05 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 681/511/25
Провадження № 22-ц/820/1753/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
за участю: представника апелянта - адвоката Крижанівського О.А.,
заінтересованої особи - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №681/511/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Крижанівським Олегом Анатолійовичем, на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2025 року, в складі судді Горгулько Н.А., у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: орган опіки і піклування Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилося двоє дітей. Крім того, у ОСОБА_1 від попереднього шлюбу є неповнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_3 , який не бере участі у вихованні та матеріальному забезпеченні сина, має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 133357,19 грн. Заявник ОСОБА_2 постійно займається вихованням ОСОБА_5 , забезпечує його матеріально та ставиться до нього як до рідного сина, а дитина сприймає його як батька. На момент подання заяви заявник проходить військову службу. У зв'язку з викладеним просить суд встановити факт перебування неповнолітнього на його утриманні, оскільки наявність такого факту є підставою для звільнення з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні вимог заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні також будь-які дані щодо відсутності у ОСОБА_4 рідних діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ж неможливості належного утримання ними таких дітей. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких даних щодо відсутності можливості належного утримання батьком ОСОБА_3 неповнолітнього ОСОБА_4 , а також не містять і доказів, якими би підтверджувалось фактичне утримання заявником ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що для реалізації права на звільнення з військової служби під час мобілізації необхідно встановити факт, що апелянт здійснює утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 та проживаючи однією сім'єю з дітьми, в тому числі із неповнолітнім ОСОБА_4 , апелянт має право на участь у вихованні дитини - ОСОБА_4 , при цьому утримуючи його матеріально. Також посилається на те, що допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_2 ставиться до неповнолітнього ОСОБА_4 , як до рідного сина, займається його вихованням, матеріально забезпечує та турбується про його здоров'я. Окрім того, неповнолітній ОСОБА_4 у судовому засіданні надав пояснення та зазначив, що вважає заявника своїм батьком, який піклується про нього, матеріально утримує його та між ними дружні стосунки. Заінтересована особа ОСОБА_1 , яка є матір'ю ОСОБА_4 у своїх письмових поясненнях визнала факт утримання апелянтом неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження факту утримання заявником ОСОБА_4 .
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 02 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та призначено справу до розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 - адвокат Крижанівський О.А. вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Заінтересована особа ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила скасувати рішення суду першої інстанції.
Апелянт ОСОБА_2 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 , військова частина НОМЕР_1 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Заінтересована особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Понінківської селищної ради про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив справу розглядати за його відсутності.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з 28 липня 2018 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Полонським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_11 (прізвище після шлюбу - ОСОБА_12 ).
Згідно з довідкою про склад сім'ї № 46 від 01 квітня 2025 року, виданої комунальним унітарним підприємством Понінківської селищної ради, та відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 475 від 01.04.2025, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 (власник), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_13 (син) та ОСОБА_14 (син).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 13 лютого 2025 року проведено перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з якою умови задовільні, ОСОБА_4 забезпечений усіма необхідними речами для проживання, навчається на відмінно та має багато друзів. Сім'я характеризується позитивно. Протягом 4-5 років мати сама виховує та утримує сина, оскільки батько не бере участі в житті своєї дитини, не цікавиться його здоров'ям та навчанням.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП НОМЕР_6 станом на 27 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_3 становить 133753,19 грн.
З висновку служби у справах дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області №648 від 12 лютого 2025, вбачається, що служба у справах дітей Понінківської селищної ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У квітні 2025 року ОСОБА_2 подав рапорт начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру підполковнику ОСОБА_15 про звільнення з військової служби як особи, в якої перебуває на утриманні троє дітей до 18 років.
Відповідно до висновку від 15 квітня 2025 року, виданого помічником командира військової частини з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майором юстиції ОСОБА_16 , підстав для задоволення рапорту не вбачається, оскільки ОСОБА_2 не є батьком ОСОБА_4 та факт утримання неповнолітнього військовослужбовцем може бути підтверджений лише судовим рішенням.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 СК України).
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п'ята статті 19 СК України).
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанційне звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні».
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року справа № 551/812/23 зазначено, що: «задовольняючи вимоги заяви, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки доведення факту утримання падчерки вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких біологічний батько дитини не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини та безумовно впливає на права і інтереси самої дитини. Такий факт утримання дитини не біологічним батьком, а вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Таким чином, за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі батька дитини у її матеріальному забезпеченні/утриманні, а отже, питання, заявлене у цій справі, не може з'ясовуватись безвідносно до дій батька дитини та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні».
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц вказано, що: «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
У справі заявник просить встановити факт, що неповнолітня дитина його дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого він фактично є вітчимом, а дитина - пасинком, перебуває на його утриманні.
Метою встановлення факту заявник зазначає отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з утриманням трьох дітей до 18 років.
Згідно з копією свідоцтва про народження батьком ОСОБА_4 є громадянин України ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у справі спору про право, зокрема, спору щодо участі біологічних батьків (відомості про які внесені до свідоцтв про народження) у вихованні та утриманні своїх дітей та/або ухилення від такої участі, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, і підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
За установлених у цій справі конкретних обставин факт перебування на утриманні ОСОБА_2 неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим рішення суду підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_2 залишенню без розгляду.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Оскільки допущені судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною 1 статті 377 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 374, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Крижанівським Олегом Анатолійовичем, задовольнити частково.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2025 року скасувати.
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: орган опіки і піклування Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 серпня 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко