07 серпня 2025 року
м. Чернівці
справа № 715/334/24
провадження № 22-ц/822/501/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.
секретар Бугай В. М.
позивач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз»
відповідач ОСОБА_1
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Демяник Ярослав Васильович, на заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2024 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Цуркан В. В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (далі - АТ «Чернівцігаз») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 .
Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за надання послуг з розподілу природного газу у сумі 18 028 гривень 34 копійки.
Посилалося на те, що відповідач є споживачем послуг з розподілу природного газу до об'єкту газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Між сторонами укладено типовий договір розподілу природного газу. За умовами типового договору АТ «Чернівцігаз» зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Внаслідок несвоєчасної сплати за надання послуг з розподілу природного газу у відповідача утворилася заборгованість за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року, яка у сумі становить 18 028 гривень 34 копійки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Чернівцігаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у розмірі 18 028 гривень 34 копійки.
Рішення мотивоване тим, що згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості судом встановлено, що у відповідача за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року наявна заборгованість у розмірі 18 028 гривень 34 копійки.
Зазначений розрахунок відповідачем будь-якими доказами спростований не був. Газопостачання не припинено, договір не розірвано.
Відповідач жодним доказом не спростував, викладені в позові обставини. Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи.
Зазначає, що згідно пункту 14 розділу II Правил постачання - розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачам є календарний місяць.
Однак, позивач не надано документів що підтверджують надсилання сформованої заяви приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу та доказів фактичного споживання газу а розрахунки заборгованості нічим не підтверджені.
Заява-приєднання підписана представником відповідача 06 січня 2025 року. За таких обставин у позивача відсутні правові підстави для вимоги стягнення з відповідача грошових коштів.
Стверджує, що апелянта не було повідомлено належним чином про розгляд даної цивільної справи, а тому він був позбавлений можливості подавати докази та заперечувати проти позову, а тому вважав наявними підстави для скасування заочного рішення.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з газопостачання до житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом від 20 лютого 2014 року № 219 (а. с. 12).
Відповідно до розрахунку АТ «Чернівцігаз» ОСОБА_1 нараховано заборгованість за надання послуг з розподілу природного газу за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року в сумі 18 028 гривня 34 копійки (а. с. 14).
Згідно з розрахунку вартості послуг з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу зі споживачем ОСОБА_1 (ЕІС код 56ХМ40А55678472G), останнім за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року спожито природний газ у обсязі 2 870,35 куб. м (а. с. 15).
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 серпня 2023 року у справі № 715/2017/22 заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задоволено.
Скасовано судовий наказ від 15 серпня 2022 року у справі № 715/2017/22, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Чернівцігаз» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 6 455 гривень 87 копійок (а. с. 13).
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 березня 2025 року у справі №715/334/24 заяву ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення від 13 березня 2024 року залишено без задоволення ( а. с. 50).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне.
Щодо підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції від 13 березня 2024 року
Відповідно до частин першої, четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тобто обв'язкою умовою за якої суд може ухвалити заочне рішення є належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з частинами першою-шостою статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З наявних в матеріалах справи відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих на запит суду, вбачається, що офіційним зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а. с. 9).
У ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 05 лютого 2024 року направлялася судом 08 лютого 2024 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою: АДРЕСА_2 , яке повернулось за закінченням строку зберігання (а. с. 27-32).
Також в матеріалах справи містяться докази направлення судової повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 13 березня 2024 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за вищевказаною адресою, яке повернулось за закінченням строку зберігання (а. с. 40-41).
Окрім цього матеріалами справи підтверджується обставина надсилання 21 березня 2024 року копії заочного рішення суду у цій справі ОСОБА_1 за вищевказаною адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке також повернулось за закінченням строку зберігання (а. с. 42-43).
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) зазначено, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.
Крім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).
Усупереч наведеним нормам процесуального права суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив заочне рішення за відсутності доказів належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За таких обставин порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України та розгляду справи по суті заявлених вимог.
Щодо вирішення позову АТ «Чернівцігаз» пред'явленого до ОСОБА_1 по суті заявлених вимог
За змістом частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом частин першої-третьої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
За змістом пункту 1 частини другої вказаної статті виконавцями комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Відповідно до змісту статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Також правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 856 (зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 18 червня 2019 року № 1093) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу на території Чернівецької області в зоні розташування газорозподільної системи надано АТ «Чернівцігаз».
Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об'єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).
У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об'ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.
Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Установивши, що оператором газорозподільної системи на території Чернівецької області у спірному періоді на підставі відповідної ліцензії було АТ «Чернівцігаз», а ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , якому присвоєно ЕІС код 56ХМ40А55678472G, фактично споживає природний газ, колегія суддів приходить до висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.
При цьому апеляційний суд виходить із того, що акцептування відповідачем договору про розподіл природного газу, а отже, і факт приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов зазначеного договору відбулось шляхом вчинення ним дій, зокрема щодо щомісячного споживання різних об'ємів природного газу, що підтверджується зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку та вбачається з розрахунку місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідачу.
ОСОБА_1 отримував послуги з постачання природного газу та відповідно отримував і послуги з розподілу природного газу до об'єкта газопостачання, однак систематично не сплачував вартість отриманих ним послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість перед АТ «Чернівцігаз», яке було оператором газорозподільної системи на території Чернівецької області у спірному періоді, у розмірі 18 028 гривень 34 копійки.
Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем АТ «Чернівцігаз» за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року, відповідно до вимог Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, та тарифів, встановлених на послуги розподілу природного газу для АТ «Чернівцігаз» у відповідні періоди, об'ємів споживання відповідачем природного газу.
Правильність розрахунку вартості розподілу природного газу за адресою споживача по особовому рахунку ОСОБА_1 перевірено судом апеляційної інстанцій.
В свою чергу, відповідач зазначеного розрахунку не спростував та своїх контррозрахунків не навів.
Вирішуючи цей спір колегією суддів також враховано висновки щодо застосування норм права у близьких за змістом правовідносинах, зокрема щодо приєднання до публічного договору (акцептування договору), які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20), у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Зокрема помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що право нараховувати оператором ГРМ плату за послуги з розподілу природного газу виникло лише після підписання 06 січня 2025 року заяви-приєднання, оскільки відповідачем не спростовано здійснення споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за період в якому здійснено нарахування заборгованості за послуги з розподілу природного газу.
Обставина проживання ОСОБА_1 закордоном не свідчить про неможливість споживання природного газу за адресою споживача у спірному періоді, зокрема зважаючи на ту обставину, що в заяві-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) 06 січня 2025 року міститься вказівка на те, що у будинку зареєстровано вісім осіб.
Також відповідач не був позбавлений можливості доводити помилковість нарахування заборгованості за послуги з розподілу природного газу з підстав її невідповідності фактичному розміру споживання (показанням лічильника) у спірному періоді, проте скористався своїм процесуальним правом на власний розсуд.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, заочне рішення суду першої інстанції від 13 березня 2024 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову АТ «Чернівцігаз».
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Чернівцігаз» у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 028 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 21 липня 2022 року № 11 на суму 248 гривень 10 копійок (а. с. 4), платіжною інструкцією від 16 листопада 2023 року № 125 на суму 2 435 гривень 90 копійок (а. с. 5) та платіжною інструкцією від 11 січня 2024 року № 62 на суму 344 гривні (а. с. 1).
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення позову АТ «Чернівцігаз».
З урахуванням викладеного, з ОСОБА_1 на користь АТ «Чернівцігаз» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 гривень.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 18 028 (вісімнадцять тисяч двадцять вісім) гривень 34 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 07 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Наталія ПОЛОВІНКІНА