельної ділянки, раніше переданої позивачем в оренду СТОВ «Іскра» для нового орендаря ТОВ «Гетьманське» продовжується до 31.12.2025. Також сторонами узгоджено, що новим орендарем орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).
Тож, оскільки договір оренди від 31 березня 2014 року не був нотаріально посвідчений, а був укладений у простій письмовій формі, то і для внесення змін достатньо було укласти додаткову угоду 01 січня 2018 року (до спливу строку договору) у простій письмовій формі. Угода хоч і була у формі багатостороннього договору, яка визначена в ст. 626 Цивільного кодексу України, однак при цьому були враховані загальні положення про договір, які не суперечили тристоронньому договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін.
У додатковій угоді № 668 від 01 січня 2018 року про заміну сторони та про внесення змін до Договору оренди землі № 86 від 31.03.2014 до завершення строку дії договору попередній орендар передав своє переважне право ТОВ «Гетьманське» і орендодавець погодив таку заміну. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ця угода зареєстрована в установленому законом порядку, а речове право - право оренди на земельну ділянку №7421485600:04:000:0279 зареєстроване за ТОВ «Гетьманське», номер запису про інше речове право - 52163335.
Реєстрація прав на оренду землі є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю. Право оренди виникає з моменту реєстрації цього права. Земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права. Реєстрація права є у зоні відповідальності орендаря, який, уклавши договір оренди, що набрав чинності за загальним правилом після підписання (якщо сторони не передбачили іншого в договорі), самостійно реєструє своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на підставі договору оренди. Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, висловленим у справах № 912/3295/18 (постанова 02.10.2020) та № 927/75/20 (постанова від 15.04.2021).
За змістом договору оренди №86 від 31.03.2014 та додаткової угоди до договору від 16.11.2021 орендна плата в обумовленому сторонами розмірі сплачується один раз на рік і сплачується протягом року, але не пізніше 31 грудня поточного року (п. 11 договору оренди землі, п. 4.4 додаткової угоди до договору).
Аналіз змісту договору оренди землі № 86 від 31.03.2014 укладеного між позивачем та СТОВ «Іскра» та додаткової угоди № 668 від 01 січня 2018 року про заміну сторони та про внесення змін до Договору оренди землі № 86 від 31.03.2014, укладеного в подальшому між позивачем та новим орендарем - відповідачем у справі, свідчить, що між сторонами виникли правовідносини оренди землі.
Згідно із ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Аналогічним чином оренда землі визначається і в Законі України «Про оренду землі».
За змістом ч. 1 ст. 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як вбачається із заяви, на заявлений позивачем позов вплинуло те, що він своєчасно не отримав від відповідача те, на що очікував як орендодавець, хоча мав право на отримання орендної плати в узгоджені сторонами строки.
Обставини, визнані сторонами доведенню не підлягають.
Оскільки у відзиві відповідач визнає, що за 2023-2024 роки позивачу орендну плату не виплатив, суд не був зобов'язаний витребовувати первинні бухгалтерські документи.
Права та обов'язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».
Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Згідно із частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом враховується, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Наведене відображено у висновках, сформованих у Постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21). Отже, сам воєнний стан не є безумовною підставою для застосування норми частини шостої статті 762 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У ч. 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як встановлено судом, факт передачі майна новому орендарю ТОВ «Гетьманське» у користування підтверджується Актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від позивача (орендодавця) і попереднього орендаря СТОВ «Іскра», тобто відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - земельну ділянку площею 4,9331 га із кадастровим номером 7421485600:04:000:0279 га на правах оренди до 31.12.2025. У подальшому, як уже зазначалося судом, уклавши додаткову угоду від 16.11.2021 до договору оренди землі № 86 від 31.03.2014, сторони дійшли згоди внести зміни до вказаного договору оренди землі, виклавши його в новій редакції. Згідно з вказаною угодою строк дії договору оренди земельної ділянки площею 4,9331 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0279 визначений до 31 березня 2029 року.
Судом встановлено, що сторонами дія договору не припинялась, майно орендодавцю від орендаря не повернуто і таке майно і надалі продовжує перебувати у користуванні відповідача.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов'язання та використання орендованого майна у період воєнного стану з огляду на таке.
Торгово-промислова палата (ТПП) України у своєму листі від 28.02.2022 «…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор (або ж обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання.
Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Сама по собі війна не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті роз'яснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання у період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Такого сертифіката відповідач не отримував, а лише посилається на те, що вчинив спробу врегулювати питання і звернувся до Головного управління Державної служби України із надзвичайних ситуацій у Чернігівській області. Установлений порядок Регламентом ТПП України від 18.12.2014 не може замінювати іншими заходами, як носили інформативний характер і не є підставою для звільнення від сплати орендної плати за неповернуте нерухоме майно.
Згідно із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, де вказується, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Відповідачем не було надано до суду доказів повідомлення позивача про неможливість виконувати зобов'язання за договором оренди унаслідок дії обставин непереборної сили.
Також, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов'язання за укладеним сторонами договором оренди внаслідок непереборної сили. У матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливлює виконання зобов'язань за договором, шляхом видачі відповідного сертифіката. Законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідач не довів.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що факт невиконання відповідачем свого обов'язку по виплаті орендної плати знайшов своє підтвердження, оскільки відповідачем (орендарем) було порушено обов'язок зі сплати орендної плати позивачу і орендна плата за користування належною останньому земельною ділянкою за 2023-2024 роки не була виплачена. При цьому суд ураховує, що орендна плата не була виплачена відповідачем навіть після пред'явлення позову до суду.
У такому випадку наявні підстави вважати, що з боку відповідача має місце систематичне порушення обов'язку по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.
Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі з підстав, що передбачені п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України. Одночасно слід припинити речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7421485600:04:000:0279, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за ТОВ «Гетьманське».
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а тому сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 598, 626, 629, 651 Цивільного кодексу України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», статтями 10, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, задовольнити повністю.
Розірвати договір оренди землі № 86 від 31 березня 2014 року, змінений додатковою угодою № 668 (яка є його невід'ємною частиною) від 01 січня 2018 року до договору оренди землі № 86 від 31.03.2014, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гетьманське», предметом якого є земельна ділянка (рілля) загальною площею 4,9331 га, кадастровий номер 7421485600:04:000:0279 та припинити речове право - право оренди земельної ділянки (номер запису про речове право: 5216335) із кадастровим номером 7421485600:04:000:0279, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за ТОВ «Гетьманське».
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено і підписано 07.08.2025.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьманське» (вул. ім. В. Ющенка, 61, м. Батурин Ніжинського району Чернігівської області, 16512, код ЄДРПОУ 41105190).
Суддя А. О. Бойко