06 серпня 2025 року
справа №380/9217/25
провадження № П/380/10399/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; ЄДРПОУ: 26526844), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради №76220346 від 22.11.2024;
зобов'язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Львівської області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 40,50 кв. м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 07.10.2024 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою щодо проведення реєстраційних дій на нерухоме майно, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням державного реєстратора №76220346 від 22.11.2024 позивачу було відмовлено в проведенні таких реєстраційних дій з посиланням на п.8 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Позивач зазначає, що рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Отже, законодавством регламентовано перелік підстав для відмови у державній реєстрації, який є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню. Єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення зазначено неможливість підтвердити інформацію, що реєстрація заявлених прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Разом з тим, така підстава для відмови у реєстрації не зазначена серед підстав, визначених ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Ухвалою від 13.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
23.05.2025 представник позивача подала заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 28.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач 30.05.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що за результатами розгляду заяви державний реєстратор 10.10.20234 прийняв рішення з індексним номером 75488469 про зупинення розгляду заяви, оскільки встановив наявність обставин, які є підставою для зупинення розгляду заяви, зокрема, необхідності витребування підтверджуючих документів права власності на спірну квартиру, в тому числі і шляхом подання запиту в Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області за №2902-вих-144783 від 10.10.2024. Оскільки на запит про надання інформації, державним реєстратором не отримано інформації про наявність або відсутність державної реєстрації речових прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року на об'єкт нерухомого майна - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , і таких підтверджуючих документів не подано і позивачем, державним реєстратором прийнято рішення 22.11.2024 №76220346 про відмову у проведенні реєстраційних дій на підставі п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону - після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Щодо вимоги про зобов'язання управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради здійснити реєстрацію права власності на квартиру за позивачем, то відповідач вважає, що така вимога не підлягає до задоволення, оскільки проведення реєстраційної дії є результатом дотримання відповідного порядку та здійснення певних дій, що визначені нормами діючого законодавства, а тому зобов'язання у такому випадку відповідача провести реєстраційні дії нерухомого майна фактично є порушенням вказаного законодавчо визначеного порядку та втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 07.10.2025 подано заяву за реєстраційним номером 63332235 про державну реєстрацію прав щодо набуття права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
До заяви заявником долучено: Свідоцтво про право власності: Серія та номер документа: 8448, дата документа: 02.12.1997, видавник: Лисичанський міськвиконком; Технічний паспорт, Серія та номер документа: 550, дата документа: 28.10.1997, видавник: Лисичанське мале державне комунальне підприємство.
За результатами розгляду заяви державний реєстратор 10.10.2024 прийняв рішення з індексним номером 75488469 про зупинення розгляду заяви, оскільки встановив наявність обставин, які є підставою для зупинення розгляду заяви, а саме неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, що передбачено п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У рішенні зазначено про скерування запиту щодо встановлення факту державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, зупинення розгляду заяви до усунення зазначених обставин, а також вказано, що документи (відомості), які не подано заявником, мають бути подані ним державному реєстратору протягом 30 робочих днів з дня отримання цього рішення. Розгляд заяви буде відновлено за умови усунення обставин, що стали підставою для прийняття цього рішення. У разі не усунення обставин, що стали підставою для прийняття цього рішення, у зазначений строк, буде прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Також рішення містить вказівку про можливість його оскарження відповідно до законодавства.
В подальшому державним реєстратором скеровано запит про надання інформації в Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області за №2902-вих-144783 від 10.10.2024, у відповіді на який за №4120/01-31 від 11.10.2024 Лисичанська міська військова адміністрації Сєверодонецького району Луганської області, повідомила, що обов'язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об'єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року, були покладені Лисичанською міською радою на Лисичанське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації». Такі справи до 24.02.2022 оцифровані не були, зберігалися у приміщенні ЛКП «БТІ» у паперовій формі та до моменту окупації 03 липня 2022 року з міста Лисичанська евакуйовані не були. Станом на сьогодні ЛКП «БТІ» не релоковане та не провадить діяльність на території, підконтрольній Україні. Так само, архіви виконавчих органів Лисичанської міської ради залишилися нерелокованими та знаходяться станом на зараз на тимчасово окупованій території. У зв'язку з вищезазначеним Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області не має можливості надати інформацію про наявність або відсутність державної реєстрації речових прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року на об'єкт нерухомого майна - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та надати будь-яку іншу інформацію щодо зазначеного об'єкта, оскільки на цей час відсутній доступ до відповідних джерел інформації через тимчасову окупацію міста Лисичанськ Луганської області.
22.11.2024 державним реєстратором прийнято рішення за індексним номером 76220346 про відмову у проведенні реєстраційних дій, оскільки встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій на підставі п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону - після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: не отримано відповіді/інформацію про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно.
Підставою відмови вказано Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, та Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141.
Вважаючи зазначене рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень таким, що порушує її законні права та інтереси, позивач звернулася за їх захистом до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 (далі Закон №1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі Порядок №1127).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.2 Закону №1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV).
За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Частиною 3 ст. 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч. 2 ст. 12 Закону №1952-IV).
Державна реєстрація прав проводиться, зокрема, в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень (ч. 1 ст. 18 Закону №1952-ІV).
Частиною 2 ст. 18 Закону №1952-IV передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Стаття 23 Закону № 1952-IV регулює порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви.
Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Частиною 1 ст. 24 Закону №1952-ІV встановлено перелік підстав відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема, згідно з пунктом 8 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Частинами другою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України (ч. 13 ст. 15 Закону № 1952-IV).
Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 затверджений порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За приписами п. 12 наведеного Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Виходячи із системного аналізу наведених вище норм Закону №1952-IV та Порядку №1127 суд зазначає, що при прийнятті заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор перевіряє їх на наявність підстав для зупинення розгляду заяви чи відмови у реєстрації прав.
Як встановлено судом за результатами дослідження матеріалів справи, підставою для відмови в державній реєстрації прав на нерухоме майно став пункт 8 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV, оскільки не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зокрема, відповідачем не отримано відповіді/інформацію про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно.
При цьому таких підтверджуючих документів державному реєстратору не подано і позивачем, тобто позивач не виконав вимоги рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію та не надав державному реєстратору документів, про які в цьому рішенні було зазначено.
Крім того, позивач не надав відповідачу й будь-яких пояснень з цього приводу (заперечення щодо необхідності подати витребувані документи або ж доводи про неможливість отримати останні).
Водночас нормами Закону № 1952-IV чітко встановлений наслідок невиконання заявником зазначених у рішенні про зупинення розгляду заяви вимог - прийняття державним реєстратором рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 18.03.2024 у справі №620/4781/22.
За таких обставин рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №76220346 від 22.11.2024 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, у зв'язку з чим вказане рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати в силу вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; ЄДРПОУ: 26526844) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити у повному обсязі.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.