справа №760/18119/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/5217/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
04 серпня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 липня 2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, у кримінальному провадженні №42025100000000088 від 10 квітня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 липня 2025 року клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановлено рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 30 червня 2025 року з 09 год. 34 хв.
Встановлено, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 09 год. 34 хв. 28 серпня 2025 року.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Уважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу причетності підозрюваного ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На переконання сторони захисту матеріали НСРД не доводять причетності ОСОБА_7 до будь-якої протиправної діяльності.
При цьому, наголошує, що підозрюваний ОСОБА_7 не має жодного відношення до вказаного кримінального правопорушення, не був обізнаний про діяльність свого батька, деталі його підприємницької діяльності, контрагентів, виробників тощо, єдине, що пов'язує його з цією справою - це спільне прізвище та наявність родинних відносин з іншим фігурантом.
Вказує, що наведені стороною обвинувачення ризики є лише припущеннями та не підтверджуються жодними доказами.
Зазначає, що наразі органом досудового розслідування проведено ряд слідчих оперативних дій, у тому числі негласних слідчих розшукових дій, які покладені в основу висунутої підозри, а тому спотворити ці докази підозрюваний не може та не має наміру.
Посилається на те, що ризик переховування від органів досудового розслідування або суду є лише припущеннями слідчого, оскільки як би підозрюваний ОСОБА_7 мав намір зникнути, він би скористався цією можливістю раніше, більше того, з огляду на введений воєнний стан, покинути Україну як через державний кордон, так і на окуповану територію не вбачається можливим.
Також зауважує, що слідчий суддя не розглянув можливості застосування права на заставу, хоча щодо іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні у справі №760/18116/25 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025100000000088, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 квітня 2025 року, за підозрами ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що директор ТОВ «ДМ Спорт» (код ЄДРПОУ 40437122, м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 5, вид діяльності - «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет», також зареєстрований як ФОП « ОСОБА_19 , спільно з іншими громадянами організували незаконну схему з поставок до рф, а також імпорту з рф на територію України підшипників, які використовуються в оборонній, машинобудівній, енергетичній та інших промислових галузях країни-агресора.
Так, вказані особи, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України, з метою підтримки держави-агресора її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях України та збройних формувань російської федерації, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, вчинили злочин проти основ національної безпеки - умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора.
Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, проте не пізніше червня 2022 року, у ОСОБА_11 виник протиправний умисел направлений на допомогу державі-агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, у тому числі суб?єктам господарювання задіяних в діяльності військово-промислового комплексу рф, шляхом допомоги у здійсненні імпортно-експортних операцій з товарами, а саме з підшипниками різних видів. Підшипники використовуються у процесі виробництва промислового устаткування, сфері кольорової металургії, сталеливарної промисловості, авіації, виробництва автомобільної техніки різного призначення.
Для реалізації свого протиправного умислу, ОСОБА_11 до своєї протиправної діяльності залучив свого сина ОСОБА_7 , а також ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Так, за розробленим планом протиправної діяльності, перебуваючи на території України, після початку збройної агресії рф на територію України, громадянин України ОСОБА_11 за попередньою змовою з залученими до протиправної діяльності особами, з метою власного незаконного збагачення, а також з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, забезпечував закупівлю підшипників виробництва промислових підприємств рф з території держави-агресора, а також постачання підшипників на територію рф для подальшого використання їх підприємствами, установами та організаціями держави-агресора.
Так, протягом 2024 року ОСОБА_11 здійснено постачання підшипників на адресу російської компанії ООО «ТК «Азимут» (ИНН 2130012321/213001001, ОГРН 1062130018048, рф, Чувашская Республика-Чувашия, г. Чебоксары, Базовый проезд, д. 4А) на загальну суму 744 952 тис. російських рублів.
Установлено, що ООО «ТК «Азимут» у період 2024-2025 років брала участь у 34 контрактах державних закупівель рф, а саме поставок «підшипників вузлів та муфт» до «ФКУ КП-8 УФСИН России по Чувашской Республике-Чувашии» від 31 жовтня 2024 року та інших.
Крім цього, ОСОБА_11 здійснено закупівлі підшипників виробництва рф з території держави-агресора, зокрема у суб?єктів господарювання: ООО «ВЗСП», ОАО ЕПК «Самара» (Указом Президента України від 27 травня 2023 року №307/2023 введено санкції строком до 27.05.2033), ОАО «Московский завод авиационных подшипников», які у подальшому перевозились на територію Республіки Білорусь, де за допомогою мережі операторів поштових відправлень передавались на територію України та країн Європейського Союзу.
У подальшому, громадянин України ОСОБА_21 та громадянин Словаччини ОСОБА_22 , залучені ОСОБА_11 як водії-перевізники, завозили та вивозили підшипники, виробництва держави-агресора, на митну територію України із укриттям від митного огляду.
Після завезення на територію України, підшипники направлялись поштою ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 для подальшої реалізації на території України.
Для забезпечення розрахунків між представниками держави-агресора та учасниками протиправної схеми, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 налагодили механізм перерахування коштів на розрахункові рахунки банків держави-агресора із використанням криптовалюти.
Так, діючи на виконання спільного злочинного умислу, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у період з 01 червня 2022 року по 10 квітня 2025 року доставив на територію України 32 партії підшипників, виробництва представників держави-агресора, які в подальшому, через операторів поштового зв?язку, були передані ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 для реалізації на території України.
При цьому, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 забезпечили сплату грошових коштів виробникам товарів подвійного призначення на території рф, шляхом використання електронної валюти та кріптобірж, на загальну суму 2 043 230 російських рублів та USDT, що в еквіваленті становлять 80 000 доларів США.
Так, установлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2022 року, ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, використовуючи месенджер «Telegram», запропонував ОСОБА_20 придбати партію підшипників, виробництва країни-агресора.
ОСОБА_20 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_11 , а також погодився перерахувати кошти на розрахункові рахунки представників держави-агресора, як плату за придбаний товар.
Продовжуючи реалізацію свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_20 забезпечив перерахування грошових коштів у сумі 125 300 російських рублів представнику держави-агресора, який користується номером мобільного телефону НОМЕР_1 , після чого, 02 грудня 2022 року, використовуючи месенджер «Telegram», направив ОСОБА_11 квитанцію про здійснення грошового переказу.
Продовжуючи реалізацію свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_11 у період з 02 грудня 2022 року по 11 грудня 2022 року (більш точний час досудовим розслідування не встановлено), забезпечив передачу придбаної партії підшипників на територію країни Європейського Союзу, де її, за вказівкою ОСОБА_11 , отримав ОСОБА_22 та 09 грудня 2022 року через пункт пропуску «Малий Березний» МП «Ужгород» Закарпатської митниці доставив на територію України.
У подальшому, діючи на виконання спільного протиправного умислу, 16 грудня 2022 року перебуваючи у відділенні поштового оператора «Нова Пошта» № 32, розташованого за адресою: вул. Ігоря Бедзая, 108/9, м. Миколаїв, засобами поштового зв?язку направив закуплену партію ОСОБА_20 , яку останній отримав 17 грудня 2022 року, після чого розпорядився придбаним товаром на власний розсуд.
Також, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше жовтня 2023 року, ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав партію підшипників 5-32206Б3 виробництва ОАО ЕПК «Самара», які були завезені ОСОБА_22 на територію України через пункт пропуску «Ужгород» МП «Ужгород» Закарпатської митниці 13 жовтня 2023 року.
При цьому, з метою реалізації свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_11 , перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи месенджер «Telegram», 18 жовтня 2023 року о 07 годині 54 хвилини запропонував ОСОБА_15 придбати зазначену партію підшипників для подальшої реалізації товарів, виробництва країни-агресора на території України.
У свою чергу, ОСОБА_15 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_11 .
При цьому, для надання вигляду законності проведеної операції купівлі-продажу, ОСОБА_11 та ОСОБА_15 було складено документи про, нібито, придбання підшипників ТОВ «ТМ «ПК Індустрія» у ФОП ОСОБА_11 .
У подальшому, ОСОБА_11 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2023, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Харків, де її отримав ОСОБА_15 та розпорядився на власний розсуд.
Серед іншого, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2024 року, ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, запропонував ОСОБА_16 поставити на територію України партію підшипників із маркуванням 1000926БТ2, виробництва ОАО ЕПК «Самара».
У свою чергу, ОСОБА_16 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, 02 червня 2024 року о 06 годині 32 хвилини, використовуючи месенджер «Telegram», запропонував ОСОБА_17 , використовуючи можливості ОСОБА_11 , доставити на територію України та реалізувати зазначену партію підшипників.
У свою чергу, ОСОБА_17 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_16 та ОСОБА_11 .
У подальшому, ОСОБА_11 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2023, доставив зазначену партію підшипників на територію України та передав її ОСОБА_16 у місто Одеса.
У свою чергу, ОСОБА_16 , реалізовуючи спільний протиправний умисел та усвідомлюючи протиправність своїх дій, 16 червня 2024 року використовуючи можливості операторів поштового зв?язку, направив вказану партію підшипників до поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» № 248, розташованого за адресою: б-р Чоколівський, 37а, м. Київ, де її отримав ОСОБА_17 та розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2025 року, ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав партію підшипників 35-126206Р1, виробництва ООО «Вологодский завод специальних подшипников», які були завезені ОСОБА_22 на територію України через пункт пропуску «Ужгород» МП «Ужгород» Закарпатської митниці 06 січня 2025 року.
При цьому, з метою реалізації свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_11 , перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи мессенджер «Telegram», 03 січня 2025 року о 01 годині 53 хвилини запропонував ОСОБА_23 придбати зазначену партію підшипників для подальшої реалізації товарів, виробництва країни-агресора на території України.
У свою чергу, ОСОБА_23 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_11 .
У зв?язку з цим, ОСОБА_7 , діючи на виконання спільного протиправного умислу та за дорученням ОСОБА_11 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 05 січня 2025 року, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Боярка, Фастівського району, Київської області, де 06 січня 2025 року її отримав ОСОБА_23 та розпорядився на власний розсуд.
Також установлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2025 року, ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, придбав партію підшипників виробництва країни-агресора, які були завезені ОСОБА_22 на територію України через пункт пропуску «Ужгород» МП «Ужгород» Закарпатської митниці 12 березня 2025 року та 20 березня 2025 року.
При цьому, з метою реалізації свого спільного протиправного умислу, ОСОБА_11 , перебуваючи у невстановленому наразі досудовим розслідуванням місці, використовуючи мессенджер «Telegram», 17 березня 2025 року о 04 годині 55 хвилин запропонував ОСОБА_13 придбати зазначену партію підшипників для подальшої реалізації товарів, виробництва країни-агресора на території України.
У свою чергу, ОСОБА_13 , усвідомлюючи, що своїми діями він допомагає країні-агресору в уникненні санкцій, розуміючи протиправність своїх дій, погодився на пропозицію ОСОБА_11 .
У зв?язку з цим, ОСОБА_11 , діючи на виконання спільного протиправного умислу, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 березня 2025 року, засобами поштового оператора направив партію підшипників, виробництва країни-агресора, до м. Дніпро, де 19 березня 2025 року її отримав ОСОБА_13 та розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, діючи на виконання спільного протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, з метою надання допомоги державі-агресору у забезпеченні сталого функціонування економіки, маючи на меті власне незаконне збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 07 червня 2022 року ОСОБА_14 за допомогою мессенджера «Telegram» відправив абоненту «Олег Укр», м.т. НОМЕР_2 фотоповідомлення наявних у нього підшипників російського виробництва компанії ОАО «Торговый дом ЕПК» ИНН 7725136315 (Указом Президента України №307/2023 від 27 травня 2025 року, Додаток 2, позиція 148 введено санкції терміном до 27 травня 2033 року).
Крім цього, на виконання спільного протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, 02 грудня 2024 року ОСОБА_7 надіслав ОСОБА_14 поштове відправлення доставкою «Нова пошта», а саме підшипники, які надійшли з території рф. Відправлення скеровувались засобами поштового оператора на адресу ТОВ «Кривбаспідшипник», м. Крививй Ріг адресату з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_14 .
У подальшому, 28 грудня 2024 року ОСОБА_14 отримав від ОСОБА_11 поштове відправлення доставкою «Нова пошта», а саме підшипники, які надійшли з території рф у кількості 50 шт. Вказані підшипники відправлялись громадянином Словаччини ОСОБА_22 від імені ОСОБА_11 та скеровувались засобами поштового оператора на адресу ТОВ «Кривбаспідшипник», м. Крививй Ріг, адресату з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_14 .
Крім цього, 06 січня 2025 року ОСОБА_14 отримав від ОСОБА_11 поштове відправлення оператора «Нова пошта» за № 59001296778480, а саме підшипники, які надійшли з території рф. Вказані підшипники відправлялись ОСОБА_22 від імені ОСОБА_11 та скеровувались засобами поштового оператора на адресу ТОВ «Кривбаспідшипник», м. Крививй Ріг адресату з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_14 .
Проте, домовленості із ОСОБА_22 щодо передачі вказаних підшипників на адресу ОСОБА_14 06 січня 2025 року здійснювалися ОСОБА_7 .
Вказане свідчить, що ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вчинено дії, спрямовані на передачу матеріальних ресурсів та інших активів органам державної влади російської федерації та підприємствам, на які відповідно до Рішень Ради національної безпеки і оборони, введених в дію Указами Президента України, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальних заходи; з метою підтримки держави-агресора шляхом вчинення дій, спрямованих на укріплення економічного стану рф, послабленого через накладення санкцій на суб'єкти господарювання, допомоги в обході санкційних обмежень передачу матеріальних ресурсів та завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України.
30 червня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
01 липня 2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, у кримінальному провадженні №42025100000000088 від 10 квітня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 липня 2025 року клопотання слідчого в ОВС слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановлено рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 30 червня 2025 року з 09 год. 34 хв.
Встановлено, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 09 год. 34 хв. 28 серпня 2025 року.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, підтверджується наявними в матеріалах доказами, а саме: повідомленням про вчинення злочину; матеріалами виконання доручення; протоколами огляду; протоколами НСРД; протоколом; протоколом затримання особи; повідомленням про підозру; протоколом НСРД та іншими матеріалами клопотання в їх сукупності.
Також, слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що прокурором доведена наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчим суддею визначено, що прокурором не доведено наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчиненню іншого кримінального правопорушення, оскільки, на думку слідчого судді, сторона обвинувачення при їх доведенні обмежилася лише висловленням припущень, при цьому слідчому судді не надано відомостей, які б свідчили про протиправну поведінку підозрюваного, зокрема притягнення його до будь-якого виду відповідальності чи повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи порушення раніше застосованого запобіжного заходу, що могло б свідчити про ймовірність вчинення зазначених дій.
Так, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки санкція частини першої статті 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, вагомість наявних у кримінальному провадженні доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, стадію досудового розслідування, а також особу підозрюваного, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про достатність підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Також місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на частину четверту статті 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на викладене, доводи сторони захисту, що слідчий суддя не розглянув можливості застосування права на заставу, хоча щодо іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні у справі №760/18116/25 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, є безпідставними, оскільки відповідно до норми частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя під час дії воєнного стану наділений дискреційними повноваженнями щодо визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу причетності підозрюваного ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення; матеріали НСРД не доводять причетності ОСОБА_7 до будь-якої протиправної діяльності; підозрюваний ОСОБА_7 не має жодного відношення до вказаного кримінального правопорушення, не був обізнаний про діяльність свого батька, деталі його підприємницької діяльності, контрагентів, виробників тощо, єдине, що пов'язує його з цією справою - це спільне прізвище та наявність родинних відносин з іншим фігурантом, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не спростовані стороною захисту.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Аргументи скаржника про те, що наразі органом досудового розслідування проведено ряд слідчих оперативних дій, у тому числі негласних слідчих розшукових дій, які покладені в основу висунутої підозри, а тому спотворити ці докази підозрюваний не може та не має наміру; як би підозрюваний ОСОБА_7 мав намір зникнути, він би скористався цією можливістю раніше, більше того, з огляду на введений воєнний стан, покинути Україну як через державний кордон, так і на окуповану територію не вбачається можливим, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 02 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4