Справа № 216/801/25
Провадження № 1-кп/216/503/25
08 серпня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (брав участь у судовому засіданні в режимі відео конференції з П'ятихатської виправної колонії № 122)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження №42024041330000774 від 24.09.2024 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розанівка Новобузького району Миколаївської області, громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , кулеметника кулеметного взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », не одруженого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє:
- 14.11.2024 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.04.2024 року у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Під час судового розгляду було встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Надалі, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від
16.11.2022 № 2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ), Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-ІХ, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-ІХ, Указом від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-ІХ, Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-ІХ; Указом від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-ІХ та Указом від 28.10.2024 № 740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строки дії воєнного стану в Україні постійно продовжувались.
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за місцем тимчасової дислокації в АДРЕСА_2 , перебуваючи на посаді кулеметника кулеметного взводу 1 стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні “солдат» , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХIV від 24.03.1999 року, ст.ст. 1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551- ХIV від 24.03.1999 року, 07.09.2024 року о 9 год. 20 хв. був відсутній при перевірці наявності особового складу в місці тимчасової дислокації в населеному пункті АДРЕСА_2 , тобто самовільно залишив військову частину, командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконаннями обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
25.09.2024 року ОСОБА_4 був затриманий працівниками поліції у місті Кривий Ріг за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з таємним викраденням чужого майна (крадіжка), вчиненим в умовах воєнного стану, під час затримання останній повідомив правоохоронні органи про факт самовільного залишення військової частини, тим самим припинив вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Самовільне залишення військової частини, як триваючий злочин, фактично було закінчено у місті Кривий Ріг, оскільки ОСОБА_4 весь час ухилення від військової служби перебував на території міста Кривий Ріг, де був затриманий працівниками поліції за кримінальне правопорушення, пов'язане з таємним викраденням чужого майна (крадіжка), вчиненим в умовах воєнного стану.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України за ознаками: самовільного залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду свою провину визнав в повному обсязі в межах пред'явленого обвинувачення. Пояснив, що 07 вересня 2024 року самовільно, без дозволу командування, залишив місце тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 , вільний час проводив на власний розсуд. У скоєному обвинувачений щиро покаявся, усвідомивши суспільну небезпечність вчиненого злочину.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює всі фактичні обставини справи, визнає у повному обсязі свою вину в скоєнні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, судом встановлено що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, всебічно, повно, неупереджено та безпосередньо з'ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні, у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, а його дії відповідають складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України і правильно кваліфіковані як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби), у зв'язку з чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.
Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з'ясування стану його здоров'я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, неодноразово звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога, на обліку у лікаря-психіатра не перебував, раніше неодноразово судимий.
Так, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд виходить з класифікації злочинів, особливостей та обставин його вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин.
До обставин, які пом'якшують покарання і встановлені у даній кримінальній справі, суд відносить щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.
Обговорюючи питання про міру покарання відносно обвинуваченого, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також особу обвинуваченого і обставину, яка пом'якшує його покарання, наведену судом вище у вироку, у зв'язку з чим, враховуючи санкцію ч. 5 ст. 407 КК України, вважає що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання сприятиме його виправленню і попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень, а також буде необхідним і достатнім.
Згідно вироку Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.11.2024 р. ОСОБА_4 був засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.04.2024 року у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Відтак, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив даний злочин до постановлення вироку Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.11.2024 р.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
Тому, ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.
Речові докази по справі відсутні.
Судові витрати по справі відсутні.
Потерпілих у кримінальному провадженні немає, цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. ст. 63, 65, 67, 70, 407 ч. 5 КК України, ст.ст. 349, 351,369, 370, 373, 374, 392, 532-533 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі частини 4 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.11.2024 р., остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 6 (шести) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання, тобто з 25 вересня 2024 року.
Матеріали кримінального провадження №42024041330000774 від 24.09.2024 р. залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №216/801/25, провадження № 1-кп/216/503/25.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1