04 серпня 2025 року Справа № 280/4126/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якій просить:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаних та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вжити заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявності відстрочки від мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 07 серпня 2025 року.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 ;
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що станом на 07 травня 2025 року у Позивача була наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, строком до 07 серпня 2025 року. 07 травня 2025 року Позивач був незаконно затриманий співробітниками Національної поліції та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .Того ж дня Позивачу було повідомлено, що відносно нього керівником Відповідача 1 видано наказ (номер і дата наказу невідомі) про його призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період та в супроводі військовослужбовців він був доправлений до військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач 2). Як стало згодом відомо Позивачу він був взятий Відповідачем на військовий облік; 07 травня 2025 року, Позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією та визнаний «Придатним». Таким чином, Відповідачем 1 було здійснено дії, що призвели до незаконного призову Позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період. На підставі наведеного просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Також цією ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки саме тут позивач перебував на військовому обліку та витребувана у відповдіача1 належним чином засвідчену копію особової справипозивача, документи на підтвердження дати взяття його на облік, копію наказу про призов позивача службу під час мобілізації, на особливий період. Витребувано у Міністерства оборони України відомості про персональні дані позивача, які містились в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів станом на 06 травня 2025 року; витребувано у третьої особи пояснення та докази у їх обґрунтування (враховуючи наявний матеріалах справи листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 довідка від 20.09.2024 про надання відстрочки ОСОБА_1 до 09.11.2024) щодо того чи перебував ОСОБА_1 , на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Якщо перебував, то протягом якого періоду, чи надавалась ОСОБА_1 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, з яких підстав та до якої дати, причина та дата зняття з обліку з ОСОБА_1 , надати копію особової справи, інформацію які відомості вносились ІНФОРМАЦІЯ_5 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів станом до/на 06 травня 2025 року.
Представником відповідача 1 07.07.2025 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо позовних вимог заперечує у повному обсязі та вказує, що Відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку 07.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було поставлено на облік військовозобов'язаних, як такого що не досяг граничного війку перебування в запасі, з метою його подальшого призову на військову службу. Після постановки на військовий облік 07.05.2025 року ОСОБА_3 , будучі військовозобов'язаним, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», отримав направлення для проходження медичного огляду і пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої, згідно довідки військово - лікарської комісії від 07.05.2025 року, на підставі наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) визнаний придатним до військової служби. 07.05.2025 року ознайомившись із зазначеним вище висновком ВЛК, від 07.05.2025 року, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято рішення про можливість призову військовозобов'язаного ОСОБА_2 , на військову службу за мобілізацією, на особливий період до Збройних Сил України з залученням до виконання службових обов'язків у підрозділах військової частини НОМЕР_1 та віднесено до переліку осіб, які відправляються 07.05.2025 року до військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи вищевикладене, відповідач 1 вважає, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 під час взяття на облік військовозобов'язаного ОСОБА_2 діяли виключно у порядок та спосіб передбачений чинним законодавством, зокрема, згідно абзацу 12 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII.
Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне. Згідно наявної в матеріалах справи довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, ОСОБА_1 28 серпня 2024 року зарахований до Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління на денну форму навчання для здобуття рівня освіти «Фаховий молодший бакалавр» (а.с. 13).
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20 вересня 2024 року №119/88080 Позивач отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі - Закон № 3543-ХІІ), строком до 09 листопада 2024 року (а.с. 14).
В подальшому, як стверджує у позові Позивач, він здійснював оформлення відстрочки через особистий кабінет (застосунок Резерв +) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр).
У підтвердження позивачем додано до позову та наявний в матеріалах справи скріншот екрану мобільного додатку Резерв+ (а.с. 16) зроблений станом на 07.05.2025, у військово-обліковому документі ОСОБА_1 зазначено, що йому надана відстрочка до 07.08.2025.
Разом з тим, третьою особою, відповідачем 1 та Міністерством оборони України незважаючи на ухвалу суду про витребування доказів, не надано суду пояснень та доказів щодо наявності у позивача станом на 07.05.2025 відстрочки від призову. Отже, відповідний факт відповідачами та третьою особою не спростовано.
Отже, суд вважає підвтердженим той факт, що станом на 07 травня 2025 року у Позивача була наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, строком до 07 серпня 2025 року.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №227 від 07.05.2025 ОСОБА_1 було призвано та направлено 07.05.2025 для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 74-75).
Не погоджуючись з такими діями відповідача 1 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Частиною 2статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
За приписами частин 1, 2, 3ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації.
На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до частин3, 5 статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Водночас, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так, згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову навійськову службу під час мобілізації здобувачі професійної професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
За приписами частин 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач станом на 07.05.2025 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 07.08.2025. Доказів зворотнього відповідачами та третьою особою суду не надано.
Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, будучи обізнаним про наявність в нього відстрочки, погодився вступити до лав ЗСУ в добровільному порядку.
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
За приписами пункту 15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронюванням військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час в місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах (крім СБУ та розвідувальних органів).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача 1 щодо мобілізації позивача, оскільки станом на 07.05.2025 позивач мав оформлену належним чином відстрочку від призову строком до 07.08.2025. Рішень про скасування будь-яким центром комплектування та соціальної підтримки наданої ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, матеріали справи не містять. Отже, відповідач 1 не мав права приймати рішення про мобілізацію ОСОБА_1 на військову службу, оскільки позивач мав право на відстрочку, в силу положень пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідачем 1 так і недано суду пояснень та доказів у їх обгрунтування щодо доводів позивача про наявність у нього станом на 07.05.2025 відстрочки від призову. При цьому на переконання суду навіть якщо припустити відсутність в електронних реєстрах інформації про те, що ОСОБА_1 має право на відстрочку, така обставина не змінює висновку суду, оскільки наповнення таких реєстрів є обов'язком працівників ТЦК та СП, а не позивача.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 про призов позивача, задоволенню підлягають і похідні від них вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 та про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби. При цьому щодо посилання відповідача-1 на те, що оскаржуваний позивачем акт індивідуальної дії вичерпує дію фактом виконання, тобто призовом позивача для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період у військову НОМЕР_2 , а тому скасування відповідного наказу в частині не є самостійною підставою для зміни статусу позивача, суд зазначає наступне.
Незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу про призов, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.
Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.
Отже, у разі видання суб'єктом владних повноважень, в даному випадку відповідачем 1 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі, а тому застосування правових норм щодо оскарження індивідуально-правових актів є помилковим, а тому доводи відповідача 1 в цій частині є безпідставними.
Стосовно вимоги позивача в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 то суд зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу відповідачем 1 про призов на військову службу під час мобілізації.
Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.
Суд звертає увагу, що хоч Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов'язання військової частини НОМЕР_3 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з військової служби. При цьому, суд враховує, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб'єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати особу, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.
Також суд зазначає, висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, про те, що процедура призиву військовозобов'язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, то суд не приймає її до уваги в даному випадку, оскільки кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.
У справі №160/2592/23 основний акцент позивача-військовослужбовця був на тому, що він не проходив ВЛК, у вищезазначеній справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії ТЦК щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК. Позивач оскаржував саме акт індивідуальної дії в частині, яка безпосередньо його стосується, предметом судового розгляду у даній справі не було дослідження процедури проведення ВЛК та/ або інших дій (бездіяльності) районного ТЦК та СП, тобто справи не є тотожними.
При цьому, висновки Верховного суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому суд не вбачає підстав для прийняття при вирішенні цієї справи до уваги зазначених висновків Верховного суду.
Також, Позивач у позовній заяві визначив спосіб захисту свого права у тому числі шляхом: визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов'язаних та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 вжити заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявності відстрочки від мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 07 серпня 2025 року.
Щодо цих позовних вимог суд зазначає, що прозивачем вони були заявлені фактично як передумова для визнання протиправними спірних наказів про призов позивача та його зарахування до списків військової частини. У зв'язку із вищенаведеними висновками суду про задовлення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування спірних наказів, відсутня необхідність у захисті порушеного права позивача шляхом задоволення першого пункту позовних вимог. Отже, суд вважає що такі вимоги слід залишити без задоволення.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Стосовно відшкодування судового збору, суд зазначає, що відповідно до положень п.12 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Отже, позивач був звільнений від сплати судового збору за приписами п.12 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір», а відповідно підстави для стягнення судового збору на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів відсутні. Помилково сплачені кошти у вигляді судового збору можуть бути повернуті позивачу з Державного бюджету України за відповідною заявою, у порядку передбаченому чинним законодавством України.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 ,ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнати протиправними та скасувати рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №227 від 07.05.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №131 від 07.05.2025 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків військової частини НОМЕР_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби.
Узадоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова