06 серпня 2025 рокусправа № 380/24438/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
- визнати визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2024 №174 щодо виплати рівними частинами грошового забезпечення матері - ОСОБА_4 , батьку - ОСОБА_5 , законному представнику спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 - зниклого безвісти солдата ОСОБА_6 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про виплату 100% грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_6 законній представниці його неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , та здійснити виплату з 28.06.2024 з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , колишня дружина та мати дітей безвісно відсутнього ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення ОСОБА_6 як законній представниці його неповнолітніх дітей. Згідно з випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 , починаючи з 28.06.2024 Військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування на картковий рахунок позивача, зокрема: 28.06.2024: 5871,70 грн + 6759,16 грн + 28522,22 грн + 39592,51 грн; 29.07.2024: 7111,04 грн + 32833,33 грн; 30.08.2024: 7111,04 грн + 32833,33 грн; 29.09.2024: 71531,04 грн + 32833,33 грн; 17.10.2024: 7153,04 грн + 32833,33 грн. Позивач вважає, що виплата йому грошового забезпечення ОСОБА_6 здійснюється Військовою частиною НОМЕР_1 у неповному розмірі.
31.12.2024 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що батьки безвісно відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_6 є непрацездатними, оскільки на час подачі заяви про виплату досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, а саме: батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав повних 69 років за необхідних 60років; мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мала повних 64 років за необхідних 55років. За таких обставин, прийнято рішення виплачувати особам, які перебувають на утриманні безвісно відсутнього військовослужбовця, а саме малолітнім дітям та непрацездатим батькам.
08.01.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити. Вказана відповідь обґрунтована тим, що умовна конструкція «якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей» вказує на те, що особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки мають право на виплату грошового забезпечення у рівних частках лише за умови, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Отже, оскільки безвісно відсутній ОСОБА_6 не перебуває у шлюбі, повнолітніх дітей немає, право на виплату всього належного йому грошового забезпечення (100%) набула законна представниця його неповнолітніх дітей ОСОБА_1 . Посилання відповідача у відзиві на те, що батьки безвісно відсутнього ОСОБА_6 перебувають на утриманні свого сина, а тому мали право на отримання частки грошового забезпечення свого сина на рівні з його неповнолітніми дітьми, є безпідставним, адже для віднесення батьків до категорії «осіб, які перебувають на утриманні військовослужбовця» не достатньо досягнення ними пенсійного віку (непрацездатності), а передбачено наявність певних умов, зокрема одержання від військовослужбовця допомоги, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
17.01.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь, в яких він проти задоволення позову заперечує. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що законний представник (опікун, піклувальник) чи усиновлювач неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку та особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців належать до другої черги при виплаті грошового забезпечення сім'ям військовослужбовця, який зник безвісті. Відповідно до відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади за № 157358 від 19.04.2024 року ОСОБА_6 проживав разом з своїми батьками. З поданих документів вбачається, що батьки безвісно відсутнього військовослужбовця - ОСОБА_6 є непрацездатними, оскільки на час подачі заяви про виплату досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком. Оскільки ОСОБА_6 проживав однією сім'єю з батьками, які є непрацездатними, то змушений був нести тягар витрат як на утримання будинку, в якому проживали, так і на допомогу батька, як це зобов'язує стаття 51 Конституції України.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснення на позовну заяву не подали.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 06.12.2024 суддя відмовив у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 09.12.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 16.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 22.04.2025 суддя залучив до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Відповідно до сповіщення сім'ї від 16.04.2024 № 6716 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлено, що військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 1985 року народження під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини 09.04.2024, зник безвісти.
ОСОБА_1 , колишня дружина та мати дітей безвісно відсутнього ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошового забезпечення ОСОБА_6 як законній представниці його неповнолітніх дітей.
Згідно з випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 , починаючи з 28.06.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалось нарахування на картковий рахунок позивача, зокрема: 28.06.2024: 5871,70 грн + 6759,16 грн + 28522,22 грн + 39592,51 грн; 29.07.2024: 7111,04 грн + 32833,33 грн; 30.08.2024: 7111,04 грн + 32833,33 грн; 29.09.2024: 71531,04 грн + 32833,33 грн; 17.10.2024: 7153,04 грн + 32833,33 грн.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2024 № 174 вирішено виплачувати рівними частинами: матері ОСОБА_4 , батьку - ОСОБА_5 , законному представнику спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 - зниклого безвісти солдата ОСОБА_6 , що зник безвісти 09.04.2024 грошове забезпечення згідно з наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260; виплачувати додаткову винагороду згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/1217 від 07.03.2022 (з розрахунку 100 000 грн); матеріальну допомогу за 2024 рік для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260.
Вважаючи, що відповідач протиправно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі за текстом - Закон №2011-XII, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Стаття 1 Закону №2011-XII визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною шостою статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія згаданого пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (надалі за текстом - Порядок №260).
У пункті 2 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
У пункті 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Так, Порядком №884 визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).
Згідно із пунктами 3, 4 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Відповідно до пункту 6 даного Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей, зокрема, військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації), зокрема, протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Пунктом 7 Порядку №884 визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Аналіз норм частини шостої статті 9 Закону №2011 та пункту 7 Порядку №884 дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.
В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
У випадку, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей, які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця.
Крім того, у випадку наявності декількох осіб, що мають право на виплату їм грошового забезпечення, сума виплати розподіляється рівними частками на кожного (кожну) із них.
Судом встановив, що військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 , 1985 року народження, під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини 09.04.2024 зник безвісти.
ОСОБА_1 , колишня дружина та мати дітей безвісно відсутнього ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату грошового забезпечення ОСОБА_6 як законній представниці його неповнолітніх дітей.
Суд зазначає, що неповнолітні діти військовослужбовців в особі їх законних представників відносяться до другої черги осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, в той час як батьки - до третьої.
Так, суд враховує, що ОСОБА_1 , колишня дружина та мати дітей безвісно відсутнього ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є законною представницею неповнолітніх дітей зниклого без вісті ОСОБА_6 .
Щодо тверджень відповідача про те, що непрацездатні батьки військовослужбовця відносяться до категорії осіб, які перебувають на утриманні військовослужбовців, суд оцінює критично.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, і підтверджується судовим рішенням.
Таких доказів ні до заяви про виплату їм грошового забезпечення, ні до суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не подано.
Більше того, з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2024 № 174 вбачається, що рішення про виплату грошового забезпечення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приймалося не як щодо осіб, які перебувають на утриманні військовослужбовця, а як щодо матері та батька. Подані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 документи також не містили жодних даних про те, що останні перебувають на утриманні ОСОБА_6 .
Суд наголошує на тому, що виплата грошового забезпечення законним представникам неповнолітніх дітей (в розглядуваному випадку матері неповнолітньої дитини) зниклого безвісті військовослужбовця здійснюється за умови відсутності у військовослужбовця офіційної дружини (чоловіка), оскільки саме така особа має першочергове право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Отже, батьки зниклого безвісти військовослужбовця мають право на отримання грошового забезпечення такого військовослужбовця лише за умови відсутності шлюбних відносин, а також відсутності дітей.
Суд зауважує, що відповідно статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 згаданого Кодексу.
Отже, відповідно до положень згаданої статті за батьком неповнолітньої дитини зберігається обов'язок щодо її забезпечення. Вимоги Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх також не встановлюють будь-яких винятків стосовно дітей.
З огляду на вказане, суд висновує про те, що пункт 1.1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2024 № 174 щодо виплати рівними частинами грошового забезпечення, додаткової винагороди, матеріальної допомоги матері - ОСОБА_4 , батьку - ОСОБА_5 , законному представнику спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 - зниклого безвісти солдата ОСОБА_6 є протиправним, а тому його необхідно скасувати.
При цьому суд зауважує, що підстав для визнання протиправним та скасування наказу в цілому немає, оскільки як вбачається із змісту витягу з наказу, такий стосується не лише зниклого безвісти солдата ОСОБА_6 , а й інших осіб чи питань.
Водночас, суд зазначає, що Законом України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024 щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" зазначену правову норму викладено у такій редакції:
"За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до Законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення."
Згаданий закон прийнятий на виконання Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і його метою є удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.
Проект Закону розроблено на виконання доручення Віце-прем'єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 №8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата). Нова редакція повністю узгоджується із Конституцією України та правовим висновкам Конституційного Суду, адже завдяки цьому законопроекту після повернення зниклий безвісти військовослужбовець зберігає за собою 50% належного йому грошового забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Зазначений закон прийнято саме згідно з вимогами принципу соціальної справедливості, оскільки 50% його грошового забезпечення повністю розподіляється між найближчими родичами зниклого безвісти військовослужбовця та 50% залишається на його рахунках з метою забезпечення йому гідного рівня для життя після повернення додому та забезпечення його базових потреб. Оскільки у разі виплати 100% грошового забезпечення його найближчим родичам, військовослужбовець залишається ні з чим по поверненню додому. Водночас, родичі та сім'я зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошові кошти у разі визнання його загиблим. А отже, жодного звуження прав позивача не відбувається.
Закон України "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №3995-ІХ від 08.10.2024, який набув чинності з 01.02.2025, не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, є чинним, а отже, обов'язковим до виконання на всій території України.
Отже, право позивача на отримання 100% грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_6 є обмеженим в часі - з дати прийняття протиправного наказу 20.06.2024, а не з дати звернення 28.06.2024 як помилково вважає позивач по 31.01.2025 включно.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити 100% грошового забезпечення згідно з наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1217 від 07.03.2022 (з розрахунку 100 000грн); матеріальної допомоги за 2024 рік для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, зниклого безвісти солдата ОСОБА_6 , законній представниці його неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 за період з 20.06.2024 по 31.01.2025, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2024 № 174 щодо виплати рівними частинами грошового забезпечення, додаткової винагороди, матеріальної допомоги матері - ОСОБА_4 , батьку - ОСОБА_5 , законному представнику спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 - зниклого безвісти солдата ОСОБА_6 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити 100 відсотків грошового забезпечення згідно з наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260; додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1217 від 07.03.2022 (з розрахунку 100 000грн); матеріальної допомоги за 2024 рік для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, зниклого безвісти солдата ОСОБА_6 , законній представниці його неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 за період з 20.06.2024 по 31.01.2025, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович