справа № 492/192/24
провадження № 2/492/180/25
Іменем України
10 квітня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Гусєвої Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Гамурар І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі за текстом - АТ «СК «АРКС») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість в порядку суброгації у розмірі 69293,81 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 26 листопада 2021 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль марки «JEEP», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду міста Одеса від 09 лютого 2022 року (справа № 947/763/22) відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. На момент дорожньо-транспортної пригоди вказаний автомобіль був застрахований в АТ «СК «АРКС» згідно договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 154156Га/05АВ від 15 грудня 2020 року та цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (далі за текстом - АТ «СГ «ТАС»») згідно полісу № АТ/1258928, яким встановлено ліміт відповідальності АТ СГ «ТАС» у розмірі 130000,00 грн., франшиза - 2500,00 грн. АТ «СК «АРКС» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 109730,93 грн., а АТ СГ «ТАС» компенсовано страхове відшкодування у розмірі 40437,12 грн., тому з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає суму 69293,81 грн., яка відповідачем добровільно не відшкодовано, тому позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою.
Представниця позивача, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилася, але до суду від неї надійшла заява, згідно якої просила суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання двічі поспіль був повідомленим належним чином. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулися до суду з довідками відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачу належним чином. Відповідач відзив на позов, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, про причини неявки в суд не повідомив.
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд бере до уваги, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Отже, відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року в справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути у судове засідання.
Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки поспіль відповідача у судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для його неявки.
Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.
Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві неявки поспіль відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 08 лютого 2024 року, тобто з моменту відкриття провадження у справі, до ухвалення даного заочного рішення жодного разу у судове засідання не з'явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов'язком з'явитись в судове засідання за викликом, знехтував.
Враховуючи вказані факти, згоду представниці позивача на заочний розгляд справи, що викладена у її заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із договору страхування, пов'язані з правом особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2022 року у справі №947/763/22, ОСОБА_1 , відповідача у справі, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а. с. 12). Відповідно до зазначеної постанови 26 листопада 2021 року о 09 год. 15 хв. по вулиці Корольова міста Одеса ОСОБА_1 , керуючи автомобілем KIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушивши вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху, при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем JEEP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався на зустріч. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09 грудня 2017 року (а. с. 32), власником транспортного засобу марки JEEP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_2 (а. с. 32).
Між АТ «СК «АРКС» (а. с. 40, 41, 42, 43, 44-46), позивачем у справі, та ОСОБА_3 був укладений договір № 154156Га/05АВ від 15 грудня 2020 року добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» автомобіля JEEP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (а. с. 24-31).
26 листопада 2021 року ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а. с. 19).
Відповідно до пункту 28.13 Договору страхування № 154156Га/05АВ від 15 грудня 2020 року при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої Договором франшизи.
Як вбачається з розрахунку страхового відшкодування АТ «СК «АРКС», позивачем у справі, визначено страхове відшкодування у сумі 109730,93 грн. (а. с. 15).
На підставі рахунку № 365 від 16 грудня 2021 року, складеного згідно ремонтної калькуляції до рахунку, страхового акту № ARX3150709 від 14 січня 2022 року, АТ «СК «АРКС», позивачем у справі, було перераховано ФОП ОСОБА_4 страхове відшкодування у сумі 109730,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 861339 від 17 січня 2022 року (а. с. 11, 14, 16, 17-18).
На момент вчинення дорожньою транспортної пригоди, транспортний засіб KIA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , відповідач у справі, був застрахований в АТ СГ «ТАС», згідно до полісу серії АТ № 001258928, яким встановлений ліміт відповідальності АТ СГ «ТАС» в розмірі 130000,00 грн., франшиза 2500,00 грн. (а. с. 34).
08 квітня 2022 року АТ «СК «АРКС», позивач у справі, звернулося до АТ СГ «ТАС» з заявою № 2852/18/ЦВ про виплату страхового відшкодування (а. с. 35).
Відповідно до листа № СУ/010544/4/3 від 06 квітня 2023 року, розрахунку коефіцієнта-фізичного зносу досліджуваного КТЗ від 26 листопада 2021 року АТ СГ «ТАС» за вказаною дорожньо-транспортною пригодою було визначено страхове відшкодування АТ «СК «АРКС», позивачу у справі, у розмірі 40437,12 грн. (а. с. 37, 38). На підставі платіжного доручення № 274779 від 30 червня 2022 року АТ СГ «ТАС» було перераховано АТ «СК «АРКС», позивачу у справі, страхове відшкодування в розмірі 40437,12 грн. (а. с. 36).
З метою досудового врегулювання спору АТ «СК «АРКС», позивач у справі, звернувся до ОСОБА_1 , відповідача у справі, з претензією про регресивну вимогу № СУ/010544/4-3 від 03 липня 2023 року, згідно якої відповідачу необхідно було у строк 7 днів дня отримання претензії відшкодувати борг у сумі 69293,81 грн. (а. с. 9).
За змістом частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.
Стаття 81 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами згідно зі статтею 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1, частини 2, частини 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, зазначена норма закону встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Як передбачено частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Отже, в даному випадку відбувся перехід до позивача після виплати страхового відшкодування потерпілому за договором страхування від останнього прав кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація). Тобто саме положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» регулюють спірні правовідносини між сторонами у справі.
Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Отже, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За правилами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Судом встановлено, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) складає 62293,81 грн. (109730,93 - 40437,12 = 62293,81).
Беручи до уваги, що після настання страхового випадку АТ «СК «АРКС» сплатило страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 109730,93 грн. за ремонт автомобіля марки JEEP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 , як особа, яка винна у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 69293,81 грн.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 69293,81 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням (а. с. 8).
Керуючись статями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 44, 48, 76-82, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (місцезнаходження: вулиця Іллінська, будинок 8, місто Київ, 04070; код ЄДРПОУ: 20474912) шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 69293 (шістдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто три) гривень 81 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (місцезнаходження: вулиця Іллінська, будинок 8, місто Київ, 04070; код ЄДРПОУ: 20474912) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.