Провадження № 22-ц/803/4752/25 Справа № 202/12347/24 Головуючий у першій інстанції:Дребот І. Я. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
23 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Дребот І.Я. від 04 лютого 2025 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що сторони 21.11.2011 року уклали шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №199. Від шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя сторін не склалося у зв'язку з різними поглядами на сімейне життя. Втратили взаєморозуміння, почуття любові один до одного. Спільне господарство не ведуть, шлюб набув формальний характер. Тому позивачка просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 ; строк для примирення не застосовувати.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, задоволено. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №199, розірвано.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та направлення справи для розгляду до суду першої інстанції за місцем реєстрації відповідача.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилась, про наявність поважних причин неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подала. Представник відповідача приймав участь в судовому засідання в режимі відеоконференції, просив проводити розгляд справи за відсутності особисто відповідача.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області 21.11.2011 зареєстровано шлюб (актовий запис №199), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 20).
Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серій НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 (а.с. 21, 22, 23).
Згідно змісту позовної заяви, спільне життя сторін не склалося у зв'язку з різними поглядами на сімейне життя. Сторони втратили взаєморозуміння, почуття любові один до одного. Сімейні стосунки припинені, зокрема, спільне господарство сторонами не ведеться; шлюб набув формальний характер.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (частина третя статті 105 СК України).
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім'ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім'ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім'ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні, ворожнечі - все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.
Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що ґрунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім'ї.
Відповідно до вимог статті 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно пункту 10 постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
За приписами статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. У відповідності із частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки.
Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Місцевим судом встановлено, що спільне життя сторін не склалося у зв'язку з різними поглядами на сімейне життя, сторони втратили взаєморозуміння, почуття любові один до одного. Спільне господарство не ведуть, шлюб набув формальний характер.
Згідно пояснень представника відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, позивачка та відповідач проживають у Республіці Польща; відповідач сплачує за оренду житла, де проживають апелянт та позивачка ОСОБА_3 разом з дітьми; відповідач надає позивачці кошти для придбання продуктів харчування. Також представник зазначив, що не обізнаний щодо підтримання чи припинення сторонами інтимних стосунків.
Надаючи пояснення в суді апеляційної інстанції, представник відповідача не навів обґрунтованих доводів, які б свідчили про існування сімейних відносин сторін на час пред»явлення позову, на час ухвалення оскаржуваного рішення, розгляду справи апеляційним судом.
Більше того, твердження представника відповідача про сплату відповідачем за оренду житла, надання коштів позивачці на придбання продуктів харчування - спростовують факт існування спільного бюджету сторін та ведення ними спільного господарства; свідчать про цільові виплати коштів відповідачем позивачці на певні витрати, які дозволяють забезпечити матеріально дітей і позивачку.
Підтримання сторонами інтимних відносин, відновлення довіри, любові та поваги сторін один до одного - судом не встановлено; доводи позивачки про припинення сімейних відносин з відповідачем не спростовані; пояснення представником відповідача щодо зазначених аспектів подружнього життя сторін суду не надані.
Крім того, колегія звертає увагу, що в суді апеляційної інстанції представник відповідача не заявляв клопотань для надання строку на примирення подружжя, витребування доказів тощо.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам; встановивши, що шлюб сторін носить формальний характер, сімейні стосунки припинені; враховуючи категоричну позицію позивачки, яка не має наміру відновлювати сімейні відносини з відповідачем, - колегія дійшла висновку, що збереження шлюбу суперечить її, позивачки, інтересам, тому наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Будь-яких істотних підстав для збереження сім'ї сторін всупереч бажанню позивачки судом не встановлено.
Доводи представника апелянта, що відмова у задоволенні позову відповідатиме інтересам неповнолітніх дітей сторін, є недоведеними та необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги, що при розгляді справи в суді першої інстанції порушено правило підсудності є безпідставними з огляду на наступне.
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_5 та довідок про реєстрацію місця проживання особи від 22.01.2019 (а.с. 17, 24-26), позивачка разом з дітьми зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальним поділом відноситься до Індустріального району м.Дніпра.
У статті 28 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Тимчасове перебування позивачки з дітьми в Республіці Польща у зв'язку з запровадженням воєнного стану в Україні не змінює місця їх постійного проживання, зареєстрованого за адресою по АДРЕСА_2 )
Отже, твердження, що позов має подаватися за місцем проживання відповідача, є помилковим, оскільки процесуальний закон прямо передбачає альтернативну підсудність у таких випадках.
Посилання апелянта, що суд першої інстанції не перевірив фактичних обставин щодо визначення місця проживання дітей та не вирішив дане питання одночасно з вимогою про розірвання шлюбу - не свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про розірвання шлюбу.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом розгляду у цій справі є позов про розірвання шлюбу; позов про визначення місця проживання дітей у даній справі не заявлений, у зв'язку з чим питання щодо місця проживання дітей місцевим судом не вирішувалось.
Доводи апелянта щодо наявності у провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області тотожної цивільної справи №182/5289/254 про розірвання шлюбу між цими самими сторонами є безпідставними, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2024 року (до розгляду даної справи №202/12347/24 по суті) позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбуповернуто.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення апелянта про розгляд справи судом першої інстанції заслуговують на увагу. Матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання місцевим судом 04.02.2025 року, згідно положень статей 128-130 ЦПК України, що є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення з постановленням нового по суті позовних вимог. Наявна в матеріалах справи судова повістка про виклик до суду в справі цивільній, адміністративній, про адміністративне правопорушення, інший від 21.01.2025, сформована в електронній формі, направлена за допомогою SMS-повідомлення, - не є належним повідомлення ОСОБА_1 про час та місце слухання даної справи, адже у матеріалах справи відсутня заявка відповідача про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення.
Відповідач визнає, що про розгляд справи на 04.02.2025 був обізнаний через портал “Дія» 31.01.2025, тобто менше ніж за п»ять днів до судового засідання. Отже, вказане сповіщення не є належним повідомленням відповідача про виклик у судове засідання місцевим судом.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази вчасного та належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи у суді першої інстанції.
Крім того, з матеріалів електронної справи в підсистемі Електронний Суд вбачається, що 04.02.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до місцевого суду клопотання про відкладення розгляду справи. Разом з тим, вказане клопотання місцевим судом безпідставно не взято до уваги.
Враховуючи неналежне повідомлення апелянта про розгляд даної справи в суді першої інстанції; керуючись положенням п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України про те, що вказане порушення є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, - апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову про розірвання шлюбу.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги задоволення позову, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 1211,20 грн (а.с. 2).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ), зареєстрований виконавчим комітетом Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, актовий запис №199, - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04 серпня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
М.Ю. Петешенкова