04.08.2025 Справа №607/10949/25 Провадження №2/607/3485/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого Позняка В.М., за участю секретаря Козак О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № AN3TCT155101285056 від 17.01.2024 у розмірі 45 203,24 грн станом на 27.05.2025.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Будучи клієнтом, 17.01.2024 уклав із Банком кредитний договір №AN3TCT155101285056, щодо надання кредиту в розмірі 25 000 грн строком на 36 місяців (тобто до 16.01.2027) зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Своїх зобов'язань за договором не виконує.
Відповідач користувалася кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом. Однак, припинив належним чином виконувати умови договору, внаслідок чого станом на 27.05.2025 року виникла заборгованість на загальну суму 45 203, 24 грн, яка складається із: 24 835,30 грн - заборгованості за тілом кредиту та 20 367,94 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на наведене, банк просив задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений, шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації останнього та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судової влади. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подавав.
На підставі вимог статтей 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 17.01.2024 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (далі - анкета-заява), яка разом Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складає між ними договір про надання банківських послуг.
Також, відповідно до заяви про надання послуги «Швидка готівка» №AN3TCT155101285056 від 17.01.2024, яка підписана електронним ключем 17.01.2024 ОСОБА_1 звернувся щодо надання кредиту у розмірі 25 000 грн строком на 36 місяців (тобто до 17.01.2027) зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно.
Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту.
Відповідно до таблиці загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка підписана відповідачем електронним цифровим підписом, зазначено графік платежів, їх розмір та проценти за користування кредитом.
Як видно із меморіального ордера від 17.01.2024 (а.с. 22), ОСОБА_1 отримав 25 000 грн згідно договору №AN3TCT155101285056 від 17.01.2024.
Позивачем надано розрахунок заборгованості (а.с.21) та виписку по кредиту (а.с. 23 - 24), із яких вбачається, що станом на 27.05.2025, заборгованість за кредитом становить 45 203,24 грн - тіло кредиту; 24 835,30 грн - проценти та 20 367,94 грн - пеня.
Суд, дослідивши та оцінивши справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із такого.
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Встановлено, що відповідач 17.01.2024 в електронній формі уклав із Банком кредитний договір № AN3TCT155101285056, щодо надання кредиту в розмірі 25 000 грн строком на 36 місяців (тобто до 16.01.2027) зі сплатою процентів у розмірі 75.00 щорічно.
Факт отримання кредиту підтверджується меморіальним ордером та випискою (а.с. 22).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
У частині другій статті 627 ЦК України закріплено, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (стаття 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1734-VIII, споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже, у цій справі регулювання правовідносин АТ «Акцепт банк» із споживачем ОСОБА_1 щодо кредитування для споживчих потреб відбувалося з урахуванням приписів Закону № 1734-VIII.
Згідно із частиною четвертою статті 16 Закону № 1734-VIII, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13 (провадження № 14-600цс18), вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
У справі №638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Звертаючись до суду із цим позовом АТ «Акцепт банк» посилався на те, що ОСОБА_1 прострочив виконання зобов'язання за черговими платежами, тому існують правові підстави для дострокового повернення всієї суми кредиту.
Як видно з умов договору, сторонами погоджено строк кредитування та графік платежів до 17.01.2027, який ще не сплинув.
Звертаючись до суду із цим позовом, АТ «Акцепт Банк» не надав доказів на підтвердження факту надіслання відповідачу та отримання ним вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої банк мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.
Тому, в суду відсутні підстави стягувати суму боргу, строк повернення якої ще не настав.
Разом із тим, виходячи із розрахунку заборгованості (а.с. 21), зважаючи на наявність у відповідача станом на 15.04.2025 простроченої заборгованості за тілом кредиту 4061,34 грн та за відсотками - 20367,94 грн, враховуючи приписи статтей 530,610 ЦК України, в цій частині позов підлягає до задоволення.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що мають місце порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення із ОСОБА_1 у користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» простроченої заборгованості за кредитним договором № AN3TCT155101285056 у розмірі 4061,34 грн за тілом кредиту та 20367,94 грн заборгованість за відсотками станом на 15.04.2025, разом - 24429.28 (20367,94+4061,34) грн.
Відповідачем не надано суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження іншої суми заборгованості або ж її відсутності.
Враховуючи те, що позов задоволено частково - на суму 24429.28 грн із 45203,24 грн, що становить 54,04 %, в силу статті 141 ЦПК України із відповідача в користь позивача слід стягнути 1309,06 (54.04 % від 2422,40) грн сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 24429 гривні 28 копійок простроченої заборгованості за кредитним договором № AN3TCT155101285056 від 17.01.2024 та 1309 гривень 06 копійки судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк