Справа № 548/629/21 Номер провадження 11-кп/814/1368/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
24 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження (справа №548/629/21) за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 14 березня 2025 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бражківка Ізюмського р-ну Харківської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України в редакції станом на 2018-2019 роки, та призначено йому покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, на строк 1 рік 6 місяців і штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 гривень.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від призначеного йому основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
За цивільним позовом прокурора, в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, стягнуто з ОСОБА_8 279 707 гривень 81 копійку в рахунок відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням.
Вирішено питання щодо арешту майна, процесуальних витрат і речових доказів.
За результатами судового розгляду місцевий суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, оскільки стороною обвинувачення не було доведено наявність у ОСОБА_8 умислу на привласнення чи розтрату чужого майна, та водночас вказав на наявність у його протиправних діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України - службової недбалості, тобто неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремої юридичної особи - Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області. У зв'язку з цим, суд першої інстанції перекваліфікував дії ОСОБА_8 із ч.4 ст.191 КК України на ч.2 ст.367 КК України в редакції станом на 2018-2019 роки.
За змістом пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 інкриміновано те, що він, будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів чужим майном у великих розмірах за таких обставин.
14 листопада 2018 року між Хорольською міською радою в особі міського голови ОСОБА_10 (замовником) і ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» в особі директора ОСОБА_8 (підрядником) укладено договір підряду №199 «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини по вул. Небесної Сотні (від вул. Івани Хмари) в м. Хорол Хорольського р-ну Полтавської обл.». 21 грудня 2018 року та 09 квітня 2019 року між ними укладені дві додаткові угоди №1 до вказаного вище договору.
У грудні 2018 року та в квітні 2019 року ОСОБА_8 , обіймаючи на підставі наказу №2 ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» посаду директора цього товариства, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи службовою особою, діючи з умислом на заволодіння бюджетними коштами, виділеними Хорольською міською радою на виконання названого договору, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, будучи достовірно обізнаним про об'єми фактично виконаних робіт за договором підряду №199 від 14 листопада 2018 року «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини по вул. Небесної Сотні (від вул. Івани Хмари) у м. Хорол Хорольського р-ну Полтавської обл.», зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, вніс в офіційні документи відомості щодо фактично невиконаних робіт та наданих послуг, а саме до акту форми КБ-2в №4 від 10 грудня 2018 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 429 922 гривні включені завищені роботи з улаштування покриття, товщиною 4 см, із гарячих асфальтобетонних сумішей вручну з ущільненням дорожнім самохідним котком, площею 156 м2 покриття, а також із додавання та включення на кожні 0, 5 см зміни товщини шару, площею 156 м2 покриття; до акту форми КБ-2в №1 від 09 квітня 2019 року приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року на суму 1 002 245 гривень 07 копійок включені завищені роботи з улаштування вирівнювального шару з асфальтобетонної суміші із застосуванням укладальників асфальтобетону, об'ємом 73, 157 т суміші, улаштування покриття, товщиною 4 см, із гарячих асфальтобетонних сумішей вручну з ущільненням дорожнім самохідним котком, площею 149 м2, покриття, а також із додавання та включення на кожні 0, 5 см зміни товщини шару, площею 149 м2 покриття.
У грудні 2018 року та в квітні 2019 року ОСОБА_8 , перебуваючи на об'єкті капітального ремонту за адресою: вул. Небесної Сотні м. Хорол Хорольського р-ну Полтавської обл., усвідомлюючи неправомірність своїх дій, передав особі, яка здійснювала технічний нагляд за виконанням договору підряду, а саме ФОП ОСОБА_11 власноруч складені та особисто підписані акти форми КБ-2в, а саме акти №4 від 10 грудня 2018 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 429 922 гривні та №1 від 09 квітня 2019 року приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року на суму 1 002 245 гривень 07 копійок, у яких містилися неправдиві відомості щодо обсягу виконаних станом на 10 грудня 2018 року та 09 квітня 2019 року будівельних робіт відповідно до договору підряду №199 від 14 листопада 2018 року щодо об'єкта: «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини по вул. Небесної Сотні (від вул. Івана Хмари) у м. Хорол Хорольського р-ну Полтавської обл.». Ці акти ОСОБА_11 посвідчила власним підписом та печаткою.
Затим у грудні 2018 року та в квітні 2019 року ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні Хорольської міської ради по вул. Незалежності, 37 у м. Хорол, заздалегідь знаючи, що діє неправомірно, надав на підпис замовнику - Хорольській міській раді в особі міського голови ОСОБА_10 , власноруч складені та особисто підписані згадані вище два акти, в яких містилися неправдиві відомості щодо обсягу виконаних станом на 10 грудня 2018 року будівельних робіт відповідно до названого вище договору. Ці акти ОСОБА_12 посвідчив власним підписом та печаткою.
Унаслідок наведених вище дій Хорольською міською радою на підставі платіжних доручень №25 від 20 листопада 2018 року, №27 від 18 грудня 2018 року та №335 від 12 квітня 2019 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 були перераховані зайві бюджетні кошти на загальну суму 279 707 гривень 81 копійку в рахунок оплати будівельних робіт та матеріалів, які фактично виконаними та використаними на об'єкті будівництва не були.
Загальна вартість завищення вартості робіт становить 279 707 гривень 81 копійку, що в 294 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та є великими розмірами, чим місцевому бюджету завдано матеріальних збитків на вказану суму.
Тим самим, ОСОБА_8 , будучи директором ТОВ «Будтехіндустрія Інвест», службовою особою, здійснюючи організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції, діючи умисно, шляхом зловживання службовим становищем, заволодів чужим майном у великих розмірах, а саме грошовими коштами місцевого бюджету Хорольської міської ради на загальну суму 279 707 гривень 81 копійку, завдавши збитків державі в особі Хорольської міської ради на зазначену вище суму.
Наведені вище дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.4 ст.191 КК України як заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
В апеляційних скаргах:
прокурор ОСОБА_9 , посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (безпідставне застосування ст.75 КК України), невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, просить скасувати вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 14 березня 2025 року, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на підприємствах, в установах та організаціях у сфері виконання будівельних, інженерно-кошторисних та проектно-кошторисних робіт на строк 3 роки, в іншій частині оскаржуваний вирок залишити без зміни. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд: не врахував те, що показаннями свідка ОСОБА_11 та висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи №35/83 від 21 жовтня 2020 року в сукупності з іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами спростовано показання обвинуваченого та підтверджено наявність у його діях умислу на заволодіння бюджетними коштами шляхом внесення до актів приймання виконаних будівельних робіт недостовірних відомостей щодо обсягів виконаних робіт, так як ОСОБА_8 самостійно виготовлено їх та введено в оману інженера технічного нагляду ОСОБА_11 щодо терміновості строків для їх посвідчення, а також з приводу правильності відомостей, внесених до них, із метою посвідчення вказаних документів інженером із технічного нагляду, надання актів розпоряднику та отримання бюджетних коштів, у тому числі за роботи, які не були виконані; в порушення вимог ст.374 КПК України не виклав у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; безпідставно звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, в ході прийняття такого рішення помилково врахував відсутність тяжких наслідків від кримінального правопорушення та навів мотиви, які не відповідають дійсності, оскільки обвинувачений не визнав винуватість у вчиненому злочині, не розкаявся, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинені кримінально протиправні дії;
захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 14 березня 2025 року й закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Такі вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції: дійшов необґрунтованого висновку про вчинення обвинуваченим службової недбалості, оскільки ОСОБА_8 у межах своїх повноважень на посаді директора ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» у повному обсязі та без жодних порушень виконано умови договору підряду №199 від 14 листопада 2018 року, укладеного з Хорольською міською радою, проведено необхідні роботи в межах наявного фінансування згідно з актами КБ-2В №4 від 10 грудня 2018 року на суму 429 922 гривні, КБ-2В №1 від 09 квітня 2019 року на суму 1 002 245 гривень 07 копійок, тобто внесено ним відповідний, визначений за домовленістю сторін, трудовий і майновий еквіваленти отриманим бюджетним грошовим коштам на вказану суму, у зв'язку з чим, ці кошти не були протиправно звернутими ОСОБА_8 на свою чи інших осіб користь, у той час як контроль за виконанням робіт був покладений на ФОП ОСОБА_11 , усі акти виконаних робіт підписувались виключно після погодження з інженером технічного нагляду; належним чином не проаналізував показання свідка ОСОБА_11 ; не розкрив об'єктивну та суб'єктивну сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, в тому числі у вироку не вказав і не встановив, які саме службові обов'язки не виконав ОСОБА_8 ; не врахував те, що: стороною обвинувачення не було надано доказів недбалого ставлення ОСОБА_8 до своїх обов'язків або неналежного їх виконання обвинуваченим; Хорольська міська рада не має претензій і позовних вимог до обвинуваченого; протокол огляду місця події від 19 серпня 2020 року й висновок будівельно-технічної та економічної експертизи №35/83 є недопустимими доказами, так як: органом досудового розслідування допущені суттєві порушення норм КПК України, Державних будівельних стандартів та Державних будівельних норм під час відібрання зразків для експертного дослідження (кернів устаткування дорожнього покриття), яке, при цьому, здійснено в спосіб, не передбачений кримінальним процесуальним законом; вирубку кернів для здійснення експертизи проведено частково за межами ділянки, де відповідно до робочого проекту виконувало роботи ТОВ «Будтехіндустрія Інвест»; безпосередні об'єкти дослідження для проведення експертизи не надавались; у матеріалах кримінального провадження відсутні три речові докази, а саме 3 зразки устаткування дорожнього покриття, які були вилучені слідчим і на які накладено арешт. Також захисник посилається на ненадання місцевим судом оцінки тому, що: позовна заява прокурора непідсудна Хорольському районному суду Полтавської області та підлягала вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки, виходячи з її змісту, правовідносини, що виникли між ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» в особі директора ОСОБА_8 та Хорольською міською радою щодо відшкодування збитків, стосуються дій відповідача під час здійснення ним повноважень як посадової особи - директора товариства; прокурор не довів факту незаконного заволодіння ОСОБА_8 грошовими коштами, у пред'явленому обвинуваченні вказав на наявність у ОСОБА_8 статусу спеціального суб'єкта (директора ТОВ), а при зверненні з цивільним позовом ідентифікував обвинуваченого як фізичну особу.
У судовому засіданні апеляційної інстанції:
прокурор ОСОБА_6 частково підтримала апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, зазначила про те, що суд першої інстанції не виклав формулювання доведеного обвинувачення, просила скасувати оскаржуваний вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через допущені місцевим судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону;
обвинувачений ОСОБА_8 і його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу сторони захисту.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, позиції учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апелянтів та дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Сторона обвинувачення посилається на те, що місцевий суд не виклав у вироку як того вимагають положення ст.374 КПК України формулювання доведеного обвинувачення. У цьому ж аспекті в доводах сторони захисту також ідеться про нерозкриття судом першої інстанції об'єктивної та суб'єктивної сторін кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, відсутність у вироку вказівки та встановлення, які саме службові обов'язки не виконав ОСОБА_8 .
Наведені вище аргументи сторін провадження колегія суддів уважає обґрунтованими.
На підставі п.6 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції при розгляді справи в апеляційному суді є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, якими відповідно до ч.1 ст.412 КПК України визнаються такі порушення вимог КПК України, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За змістом п.1 ч.1 ст.91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню , зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.374 КПК України в разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
У свою чергу, досудове розслідування завершується складанням обвинувального акта, яким слідство висуває обвинувачення особі у вчиненні кримінального правопорушення. За змістом положень п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формування обвинувачення.
При цьому, формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, має стати предметом дослідження в судовому засіданні.
Відповідно до ст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, у першу чергу повинен вирішити питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винуватий обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Правильне ж відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але і є необхідною умовою для виконання вимоги про встановлення і визнання доведеними конкретних обставин вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання - це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому.
Тому наведені у вироку фактичні обставини в своїй сукупності мають давати повне уявлення щодо кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
За таких обставин, установлення саме судом винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, чіткість та конкретність викладення у вироку фактичних обставин вчиненого, що були встановлені судом, є необхідною умовою для визнання судового рішення законним та обґрунтованим.
Цих вимог місцевим судом дотримано не було.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за змістом пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 інкриміновано те, що він, будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем заволодів чужим майном у великих розмірах за таких обставин.
14 листопада 2018 року між Хорольською міською радою в особі міського голови ОСОБА_10 (замовником) і ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» в особі директора ОСОБА_8 (підрядником) укладено договір підряду №199 «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини по вул. Небесної Сотні (від вул. Івани Хмари) в м. Хорол Хорольського р-ну Полтавської обл.». 21 грудня 2018 року та 09 квітня 2019 року між ними укладені дві додаткові угоди №1 до вказаного вище договору.
У грудні 2018 року та в квітні 2019 року ОСОБА_8 , обіймаючи на підставі наказу №2 ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» посаду директора цього товариства, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи службовою особою, діючи з умислом на заволодіння бюджетними коштами, виділеними Хорольською міською радою на виконання названого договору, шляхом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, будучи достовірно обізнаним про об'єми фактично виконаних робіт за договором підряду №199 від 14 листопада 2018 року «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини по вул. Небесної Сотні (від вул. Івани Хмари) у м. Хорол Хорольського р-ну Полтавської обл.», зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, вніс в офіційні документи відомості щодо фактично невиконаних робіт та наданих послуг, а саме до акту форми КБ-2в №4 від 10 грудня 2018 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 429 922 гривні включені завищені роботи з улаштування покриття, товщиною 4 см, із гарячих асфальтобетонних сумішей вручну з ущільненням дорожнім самохідним котком, площею 156 м2 покриття, а також із додавання та включення на кожні 0, 5 см зміни товщини шару, площею 156 м2 покриття; до акту форми КБ-2в №1 від 09 квітня 2019 року приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року на суму 1 002 245 гривень 07 копійок включені завищені роботи з улаштування вирівнювального шару з асфальтобетонної суміші із застосуванням укладальників асфальтобетону, об'ємом 73, 157 т суміші, улаштування покриття, товщиною 4 см, із гарячих асфальтобетонних сумішей вручну з ущільненням дорожнім самохідним котком, площею 149 м2, покриття, а також із додавання та включення на кожні 0, 5 см зміни товщини шару, площею 149 м2 покриття.
У грудні 2018 року та в квітні 2019 року ОСОБА_8 , перебуваючи на об'єкті капітального ремонту за адресою: вул. Небесної Сотні м. Хорол Хорольського р-ну Полтавської обл., усвідомлюючи неправомірність своїх дій, передав особі, яка здійснювала технічний нагляд за виконанням договору підряду, а саме ФОП ОСОБА_11 власноруч складені та особисто підписані акти форми КБ-2в, а саме акти №4 від 10 грудня 2018 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 429 922 гривні та №1 від 09 квітня 2019 року приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року на суму 1 002 245 гривень 07 копійок, у яких містилися неправдиві відомості щодо обсягу виконаних станом на 10 грудня 2018 року та 09 квітня 2019 року будівельних робіт відповідно до договору підряду №199 від 14 листопада 2018 року щодо об'єкта: «Капітальний ремонт дорожнього покриття проїзної частини по вул. Небесної Сотні (від вул. Івана Хмари) у м. Хорол Хорольського р-ну Полтавської обл.». Ці акти ОСОБА_11 посвідчила власним підписом та печаткою.
Затим у грудні 2018 року та в квітні 2019 року ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні Хорольської міської ради по вул. Незалежності, 37 у м. Хорол, заздалегідь знаючи, що діє неправомірно, надав на підпис замовнику - Хорольській міській раді в особі міського голови ОСОБА_10 , власноруч складені та особисто підписані згадані вище два акти, в яких містилися неправдиві відомості щодо обсягу виконаних станом на 10 грудня 2018 року будівельних робіт відповідно до названого вище договору. Ці акти ОСОБА_12 посвідчив власним підписом та печаткою.
Унаслідок наведених вище дій Хорольською міською радою на підставі платіжних доручень №25 від 20 листопада 2018 року, №27 від 18 грудня 2018 року та №335 від 12 квітня 2019 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № НОМЕР_1 були перераховані зайві бюджетні кошти на загальну суму 279 707 гривень 81 копійку в рахунок оплати будівельних робіт та матеріалів, які фактично виконаними та використаними на об'єкті будівництва не були.
Загальна вартість завищення вартості робіт становить 279 707 гривень 81 копійку, що в 294 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та є великими розмірами, чим місцевому бюджету завдано матеріальних збитків на вказану суму.
Тим самим, ОСОБА_8 , будучи директором ТОВ «Будтехіндустрія Інвест», службовою особою, здійснюючи організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції, діючи умисно, шляхом зловживання службовим становищем, заволодів чужим майном у великих розмірах, а саме грошовими коштами місцевого бюджету Хорольської міської ради на загальну суму 279 707 гривень 81 копійку, завдавши збитків державі в особі Хорольської міської ради на зазначену вище суму.
Наведені вище дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.4 ст.191 КК України як заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
За результатами судового розгляду місцевий суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, оскільки стороною обвинувачення не було доведено наявність у ОСОБА_8 умислу на привласнення чи розтрату чужого майна, та водночас вказав на наявність у його протиправних діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у зв'язку з цим, перекваліфікував дії обвинуваченого з ч.4 ст.191 КК України на ч.2 ст.367 КК України в редакції станом на 2018-2019 роки.
У резолютивній частині вироку судом першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України в редакції станом на 2018-2019 роки, та призначено йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України.
Визнаючи ОСОБА_8 винуватим і засуджуючи за ч.2 ст.367 КК України, місцевий суд у вироку обмежився лише загальною вказівкою на встановлення судом того, що обвинувачений, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Будтехіндустрія Інвест», будучи службовою особою та здійснюючи організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції, допустив неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки юридичній особі - Хорольській міській раді Лубенського району Полтавської області. Загальна сума шкоди від незаконних дій ОСОБА_8 , завданої Хорольській міській раді Лубенського району Полтавської області, становить 279 707 гривень 81 копійку. У кінцевому висновку суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_8 своїми необережними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК України - службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремої юридичної особи .
Проте місцевий суд у порушення вимог ст.368, п.2 ч.3 ст.374 КПК України не надав оцінку конкретним фактичним обставинам пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, не виклав в ухваленому вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням, зокрема, місця, часу, конкретного відповідно до обставин цього кримінального провадження способу вчинення кримінального правопорушення, та належним чином не встановив за результатами судового розгляду конкретних фактичних обставин вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, залишивши невстановленими ряд ключових обставин, які в обов'язковому порядку належать до предмету доказування, передбаченого п.1 ч.1 ст.91 КПК України, і належне встановлення яких є необхідною умовою для визнання судового рішення законним та обґрунтованим.
Так, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок, не визнав доведеними та не встановив як дату й час, так і місце вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, в чому полягало неналежне виконання ОСОБА_8 службових обов'язків та зловживання ним службовим становищем, у межах яких правовідносин та з яким суб'єктом це мало місце, які договірні умови та вимоги законодавства щодо виконання будівельних робіт він порушив.
Із оскаржуваного вироку неможливо встановити, які інкриміновані ОСОБА_8 факти та обставини, наведені в обвинувальному акті, було визнано доведеними судом першої інстанції. Текст вироку поряд із юридичною стороною обвинувачення, не містить його фактичної сторони, яка була би встановлена в передбаченому КПК України порядку.
Без установленої дати вчинення кримінального правопорушення взагалі неможливо перевірити правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність у часі та дотримання строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Для кваліфікації злочину за ст.367 КК України діяння службової особи обов'язково повинно бути зумовлене її службовим становищем, а дії, які вона не виконала чи виконала неналежним чином, входили в коло її службових обов'язків. Тому невиконання або неналежне виконання не службових, а інших (наприклад, суто професійних) обов'язків не може розглядатися як службова недбалість.
Але суд першої інстанції не встановив, які обов'язки ОСОБА_8 не виконав чи виконав неналежним чином.
До того ж, особливого значення набуває належне й чітке формулювання доведеного обвинувачення у випадку зміни правової кваліфікації, при цьому, з умисного кримінального правопорушення (ч.4 ст.191 КК України) на кримінальне правопорушення з необережною формою вини (ч.2 ст.367 КК України).
Водночас колегія суддів зауважує, що обставини, встановлені в обвинувальному акті за результатами досудового розслідування, становлять основу висунення обвинувачення, натомість обставини, встановлені судом, є основою ухвалення рішення щодо винуватості чи невинуватості особи.
Таким чином, зазначені вище порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили місцевому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, призвели до відсутності у вироку належним чином установлених обставин провадження, у зв'язку з чим, ці порушення неможливо усунути під час апеляційного розгляду, а, отже, оскаржуваний вирок належить скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На істотності таких порушень вимог КПК України й на тому, що вони є підставою для скасування вироку, неодноразово за схожих обставин провадження наголошував у своїх рішеннях Верховний Суд, зокрема, в постановах від 17 грудня 2020 року у справі №426/14810/18, 23 лютого 2023 року у справі №733/859/21.
У цій справі суд першої інстанції мав, ретельно перевіривши доводи учасників провадження та проаналізувавши докази, насамперед у вироку встановити чи мали дії ОСОБА_8 елементи протиправності, чи ні, та у випадку їх протиправності - встановити за яких конкретних обставин це мало місце.
Лише в разі встановлення ознак протиправності в діях чи бездіяльності особи суд має встановлювати інші ознаки об'єктивної сторони, як то причинно-наслідковий зв'язок між діянням та протиправними наслідками, спосіб вчинення кримінального правопорушення, а також ознаки суб'єктивної сторони, як складового елементу інкримінованого особі кримінального правопорушення.
Установлення суб'єктивної сторони - це завершальний стан процесу констатації складу кримінального правопорушення. Глибоке вивчення суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення полягає в правильному розумінні (тлумаченні) диспозиції кримінально-правової норми і в об'єктивному та всебічному аналізі умов і обставин кримінально протиправного діяння.
Місцевим судом як узагалі не розглянуто доводи сторони захисту щодо недопустимості одного з ключових доказів у цій справі - висновку будівельно-технічної та економічної експертизи №35/83 від 21 жовтня 2020 року, з посиланням на конкретні докази не перевірено аргументи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 у межах своїх повноважень на посаді директора ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» належним чином і в необхідному обсязі виконав відповідні роботи в межах затвердженого фінансування, так і не зазначено у вироку, які ж саме докази чи встановлені обставини переконали суд у висновку про відсутність у діях ОСОБА_8 умислу на привласнення чи розтрату чужого майна та необхідність перекваліфікації його дій із ч.4 ст.191 на ч.2 ст.367 КК України. Як засвідчує судова практика, доказування суб'єктивної сторони досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) елементів суб'єктивної сторони кримінального правопорушення. Але суд першої інстанції не навів аналізу доказів, роблячи висновок про відсутність у діянні ОСОБА_8 суб'єктивної сторони інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.
За таких обставин, висновки місцевого суду щодо наведеного у вироку правозастосування є невмотивованими, передчасними й сформованими без належної перевірки доводів сторони захисту й обвинувачення.
З урахуванням допущених місцевим судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону й того, що оскаржуваний вирок у зазначеній вище частині підлягає скасуванню з наведених вище процесуальних підстав, оцінка інших доводів сторін провадження не надається, оскільки така оцінка можлива лише після усунення вказаних вище порушень. Разом з тим, зокрема, доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 , безпідставне застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України й призначення йому надто м'якого покарання, та аргументи апеляційної скарги захисника щодо невинуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, недопустимості доказів у кримінальному провадженні та неправильне вирішення цивільного позову, підлягають перевірці в ході нового розгляду судом першої інстанції.
Таким, у ході нового розгляду необхідно врахувати наведене вище, провести судовий розгляд відповідно до приписів КПК України, ретельно перевірити доводи учасників провадження, за наслідком чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Отже, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 14 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4