Справа № 362/7559/24
Апеляційне провадження
№ 33/824/4169/2025
7 серпня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60грн.
21 липня 2025 року ОСОБА_1 направив поштовим зв'язком апеляційну скаргу до Васильківського міськрайонного суду Київської області на вказану постанову судді, яка надійшла до Київського апеляційного суду 28 липня 2025 року.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що оскаржувану постанову він не отримував, повідомлення про судове засідання ним також не отримувались, участі у судових засіданнях він не приймав.
Вивчивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження постанови судді від 17 червня 2025 року закінчився 27 червня 2025 року.
За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов'язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.
Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у судовому засіданні 17 червня 2025 року була присутня захисник ОСОБА_1 - адвокат Савюк К.О., яка просила закрити справу у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, а відтак ОСОБА_1 був обізнаний про результати розгляду справи та порядок оскарження постанови судді.
Доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, спростовуються матеріалами справи та не містять посилань на обставини, що об'єктивно унеможливили апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2025 року у передбачений законом строк.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Савюк К.О. на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2025 року, яка постановою Київського апеляційного суду від 8 липня 2025 року була повернута адвокату Савюк К.О. у зв'язку з відсутністю повноважень останньої на представництво ОСОБА_1 у Київському апеляційному судді (с.с. 75-87)
З огляду на викладене, враховуючи, що в апеляційній скарзі не наведено обставин, які свідчать про обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто, не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а також не надано будь-яких доказів поважності причин пропуску такого строку, які б об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 оскаржити постанову судді в апеляційному порядку у встановлений законом строк, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 17 червня 2025 року.
Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовляється, апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
постановив:
відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт