08.08.2025 Справа №607/13641/25 Провадження №2/607/4089/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,
розглянувши в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , просить стягнути із відповідача в його користь 69 700 грн за договором позики від 22.01.2024.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22.01.2024 уклали договір позики. Згідно умов укладеного договору позивач позичила відповідачу грошові кошти в сумі 69 700 грн. Відповідач свого зобов'язання за договором позики не виконав та ігнорує звернення позивача про повернення боргу.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач не з'явився, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням, в судове засідання не з'явився, не повідомив про причини неявки, будь - яких заяв та відзиву на позов до суду не подавав.
На підставі вимог статтей 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши справу, судом встановлено такі обставини.
Відповідно до розписки від 22.01.2024, ОСОБА_2 підтвердив, що 22.01.2024 отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 69 700 гривень, які зобов'язався повернути до 22.07.2024.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України, у постанові від 18 вересня 2013 року, справа № 6-63цс13, виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Отже, дослідивши розписку, суд доходить переконання, що вона підтверджує факт укладення договору позики, відповідно до умов якого Позивач позичив Відповідачу грошові кошти в сумі 69700 грн строком до 22.07.2024.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно роз'яснень, які викладені у висновку в постанові Великої Палати Верховного суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, згідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Із змісту статті 12,13 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не надав будь-яких доказів повного виконання своїх зобов'язань за договором позики, тому права позивача підлягають судовому захисту, шляхом стягнення вказаних грошових кошів з відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за договором позики від 22.01.2024 розмірі 69 700 грн.
В силу статті 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути сплачені позивачем 1211,20 гривень судового збору.
Керуючись статтями керуючись статтями 5, 19, 81, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 22.01.2024 року в розмірі 69 700 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот) гривень та судові витрати у розмірі 1211,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів здати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк