Справа № 308/5494/25
30 липня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю :
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальну справу №308/5494/25 кримінальне провадження , відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030000355 від 15.03.2025 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,-
В провадженні суду перебуває кримінальна справа №308/5494/25 кримінальне провадження , відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030000355 від 15.03.2025 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
До суду від прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 із цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю на тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обрано 17.03.2025 запобіжний захід у вигляді домашного арешту з застосуванням електронного засобу контролю.
Як вбачається з повідомлення начальника Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, системою моніторингу 13.06.2025 та 14.06.2025 зафіксовано сигнали тривоги «порушення приписаної зони», «розряджання браслета-трекера» та відключення електронного засобу контролю встановленого ОСОБА_5 , крім того в згаданому повідомленні зазначено, що ОСОБА_5 неодноразово відмовлявся відчиняти двері та заряджати встановлений йому засіб контролю, чим порушив покладені на нього відповідно ухвали суду про обрання щодо нього запобіжного заходу обов'язки.
На даний час, враховуючи те, що строк обраного до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту закінчується, а ризики передбачені ст. 177 КПК У країни, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 на даний час не зменшилися та не перестали існувати, також обраний щодо нього запобіжний захід ним неодноразово порушувався, є необхідність у зміні запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов?язків, а також:
- переховуватися від органу досудового розслідування, зокрема це підтверджується тим, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, також після вчинення кримінального правопорушення покинув місце події разом із викраденим, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності. Це вказує, що останній не буде виконувати покладені на нього обов?язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним.
- незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь. Це підтверджується тим, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні та відносно іншого співучасника, матеріали відносно якого виділені в інше провадження триває, слідчим суддею також враховано відсутність міцних соціальних зв?язків обвинуваченого, оскільки такий офіційно ніде не працює, розлучений, має хронічні проблеми з алкоголем, його матеріальний стан є незадовільним та єдиним джерелом доходу може бути вчинення протиправної діяльності. Таким чином, обвинувачений з метою подальшого впливу на свідків, потерпілого та зміни їх показань у подальшому при безпосередньому допиті судом, оскільки останні йому знайомі та відомі адреси проживання і перебування.
- має реальну можливість спілкуватися зі свідками, потерпілим, зокрема перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до свідків і потерпілих даного кримінального провадження.
Прокурор зазначає, що наведені обставини свідчать про реальну можливість для ОСОБА_5 переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню, зокрема шляхом використання своїх соціальних зв?язків.
Вищевикладене свідчить про наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_5 інших більш м?яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою через їхню занадто м?яку правову природу, неефективність по відношенню до обвинуваченого.
Прокурор зазначає, що зважаючи на неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_5 , недотримання обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, орган обвинувачення вважає, що обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту слід змінити на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, в порядку передбаченому ст. 200 КПК України.
В зв'язку з наведеним, покликаючись на приписи ст. 200 КПК України прокурор просив змінити обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, розлученого, на період судового розгляду, тобто на 60 днів.
Позиція сторони обвинувачення в суді
В судовому засіданні, прокурор заявив клопотання про зміну обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яке подав у письмовому вигляді. Прокурор вказує на наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні. Наголосив також на ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Прокурор клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 підтримав та просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив врахувати повідомлення начальника Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, згідно якого зазначено, що системою моніторингу 13.06.2025 та 14.06.2025 зафіксовано сигнали тривоги «порушення приписаної зони», «розряджання браслета-трекера» та відключення електронного засобу контролю встановленого ОСОБА_5 , крім того в згаданому повідомленні зазначено, що ОСОБА_5 неодноразово відмовлявся відчиняти двері та заряджати встановлений йому засіб контролю, чим порушив покладені на нього відповідно ухвали суду про обрання щодо нього запобіжного заходу обов'язки.
Наголосив на приписах ст. 200 КПК України відповідно до яких зазначив, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу заперечила. Зазначила, що обвинувачений належним чином дотримується умов запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначила, що ризики наведені прокурором не є доведеними. Наголосила на тому, що 13.06.2025 року нею було подано клопотання начальнику ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 щодо відключення електронного засобу контролю за обвинуваченим ОСОБА_5 для відвідування ним лікаря-нарколога у м. Берегові. з 13 по 18 год. 13.06.2025 року. Зазначила, що прокурором Ужгородської окружної прокуратури на її звернення від 09.06.2025 року їй було надано дозвіл щодо залишення місця проживання ОСОБА_5 та/або відключення електронного засобу контролю для відвідування лікаря-нарколога у стаціонарному відділенні КНП "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегово" Закарпатської обласної ради, а також проходження відповідного лікування. Окрім того зазначила, що ОСОБА_5 перебуваа на стаціонарному лікування з 16.06.2025 року по 27.06.2025 року.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав доводи захисника. Зокрема зазначив, що не порушував покладені на нього обов'язки ухвалою суду. Вказав, що в телефонному режимі працівниками поліції його було проінформовано про розряжання електронного пристрою контролю, та ними надано вказівки щодо вчинення дій для зараджання пристрою. Зазначив, що працівники поліції до нього додому не навідувались.
Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, заслухавши доводи учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.06.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовженого дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю та покладено обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України строком до 01.08.2025 року.
Таким чином, наразі обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю (ст. 181 КПК України).
Потреба у зміні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою мотивована тим, що з моменту постановлення ухвали про обрання ОСОБА_5 , запобіжного заходу та продовження дії такого запобіжного заходу увигляду домашнього арешту з'явилися нові обставини, а саме прокурор покликається на те, що обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід ним неодноразово порушувався, є необхідність у зміні запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов?язків та запобіганню наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Частиною 1 ст. 200 КПК України визначене право прокурора, слідчого за погодженням з прокурором звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 КПК України, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ч.2 ст. 200 КПК України у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Виходячи з системного тлумачення цієї норми, на переконання суду, до повноважень останнього при розгляді такого клопотання входить як обрання іншого запобіжного заходу, так і скасування, зміна чи доповнення переліку обов'язків, покладених на підозрюваного у межах вже визначеного запобіжного заходу.
Класичне розуміння застосування запобіжного заходу полягає у встановленні логічного та послідовного взаємозв'язку між (а) обґрунтованою підозрою та (б) встановленими ризиками як передумовами для (в) обрання запобіжного заходу і (г) покладенням на підозрюваного певних обов'язків у встановлених законом випадках.
Разом з тим, чинне кримінальне процесуальне законодавство не спростовує наявність у суду повноважень при вирішенні клопотання про зміну запобіжного заходу виходити з (а) обґрунтованої підозри та (б) встановлених ризиків при ухваленні рішення про (г) покладення на обвинуваченого додаткового обов'язку (у межах раніше визначеного обвинуваченому запобіжного заходу (в), із застосуванням якого суд погоджується).
Перед наданням оцінки обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри та наявності ризиків у кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне окреслити межі питання, що має бути вирішено при розгляді клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу.
Чинний кримінальний процесуальний закон виокремлює правомочності як сторони обвинувачення (ст. 200 КПК України), так і сторони захисту (ст. 201 КПК України) звернутись до суду з відповідним клопотанням про зміну запобіжного заходу.
У постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 286/1695/18, від 18 грудня 2018 року у справі № 628/969/18 суд касаційної інстанції на підставі системного аналізу положень ст. 181, 309 КПК України зауважив, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.06.2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовженого дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю та покладено обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України строком до 01.08.2025 року, а саме: цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду ; прибувати до суду на першу вимогу, кожного разу у визначений ним час; утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, у тому числі за допомогою засобів мобільного зв?язку, мережі Інтернет, а також через соціальні мережі; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в?їзд в Україну.
Вказаний запобіжний захід було обрано за фактом обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Тож, аналізуючи обставини цього кримінального провадження та обмірковуючи, чи є підстави для зміни запобіжного заходу за клопотанням прокурора , суд виходив з вже визначеного Ужгородським міськрайонним судом запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю.
Щодо обґрунтованості повідомленої підозри
Оцінку обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України у кримінальному провадженні №12025071030000355 від 15.03.2025 року надано в ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2025 року щодо розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.18 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Відносно ОСОБА_5 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку ( зміни) запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність осіб до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини осіб в інкримінованих їм діяннях. Такі особи мають інший процесуальний статус - статус обвинувачених, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу осіб на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особам згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.
Обґрунтовуючи клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 , прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.
Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2025 року.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_5 , від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_5 , встановлений під час обрання запобіжного заходу , не втратив свою актуальність.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 . Так, санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинувачених від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно переконливою.
Суд вважає, що направленням обвинувального акта до суду означений ризик не нівелюється, а навпаки актуалізується.
Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених,в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування. На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_5 , від суду наразі залишається.
Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_5 , від суду є актуальним, продовжує існувати.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинувачениого, його соціальні зв'язки, вказує на наявність ризику переховування від суду.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , за ч. 4 ст. 186 КК України належить до тяжких злочинів, за який передбачено відповідальність у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. Дана обставина, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 , у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.
Водночас, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику переховування ОСОБА_5 , від органів досудового розслідування, з огляду на те, що стадія досудового розслідування завершена і кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_5 , на свідків, потерпілого суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та епотерпілого та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, яка вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Суд вважає ризик впливу на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні обґрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Оскільки наразі не розпочато судовий розгляд кримінального провадження, відповідно, свідки сторони обвинувачення та потерпілий судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_5 , такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.
З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого які не допитані продовжує існувати.
Таким чином , судом констатовано продовження існування ризиків - переховування від суду; незаконного впливу на свідків, потерпілого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу на більш суворий у вигляді тримання під вартою суд виходить з наступного.
Надаючи відповідь на питання, чи є порушення та невиконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього процесуальних обов?язків відповідно до ухвали суду підставою для задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, переліченим у цій же частині ст. 177 КПК України.
Іншими словами, метою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є виключно забезпечення його належної процесуальної поведінки, зміст якої розтлумачений у ч. 7 ст. 42 КПК України, та запобігання ризикам, переліченим у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6, 7 ст. 176 цього Кодексу. Тобто тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним засобом, який за своєю природою спрямований на ізоляцію підозрюваного від суспільства.
В свою чергу, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю не виявив себе як не ефективний, позаяк з моменту перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під дією даного запобіжного заходу у виді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю, ним не вчинялись будь-які дії протиправного хактеру, які б свідчили про порушення покладених на нього обов'язків.
Відповідно до положень частини 1-2 статті 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченомустаттею 184цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбаченихчастиною п'ятою статті 194цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
На стадії судового розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу має передбачати виникнення після постановлення ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд не переглядає рішення про застосування (продовження) запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, що виникають у зв'язку з плином часу судового розгляду і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або спосіб його виконання. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах п.1-2 ч.2ст.200КПК України. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
У зв'язку з цим, реалізація права на звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обумовлена не тим, що відповідний суб'єкт не погоджується із застосованим запобіжним заходом. Інститут зміни запобіжного заходу пов'язаний з виникненням нових обставин, які впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим ризикам кримінального провадження.
Згідно поданого клопотання та наданих в судовому засіданні прокурором пояснень, суд приходить до висновку про те, що необхідність зміни обвинуваченому застосованого відносно нього запобіжного заходу сторона обвинувачення обґрунтовує наступними обставинами: згідно повідомлення начальника Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, системою моніторингу 13.06.2025 та 14.06.2025 зафіксовано сигнали тривоги «порушення приписаної зони», «розряджання браслета-трекера» та відключення електронного засобу контролю встановленого ОСОБА_5 , крім того в згаданому повідомленні зазначено, що ОСОБА_5 неодноразово відмовлявся відчиняти двері та заряджати встановлений йому засіб контролю, чим порушив покладені на нього відповідно ухвали суду про обрання щодо нього запобіжного заходу обов'язки.
Аналізуючи вмотивованість та обґрунтованість поданого прокурором клопотання про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу на предмет його відповідності обставинам справи, вимогам чинного законодавства, вище наведеного, та доказового підтвердження суд враховує наступне.
Аналізуючи законодавчі положення щодо зміни запобіжного заходу суд враховує те, що зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов'язків.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення суду. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри/обвинувачення, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу судового розгляду.
Тому, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу суд має виходити з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому, такі обставини мають бути новими, тобто які з'явилися після постановлення попередньої ухвали про застосування/продовження запобіжного заходу, або не були відомі суду.
Проаналізувавши вказане клопотання про зміну запобіжного заходу, додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін щодо наявності таких обставин, суд приходить висновку про те, що стороною обвинувачення не наведено таких обставин, які можуть бути підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Так, виходячи зі змісту клопотання, сторона обвинувачення, подаючи відповідне клопотання про зміну такого запобіжного заходу не наводить жодних нових обставин, які б свідчили про наявність правових підстав для зміни запобіжного заходу.
Щодо доводів про те, що згідно повідомлення начальника Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, системою моніторингу 13.06.2025 та 14.06.2025 зафіксовано сигнали тривоги «порушення приписаної зони», «розряджання браслета-трекера» та відключення електронного засобу контролю встановленого ОСОБА_5 , то суд вважає, що в даному випадку вказана обставина не є достатньою для зміни запобіжного заходу та була спростована стороною захисту в судовому засіданні. Дана обставина не може свідчити про наявність самостійної та достатньої підстави для зміни останньому запобіжного заходу.
Враховуючи, що стороною обвинувачення не наведено обставин, які можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Слід зазначити, що відповідно до положень ч.7 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений, зокрема, зобов'язаний: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Таким чином виконання процесуальних обов'язків є обов'язковим для особи, щодо якої вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного (обвинуваченого) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначені статтею 42 КПК України процесуальні обов'язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.
Суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 з'являється у всі призначені судові засідання, обов'язки покладені на нього відповідно до ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не порушує, доводи зазначені у повідомленні начальника Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області були спростовані стороною зхисту в судовому засіданні та прокурором не доведені, а відтак суд приходить до висновку, що прокурором не наведено належних підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
За таких обставин, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, оцінюючи доводи прокурора, надавши оцінку наявності ризиків у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що на даний час застосування виняткового запобіжного заходу належним чином не доведено (ч. 4 ст. 194 КПК України).
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами доводи та дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, не працює, не одружений, в призначені судові засідання за викликом з'являвся, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, враховуючи, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, враховуючи доводи сторони захисту, суд, приходить до висновку, що клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 , на тримання під вартою до задоволення не підлягає.
В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, суд не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 196, 199, 200 395 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали надати обвинуваченому, захиснику, прокурору.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 01.08.2025 року о 09 - 00 год.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1