04 серпня 2025 року
м. Чернівці
cправа № 725/10318/23
провадження 22-ц/822/512/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Перепелюк І.Б., Одинака О.О.
з участю секретаря Тодоряка Г.Д.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2025 року,
головуючий у першій інстанції Піхало Н.В.
Описова частина
Короткий зміст заяви
ОСОБА_1 , у грудні 2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Зазначала, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 травня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 03 вересня 2006 року у відділі РАГС Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1472 розірвано.
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
02 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис № 1139, та після державної реєстрації шлюбу її прізвище було змінено на « ОСОБА_7 ».
Зазначала, що з часу укладення шлюбу із ОСОБА_6 , донька проживає разом із ними, та у них склалися сімейні відносини, які виражаються у спільному побуті, спільному веденні господарства, спільному сімейному бюджеті, та відповідають загальним правилам відносин між «матір'ю», «батьком», та «донькою», та з часом ОСОБА_5 почала називати батьком ОСОБА_6 .
Вказувала, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків, будь-якої участі у вихованні дитини ОСОБА_5 не приймає, кошти на її утримання та виховання добровільно не сплачує, хоча офіційно працевлаштований. Також, зазначала, що не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умови для отримання дитиною освіти.
Крім того, зазначала, що спілкування між батьком та дитиною загалом відбувається, шляхом телефонних переговорів, приблизно 1 раз на рік, проте більше 3 років вони взагалі не бачилися. Вважає, що дані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення ОСОБА_2 від виховання дитини, свідомого нехтування ним своїми обов'язками та відсутністю сплати грошових коштів на утримання дитини.
З урахуванням збільшених позовних вимог просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти за минулий час на утримання дитини ОСОБА_5 в розмірі 218 410 гривень, а саме, за період, починаючи з 01 січня 2015 року по 01 грудня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 в 1/3 частці від його заробітку (доходу), щомісячно, але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів за минулий час на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 218 410 гривень за останні 9 років, починаючи з 01 січня 2015 року по 01 грудня 2023 року включно відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з покладенням на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернівецької міської ради контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських прав та протягом трьох останніх років не бачився з дитиною, не підтримував з нею будь-який зв'язок, не цікавився її життям, внаслідок чого сімейні зв'язки між дитиною та батьком були втрачені, тоді як сама дитина сприйняла іншу особу (нового чоловіка матері), як свого батька.
Крім того, що від початку судового процесу, а саме протягом 2024 року відповідач, перебуваючи у м. Чернівці та не будучи залученим до заходів щодо оборони України, маючи достатньо часу для зміни свого ставлення до батьківства, здійснення прояву зацікавленості донькою (у навчальному процесі, житті, здоров'ї, тощо), не змінив свою поведінку по вихованню дитини, що не заперечується й самим відповідачем, який підтвердив, що не вживав активних дій щодо налагодження зв'язку із донькою, суд вважав за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_5 , поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача аліментів, за минулий період, в розмірі 218 410 гривень, а саме, починаючи з 01 січня 2015 року по 01 грудня 2023 року, суд вважав їх необгрунтованими, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів факту вжиття заходів останньою для отримання аліментів від відповідача за минулий період та не можливості отримання їх, у зв'язку з ухиленням ОСОБА_2 від їх сплати.
Разом з тим, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на утримання доньки підлягають задоволенню частково та стягненню аліментів з відповідача на утримання ОСОБА_5 , відповідно до вимог СК України, в розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду - 07 грудня 2023 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити з 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) на 1/3 частку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 07 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2025 року в частині стягнення аліментів за минулий період не оскаржується.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає, що періодичність перебування ОСОБА_2 у відрядженнях давало можливість останньому приймати участь у житті дитини, займатись її вихованням, цікавитись її життям та розвитком. Крім того, слід зазначити, що факт перебування ОСОБА_2 у відрядженні не є перешкодою у спілкуванні з донькою в телефонному режимі, а також в її утриманні. В матеріалах справи відсутні докази спілкування відповідача з донькою в месенджерах та соціальних мережах, а факт відсутності з 2023 року матеріального утримання відповідачем не заперечується.
Відповідно до встановлених в судовому засіданні даних, періоди перебування відповідача вдома протягом 2022-2024 років тривали від 2,5 до 6 місяців, що давало ОСОБА_2 можливість приймати участь у вихованні доньки, цікавитись її життям та здоров'ям, особливо зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 весь цей час брав активну участь у вихованні та утриманні своїх двох дітей від іншого шлюбу.
Таке ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків відносно доньки, протягом 2021-2024 років, не може бути виправдане періодичними відрядженнями, хоч вони і були пов'язані з захистом кордонів та територіальної цілісності України, особливо в контексті того, що після повернення відповідача додому у 2024 році його поведінка не змінилась.
Суд першої інстанції зазначив, що протягом 2024 року відповідач, перебуваючи у м. Чернівці та не будучи залученим до заходів щодо оборони України, маючи достатньо часу для зміни свого ставлення до батьківства, здійснення прояву зацікавленості донькою (у навчальному процесі, житті, здоров'ї, тощо), не змінив свою поведінку по вихованню дитини, що не заперечується й самим відповідачем, який підтвердив, що не вживав активних дій щодо налагодження зв'язку із донькою.
ОСОБА_2 не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов'язками батька щодо доньки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку (постанова ВС 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18)
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 фактично проживає зі своєю дружиною та спільними двома малолітніми дітьми на сусідній вулиці, в безпосередній близькості від місця проживання доньки, однак не виявляв ініціативи щодо зустрічей з нею, хоч має можливість регулярно її бачити.
Відповідач ОСОБА_2 жодного разу не приводив та не запрошував доньку до себе додому, де він мешкає з дружиною та двома дітьми - рідними братами ОСОБА_8 , не знайомив її з ними. Таким чином, ОСОБА_2 не включає доньку до складу своєї сім'ї, не вважає за потрібне налагодити контакт між нею та своїми синами від іншого шлюбу.
ОСОБА_9 не відвідує дитину в школі, не знає в якому класі вона навчається (на питання представника позивача, сказав, що у 8, хоча дитина навчається у 9 класі), не цікавиться інтересами дитини, відвідування нею гуртків, не проявляє турботи про неї, не цікавиться її здоров'ям, хоч за фахом є лікарем, не вчиняє спроб побачень з нею, що свідчить про відсутність у нього емоційного зв'язку з донькою, відсутність відчуття відповідальності за дитину.
З приводу стягнення аліментів зазначає наступне, що на утриманні позивачки ОСОБА_1 є також ще одна дитина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При призначенні аліментів суд виходив з того, що ОСОБА_2 працює у ГУНП в Чернівецькій області та його середня заробітна плата складає близько 45 000 гривень щомісячно, що підтверджується довідкою про доходи № 155 від 18 квітня 2024 року, виданою ГУ Національної поліції в Чернівецькій області.
Між тим, ОСОБА_2 приховав від суду інформацію про те, що він звільнився з органів поліції та на момент ухвалення рішення рівень його доходів змінився, що суттєво впливає на визначення розміру частки, з якої будуть нараховуватись аліменти. Про вказані обставини ОСОБА_1 дізналась вже після ухвалення судового рішення, поцікавившись на початку травня 2025 року по місцю служби в ГУНП в Чернівецькій області про можливість пред'явлення виконавчого листа про стягнення аліментів до бухгалтерії установи. Дізнавшись про його звільнення, 02 травня 2025 року адвокатом Рендюк Н.В. виконано запит, на який 06 травня 2025 року отримано відповідь про звільнення ОСОБА_2 , зі служби в ГУНП в Чернівецькій області, з 18 листопада 2024 року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що з 03 вересня 2006 року по 21 травня 2014 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був зареєстрований відділом РАГС Чернівецького міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис №1472. Однак, в подальшому, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 травня 2014 року шлюб розірвано (а.с.11-12).
Від вказаного шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). Батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Також судом встановлено, що після розірвання шлюбу та на даний час неповнолітня ОСОБА_5 , проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1 , а також молодшою сестрою ОСОБА_12 (а.с.16).
Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації №245 визначено порядок побачень батька ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_5 , а саме щосуботи з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., за попередньою домовленістю із матір'ю, та з можливістю перебувати за місцем проживання батька, ОСОБА_3 вказано не перешкоджати ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітньою донькою (а.с.142-143, 160-163).
Також встановлено, що з кінця 2021 року по даний час, ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає, не спілкується з нею, а також з 2023 року не приймає участі в її матеріальному забезпеченні.
Так, з характеристики, виданої директором Чернівецького ліцею №10 убачається, що вихованням дитини займається мати ОСОБА_1 , спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, відвідує батьківські збори, бере активну участь у житті класу. Батько ОСОБА_2 контакту зі школою, де вчиться дитина не підтримує, з вчителями не спілкується. Благодійні внески сплачує мати ОСОБА_1 (а.с.64. 141).
Відповідно до довідки лікаря-педіатра №2, дитина ОСОБА_13 перебуває на обліку в КНП «Міська дитяча поліклініка» з 2016 року, та неповнолітню дитину записувала на прийом, зверталась до лікарів та постійно супроводжувала мати ОСОБА_1 (а.с.68).
Згідно довідки Тенісного Клубу «АСЕ» від 24 травня 2024 року з вересня 2023 року ОСОБА_5 відвідує гурток по тенісу, оплату за який здійснює ОСОБА_1 батько ОСОБА_2 участі в спортивному житті ОСОБА_8 не бере та жодного разу його не бачили ( а.с. 139, 154).
З довідки Компютерної академії ІТ - СТЕП Чернівці від 24 травня 2024 року убачається, що навчання доньки оплачує мати ОСОБА_1 щоквартально у розмірі 6 690 гривень. Батько ОСОБА_2 будь-якої участі в навчальному процесі не бере (а.с. 139, зворотня сторона, 155).
Згідно довідки ГУ НПУ в Чернівецькій області від 20 травня 2024 року, за період з 24 лютого 2022 року по 18 травня 2024 року, звернень ОСОБА_2 до поліції з приводу перешкод у побаченнях з донькою ОСОБА_5 , з боку її матері, не надходило (а.с.138, 153).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та надавши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують батьківських обов'язків, суд приходить до висновку про передчасність прийняття такого рішення і надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої дитини. Разом з тим, суд першої інстанції вважав за необхідне зазначити, що в діях відповідача має місце неналежне виконання батьківських обов'язків відносно своїх дітей, а тому його слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, відновити атмосферу любові та взаємної підтримки.
Однак, колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, дитина сторін проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_6 .
Батько дитини - ОСОБА_2 проживає окремо. З кінця 2021 року фактично не підтримує контакту з дитиною, не приймає участі у її вихованні, не проявляє інтересу до дитини.
У висновку Органу опіки та піклування Чернівецької міської ради № 297/10 від 14 травня 2024 року зазначено, що орган опіки і піклування вважає за не доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Національним законом визначено, що саме орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п'ята статті 19 СК України).
Орган опіки та піклування Чернівецької міської ради, роблячи висновок про не доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківськи прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином не врахував всі обставини справи, поведінку відповідача та якнайкращі інтереси дитини, зокрема, що у житті дитини, майже 9 років, присутній ОСОБА_6 , якого дитина визнає за батька.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок Органу опіки та піклування Чернівецької міської ради14 травня 2024 року, є помилковим та необгрунтованим.
Разом з тим, розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації №245 визначено порядок побачень батька ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_5 , а саме, щосуботи з 09 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., за попередньою домовленістю із матір'ю, та з можливістю перебувати за місцем проживання батька, ОСОБА_3 вказано не перешкоджати ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітньою донькою.
Однак, з вини відповідача вказане розпорядження з 2021 року не виконувалось.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, необхідно розцінювати як докази свідомого нехтування батьком своїми батьківськими обов'язками, яке зумовлене його винною поведінкою у формі бездіяльності.
Будь-яких перешкод для виконання відповідачем своїх обов'язків по відношенню до дитини по справі не встановлено.
Водночас, на стадії апеляційного розгляду ОСОБА_1 запевнила суд, що позбавлення батьківських прав біологічного батька ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ,28 червня 2010 року переслідує легітимну мету - це у найкращих інтересах дитини.
Судом встановлено, що біологічний батько з кінця 2021 року не спілкувався з дитиною, не має з нею психоемоційного контакту, більше того не має наміру виконувати своїх батьківських обов'язків. Дитина зростає і виховується у благополучній сім'ї. У сімейному житті у дитини присутній ОСОБА_6 , який займається вихованням дитини та її утриманням.
Отже, біологічний батько фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських прав та протягом трьох останніх років не бачився з дитиною, не підтримував з нею будь-який зв'язок, не цікавився її життям, внаслідок чого сімейні зв'язки між дитиною та батьком були втрачені, тоді як сама дитина сприйняла іншу особу ОСОБА_6 (нового чоловіка матері) своїм батьком. Тривала розлука стала наслідком розриву психоемоційних зв'язків між батьком та дитиною.
Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відповідає інтересам дитини. Водночас дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім'ї з новим чоловіком матері, почувається комфортно у ній.
Схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 147/277/24.
Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини.
Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої та другої статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Щодо стягнення аліментів
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно частин 1, 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Згідно частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум з 1 січня 2023 року для дітей віком до 6 років в сумі 2272 гривні. Дитина сторін перебуває саме в такому віці і відповідно має право на матеріальне забезпечення в законодавчо закріпленому розмірі, яке йому зобов'язані надати, згідно вимог ст.180 СК України, його батьки.
Батьки дитини мають рівні обов'язки з надання утримання дитині, оскільки згідно ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно із ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Аналогічна правова позиція визначена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанцій обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів з відповідача.
Проте, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначеного розміру стягнутих аліментів.
Так, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У доводах апеляційної скарги, позивачка зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтував розмір стягуваних аліментів.
При цьому апеляційний суд враховує, що позивачкою не подано доказів про наявність підстав для визначення розміру аліментів в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку, однак приймаючи до уваги прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, рівність обов'язків батьків щодо утримання дитини, а також ту обставину, що дитина проживає разом із позивачкою, що тягне за собою більше витрат, апеляційний суд вважає за потрібне змінити рішення суду першої інстанції, на підставі ч.1 ст. 376 ЦПК України, та зменшити розмір аліментів, стягнутих з відповідача на утримання дитини з 1/8 частки усіх видів заробітку до 1/6 частки усіх видів заробітку.
На думку апеляційного суду, визначений розмір аліментів є достатнім та відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.
При цьому, сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України).
Щодо судових витрат
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат слід змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2012 гривень 70 копійок в рахунок відшкодування судового збору понесеного в суді першої та апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав, а тому його слід скасувати. Позов в цій частині задовольнити та позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів змінити.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2025 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківськи прав скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11 квітня 2025 року в частині стягнення аліментів змінити, виклавши його в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2012 гривень 70 копійок в рахунок відшкодування судового збору понесеного в суді першої та апеляційної інстанцій.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Дата складання повного тексту постанови - 12 серпня 2025 року
Головуючий М.І.Кулянда
Судді: І.Б. Перепелюк
О. О. Одинак