29 липня 2025 року Київ № 320/33775/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,
за участю секретаря судового засідання Диренко А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Трутнєва С.В.,
представника відповідача - Державної митної служби України - Писарчука М.Б.,
представника відповідача - Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - Панчошака О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної митної служби України та Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Державної митної служби України від 14.06.2024 № 17-дс про накладення дисциплінарного стягнення на начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці з відновлення державної служби та дії контракту від 27.10.2023 № 95 про проходження державної служби з 14.06.2024;
- стягнути з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.04.2024 до дня ухвалення рішення суду.
Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного наказу, оскільки матеріалами дисциплінарного провадження не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 відповідного дисциплінарного проступку. Позивач зауважив, що висновки контролюючого органу щодо вчинення ним дисциплінарного проступку повністю відтворюють зміст висунутого позивачеві кримінального обвинувачення без установлення вини у вчиненні дисциплінарного проступку. Проте на момент здійснення дисциплінарного провадження та прийняття відповідачем спірного наказу судом не було постановлено обвинувального вироку в кримінальному провадженні № 42023000000001969 щодо позивача за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 368 КК України. Також позивач зазначає, що оспорюваний акт прийнятий за процедурних порушень.
Ураховуючи вищенаведене, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.10.2024 задоволено клопотання представника Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про участь у справі в режимі відеоконференції у справі № 320/33775/24.
Ухвалою суду від 11.12.2024 задоволено заяву представника позивача - адвоката Трутнєва Сергія Валерійовича про участь позивача - ОСОБА_1 у справі в режимі відеоконференції по справі № 320/33775/24.
Ухвалою суду від 25.02.2025 закінчено підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 01.07.2025 задоволено заяву представника позивача - адвоката Трутнєва Сергія Валерійовича про участь у судовому засіданні по справі № 320/33775/24 в режимі відеоконференції.
Відповідачем - Одеською митницею надано суду відзив на позов, у якому представник відповідача щодо задоволення позову заперечив та вказав, що відповідно до фактичних обставин справи, згідно з наказом Державної митної служби України від 16.04.2024 № 7-дс "Про порушення дисциплінарного провадження" порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці ОСОБА_2 . Відповідно до п. 4 наказу Державної митної служби України від 16.04.2024 № 7-дс "Про порушення дисциплінарного провадження", на час здійснення дисциплінарного провадження ОСОБА_2 відсторонено від виконання посадових обов'язків. Можливість відсторонення начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці ОСОБА_2 від виконання посадових обов'язків за посадою на час здійснення дисциплінарного провадження узгоджується з вимогами Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039.
Також зазначено, що з огляду на те, що наказом Державної митної служби України від 14.06.2024 № 17-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення" застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади та припинено 14.06.2024 державну службу начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці ОСОБА_2 , відсутні підстави для здійснення виплат у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків.
Державною митною службою України подано відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, а настання кожного з таких видів відповідальності не обов'язково може наступати одночасно. Як підтверджується матеріалами дисциплінарної справи, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 хоч і прийнято на підставі відомостей згідно матеріалів кримінального провадження, розпочатого щодо нього за ч. 3 ст. 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
Держмитслужба вважає що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення присяги державного службовця є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи. В той же час, наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в митному органі, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 66 Закону України "Про державну службу", у разі встановлення під час службового розслідування невиконання або неналежного виконання державним службовцем своїх посадових обов'язків.
Держмитслужба також зазначає, що встановлені в ході дисциплінарного провадження факти та обставини мали значення тільки для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність та жодним чином не свідчать про доведеність вини позивача у вчиненні кримінальних правопорушень. Відтак безпідставними є доводи позивача про те, що Держмитслужба не повинна була притягувати позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутності відповідного судового рішення про встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, а також з цих підстав не могла використовувати висновок дисциплінарного провадження, в основу якого покладено інформацію, що міститься у кримінальному провадженні.
Держмитслужбою з метою підтримання належного рівня службової дисципліни та недопущення дискредитації Державної митної служби України, на підставі статей 63, 65, 66, 74, 77 пункту 4 частини першої статті 83, пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889 наказом Держмитслужби від 14.06.2024 № 17-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення" щодо позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державно служби, припинено з 14.06.2024 державну службу начальнику митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці, за порушення Присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 27.10.2023 № 95, (зі змінами внесеними шляхом підписання додаткової угоди від 15.01.2024 № 1, укладеного з ОСОБА_1 ). Також зазначено, що письмові пояснення, надані позивачем 12.06.2024 не спростували вчинення ним дисциплінарного проступку.
Ураховуючи вищевикладене, відповідач вважає наказ Держмитслужби від 14.06.2024 № 17-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення" відносно ОСОБА_1 прийнятий на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, виданий без порушень прав позивача та у відповідності до положень Закону № 889 та Порядку № 1039, є правомірним, об'єктивно обґрунтованим, що свідчить про відсутність підстав для його скасування. За наведених обставин відповідач вважає, що підстав до задоволення позову немає.
Представником позивача подано відповіді на відзиви відповідачів, в яких зазначив, що вважає неаргументованим доводи відповідачів та такими, що у повній мірі не висвітлюють обставин справи, а тому не повинні враховуватися судом при прийнятті рішення у справі, просив позов задовольнити.
Одеською митницею було подано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що Одеська митниця не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив та, що в даному випадку у Державної митної служби України були дуже переконливі підстави для відсторонення ОСОБА_1 від виконання своїх службових обов'язків, а саме вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який призвів до репутаційних втрат та підриву довіри до Державної митної служби України як органу публічної влади, а тому відсутні підстави для стягнення заробітної плати за час відсторонення від займаної посади з огляду на те, що наказом Державної митної служби України від 14.06.2024 № 17-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення" застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади та припинення 14.06.2024 державної служби начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці ОСОБА_2 .
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити. Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги заперечили повністю, просили відмовити в задоволенні таких.
Розглянувши позовну заяву, відзиви на позов, відповіді на відзиви, заперечення на відповідь на відзив, заслухавши позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив публічну службу в митних органах, відповідно до наказу В.о. Голови Державної митної служби України Сергія Звягінцева від 31.10.2023 № 937-о працював на посаді начальника митного посту "Одеса-внутрішній" Одеської митниці, як відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України з укладенням контракту про проходження державної служби від 27.10.2023 № 95, (зі змінами внесеними шляхом підписання додаткової угоди від 15.01.2024 № 1.
На підставі доповідної записки Департаменту відомчої безпеки та контролю від 11.04.2024 № 25/25-03/5850 Наказом В.о. Голови Державної митної служби України від 16.04.2024 № 7-дс "Про порушення дисциплінарного провадження" відносно позивача порушено дисциплінарне провадження, утворено дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_3 та відсторонено його від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження.
Так, у ході дисциплінарного провадження, дисциплінарною комісією від Департаменту відомчої безпеки та контролю службовою запискою від 13.05.2024 № 25/25-04/7411 отримано копії листів Державного бюро розслідувань від 17.04.2024 № 10-2-05-01-11164 (вх. Держмитслужби від 19.04.2024 № 11349/8.14/1) та від 24.04.2024 № 13202-24/10-2-05-01-5445/24 (вх. Держмитслужби від 26.04.2024 № 12001/8.14/1).
Відповідно до інформації, викладеної у вищезазначених листах, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001969 розпочатому 11.12.2023, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 .
У ході досудового розслідування встановлено, що позивач, перебуваючи на посаді начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, переконав митного брокера ОСОБА_4 , яка діє на підставі дозволу MB/000957/01 та інших невстановлених на даний час осіб, у можливості швидкого незаконного збагачення, шляхом вчинення злочинів.
При цьому позивач достовірно знав та був обізнаним, що в зоні діяльності митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці здійснює митні оформлення ТОВ "Паваріс" (Код ЄДРПОУ 44663888), представниками якого, за дорученням, є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Послуги з декларування товарів, які переміщувалися через митний кордон України ТОВ "Паваріс" (Код ЄДРПОУ 44663888), в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надавала ОСОБА_4 .
Достовірно знаючи, що ОСОБА_4 надає послуги з декларування товарів, як митний брокер та спілкується із представниками ТОВ "Паваріс" (код ЄДРПОУ 44663888), ОСОБА_1 надав вказівку ОСОБА_4 про висунення вимог представникам ТОВ "Паваріс" (Код ЄДРПОУ 44663888), передачі неправомірної вигоди за безперешкодне митне оформлення товарів, які здійснювалися співробітниками відділу митного оформлення № 2 митного поста "Одеса-внутрішній" Одеської митниці.
Надалі з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 перебуваючи в приміщенні відділу митного оформлення № 2 митного поста "Одеса-внутрішній" Одеської митниці, використовуючи своє службове становище, надав вказівку невстановленим на даний час особам, здійснити митне оформлення товарів, які ввозилися на територію України, без проведення всіх митних процедур, а саме: 12.12.2023 митна декларація № UA500500/2023/44051 (штучні квіти); 14.12.2023 митна декларація № UA500500/2023/44530 (чайники); 14.12.2023 митна декларація № UA500500/2023/44537 (термоси); 16.12.2023 митна декларація № UA500500/2023/44729 (штучні квіти); 15.12.2023 митна декларація № UA500500/2023/44736 (плівка); 21.12.2023 митна декларація № UA500500/2023/45456 (штучні квіти); 27.12.2023 митна декларація № UA500500/2023/45975 (спортивні товари); 27.12.2023 митна декларація UA500500/2023/46273 (штучні квіти); 03.01.2024 митна декларація № UA500500/2024/129 (штучні квіти); 18.01.2024 митна декларація № UA500500/2024/1843 (штучні квіти); 26.01.2024 митна декларація № UA500500/2024/2880 (мийки) з території Китайської Народної Республіки, одержувачем, яких є ТОВ "Паваріс" (код ЄДРПОУ 44663888).
У подальшому ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні відділу митного оформлення № 2 митного поста "Одеса-внутрішній" Одеської митниці, використовуючи своє службове становище, діючи на виконання попередньо досягнутої домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , надав вказівку невстановленим на даний час слідством особам, здійснити митне оформлення товарів, які ввозився на територію України, а саме проведення всіх митних процедур: 09.02.2024 митна декларація № UA500500/2024/4526 (штучні квіти); 13.02.2024 митна декларація № UA500500/2024/4830 (штучні квіти); 17.02.2024 митна декларація № UA500500/2024/5510 (плівка) з території Китайської Народної Республіки, одержувачем, яких є ТОВ "Паваріс" (Код ЄДРПОУ 44663888).
Крім того, ОСОБА_7 перебуваючи в приміщенні відділу митного оформлення № 2 митного поста "Одеса-внутрішній" Одеської митниці, використовуючи своє службове становище, діючи на виконання попередньо досягнутої домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , повторно надав вказівку невстановленим на даний час слідством особам, здійснити митне оформлення товарів, які ввозяться на територію України, а саме без проведення всіх митних процедур: 26.02.2024 митна декларація № UA500500/2024/6558 (плівка); 26.02.2024 митна декларація № UA500500/2024/6566 (плівка); митна декларація № UA500500/2024/8810 (сантехніка); 19.03.2024 митна декларація № UA500500/2024/8949 (плівка); 20.03.2024 митна декларація № UA500500/2024/9769 (мийки, змішувачі); 20.03.2024 митна декларація № UA500500/2024/9776 (плівка); 20.03.2024 митна декларація № 9800 (плівка); митна декларація № UA500500/2024/9835 (плівка); 21.03.2024 митна декларація № UA500500/2024/9839 (плівка); 28.03.2024 митна декларація № UA500500/2024/10742 (меблі); 29.03.2024 митна декларація № 10985 (плівка); 02.04.2024 митна декларація № UA500500/2024/11390 (тренажери), одержувачем, яких є ТОВ "Паваріс" (Код ЄДРПОУ 44663888).
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2024, частково задоволено клопотання прокурора та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з можливістю внесення застави.
Також в ході дисциплінарного провадження встановлено, що факт затримання начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу України, висвітлено на багатьох офіційних сайтах, зокрема: на офіційному веб - сайті Офісу Генерального Прокурора; Служби безпеки України та Державної митної служби України.
Крім того, факт затримання начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 Кримінального кодексу України, висвітлено також в багатьох засобах масової інформації (інтернет - ресурсах), зокрема: Інтернет - видання: "УСІ: Українська служба інформації", "Закон і Бізнес", "Zaxid.net", Еспресо",
Таким чином, інформація про факт затримання працівниками правоохоронних органів керівника митного поста Одеської митниці висвітлено на значній кількості офіційних сайтів державних органів України та національних інтернет-ресурсах та набула широкого національного інформаційного розголосу, викликала суспільний резонанс та нанесла шкоду авторитету Держмитслужби, а також призвели до репутаційних втрат з огляду на рівень посади, яку займав ОСОБА_1 , підриву довіри до Держмитслужби як органу публічної влади.
Вказані дії позивач допустив в умовах воєнного стану, коли весь державний механізм, кожен державний службовець повинен працювати з максимальною віддачою, для єдиної мети, щоб всіма своїми діями сприяти та наближувати Перемогу, натомість позивач допустив вчинки, які викликають обурення у всього суспільства та призводять до негативних наслідків для національної безпеки України.
Додатково комісією від Департаменту відомчої безпеки та контролю від 27.05.2024 № 25/25-02/8176 отримано лист щодо направлення Акта про результати фактичної перевірки від 22.05.2024 № 12/25 (далі - Акт) проведеної на підставі наказу Одеської митниці від 16.04.2024 № 232 "Про призначення та проведення фактичної перевірки".
Згідно з висновками Акта про результати фактичної перевірки від 22.05.2024 № 12/25:
1. Начальником митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці ОСОБА_9 , внаслідок вчинення умисних дій з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, що суперечать покладеним на нього посадовим обов'язкам, вимогам Контракту про проходження державної служби № 95 від 27.10.2023, порушено пункти 3.1.1., 3.1.3., 3.12., 4.3., 5.1. та 5.3. Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України та пункти 3 та 5 Правил етичної поведінки правників Державної митної служби України, які затверджені наказом Держмитслужби від 02.09.2021 № 668, що у свою чергу призвело до порушення вимог пунктів 1, 2 6, 7, 8, 9 частини першої статті 8 Закону України "Про державну службу".
2. Начальник митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці Антон Хомишин, використовуючи свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовуючи свій статус та інформацію про місце роботи, одержуючи неправомірну вигоду для себе чи інших осіб, зчинив проступок, що призвів до неповаги прав, свобод і законних інтересів його колег, а також честі держави та державного органу в цілому.
3. Недобросовісне виконання начальником митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці Антоном Хомишиним своїх посадових обов'язків у поєднанні зі зневажливим, недбалим ставленням до них, зокрема, до завдань, що стоять перед державною службою загалом, призвело до порушення останнім Присяги державного службовця,
4 За результатами аналізу митних оформлень товарів ТОВ "Паваріс" (код ЄДРПОУ 44663888) в зоні діяльності митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці в період 12.12.2023 по 09.04.2024 встановлено наступні порушення:
- за митними деклараціями UА500500/2023/4451, UА500500/2023/44729, UА500500/2023/45975, UА500500/2024/129, UА 500500/2024/4830, UАА500500/2024/8810, UА 500500/2024/8949, UА500500/2024/9835, UА500500/2024/9839 перевищені часові нормативи митного оформлення за митними деклараціями UА500500/2024/10985, UА500500/2024/10742, UА500500/2024/9839, UА500500/2024/9800, UА500500/2024/9776, UА500500/2024/9769, UА500500/2024/8949, UА500500/2024/8810, UА500500/2024/6566, UА500500/2024/5510, UА500500/2024/4830, UА500500/2024/4526, UА500500/2024/2880, UА500500/2024/1843, UА500500/2024/129, UА500500/2023/46273, UА500500/2023/45975, UА500500/2023/44729, UА500500/2023/44537, UА500500/2023/44051 не виконані всі митні процедури.
- за митними деклараціями UА500500/2023/44530, UА500500/2023/44729, UА500500/2023/45975, UА500500/2023/46273 не виконані вимоги листа Департаменту профілювання митних ризиків № 24-24/02/7/60 від 02.06.2023 "Про забезпечення єдиних підходів застосування СУР" (вх. Одеської митниці № 12104/4 від 02,06.2023), в частині необхідності фіксації в інформаційних системах Держмитслужби належного обґрунтування інших підстав додавання митних формальностей у стислій, але разом в конкретній формі;
- за митними деклараціями від 26.02.2024 24UА500500006566U5 та 24UА 500500006558U9 встановлено невідповідність коду товарної підкатегорії в товарній позиції 3920 згідно УКТ ЗЕД.
Відповідно до Подання Дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_10 з висновком про наявність у діях начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці ОСОБА_10 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності від 05.06.2024 № 25-03/12-02-02/8776 за результатом розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , комісія дійшла висновку про наявність у діях останнього дисциплінарного проступку проти інтересів державної служби, що суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як до керівника митного поста "Одеса - внутрішній Одескої митниці, яка є територіальним органом Державної митної служби України (територіальним органом державної влади), що призвело до приниження авторитету державної служби та унеможливлює виконання ним своїх обов'язків.
За результатами дисциплінарного провадження підтверджено наявність у діях ОСОБА_10 вчинення таких дисциплінарних проступків:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) дії, що шкодять авторитету державної служби.
Ураховуючи викладене вище, у тому числі, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_11 дисциплінарного проступку та вини цього державного службовця, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, дисциплінарна комісія рекомендувала, застосувати до ОСОБА_10 начальника митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 66 закону № 889-VIII.
Держмитслужбою з метою підтримання належного рівня службової дисципліни та недопущення дискредитації Державної митної служби України, на підставі статей 63, 65, 66, 74, 77 пункту 4 частини першої статті 83, пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889 наказом Держмитслужби від 14.06.2024 № 17-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення" щодо позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, припинено з 14.06.2024 державну службу начальнику митного поста "Одеса - внутрішній" Одеської митниці, за порушення Присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 27.10.2023 № 95, (зі змінами внесеними шляхом підписання додаткової угоди від 15.01.2024 № 1, укладеного з ОСОБА_1 )
Не погоджуючись із наказом Держмитслужби від 14.06.2024 № 17-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення", позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування та поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі обставини та положення законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі-Закон № 889-VIII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Частиною другою статті 1 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Основні обов'язки державного службовця закріплені у частині першої статті 8 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Частиною другою статті 8 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов'язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Згідно з частинами першою та другою статті 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом (частина друга статті 64 Закону № 889-VIII).
Частиною першою статті 65 Закону № 889-VIII визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною другою статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками, зокрема, є:
- порушення Присяги державного службовця (п.1);
- дії, що шкодять авторитету державної служби (п.4);
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Частиною п'ятою статті 66 Закону № 889-VIII встановлено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п'ята статті 66 Закону № 889-VIII).
Частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Відповідно до частин першої - третьої статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб'єкт призначення.
Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.
Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів.
Частинами десятою-одинадцятою статті 69 Закону № 889-VIII визначено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Закону № 889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема:1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.
Відповідно до частин першої та другої статті 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Згідно з частинами першою-другою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Статтею 75 Закону № 889-VIII визначено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Закону № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Частинами п'ятою та шостою статті 77 Закону № 889-VIII визначено, що пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов'язковими для розгляду суб'єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Пунктом 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII обумовлено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія (пункт 7 Порядку № 1039).
Відповідно до пункту 33 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
Пунктом 34 Порядку № 1039 передбачено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.
Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання).
З аналізу наведених правових норм випливає, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам частини другої статті 73 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2024 у справі № 260/5092/23 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 122069365).
Так, Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.
Як зазначено вище, спірним наказом до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби з підстав вчинення таких дисциплінарних проступків як порушення Присяги державного службовця вчинення дії, що шкодять авторитету державної служби.
Так, з тексту Присяги, наведеного у частині першій статті 36 Закону України № 889-VIII, випливає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їхнє виконання.
Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.
Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.
За такого правового врегулювання порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Водночас порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного авторитету органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, установлені внаслідок ретельного службового розслідування.
При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у справі № 420/6190/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104487752).
Верховний Суд, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
Отож, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження державної служби.
Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.
Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
Аналогічний правовий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 803/1303/16, від 05 червня 2019 року у справі № 826/13803/16, від 14 квітня 2020 року у справі № 815/6549/16, від 28 січня 2021 року у справі № 803/1564/16.
З матеріалів справи випливає, що інформація про факт затримання позивача за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України, з висвітленими подробицями його вчинення, було опублікована у низці національних інтернет-ресурсів, набула широкого національного інформаційного розголосу, що дискредитує не тільки посадову особу, а й державний орган, в якому така особа проходить державну службу.
Згідно з статтею 22 Закону України "Про запобігання корупції" особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Такими особами в сил вимог статті 3 вказаного Закону є посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Суд зазначає, що корупційні злочини ослаблюють оборону, економіку та міжнародний імідж України, а набуття розголосу зазначеними подіями у засобах масової інформації завдає шкоду, в даному випадку Державній митній службі України, у вигляді підриву довіри до відповідного органу та репутаційних втрат з огляду на посаду, яку займав позивач.
При цьому суд зауважує, що оскаржуючи спірний наказ, позивач не надає належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини, а покликається на те, що спірний наказ є протиправним, оскільки прийнятий на підставі подання зміст якого відтворює висунуте позивачеві кримінальне обвинувачення без установлення вини та без наявності вироку.
Позивач вважає, що підозра у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення без належного доведення вини у його скоєнні не може свідчити про порушення ним присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби. Також позивач зазначив, що матеріали кримінального провадження не містять доказів вчинення позивачем відповідного кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. При цьому наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить державну службу, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання нею службової дисципліни.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а.
Суд наголошує, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією суду під час розгляду кримінальної справи.
Ураховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.06.2022 у справі № 813/2781/16).
Дисциплінарний проступок позивача виявився у порушенні Присяги державного службовця та вчиненні дій проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призвело до приниження авторитету державного органу та унеможливлення подальшого виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків.
Також суд вважає за необхідне наголосити на особливих вимогах до дотримання службової дисципліни державними службовцями в умовах воєнного стану, порушення якої призводить до негативних наслідків для національної безпеки України.
На спростування доводів позивача суд зазначає, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.
Суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85).
Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Тому, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому суд зауважує, що оскаржуючи спірний наказ, позивач не надає належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини, а покликається лише на те, що спірний наказ є протиправним, оскільки прийняті на підставі повідомлення про підозру.
Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що матеріали досудового розслідування не можуть бути доказами в дисциплінарному провадженні.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 9901/918/18.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки дисциплінарний проступок позивача виявився у порушенні Присяги державного службовця та вчиненні дій проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призвело до приниження авторитету державного органу та унеможливлення подальшого виконання позивачкою своїх обов'язків.
При цьому суд зазначає, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.
Суд зазначає, що матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що позивач, перебуваючи на посаді начальника митного поста "Одеса-внутрішній" Одеської митниці, своїми діями, в порушення Присяги державного службовця, вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов'язків на відповідній посаді.
В межах здійсненого дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, висновки подання відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення.
Суд вважає, що в діях позивача наявний беззаперечний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення є обґрунтованим, з врахуванням обставин у справі, що не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень
Під час розгляду справи позивачем не було спростовано висновків дисциплінарного провадження щодо вчинення ним відповідного дисциплінарного проступку та, відповідно, протиправності прийняття контролюючим органом спірного наказу.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до Наказу від 16.04.2024 № 7-дс "Про порушення дисциплінарного провадження", Додатком до наказу Державної митної служби України від 16.04.2024 № 7-дс та Наказом Державної митної служби України від 29.04.2024 № 10-дс "Про внесення змін у додаток до наказу Держмитслужби від 16.04.2024 № 7-дс було утворено та затверджено склад дисциплінарної комісії, а відповідно до Доповідної записки Голови дисциплінарної комісії, начальника відділу розгляду звернень та взаємодії з правоохоронними органами Департаменту відомчої безпеки та контролю Таїси Богут, на якій міститься резолюція В.о. Голови Державної митної служби України продовжено строк формування дисциплінарної справи, отже під час розгляду справи спростовані твердження позивача про процедурні порушення під час здійснення дисциплінарного провадження.
Беручи до уваги аналіз правових норм та обставини цієї справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем правомірно, у порядку та у спосіб, встановлений Конституцією та законами України, в межах повноважень, з врахуванням всіх обставин, пропорційно.
Позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від первинної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення позивача, а тому у їх задоволенні теж належить відмовити.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Треба зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій у прийнятті рішення, що оскаржується.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 07.08.2025.
Суддя Басай О.В.