06 серпня 2025 рокуСправа №160/16641/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до військова частина НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- поновити ОСОБА_1 як військовослужбовцю строк звернення до адміністративного суду з позовом до військової частини про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 з виплати додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року , щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 (Позивачу) суму додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року , щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 фактично виплатити старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 (позивачу) суму додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року, щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що неодноразово зверталась до військової частини НОМЕР_1 з метою отримання грошової винагороди. Зокрема, в травні 2025 року письмово звернулась та надала рапорт про виплату додаткової грошової винагороди та копію акту службового розслідування. У відповідь на один з рапортів надійшов лист, в якому відповідач повідомляє, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 286 від 10.10.2024 року її було знято з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини. Зазначена у відповіді надана відповідачем інформація спростовується копією рапорту ОСОБА_1 від 01.11.2024 року , затвердженому ТВО командира 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 . Рапорт зареєстрований 05.11.2024 року за вхідним № 25400 у військовій частині НОМЕР_1 .
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Відповідач, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2024 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначену наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 лютого 2024 року № 29-РС на посаду Старшого бойового медика 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , з 28 лютого 2024 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 29 лютого 2024 року і вважати таким, що з 28 лютого 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом згідно з тарифним окладом 7 у сумі 3000грн. на місяць, шпк «сержант».
На підставі наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 15.10.2024 року заступником командира 1 мінометної батеріеї з психологічної підтримки персоналу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_3 проведено службове розслідування з метою встановлення умов та причин незя'влення з відпустки до місця служби стосовно старшого медика 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Мотивом проведення стало те, що старший бойовий медик 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Гощенським РВ УМВС України в Рівненській області, військовий квиток НОМЕР_5 від 20.10.2022 року, мобілізована 30.03.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , код РНОКП НОМЕР_6 , розлучена, освіта середня спеціальна ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання- АДРЕСА_1 згідно наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 254 від 08.09.2024 року та відпускного квитка від 08.09.2024 року № 1459 для лікування у зв'язку з хворобою повинна була прибути 07.10.2024 року але фактично прибула до пункту приймання особового складу в районі населеного пункту Новотроїцьке Дніпропетровської області 01.11.2024 року.
Згідно з рапортом командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 , вх.. № 19841 від 10.10.2024 року близько 17.00 години 09.10.2024 року під час перевірки особового складу 6 механізованої роти виявлено відсутність старшого бойового медика 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , яка не повернулась з розташування підрозділу після відпустки для лікування.
Під час проведення службового розслідування від ОСОБА_1 відібрані відповідні пояснення, при наданні яких вона пояснювала, що 27.07.2024 року близько 04.50 вона потрапила до стабілізаційного пункту військової частини НОМЕР_7 та була евакуйована до КНП «МІСЬКА КЛІНИЧНА ЛІКАР НЯ № 4» Дніпровської міської ради м.Дніпро, де 01.08.2024 року прооперована. 08.08.2024 року була виписана і згідно з рішенням ВЛК отримала відпустку на 30 календарних днів з 09.08.2024 року по 07.09.2024 року. 06.09.2024 року вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 за направленням в ВЛК до вузькопрофільного спеціаліста . 06.09.2024 року проведено огляд і рішення ВЛК продовження лікувальної відпустки на 30 календарних днів з 08.09.2024 року по 06.10.2024 року. 02.10.2024 року була направлена з ІНФОРМАЦІЯ_4 на медичний огляд ВЛК з метою встановлення ступеню придатності до військової служби 04.10.2024 року початок проходження ВЛК проходить по Системі електронного документообігу, 31.10.2024 року отримала Рішення ВЛК і 01.11.2024 року прибула до розташування 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в район населеного пункту АДРЕСА_2 .
Під час проведення службового розслідування відібралися письмові пояснення від начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_5 , яка пояснила, що інформацію про госпіталізацію старшого бойового медика 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 було отримано від фельдшера медичного пункту 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_6 з наданням в групу Медична служба форми - 003/частині) від 01.03.2024 року № 61, ургентно госпіталізована до КНП «МКЛ - 4» ДМР м. Дніпро з відповідним діагнозом. Була внесена до списків хворих військової частини НОМЕР_1 .
До матеріалів службового розслідування надалися: Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2024 року «Про призначення службового розслідування», Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині від 01.03.2024 року № 61 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 , Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій часині) від 10.10.2024 року № 286 про припинення грошового забезпечення особового складу військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 , Рапорт про самовільне залишення місця служби молодшим сержантом ОСОБА_1 вх.. № 19841 від 10.10.2024, Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.08.2024 року № 224 про відпустку молодшого сержанта ОСОБА_1 , Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.09.2024 року № 254 про відпустку молодшого сержанта ОСОБА_1 , копія первинної медичної карти від 27.07.2024 року (форма 100) молодшого сержанта ОСОБА_1 , копія медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 26739 від 27.07.2024 року, копія виписки з медичної карти амбулаторного хворого № 26739, копія Довідки ВЛК № 4589 від 08.08.2024року; копія відпускного квитка від 09.08.2024 року; копія рапорту начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_7 ; копія рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 від 06.09.2024 року; копія довідки ВЛК від 06.09.2024 року № 23303; копія відпускного квитка від 08.09.2024 року; копія направлення на медичний огляд ВЛК від 02.10.2024 року № 32153; копія довідки ВЛК від 31.10.2024 року № 88898; копія картки обстеження та медичного огляду від 04.10.2024 року № 16364; копія службової характеристики молодшого сержанта ОСОБА_1 ; рапорт на повернення молодшого сержанта ОСОБА_1 ; довідка про нарахування грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 .
Тобто від ОСОБА_1 відібрані всі необхідні документи , які підтверджують її госпіталізацію, перебування в стаціонарі, направлення на відпустки, проходження ВЛК .
Відповідно до наказа командира військової частини НОМЕР_1 № 286 від 10.10.2024 року ОСОБА_1 було знято в усіх видів забезпечення з 09.жовтня 2024 року та з 11 жовтня 2024.
Проведеним службовим розслідуванням встановлено відсутність вини ОСОБА_1 , вона не допустила незаконної відсутності на місці служби . До місця служби повернулась вчасно. В її діях відсутні ознаки адміністративних або кримінальних правопорушень.
Також в результаті проведення службового розслідування у відповідності до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» , затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 відновити грошове забезпечення та всі інші виплати 09.10.2024 року по 07.11.2024 року та виплатити щомісячну премію за жовтень та листопад 2024 року.
В травні 2025 року ОСОБА_1 письмово звернулась до відповідача із заявою, надала рапорт про виплату додаткової грошової винагороди та копію акту службового розслідування, які було отримано частиною.
У відповідь на рапорт надійшов лист, в якому відповідач повідомляє, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 286 від 10.10.2024 року ОСОБА_1 було знято з усіх видів забезпечення, в зв'язку із самовільним залишенням частини.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказом міністра оборони України від 07.06.2018 №260 було прийнято Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає: -щомісячні основні види грошового забезпечення; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення; - одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: -посадовий оклад;-оклад за військовим званням; - надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: -підвищення посадового окладу; -надбавки; -доплати; -винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; -премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: -винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; -допомоги.
Підпунктом 2 пункту 4 Указу №64/2022 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого восьмого пункту 2 розділу IІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 217 від 07.03.2022; № 350 від 22.03.2022; № 400 від 01.04.2022; № 754 від 01.07.2022; № 793 від 07.07.2022; № 1066 від 27.09.2022; № 1146 від 08.10.2022; № 43 від 20.01.2023; № 836 від 09.08.2023; № 1001 від 15.09.2023; № 1162 від 07.11.2023; № 103 від 30.01.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Постанову №168 доповнено пунктом 2-1 згідно з Постановою КМ №793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року.
Так, пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема, 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
Пунктом 17 розділу І Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23 червня 2022 року №912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01 червня 2022 року.
Пунктом 2 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлюється виплата щомісячної додаткової винагороди (пропорційно з розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях та заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Згідно з п.5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
У цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Пунктом 7 Окремого доручення передбачено у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер), але не більше періоду дії воєнного стану.
Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм, суд доходить висновку про те, що підставою для виплати спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників) та має виплачуватися військовослужбовцям, які у тому числі перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після важкого поранення за висновком військово-лікарської комісії.
Пунктом 9.4 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства),включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира.
Пунктом 10 Окремого доручення №912/з/29 визначено, що підготовку проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, покладено на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі №400/1217/23 вже розглянув питання застосовності окремого доручення в контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, військовослужбовцям Збройних Сил України та дійшов висновку, відповідно до якого при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
У силу вимог пункту 15 Розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини; добровільно здалися в полон,- з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника); навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю або самогубство; відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.
Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому- шостому цього пункту, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, контузій, травм та каліцтв, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
Як встановлено судом, позивачу не було виплачено суму додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року, щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року.
Суд зазначає, що факт самовільного залишення позивачем місця служби було спростовано матеріалами службового розслідування, зокрема, актом службового розслідування від 20.01.2025 р. №1809, яким встановлено відсутність вини ОСОБА_1 , вона не допустила незаконної відсутності на місці служби. До місця служби повернулась вчасно. В її діях відсутні ознаки адміністративних або кримінальних правопорушень. Також в результаті проведення службового розслідування, у відповідності до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зазначено, що старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 - відновити грошове забезпечення та всі інші виплати 09.10.2024 року по 07.11.2024 року та виплатити щомісячну премію за жовтень та листопад 2024 року.
На підставі означеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 має право на виплату суми додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року, щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року.
Водночас, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, у разі скасування нормативно-правового акту або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року №21-87а13.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до результатів службового розслідування, які оформлені актом службового розслідування від 20.01.2025 р. №1809, зазначено, що старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 - відновити грошове забезпечення та всі інші виплати 09.10.2024 року по 07.11.2024 року та виплатити щомісячну премію за жовтень та листопад 2024 року.
У свою чергу, суд не має повноважень втручатися у дискреційні повноваження відповідача в частині видачі наказа про виплату старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 суму додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року , щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року.
Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , поданий до відповідача в травні 2025 р. щодо виплату старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 суму додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року , щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року, з урахуванням висновків суду.
При цьому, відповідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, з метою належного захисту прав позивача, суд прийшов до висновку про вихід за межі позовних вимог, згідно з ч.2 ст.9 КАС України та визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не виплатити старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 суми додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року, щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплатити старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 (позивачу) суми додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року, щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , поданий до військової частини НОМЕР_1 в травні 2025 р., щодо виплатити старшому бойовому медику 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 (позивачу) суму додаткового та основного грошового забезпечення за період з 09.10.2024 року по 07.11.2024 року, щомісячної премії за жовтень та листопад 2024 року, з урахуванням висновків суду.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька