Справа № 536/1069/22 Номер провадження 22-ц/814/1839/25Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
06 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П.-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Ульянової Юлії Анатоліївни, яка діє в інтересах Фермерського господарства «Деївське» на рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2025 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» до Фермерського господарства «Деївське», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди та за зустрічними позовом Фермерського господарства «Деївське» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди землі від 03 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Деївське» щодо земельної ділянки площею 3,99 га, кадастровий номер 5322481700:06:000:0464, яка розташована в адміністративних межах Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,99 га з кадастровим номером 5322481700:06:000:0464, розташованої в адміністративних межах Кам'янопотоківської сільської ради належної ОСОБА_1 , за Фермерським господарством «Деївське» № 35347003 від 03 лютого 2020 року.
В обгрунтування вимог вказувало, що 19 січня 2007 року між ТОВ «Агрофірма Кам'янка», правонаступником якого є СТОВ «Говтва», та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 1, який було зареєстровано у Кременчуцькому районному відділі регіональної філії ДП «Центр при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 червня 2007 року № 040754800123.
За умовами укладеного договору оренди землі ОСОБА_1 надала, а ТОВ «Агрофірма Кам'янка» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5322481700:06:000:0464, площею 4,0 га, яка знаходиться в адміністративних межах Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Оскільки договір оренди землі був зареєстрований 26 червня 2007 року, тому він є діючим до 26 червня 2027 року.
Вказувало, що ТОВ «Агрофірма Кам'янка» було припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання до СТОВ «Говтва», про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено відповідний запис.
Разом з цим, 02 серпня 2022 року СТОВ «Говтва» отримало інформацію про те, що 03 лютого 2020 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0464 за ФГ «Деївське» на підставі договору оренди землі від 03 грудня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Деївське».
За вказаних обставин, державний реєстратор здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, яка обтяжена договірними зобов'язаннями зі СТОВ «Говтва», що суперечить вимогам статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Враховуючи викладене, вважає, що договір оренди землі від 03 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Деївське» укладено в порушення вимог статей 13, 24, 25, 27 Закону України «Про оренду землі», що відповідно до вимог статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним, та у свою чергу, є підставою для скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
19 жовтня 2022 року від представника відповідача ФГ «Деївське» адвоката Ульянова Р.А. надійшло клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову, а також зустрічний позов до СТОВ «Говтва» про визнання недійсним договору оренди землі № 1 від 19 січня 2007 року та витребування від СТОВ «Говтва» на користь ФГ «Деївське» земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0464.
13 грудня 2022 року представником ФГ «Деївське» подано заяву про зміну предмету позову, а саме просить суд ухвалити рішення, яким усунути для ФГ «Деївське» перешкоди з боку СТОВ «Говтва» у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 5322481700:06:000:0464 площею 3,99 га та заборони СТОВ «Говтва» чинити перешкоди ФГ «Деївське» у володінні та користуванні вказаною вище земельною ділянкою.
В обгрунтування зустрічного позову вказує, що 03 грудня 2019 року між ФГ «Деївське» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0464 площею 3,99 га, та передано в користування орендаря згідно акта приймання-передачі від 03 грудня 2019 року. Речові права ФГ «Деївське» було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 35347003 від 03 лютого 2020 року, строк дії договору оренди 10 років. При спробі вступити у володіння земельною ділянкою ФГ «Деївське» було виявлено, що земельною ділянкою протиправно користується СТОВ «Говтва».
Вказувало, що оскільки договір, на якому СТОВ «Говтва» ґрунтує свої позовні вимоги викликає сумніви в його дійсності, так як підпис від імені орендодавця на ньому має явні ознаки його підробки, а ОСОБА_1 не отримувала за цим договором орендної плати, та такий договір не зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то на думку представника зустрічного позивача, договір № 1 не є укладеним. При цьому, з огляду на правову позицію, що висловлена у постанові Великої Падати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, а саме якщо нерухоме майно використовується іншою особою, яка не має права володіння ним, то ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод в користуванні належним йому майном, тобто негаторний позов. З урахуванням викладеного, зустрічні позовні вимоги зменшено, не заявляючи в них про визнання договору недійсним та змінено в частині вимоги про ефективний спосіб захисту порушеного права.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2025 року позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» до Фермерського господарства «Деївське», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 03 грудня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Деївське» (код ЄДРПОУ 22517985) щодо земельної ділянки площею 3,99 га, кадастровий номер 5322481700:06:000:0464, розташованої в адміністративних межах Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,99 га, кадастровий номер 5322481700:06:000:0464, розташованої в адміністративних межах Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, належної ОСОБА_1 , за Фермерським господарством «Деївське» № 35347003 від 03 лютого 2020 року.
В задоволенні зустрічного позову Фермерського господарства «Деївське» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішення, його в апеляційному порядку оскаржило ФГ «Деївське», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову СТОВ «Говтва» та задовольнити зустрічний позов ФГ «Деївське» у повному обсязі.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що речове право СТОВ «Говтва» в реєстрі речових прав станом на сьогодні відсутнє, а відповідне речове право ФГ «Деївське» зареєстроване, тому саме останнє є володільцем майна у відповідності до принципу реєстраційного підтвердження володіння, що узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у постанові від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц. Отже, оскільки СТОВ «Говтва» не є володіючим власником речового права, то для відновлення свого права ефективним способом захисту права був би позов про визнання такого права за собою або позов про витребування речового права.
Наголошує, що СТОВ «Говтва» не надало суду належних доказів реєстрації договору оренди, що у відповідності до вимог статті 18 Закону «Про оренду землі» свідчить про те, що такий договір не набрав чинності. Крім того, позивач не надав доказів реєстрації речових прав, які виникли у нього з цього договору оренди, хоча зобов'язане було це зробити у відповідності до законодавства, яке діяло на момент, коли у нього мали виникнути відповідні права.
Зазначає, що відсутні у справі докази, які б підтверджували здійснення орендної плати колишньому власнику земельної ділянки.
Наголошує, що СТОВ «Говтва» з моменту укладення договору оренди в січні 2007 року і до укладення договору оренди між ОСОБА_1 та ФГ «Деївське» від 02.04.2019 не вжило заходів до реєстрації своїх речових прав на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Натомість, ФГ «Деївське» при укладенні договору оренди з ОСОБА_1 добросовісно покладалось на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомості Державного земельного кадастру. Згідно цих відомостей відповідна земельна ділянка була зареєстрована в ДЗК в 2019 році, її власником була ОСОБА_1 , щодо ділянки були відсутні будь-які речові права, на самій земельній ділянці при її огляді були відсутні межові знаки та будь-які ознаки її перебування в оренді у СТОВ «Говтва».
Вважає, що у такому випадку існує конкуренція між інтересами СТОВ «Говтва» та ФГ «Деївське» щодо речового права на користування зазначеною земельною ділянкою. Тоді як суд першої інстанції при постановленні рішення мав врахувати добросовісність дій ФГ «Деївське», тим самим застосувавши до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справі №922/2416/17 від 15.06.2021.
22.04.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник позивача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Районним судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що згідно державного акта на право власності на землю серії ІІ-ПЛ № 021457, виданого 29 липня 2002 року Кам'янопотоківською радою народних депутатів, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 4, 00 га у межах згідно з планом (а.с. 18, Т. 1).
19 січня 2007 року між ОСОБА_1 , як Орендодавцем, та ТОВ «Агрофірма Кам'янка», як Орендарем, укладено договір оренди землі № 1, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, загальною площею 4, 0 га, яка знаходиться в адміністративних межах Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 15-16, Т. 1).
Згідно пункту 8 вказаного вище договору оренди, його укладено на 20 років, після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.
На оригіналі вказаного вище договору, що надано СТОВ «Говтва», міститься відмітка про його реєстрацію у Кременчуцькому районному відділі регіональної філії ДП «Центр при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що вчинено запис від 26 червня 2007 року № 040754800123.
Районним судом також встановлено, що 19 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Кам'янка» в особі директора Коваль О.О., складено акт про передачу та прийом земельної ділянки площею 4, 0 га в адміністративних межах Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 17, Т. 1).
Згідно висновку експерта № 4244 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 14 серпня 2024 року, який складено ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса», підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі № 1 від 19 січня 2007 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Кам'янка», розташований на лицевій стороні другого аркуша документа, у розділі «Підписи Сторін», у графі «Орендодавець» та в акті про передачу та прийом земельної ділянки від 19 січня 2007 року, розташований у графі «Земельну ділянку передав», виконані ОСОБА_1 (а.с. 4-13, Т. 3).
Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за № 1718/15-23 від 06 квітня 2023 року, наданого на адвокатський запит ОСОБА_2 , станом на 01 січня 2013 року згідно Книги записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди (далі Книга записів), земельна ділянка знаходилась у приватній власності та посвідчена державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 021457 на ім'я ОСОБА_1 , площею 4, 0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області; станом на 01 січня 2013 року згідно Книги записів договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Кременчуцькому районному відділі ПРФ ДП «Центр ДЗК» між ТОВ «Агрофірма Кам'янка» та ОСОБА_1 за № 040754800123 від 26 червня 2007 року на території Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області терміном на 20 років. У Державному земельному кадастрі вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером 5322481700:06:000:0464 зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району, і з 05 червня 2019 року перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (а.с. 49, Т. 2).
Як вбачається з копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма Кам'янка» від 12 лютого 2019 року, зокрема по другому питанню порядку денного, було вирішено припинити ТОВ «Агрофірма Кам'янка» шляхом приєднання до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» (а.с. 203-204, Т. 1).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.12.2022 року, юридична особа - ТОВ «Агрофірма Кам'янка» припинена, правонаступником є СТОВ «Говтва», код ЄДРПОУ 13952156 (а.с. 196-201, Т. 1).
Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.12.2022 року, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» є правонаступником ТОВ «Агрофірма Кам'янка» (а.с. 188-195, Т. 1).
З витягу з передавального акта (станом на 20 квітня 2019 року), ТОВ «Агрофірма Кам'янка», вбачається, що у зв'язку з припиненням шляхом приєднання до Сільськогосподарського товариства «Говтва», передало все майно, усі права та зобов'язання, своєму правонаступнику СТОВ «Говтва», у тому числі, що випливають з договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_1 19 січня 2007 року, що зареєстрований в Кременчуцькому РВ РФ ДП ЦДЗК 26 червня 2007 року, № запису 040754800123 (а.с. 6-7, Т. 2).
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в зустрічному позові районний суд виходив з того, що укладений 15.01.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Кам'янка» договір оренди землі був чинним із 26.06.2007 дати його реєстрації, та до 26.06.2027, а тому укладений ОСОБА_1 договір оренди цієї ж земельної ділянки з ФГ «Деївське» є недійсним у відповідності із частиною першою статті 215 ЦК України, а дії орендодавця такими, що не відповідають принципу добросовісності, передбаченому пунктом 6 статті 3 цього Кодексу.
Із урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог СТОВ «Говтва» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що укладений між ФГ «Деївське» та ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права оренди землі за ФГ «Деївське», у зв'язку з чим такі позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, одночасно в задоволенні зустрічного позову ФГ «Деївське», вимоги за яким є взаємовиключними з первісним позовом, відмовлено у зв'язку з його недоведеністю.
Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
На час підписання між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Кам'янка» договору оренди землі частина друга статті 124 Земельного кодексу України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною другою статті 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Проведення державної реєстрації договору оренди землі передбачено і статтею 20 Закону України «Про оренду землі».
Із 01.01.2013 набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11.02.2010 №1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» виключені статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01.01.2013 договори оренди землі не підлягали державній реєстрації, а державній реєстрації підлягало право оренди земельної ділянки.
У справі, що переглядається суд першої інстанції правильно установив, що договір оренди землі №1, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Кам'янка», правонаступником якого є СТОВ «Говтва», 19.01.2007 та 26.06.2007 зареєстрований у Кременчуцькому районному відділі ПРФ ДП «Центр ДЗК» за №040754800082. Отже, цей договір є чинним з 26.06.2007 до 26.06.2027.
Також колегія суддів погоджується з висновкам районного суду, що всупереч вимогам земельного законодавства між відповідачем ОСОБА_1 і ФГ «Деївське» 03 грудня 2019 року укладено оспорюваний договір оренди, на підставі якого ФГ «Деївське» набуло право оренди земельної ділянки, що стало перешкодою для СТОВ «Говтва», яке є правонаступником ТОВ «Агрофірма Кам'янка», у реалізації його права оренди щодо тієї самої земельної ділянки, яке виникло у 2007 році.
Такі дії ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки з повторної передачі у 2019 році земельної ділянки в оренду іншій особі за наявності чинного раніше укладеного у 2006 році договору оренди землі, не відповідають принципу добросовісності, передбаченому пунктом 6 статті 3 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац третій частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції враховуючи зазначені норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову СТОВ «Говтва», оскільки внаслідок укладення оспорюваного договору оренди землі ФГ «Деївське» набуло право оренди земельної ділянки, що стало перешкодою для позивача у реалізації його права оренди щодо тієї самої земельної ділянки. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №587/2326/16-ц (провадження №14-442цс19).
Із урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог СТОВ «Говтва» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що укладений між ФГ «Деївське» та ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права оренди землі за ФГ «Деївське», та одночасно відмовив в задоволенні зустрічного позову ФГ «Деївське», вимоги за яким є взаємовиключними з первісним позовом.
Доводи апеляційної скарги про неналежний спосіб захисту, обраний позивачем за первісним позовом, не беруться до уваги , оскільки згідно висновків викладених у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року (справа № 469/606/22), «Оскільки одна і та ж земельна ділянка не може бути одночасно об'єктом оренди двох договорів, укладених із різними орендарями, наявні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі, укладеного 03 лютого 2022 року між ОСОБА_1 і ФГ «Корал», недійсним, оскільки він укладений у період дії попереднього договору».
Доводи апеляційної скарги про те, що, договір оренди землі від 19.01.2007 належним чином не було зареєстровано у передбаченому законодавством порядку не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
На час підписання договору оренди землі від 15.01.2007 діяло два нормативних акти, відповідно до яких і проводилась державна реєстрація договорів оренди землі, а саме: Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, який втратив чинність 05.08.2011, та Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174, який втратив чинність із 07.07.2012.
Так, відповідно до положень Тимчасового порядку, Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.
Відповідно до розділу 4 Тимчасового порядку, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації. У книзі реєстрації реєструються: - державні акти на право власності на земельну ділянку; - державні акти на право постійного користування земельною ділянкою; - договори оренди землі. Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі є частиною Державного реєстру земель (п. 1.2. Тимчасового порядку).
Реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК (Автоматизовані системи Державного земельного кадастру), ведуть Поземну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книги реєстрації.
Як слідує із установлених обставин цієї справи договір оренди землі від 15.01.2007 зареєстровано у Кременчуцькому районному відділі регіональної філії ДП «Центр при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що вчинено запис від 26.06.2007 №040754800082, що також підтверджується відповідною відміткою в самому договорі.
Отже, договір оренди землі від 19.01.2007 належним чином зареєстровано у передбаченому законодавством того часу порядку, а тому цей договір набрав чинності і став підставою для виникнення в орендаря речового права оренди на відповідні земельні ділянки.
Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Таким чином, якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки за законодавством, що було чинним до 01.01.2013, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, свого права оренди вона не втрачає і може доводити його наявність за допомогою, зокрема, наявних у неї письмових доказів часу виникнення відповідного речового права.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
У справі, що переглядається матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем належність реєстрації речового право оренди спірної земельної ділянки за позивачем. Доказів, які б спростовували факт укладення відповідного договору матеріали справи не містять, як і підстав вважати, що СТОВ «Говтва» порушував умови відповідного договору в частині його оплатності по відношенню до орендодавця, у тому числі ОСОБА_1 , яке викладене під сумнів не ставив.
Наведена відповідачем у доводах апеляційної скарги позиція Верховного Суду є нерелевантною до спірних правовідносин, а тому застосуванню не підлягає. Натомість, посилання відповідача на існуючу конкуренція між інтересами підприємств щодо речового права на користування зазначеною земельною ділянкою, як і добросовісність дій ФГ «Деївське» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог СТОВ «Говтва» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що укладений між ФГ «Деївське» та ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права оренди землі за ФГ «Деївське», чиї вимоги не ґрунтуються на законі та є недоведеними.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, посилання на той факт, що відповідний договір оренди був підписаний не ОСОБА_1 спростовується висновком судово-почеркознавчої експертизи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Ульянової Юлії Анатоліївни, яка діє в інтересах Фермерського господарства «Деївське» -залишити без задоволення.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 06 серпня 2025 року.
Головуючий суддя : ____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ С.Б. Бутенко ___________________ О.І. Обідіна