Провадження № 22-ц/803/2743/25 Справа № 204/4203/24 Головуючий у першій інстанції: Самсонова В. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
23 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська у складі судді Самсонової В.В. від 30 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Управління-служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України, про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він та відповідачка 20 грудня 2003 року зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні 2023 року шлюбні відносини та ведення спільного господарства припинено, у зв'язку з чим позивачем було подано позов про розірвання шлюбу. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2024 року по справі №204/13897/23 було розірвано шлюб. У зв'язку з наявністю спору з відповідачем щодо місця проживання їх дитини, позивач змушений також подати позов про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_3 проживає постійно з позивачем за адресою по АДРЕСА_1 , і позивач самостійно виховує, утримує та здійснює догляд за нею. Це підтверджується актом про фактичне проживання від 10 квітня 2024 року. Згідно з актом обстеження умов проживання дитини Управління-служби у справах дітей АНД району Дніпровської міської ради від 16.04.2024 року №04/1393, умови проживання - задоволенні. Позивач оплачує навчання дитини в приватній школі «Logos School» з вересня 2023 року по дату подання позову, постійно приводить та забирає її зі школи, а також приймає безпосередню участь у шкільному житті дитини, зокрема постійно цікавиться успішністю дитини, спілкується зі вчителями, приймає участь у батьківських зборах. Оплачує з вересня 2023 року по теперішній час вартість навчання, фотозйомки та показів дитини в First Models Academi, оплачує вартість занять в студії танцю Freedom та інших супутніх витрат. Відповідач з вересня 2023 року після припинення шлюбних відносин, залишила доньку на утриманні позивача. Позивач забезпечує доньку харчуванням, ліками, одягом, піклується про її стан здоров'я, водить на медичні обстеження, займається її навчанням та розвитком, як духовним та і фізичним. Відповідач перестала приймати будь-яку участь в житті та вихованні доньки, не турбується про неї та не цікавиться її станом здоров'я, тобто самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків. Тому позивач просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою по АДРЕСА_1 ; встановити факт, що ОСОБА_1 без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 самостійно виховує та утримує свою дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 липня 2024 року залучено Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у дану цивільну справу №204/4203/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління-служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління-служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено у повному обсязі. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено факт, що ОСОБА_1 без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 самостійно виховує та утримує свою дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, яке місцевим судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України. Від відповідачки надійшла заява про розгляд справи без її участі. Клопотання Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у щорічній основній відпустці є необґрунтованим, враховуючи відсутність доказів неможливості направлення Міністерством оборони України, як юридичної особи, в судове засідання іншого представника.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про встановлення факт, що має юридичне значення та скасування додаткового рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що з 20 грудня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадського стану Красногвардійського районного управління юстиції м.Дніпропетровська (а.с. 10).
Від шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №1817 (а.с. 11).
Згідно рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2024 року у справі №204/13897/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 грудня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис №870, від якого є діти - розірвано. Рішення набрало законної сили (а.с. 12).
Відповідно до акту про фактичне проживання осіб від 10 квітня 2024 року, який складений мешканцями житлового будинку АДРЕСА_3 , в період з вересня 2023 року по 10 квітня 2024 року включно у квартирі АДРЕСА_4 проживає постійно ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_3 без колишньої дружини ОСОБА_2 (а.с. 13).
Згідно акту обстеження умов проживання, складеного головним спеціалістом відділу ЗПД УССД адміністрації АНД району ДМР Чернишовою О.Д. та начальником відділу ЗПД УССД адміністрації АНД району ДМР Проскуріною Є.К., від 16 квітня 2024 року проведено обстеження умов проживання за адресою по АДРЕСА_1 . Житло розміщене на 3 поверсі та складається з 3-х кімнат: кухня, санвузол та ванна, коридор, вітальня. Умови проживання задовільні, є електропостачання, газопостачання, водопостачання. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: окрема кімната з ліжком, письмовим столом для навчання, шафою для речей. За даною адресою проживають ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_3 (донька). Батьком створені належні умови для проживання та виховання дитини, в квартирі чисто та прибрано (а.с. 15).
Відповідно до довідки №1204/1 від 12.04.2024, ОСОБА_1 працює в ТОВ "Виробнича фірма "Ліберта" з 06.12.2018 та займає посаду директора. Дохід за період з 01.01.2023 по 31.03.2024 склав 125909,24 грн (а.с. 19).
Згідно довідки №4 від 09.04.2024, ОСОБА_3 отримує послуги навчання за програмою 7 класу у ФОП ОСОБА_4 , яка працює під торговою маркою «Logos School» з вересня 2023 року. ОСОБА_1 постійно привозить та забирає зі школи свою доньку, а також приймає безпосередньо участь у шкільному житті дитини, зокрема постійно цікавиться успішністю дитини, спілкується зі вчителями, приймає участь у батьківських зборах тощо (а.с. 23).
З довідки від 10.04.2024, виданої директором "First models academy" ОСОБА_5 вбачається, що з вересня 2023 року по теперішній час оплата вартості занять, фотозйомок та показів, в яких приймає участь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснюється батьком ОСОБА_1 , який також привозить та забирає доньку із занять та інших активностей, пов'язаних із навчанням ОСОБА_3 у Академії (а.с. 24).
Відповідно до довідки танцювальної студії "Freedom", з вересня 2023 року по теперішній час оплата вартості занять в студії танцю ОСОБА_3 , а також інших супутних витрат здійснюється батьком ОСОБА_1 , який постійно привозить та забирає доньку із занять (а.с. 25).
Згідно довідки від 14.05.2024, виданої Центром сімейної медицини "Педіатр 24" ФОП ОСОБА_6 , з вересня 2023 року по теперішній час обстеження стану здоров'я та лікування доньки ОСОБА_3 здійснюється батьком ОСОБА_1 (а.с. 44).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради щодо розв'язання спору "Про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 " №5/5-272 від 24.06.2024, орган опіки та піклування в особі адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровськох міської ради вважає за доцільним визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 55-57).
В судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які суду пояснили, що усі питання у житті дитини вирішує її батько, і вони матір поряд з дівчинкою не бачили.
Також, в судовому засіданні місцевого суду, у присутності педагога ОСОБА_11 , було з'ясовано думку дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій на час надання пояснень виповнилось 13 років. Дитина пояснила, що проживає з батьком за адресою по АДРЕСА_1 , навчається у восьмому класі, з мамою добре спілкується та буває у неї дома, проводять спільно час.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною;по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору.
Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19 (провадження №61-19210св20).
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після припинення шлюбно-сімейних відносин між батьками (з 2023 року) постійно проживає із батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Відповідач створив для дитини всі належні побутові умови, забезпечив умови для навчання, розвитку та дозвілля, що підтверджується відповідними письмовими доказами. Наведені обставини зумовлюють чітку, послідовну позицію дитини ОСОБА_12 про подальше проживання саме з батьком - по АДРЕСА_1 .
Крім того, частинами четвертою та п'ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При цьому, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновком органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради щодо розв'язання спору "Про визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 " №5/5-272 від 24.06.2024, визнано за доцільне визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 . Вказаний висновок складений на підставі рекомендації засідання комісії з питань захисту прав дитини Амур-Нижньодніпровського району, є в достатній мірі обґрунтованим та мотивованим, узгоджується із думкою дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виявила бажання проживати разом з батьком.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що батьком створено належні умови для виховання та розвитку дитини, позивач має постійне місце роботи, сталий дохід у вигляді заробітної плати; враховуючи сталі соціальні зв'язки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем її проживання з батьком; приймаючи до уваги позитивну прихильність доньки до батька, що підтверджується наведеними вище доказами та узгоджується із висновком органу опіки, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, оскільки це сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, за частинами другою - четвертою статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За змістом частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
В силу частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Водночас, якщо дитині виповнилося 14 років, то вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 2 листопада 2023 року (справа №592/7624/22).
Встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час звернення до суду з позовом та розгляду справи у суді першої інстанції їй виповнилося повних 13 років; станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповнилось повних 14 років.
Виходячи з викладеного, врахувавши інтереси дитини, її вік (станом на цей час ОСОБА_13 виповнилось повних 14 років), думку дитини та її бажання проживати з батьком, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в інтересах дитини, - колегія дійшла висновку, що проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із батьком, у даному випадку, відповідає інтересам дитини.
Разом з тим, мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Докази того, що батько дитини чинить перешкоди у спілкуванні матері з дитиною у матеріалах справи відсутні.
Приведені в апеляційній скарзі доводи, що у даному випадку відсутній спір про право, оскільки факт проживання доньки з батьком не оспорюється жодним з учасників справи - є безпідставними та спростовуються письмовими поясненнями, наданими ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції, в яких остання стверджує, що між позивачем та відповідачкою існує спір щодо місця проживання дитини і ОСОБА_2 бажає, щоб донька проживала постійно з нею.
Разом з тим, позовна вимога про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, частиною 2 ст. 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 151 СК України встановлено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно з ч. 1-3 ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Тобто, вимога про визнання судом самостійного виховання дитини батьком без участі матері насправді має за мету констатувати це як юридичний факт рішенням суду. Цей факт аж ніяк не пов'язаний з реалізацією батьком його цивільних прав та обов'язків в сімейних правовідносинах щодо виховання дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав тощо).
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 Провадження №14-132цс23).
Колегія звертає увагу, що згідно матеріалів справи, позивачем ні місцевому суду, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів неприйняття матір'ю ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні доньки ОСОБА_12 . Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 не заявлявся позов до ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів на утримання дитини. Про наявність заборгованості по сплати аліментів чи невиконання умов договору про утримання дитини позивачем також не зазначено, і відповідних доказів не надано.
Крім того, згідно пояснень дитини ОСОБА_12 , вона зазначає, що з мамою спілкується та буває у неї дома, разом з мамою відвідують місця відпочинку.
Враховуючи викладене, зазначена позовна вимога про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини є неефективним способами захисту.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про відмову у задоволення позовної вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, а також підлягає скасуванню додаткове рішення.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, у даному випадку, необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн за позовну вимоги про визначення місця проживання дитини.
Крім того, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України судові витрати у розмірі 1816,80 грн.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення; в іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а також підлягає скасуванню додаткове рішення.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2024 року в частині встановлення факту, що ОСОБА_1 без будь-якої сторонньої допомоги та без участі матері ОСОБА_2 самостійно виховує та утримує свою дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2025 року - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Управління-служба у справах дітей адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) судові витрати у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04 серпня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
М.Ю. Петешенкова