29 липня 2025 року місто Київ
справа № 761/14520/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/9051/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Волошина В.О. від 29 січня 2025 року, на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Волошина В.О. від 8 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання незаконним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
(1) У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1") про визнання незаконним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що наказом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 27 квітня 2022 року № 39к з головним спеціалістом відділу реалізації контрактів № 2 Регіонального управління № 3 ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_1 з 28 квітня 2022 року призупинено дію трудового договору до відновлення можливості надання та виконання роботи, але не пізніше припинення або скасування воєнного стану, відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Наказом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 26 листопада 2022 року № 115-ШР підрозділ, в якому працював та посаду яку обіймав ОСОБА_1 скорочено. 6 грудня 2022 року надіслано повідомлення про наступне вивільнення, а наказом від 6 лютого 2023 року звільнено із займаної посади у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скорочення чисельності і штату працівників. При звільненні виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
ОСОБА_1 вказував, що призупинення дії укладеного з ним трудового договору та його подальше звільнення відбулося незаконно, а саме за відсутності для цього законних підстав та порушенням порядку, встановленого законом. Відповідачем не враховано, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем працівнику роботи та неможливість працівника виконувати відповідну роботу, тоді як ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" здійснювало свою господарську діяльність, а призупинення дії трудового договору було здійснено лише з певною кількістю працівників.
Також вказував, що його звільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України здійснено відповідачем без дотримання вимог частини 1 статті 42, статті 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано йому всі вакантні посади на підприємстві з дня попередження про наступне вивільнення по день звільнення, не з'ясовано, чи має позивач переважне право залишення на роботі.
Зазначав, що внаслідок порушення його права на працю та відсутність у зв'язку з цим грошових коштів, необхідних для життєдіяльності, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, він зазнав моральної шкоди, яку оцінює в 15 000 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 27 квітня 2022 року № 39к в частині призупинення з ним дії трудового договору; відновити з 28 квітня 2022 року дію трудового договору, укладеного з ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1"; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 квітня 2022 року (дати призупинення дії трудового договору) по 6 лютого 2023 року (день звільнення з роботи) в розмірі 505 890 грн, з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів; визнати незаконним та скасувати наказ ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 3 лютого 2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити на роботі в ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" на посаді головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 2 Регіонального управління № 3 з 6 лютого 2023 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 6 лютого 2023 року по день поновлення на роботі; стягнути моральну шкоду в розмірі 15 000 грн; рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.
(2) 3 лютого 2025 року представник ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Клименко А.Р. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 понесені ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 57 217 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції
(1) Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із недоведеності позивачем порушення його трудових прав внаслідок прийняття роботодавцем наказу від 27 квітня 2022 року № 39к про призупинення дії трудового договору, встановивши водночас, що при звільненні позивача, роботодавцем дотримано норми статей 42, 49-2 КЗпП України. Позивача повідомлено про наступне вивільнення в установлений законом строк, а станом на 6 лютого 2023 року (день вивільнення позивача) вакантних посад, які б могли бути запропоновані позивачу, та які б він міг зайняти з урахуванням його кваліфікації та досвіду, у ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" були відсутні.
Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору та за час вимушеного прогулу, а також про відшкодування моральної шкоди є похідними від основних вимог про визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів про призупинення дії трудового договору і звільнення. У зв'язку з відмовою в задоволенні основних вимог, похідні вимоги також не підлягають задоволенню.
(2) Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 8 квітня 2025 року заяву ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та їх узагальнені доводи
(1) У поданій апеляційній скарзі на рішення суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що відповідач не довів, що на час видання наказу від 27 квітня 2022 року № 39к про призупинення дії трудового договору існували обставини, які виключали можливість сторін виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором. Тобто не доведено, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати працівнику роботу та неможливість працівника її виконувати. Внаслідок неналежної оцінки доказів, що є порушенням норм процесуального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідачем було правомірно зупинено дію трудового договору на підставі статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Вказує, що відсутні підстави для висновку, що відповідач звільнив позивача з роботи з дотриманням вимог частини 2 статті 40, частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України. Так, на день звільнення відповідачем не було запропоновано позивачу всі вільні вакантні посади на той час, а саме посади у новоствореному 26 січня 2023 року відділі контрактної роботи № 4 Управління із забезпечення експорту, зокрема посади головного спеціаліста відділу та посади провідного спеціаліста відділу.
Акцентує, що на посади у створеному відділі контрактної роботи № 4 Управління із забезпечення експорту, які не були запропоновані позивачу перед звільненням, прийнято інших працівників шляхом переведення.
Також вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач перед виданням наказів про переведення працівників на новостворені посади робив порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації позивача і тих працівників, яких було переведено на посади у відділ контрактної роботи № 4 Управління із забезпечення експорту, в результаті чого б можна було зробити висновок про те, що кваліфікація та досвід роботи таких працівників більше відповідали роботі, виконання якої передбачалося вказаним відділом.
Зазначає, що оскільки суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, то й безпідставно не обрахував середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також не досліджував питання заподіяння позивачу моральної шкоди.
(2) У поданій апеляційній скарзі на додаткове рішення суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, не надав правової оцінки та значення тій обставині, що відповідач є юридичною особою, до структури якої входить юридичний підрозділ з великим штатом практикуючих юристів.
Судом не з'ясовано необхідності адвокатських послуг відповідача та, як наслідок, необґрунтовано стягнуто з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзивах, відповідач просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити в повному обсязі, посилаючись на безпідставність доводів позивача.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2. в суді апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційних скарг, просила рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, а також відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Представник ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" - Клименко А.Р. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційних скарг заперечував та просив залишити судові рішеня без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" та обіймав посаду головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 2 Регіонального управління № 3 ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
21 березня 2022 року ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" видано наказ "Про особливості роботи ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" в умовах дії воєнного стану" № 51, відповідно до підпункту 7.2 пункту 7 якого, керівникам самостійних структурних підрозділів компанії наказано в строк до 25 квітня 2022 року подати до Управління роботи з персоналом списки працівників, трудові договори з якими можуть бути призупинені відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року та пропозиції щодо оголошення простою не з вини працівників відповідно до статей 34 та 113 КЗпП України.
27 квітня 2022 року ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" видано наказ № 39к "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", яким затверджено список працівників компанії, дія трудових договорів з якими призупиняється з 28 квітня 2022 року до відновлення можливості надання та виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, відповідно до положень статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року. До цього списку включено позивача ОСОБА_3
29 липня 2022 року Міністерством оборони України доручено генеральному директору ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" надати проект оновленого штатного розпису та організаційно-штатної структури, оптимізованих для виконання завдань всебічного забезпечення потреб Збройних Сил України.
На виконання доручення Міністерства оборони України від 29 липня 2022 року начальником управління роботи з персоналом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" підготовлено службову записку № 25/275 від 3 листопада 2022 року. За результатами розгляду пропозицій начальника управління роботи з персоналом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" наказом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 26 листопада 2022 року № 115-ШР штатний розпис змінено, в тому числі повністю ліквідовано Регіональне управління № 3, в якому працював позивач.
6 грудня 2022 року ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" надіслало ОСОБА_1 повідомлення про наступне вивільнення.
На виконання наказу ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 26 листопада 2022 року № 117-ШР "Про затвердження та введення в дію організаційної структури та штатного розпису ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" 26 січня 2023 року до штатного розпису відповідача було введено дві посади головного спеціаліста та одну посаду провідного спеціаліста відділу контрактної роботи № 4управління із забезпечення експорту.
Наказом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" № 1-ШР від 1 лютого 2023 року "Про зміни у штатному розписі" 2 лютого 2023 року до штатного розпису відповідача було введено одну посаду провідного спеціаліста відділу контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту.
Призначення на посади у відділ контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту відбулося шляхом переведення працівників з інших підрозділів відповідача, що підлягали скороченню. Зокрема, 26 січня 2023 року на дві посади головного спеціаліста та одну посаду провідного спеціаліста були переведені ОСОБА_4. , ОСОБА_5. і
ОСОБА_6.. 2 лютого 2023 року на посаду провідного спеціаліста була переведена ОСОБА_7 .
Наказом відповідача від 3 лютого 2023 року № 107-к ОСОБА_1 звільнено з 6 лютого 2023 року з посади головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 3 Регіонального управління № 2, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності і штату працівників, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених рішення та додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню; апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає задоволенню у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 27 квітня 2022 року № 39к "Про призупинення дії трудового договору"; відновлення дії трудового договору
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (тут і далі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження
конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Верховний Суд у своїх постановах від 15 вересня 2023 року в справі № 161/7449/22, від 28 лютого 2024 року в справі № 465/3919/22, від 14 лютого 2024 року в справі № 464/2944/23 неодноразово висловлював свою позицію щодо обов'язку суду з'ясовувати, а відповідача довести - неможливість надання та виконання роботи.
Оспорюючи наказ ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 27 квітня 2022 року № 39к, яким з 28 квітня 2022 року призупинено дію трудового договору, укладеного між сторонами, виданого на підставі статті 13 указаного Закону, ОСОБА_1 посилався на те, що в даному наказі взагалі не зазначено підстав прийняття рішення про тимчасове
призупинення з ним трудового договору, а лише загальне посилання на законодавство. Із наказу від 27 квітня 2022 року не вбачається одночасної наявності двох умов, за яких можливе призупинення дії трудового договору, та яким чином факт військової агресії рф проти України виключає можливість роботодавця надавати роботу позивачу, а останньому її виконувати.
Отже, в даному випадку перевірці підлягають обставини, якими відповідач, як роботодавець, керувався при прийнятті рішення про призупинення дії трудового договору, укладеного з позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розділу 2 Положення про Регіональне відділення № 3 ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", до основних завдань і функцій управління належать, серед іншого, проведення маркетингових досліджень закріплених за Управлінням регіональних ринків озброєнь, військової техніки та послуг військового та спеціального призначення, проведення переговорів з представниками суб'єктів господарської та іншої діяльності з суворим дотриманням положення законодавства про використання інформації з обмеженим доступом, підготовка у встановленому законом порядку проектів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на експорт/імпорт товарів військового призначення та подвійного використання, їх узгодження, реєстрація та супроводження, проведення необхідної роботи з постачальниками/замовниками товарів військового призначення та подвійного використання щодо термінів, обсягу постановок та інших умов договорів (контрактів), за виконання яких відповідає Управління, організація приймання/передачі продукції тощо.
Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 2 Регіонального управління № 3 ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" (посада, яку обіймав позивач) головний спеціаліст, серед іншого: здійснює своєчасну та якісну підготовку договорів (контрактів) та інших документів, які опрацьовуються відділом; забезпечує у встановленому порядку виконання договорів (контрактів), що ним супроводжуються; готує проекти документів і довідкові матеріали для укладання договорів (контрактів) щодо експорту, імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення; формує, з використанням даних маркетингових досліджень, інформаційно-довідкові матеріали стосовно відповідних ринків товарів військового призначення та подвійного використання; у встановленому порядку відвідує військові частини і підприємства; організовує за дорученням керівництва управління проведення переговорів з представниками іноземних суб'єктів господарської та іншої діяльності країн закріплених за управлінням регіонів та представниками підприємств оборонного промислового комплексу України, бере участь щодо укладення договорів (контрактів); виконує інші доручення керівництва відділу та управління.
В оскаржуваному наказі від 27 квітня 2022 року, як на підставу для призупинення дії трудового договору, в тому числі з ОСОБА_1 , відповідач не зазначив підстав прийняття рішення про тимчасове призупинення дії трудових договорів (том І, а.с. 17-19).
Так, з оспорюваного наказу від 27 квітня 2022 року вбачається, що як на підставу призупинення дії трудових договорів з працівниками у затвердженому списку, в тому числі з ОСОБА_1 , відповідач послався на наступні обставини: урахування передачі ДК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " до сфери управління Міністерства оборони України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2022 року № 237, та з метою забезпечення належного виконання статутних завдань, зокрема, з оперативного забезпечення постачання для потреб Збройних Сил України товарів військового та
спеціального призначення, а також забезпечення безпеки працівників ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", керуючись положеннями Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ, в продовження виконання заходів, передбачених наказом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 21 березня 2022 року № 51 "Про особливості роботи ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" в умовах дії воєнного стану та на підставі пропозицій керівників самостійних структурних підрозділів.
З наведеного слідує, що відповідач в оспорюваному наказі від 27 квітня 2022 року не зазначив обставин абсолютної неможливості забезпечення позивача роботою.
Натомість, наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" не припиняло своєї роботи та продовжувало здійснювати свій основний вид діяльності - експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки і спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, робіт і послуг військового та спеціального призначення.
Так, у Звіті про управління за 2022 рік, який опубліковано на офіційному сайті ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", у розділі 2 "Результати діяльності" зазначено наступне: "За результатами 2022 року Компанією забезпечено суттєве перевиконання основних показників затвердженого фінансового плану, а саме: показник чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2022 рік становить 24 173 655,0 грн при 1 563 000,0 грн запланованих (рядок 1000), валовий прибуток у розмірі 1 102 620,0 грн, що на 390 620,0 грн або на 54,9% перевищує передбачений фінансовим планом; фінансовий результат від операційної діяльності у розмірі 99 626,0 грн., що на 55 434,7 грн. або у 2,3 рази перевищує запланований; фінансовий результат до оподаткування у розмірі 62 408,0 грн, що на 1 856,7 грн або на 3,1 % перевищує запланований; чистий фінансовий результат у розмірі 49 868,0 грн., що на 821,5 тис. грн або на 3,1 % перевищує запланований; показник EBITDA у розмірі 273 083,4 грн, що на 216292,1 грн. перевищує запланований. У 2022 році Компанією сплачено податків, зборів та обов'язкових платежів до державного бюджету та державних цільових фондів на загальну суму 289 424,0 грн, що на 98 528,9 грн або на 51,6 % перевищує запланований обсяг".
Також з матеріалів справи, а саме з листа ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 17 жовтня 2023 року вих. № USE-13.1-9127, вбачається, що у період з 3 березня 2022 року по 19 грудня 2022 року ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" укладено 183 контракти з імпорту, 4 контракти з експорту, 235 угод з резидентами України (том І, а.с. 185-186). В цьому ж листі зазначено, що дія трудових договорів, у період з 28 квітня 2022 року по 19 грудня 2022 року, поновлювалася з 28 працівниками компанії, з якими вона раніше була призупинена на підставі наказу ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 27 квітня 2022 року № 39к.
Згідно листа ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 20 жовтня 2023 року вих. № USE-13-9315, ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" протягом 2020 року вчинено 68 зовнішньоекономічних правочинів з імпорту, 193 зовнішньоекономічні правочини з експорту, а також 1035 правочинів з резидентами України. Також протягом 2021 року ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" вчинено 75 зовнішньоекономічних правочинів з імпорту, 186 зовнішньоекономічні правочини з експорту, а також 1075 правочинів з резидентами України (том І, а.с. 183-184).
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 2 червня 2022 року ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" видано наказ № 63 "Про встановлення шестиденного робочого тижня на період дії воєнного стану". Даний наказ видано з метою забезпечення виконання
статутних завдань з оперативного забезпечення постачання товарів військового та спеціального призначення для потреб Збройних Сил України працівникам ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", у зв'язку з чим встановлено з 2 червня 2022 року шестиденний робочий тиждень, тривалістю 48 годин.
Наведені фактичні обставини вказують на те, що відповідач не перебував в таких обставинах, коли він не міг надати роботу ОСОБА_1 , що є одним з основних факторів для призупинення дії трудового договору, згідно із статтею 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Також в матеріалах справи наявні й інші докази, які підтверджують спроможність ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" надати позивачу роботу на час видачі оспорюваного наказу. Так, це підтверджується тим, що дія трудових договорів була призупинена вибірково з окремими працівниками, а саме з оскаржуваного наказу від 27 квітня 2022 року вбачається, що до списку працівників ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", дія трудових договорів з якими призупиняється з 28 квітня 2022 року, включено лише частину працівників Регіонального управління № 3, в якому працював позивач, тоді як решта працівників даного управління продовжували виконувати свої посадові обов'язки, використовуючи робочу інфраструктуру.
З наведеного слідує, що трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками. Із переважною більшістю трудового колективу ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" дію трудових договорів не було призупинено. Принцип такої вибірковості ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" в оскаржуваному наказі від 27 квітня 2022 року не обґрунтувало.
Обставин неможливості відповідача у зв'язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останнього - її виконувати, у цій справі не встановлено. Оспорюваний наказ таких причин не містить.
Отже, сукупний аналіз наведених обставин вказує на те, що ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" не було позбавлене можливості надати позивачу роботу, який в свою чергу мав бажання та можливість її виконувати згідно посадових обов'язків.
Посилання відповідача на зменшення обсягів робіт і фінансування, відсутність можливості забезпечити роботою усіх працівників згідно з штатним розписом і здійснювати виплату заробітної плати не є підставою для призупинення дії трудового договору з позивачем, оскільки не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача, який обіймав посаду головного спеціаліста відділу реалізації контрактів, роботою.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 6 листопада 2024 року в справі № 359/6714/23, від 11 грудня 2024 року у справі № 932/2934/23.
Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував наведених обставин та дійшов передчасного і помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині. Такий висновок обґрунтовано лише загальним посиланням на те, що внаслідок збройної агресії рф проти України відбулося погіршення фінансового становища відповідача, а також виникла потреба в оптимізації витрат і структури штату, який був істотно скорочений.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не лише не втрачав наміру продовжувати трудову діяльність, а й мав реальну можливість виконувати свої трудові обов'язки. Водночас відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що на момент видання наказу про призупинення дії трудового договору дійсно існували об'єктивні обставини, які унеможливлювали виконання сторонами трудових обов'язків.
Зокрема, відповідач не довів наявності абсолютної неможливості з його боку надати працівникові роботу, а з боку позивача - виконувати її відповідно до умов трудового договору. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав оспорюваний наказ від 27 квітня 2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем таким, що відповідає вимогам законодавства, та дійшов помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 27 квітня 2022 року № 39к "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , а також відновлення дії трудового договору з 28 квітня 2022 року.
Отже, рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим у вказаній частині, у зв'язку з чим відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , відновлення дії трудового договору з 28 квітня 2022 року.
Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.
Частиною дев'ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Верховний Суд неодноразово зауважував, що у КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ані простоєм, ані звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин 1, 2 статті 235 КЗпП України (постанови Верховного Суду від 15 вересня 2023 року в справі № 161/7449/22, від 28 лютого 2024 року в справі № 465/3919/22, від 14 лютого 2024 року в
справі № 464/2944/23, від 27 листопада 2024 року в справі № 465/4855/23 та від 6 листопада 2024 року в справі № 359/6714/23).
Ураховуючи викладене, а також зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про визнання незаконним, скасування наказу про призупинення дії трудового договору та відновлення його дії з 28 квітня 2022 року, наявні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу середній заробіток за час призупинення дії трудового договору.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час призупинення дії трудового договору, за період з 28 квітня 2022 року по 6 лютого 2023 року, в розмірі 505 890 грн.
Перевіряючи розрахунки позивача та визначаючи розмір середнього заробітку, колегія суддів враховує наступне.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку №100, основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Встановлено, що дію трудового договору з позивачем було призупинено з 28 квітня 2022 року.
Згідно довідки-розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 від 6 березня 2023 року № USE-113-26, наданої ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", середньоденна заробітна плата, яка розрахована згідно з Порядком № 100, становить 2 409 грн (том І, а.с. 70-71).
За період з 28 квітня 2022 року по 6 лютого 2023 року (день звільнення) кількість робочих днів становить 203.
Таким чином, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час призупинення дії трудового договору з 28 квітня 2022 року по 6 лютого 2022 року становить 489 027 грн (2409х203) та підлягає стягненню з ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ОСОБА_1 .
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач просив стягнути середній заробіток за час призупинення дії трудового договору в сумі 505 890 грн, невірно при цьому обрахувавши період призупинення дії трудового договору (210 робочих днів), тоді як вірно 203 робочі дні.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 3 лютого 2023 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 519/160/16-ц, від 6 лютого 2018 року в справі № 696/985/15-ц, від 30 вересня 2021 року в справі № 462/1930/19, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України необхідно з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17 зроблено висновок, що згідно з частиною 1 статті 40, частинами 1 та 3 статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду та існували на день звільнення.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у новоствореному відділі контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", який налічував одну посаду начальника відділу, дві посади головного спеціаліста та одну посаду провідного спеціаліста, йому не було запропоновано жодної з цих посад, на які він міг бути прийнятий згідно його кваліфікації.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що нові посади у відділі контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту у день їх введення (26 січня та 2 лютого 2023 року) були укомплектовані (зайняті) шляхом переведення інших працівників відповідача, посади яких підлягали скороченню, і таке переведення здійснено відповідачем з урахуванням наявних у цих працівників переваг у кваліфікації, освіті та необхідних для роботи навичках.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та за неповного з'ясування обставин справи, з огляду на таке.
Установлено, що 6 грудня 2022 року у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності і штату працівників ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_1 було повідомлено про заплановане скорочення його посади - головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 2 Регіонального управління № 3 ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" та попереджено про наступне вивільнення з 6 лютого 2023 року.
У даному повідомленні про наступне вивільнення відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що станом на день складення цього повідомлення в ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" відсутня інша робота, яку б він міг виконувати, з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду.
Наказом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 3 лютого 2023 року № 107к ОСОБА_1 з 6 лютого 2023 року звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підставами звільнення визначено наказ ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" № 115-ШР від 26 листопада 2022 року та повідомлення від 6 грудня 2022 року.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що наказом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" № 117-ШР від 26 листопада 2022 року затверджено та введено в дію з 26 січня 2023 року організаційну структуру ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" та штатний розпис ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1".
З витягу із додатку № 2 штатного розпису ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", затвердженого наказом № 117-ШР від 26 листопада 2022 року, вбачається створення відділу контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту та створення в цьому відділі наступних посад: посади начальника відділу, посади головного спеціаліста відділу та посади провідного спеціаліста відділу.
Крім того, відповідач своїм листом від 28 квітня 2023 року № USE-13.1-3771 також підтвердив створення 26 січня 2023 року, відповідно до наказу № 117-ШР від 26 листопада 2022 року, відділу контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Матеріали справи не містять доказів, що у період з 6 грудня 2022 року (день попередження про наступне вивільнення) до 6 лютого 2023 року (день звільнення) відповідачем було надано пропозиції позивачу щодо зайняття вільних посад у новоствореному відділі контрактної роботи № 4.
Навпаки, матеріалами справи підтверджується, а саме листом ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 4 липня 2023 року № USE-13.1-3771, що посади у відділі контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту не пропонувалися ОСОБА_1 , оскільки вони були запропоновані іншим працівникам ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", посади яких були скорчені. Такі працівники за їх згодою були переведені на вказані посади.
У матеріалах справи містяться витяги з наказів від 26 січня 2023 року № 12к, від 1 лютого 2023 року № 36-к та від 6 лютого 2023 року про переведення інших працівників за їх згодою на посади у новоствореному відділу контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту, відповідно до поданих ними заяв.
Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції у повному обсязі не дослідив матеріали справи та, як наслідок, залишив поза увагою ту обставину, що відділ контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту було створено 26 січня 2023 року і у період з 26 січня 2023 року по 6 лютого 2023 року залишалися вакантними декілька посад цього відділу, які не були запропоновані ОСОБА_1 .
Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що відповідач в порушення вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України не виконав свого обов'язку по працевлаштуванню позивача, оскільки останньому не були запропоновані вакантні посади (інша робота), які з'явилися у ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" з дня попередження про вивільнення до дня звільнення (з 6 грудня 2022 року до 6 лютого 2023 року), зокрема не було запропоновано ні посади головного спеціаліста, ні посади провідного спеціаліста відділу контрактної роботи № 4 управління із забезпечення експорту ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", які були введені до штатного розпису підприємства 26 січня 2023 року.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 461/3024/18 зазначив, що законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено жодного обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. При цьому, бажання працівника бути переведеним на іншу посаду не встановлює жодного обов'язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду, у разі невідповідності кваліфікації такого працівника до обраної посади.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 було звільнено ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" з роботи з дотриманням вимог трудового законодавства.
Зважаючи на викладене, рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим у вказаній частині, у зв'язку з чим відповідно до статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вже вказувалося вище, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Цією нормою також визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п'ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Установлено, що в грудні 2022 року та в січні 2023 року, які передували місяцю звільнення позивача, останній не працював та відповідно не отримував заробітну плату, оскільки з 28 квітня 2022 року було призупинено дію трудового договору.
Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу, згідно вимог пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, необхідно обраховувати, виходячи з тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
З матеріалів справи, а саме з довідки-розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 від 6 березня 2023 року № USE-113-26, наданої ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1", вбачається, що місячний оклад ОСОБА_1 у лютому 2022 року (20 робочих днів) та у березні 2022 року (22 робочі дні) становив 21 000 грн (том І, а.с. 70-71).
Таким чином, виходячи з місячного окладу та кількості робочих днів у лютому та березні 2022 року середньоденна заробітна плата становила 1 002,28 грн (21000:20=1050 грн)+(21000:22=954,55 грн) = 1 028 грн).
За період з 6 лютого 2023 року (день звільнення) по день ухвалення апеляційним судом судового рішення кількість робочих днів становить 597.
Таким чином, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 598 361,16 грн (1002,28х597) та підлягає стягненню з ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість
вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що звільнення з роботи та зміна у зв'язку з цим способу життя безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та неодмінно призвело до емоційного дискомфорту.
Разом з тим, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів доходить висновку, що з ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5 000 грн. Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з'ясування обставин справи, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому в силу статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, апеляційна скарга позивача також підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, а також беручи до уваги, що у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" позивач під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнений
від сплати судового збору в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 33 100 грн.; за вимоги щодо оскарження призупинення дії трудового договору та стягнення моральної шкоди з ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 8 052 грн.
Щодо додаткового рішення
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 липня 2023 в справі №904/8884/21.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 8 квітня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДК "ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати на професійну правничу допомогу.
Оскільки колегія суддів скасувала рішення суду першої інстанції та ухвалила нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, додаткове рішення від 8 квітня 2025 року у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення суду задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 8 квітня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов ОСОБА_1 до державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" про визнання незаконним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 27 квітня 2022 року № 39к "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .
Відновити з 28 квітня 2022 року дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Стягнути із державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2; АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток внаслідок вимушеного прогулу за час призупинення дії трудового договору за період з 28 квітня 2022 року по 6 лютого 2023 року в розмірі 489 027 гривень, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Визнати незаконним та скасувати наказ державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 3 лютого 2023 року № 107-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновити ОСОБА_1 з 6 лютого 2023 року на роботі у державній компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" на посаді головного спеціаліста відділу реалізації контрактів № 2 Регіонального управління № 3.
Стягнути із державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2; АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 598 361 гривню 16 копійок, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Стягнути із державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2; АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути із державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2; АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 8 052 гривні.
Стягнути із державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2; АДРЕСА_2) в дохід держави судовий збір в сумі 33 100 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги
безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: