07 серпня 2025 року № П/320/336/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 12.11.2019 № Ф-7146-57 про сплату боргу (недоїмки).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 адміністративну справу №320/336/20 розподілено судді Колесніковій І.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2019 позивач поштою отримала відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.12.2019 № Ф-7146-57, якою позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка станом на 31.10.2019 становить 26 539, 26 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 28.11.2007 року номер запису про проведення державної реєстрації 23500000000000830.
12.05.2020 державним реєстратором припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , номер запису 23610060002007356.
Відповідно п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Пунктом 299.2 ст. 299 ПК України, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з п. 299.7 ст. 299 ПК України до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку, зокрема, щодо дати анулювання реєстрації.
Відповідно до п. 299.13 ст. 299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією, щоденно оприлюднюється для безоплатного та вільного доступу дані з реєстру платників єдиного податку, зокрема щодо дати виключення з реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, якщо особа перебувала на спрощеній системі оподаткування, відомості про останню в обов'язковому порядку вносяться до реєстру платників єдиного податку.
Однак, як вбачається з витягу з реєстру платників єдиного податку, інформація щодо позивача відсутня, а відтак ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування.
Також згідно даних ITC «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець, та перебувала на загальній системі оподаткування.
Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі за текстом Закон № 2464).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених ним Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак визначено, що саме Закон № 2464 є спеціальним по відношенню до встановлення та адміністрування ЄСВ і його норми фактично мають пріоритет у застосуванні над нормами будь-яких інших нормативно - правових актів (окрім Конституції України).
Статтею 4 Закону № 2464 визначено суб'єктний склад платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону № 2464 окремо виділено таку категорію платників, як фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Починаючи з 1 січня 2017 року фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов'язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн, за місяць, у 2018 - не менше 819,06 грн, за місяць.
Отже, не зважаючи на те, що позивач не отримувала дохід у звітному році або окремому місяці, остання як ФОП зобов'язана сплачувати ЄСВ, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 не здійснювала підприємницьку діяльність.
Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 9 лютого 2018 року та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 року єдиний внесок сплачується щоквартально по строку.
При цьому слід зазначити, що для платників, які застосовують загальну систему оподаткування, впроваджено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску, тобто ФОП на загальній системі оподаткування зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464),
Згідно з даними інтегрованих карток платника податків Позивача по єдиному соціальному внеску станом на 31.10.2019 автоматично здійсненні наступні нарахування.'
- ЄСВ за 2017 рік - 704 грн. х 12 = 8448 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 8448,00 грн.
- ЄСВ за 1 квартал 2018 (граничний термін сплати 19.042018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 10 905,18 грн.
- ЄСВ за ІІ квартал 2018 (граничний термін сплати 19.07.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 13 362,36 грн.
- ЄСВ за ПІ квартал 2018 (граничний термін сплати 19.10.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 15 819,54 грн.
- ЄСВ за IV квартал 2018 (граничний термін сплати 21.01.2019) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 18 276,72 грн.
- ЄСВ за І квартал 2019 (граничний термін сплати 19.04.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сума боргу склала 21 030,90 грн.
- ЄСВ за II квартал 2019 (граничний термін сплати 19.07.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 23 785,08 грн.
- ЄСВ за III квартал 2019 (граничний термін сплати 19.10.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 26 539,26 грн.
Відтак, станом на 31.10.2019 у позивача обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску в розмірі 26 539, 26 грн.
Отже, у зв'язку з наявністю у позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ, відповідно до ст. 25 Закону № 2464, відповідачем правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-7146-57 на суму 26 539,26 гри.
У контексті доводів позивача, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві та додатках до неї не містяться доказів того, що позивач у період нарахування контролюючим органом єдиного соціального внеску перебувала у трудових відносинах як найманий працівник та за неї роботодавцями сплачувався єдиний внесок протягом спірного періоду.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.