про повернення позовної заяви
07 серпня 2025 року Справа № 580/8618/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Паламар П.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 до 12.06.2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020- 2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2025 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020- 2025 роки";
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 до 12.06.2025 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2025 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2025 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 -2025 роки" станом на 1 січня кожного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ст. 169 КАС України ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду, оскільки позивачем не надано доказів, а позов поданий із пропуском тримісячного строку звернення до суду та в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ним не додано до позову заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
04.08.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява поновлення строку звернення до суду зі вказаним адміністративним позовом. Обґрунтовуючи посилалася на практику Верховного Суду.
Ознайомившись з вказаною заявою, суддя зазначає наступне.
Як вбачається з заяви, остання не містить доказів, які би підтверджували поважність причин пропуску строку звернення, не зважаючи на роз'яснення судом вказаного обов'язку в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон №2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 10.10.2024 у справі №200/5937/23.
Однак, суддя врахував, що згідно із ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Тобто, позивач повинен знати про невиплату йому грошового забезпечення за спірний період при кожній щомісячній виплаті грошового забезпечення.
Отже, позивач пропустив тримісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Право звернення до суду не є абсолютним та підлягає легальним обмеженням, наприклад, застосуванням процесуальних строків, які забезпечують дотримання стабільності правовідносин, які зі спливом стану стали узгодженими.
Оскільки спір не стосується нарахованої заборгованості зі сплати заробітної плати, посилання на це є необгрунтоване.
Представник позивача не довів, що позивач мав перешкоди своєчасно звернутися до суду та вказані обставини стали перешкодою належному судовому захисту його прав. Викладені у заяві доводи не стосуються об'єктивних факторів, свідчать про необґрунтоване зволікання позивача щодо звернення до відповідача та суду.
Тобто, клопотання за змістом не містить посилань на обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду. Тому не підлягає задоволенню.
Суд зауважує, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Таким чином, за відсутності у матеріалах позову обгрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даними вимогами та належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суддя дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
У силу частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин, позовну заяву належить повернути позивачеві.
Суддя звертає увагу позивача на те, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 КАС України).
Керуючись ст. ст. 169, 248, 293-297 КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набрала законної сили у відповідності до вимог ст. 256 КАС України, проте може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 КАС України.
СуддяПетро ПАЛАМАР