07 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/11768/25
Провадження № 22-ц/820/1595/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Кошельник В.М.,
з участю ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року, суддя Козак О.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті,
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького Хмельницької області, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви заявник вказала, що 04.05.2022 ОСОБА_2 , який є її чоловіком, був призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
16.01.2024 брат ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , отримав повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 про зникнення безвісти, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , приблизно о 17.30, солдат ОСОБА_2 , під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Бахмут Донецької області, внаслідок ракетного обстрілу, зник безвісті.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.05.2023, №401, призначено службове розслідування з метою уточнення обставин зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , водія 1 автомобільного відділення взводу забезпечення 4 загону спеціальних операцій військової частини НОМЕР_1 .
У ході розслідування встановлено, що особовий склад 4 загону спеціальних операцій військової частини НОМЕР_1 , згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині, вибув для безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів).
Згідно з поясненнями, наданими військовослужбовцями, які були свідками події та перебували у складі групи спеціального призначення, під час виконання бойового завдання в населеному пункті Бахмут Донецької області, приблизно о 17:30, за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку із сильним артилерійським обстрілом, були змушені зайняти укриття у підвалі будинку. Розмістившись у підвалі, майже одразу пролунав сильних вибух, ймовірно, ворожої ракети. Вибух спричинив обвал будинку, в результаті чого, плити перекриття між поверхами обвалилися та впали в кімнату, де перебував особовий склад 1 групи. Після обвалу відразу було проведено перевірку наявності особового складу, в результаті якої встановлено, що військовослужбовці, в т.ч. солдат ОСОБА_2 , знаходяться під завалами та дістатися до них неможливо. Візуальний та звуковий контакт відсутні.
За таких обставин ОСОБА_1 вважала доведеним відповідний факт та просила встановити його в судовому порядку.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.05.2025 в задоволенні заяви відмовлено у зв'язку із відсутністю доказів, які б достовірно підтвердили факт смерті ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що надані суду докази повно та достовірно підтверджують факт смерті ОСОБА_2 . В той же час, судом не обґрунтовано своїх сумнівів щодо факту смерті ОСОБА_2 , не враховано, що в акті службового розслідування зафіксовано категоричну констатацію не потрапляння в полон ОСОБА_2 .
В суді представник заявника підтримала доводи апеляційної скарги.
Інші особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що згідно зі свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 25.08.2012 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Актом службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 12.05.2023, №401, з метою уточнення обставин зникнення військовослужбовців, було встановлено, що особовий склад 4 загону спеціальних операцій військової частини НОМЕР_1 , згідно з наказом командира військової частини по стройовій частині вибув для безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів).
Згідно з поясненнями, наданими військовослужбовцями, які були свідками події та перебували у складі групи спеціального призначення, під час виконання бойового завдання в населеному пункті Бахмут Донецької області, приблизно о 17:30, за адресою АДРЕСА_1 , у зв'язку із сильним артилерійським обстрілом були змушені зайняти укриття у підвалі будинку. Розмістившись у підвалі, майже одразу пролунав сильних вибух, ймовірно, ворожої ракети. Вибух спричинив обвал будинку, в результаті чого плити перекриття між поверхами обвалилися та впали в кімнату, де перебував особовий склад. Після обвалу відразу проводилася перевірка наявності особового складу, в результаті якої було встановлено, що декілька військовослужбовців, серед яких був солдат ОСОБА_2 , знаходяться під завалами та дістатися до них неможливо. Візуальний та звуковий контакт відсутні.
В акті службового розслідування зазначено, що випадок зникнення безвісти військовослужбовців 4 загону СО в/ч НОМЕР_1 відбувся під час виконання ними бойового завдання, внаслідок ворожого обстрілу. Дані військовослужбовці в полон не здавалися.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин від 01.04.2025, №20250401-102, відомості про ОСОБА_2 внесено до вказаного реєстру, як зниклого безвісті на території бойових дій.
Згідно з частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас, пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.10.2000, за №719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Вказані процедури різняться між собою та мають певні особливості.
Пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша - друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 у справі №591/1461/19.
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації факту смерті.
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №753/11685/24.
Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження встановлення факту смерті ОСОБА_2 заявник надала суду акт службового розслідування від 24.05.2023, витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин від 01.04.2025.
Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть солдата ОСОБА_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть солдата.
У зв'язку із вищенаведеним, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її чоловіка військовослужбовця у певний час, ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час виконання бойового завдання, згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України, немає.
З огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявника вірогідного припущення про смерть ОСОБА_2 , вона не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом вказаної особи померлою на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Подібні за змістом висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №506/358/22.
Суд першої інстанції, оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні заяви, оскільки заявниця не надала належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 серпня 2025 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова