06 серпня 2025 рокуСправа №160/15577/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Чернікова Дениса Юрійовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-4: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-5: Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
28.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 27.05.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Чернікова Дениса Юрійовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-4: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-5: Міністерства оборони України, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 24.03.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.08.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 та військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 05.07.2024 року по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня з бюджетної програми видатків номер 2101020 коштів для проведення виплати ОСОБА_1 невиплаченого грошового забезпечення за період служби з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року виходячи із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 та військової частини НОМЕР_3 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня з бюджетної програми видатків номер 2101020 коштів для проведення виплати ОСОБА_1 невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 у період з 24.03.2022 року по 04.07.2024 року включно проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та у період з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року включно проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . У той же час, позивач та його представник отримали лист-відповідь на адвокатський запит №6/3/459 від ІНФОРМАЦІЯ_3 поясненнями. В означеній відповіді зазначено що, військова частина НОМЕР_1 в період з 01.01.2022 року по 01.08.2022 року була зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_4 . До того ж, за наявною інформацією військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 з 01.08.2022 року було зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 . Тобто, незважаючи, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , всі нарахування грошового забезпечення здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно та у період з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року - військова частина НОМЕР_3 . В той час як позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року, всі нарахування грошового забезпечення здійснювала військова частина НОМЕР_3 . Отже, відповідачем за період з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року щодо нарахування грошового забезпечення позивачу є ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачем за період з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року щодо нарахування грошового забезпечення позивачу є військова частина НОМЕР_3 . Разом з тим, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції. Як наслідок, в період проходження служби, а саме з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, до Постанови № 704. На переконання представника позивача, грошове забезпечення позивача мало бути розраховано виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі на 01 січня 2022 р. - 2481 грн., на 01 січня 2023 р. - 2684 грн., на 01 січня 2024 р. - 3028 грн. Натомість, при розрахунку посадового окладу позивачу було застосовано величину 1762 гривні замість 2481 грн. у 2022 році, 2684 грн у 2023 році та 3028 грн. у 2024 році відповідно. Тобто, розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі посадового окладу позивача, окладу за військовим званням, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошова допомога на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, розраховувалася і виплачувалися Позивачу з розрахунку 1762 грн. як прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2018 рік. Отже, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та на 2020 - 2023 роки очевидно впливає на визначення розміру посадового окладу, тому наявні правові підстави для визначення розміру грошового забезпечення з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України станом на відповідний календарний рік, з врахуванням проведених раніше виплат. Таким чином, відповідачі протиправно нараховували та виплачували позивачу грошове забезпечення в значно меншому розмірі, ніж було передбачено діючим законодавством. Такі дії відповідачів позивач вважає протиправними.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 року зазначена вище справа розподілена та 29.05.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 із даною позовною заявою. Означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску з 04.07.2024 року по 03.10.2024 року в частині позовних вимог з 19.07.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 19.09.2024 року по 18.12.2024 року в частині позовних вимог з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою з 04.07.2024 року по 03.10.2024 року в частині позовних вимог з 19.07.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 19.09.2024 року по 18.12.2024 року в частині позовних вимог з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року. Прийняти до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 , Міністерства оборони України: письмові та вмотивовані пояснення щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 : з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 24.03.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення; включно грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.08.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення; грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 05.07.2024 року по день фактичної виплати грошового забезпечення; компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44; компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 15.07.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військову частину НОМЕР_3 , Міністерство оборони України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
02.07.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Проаналізувавши думку позивача, в своїй позовній заяві, військова частина НОМЕР_1 дійшла висновку, що позивачем невірно тлумачиться норма п. 4 Постанови 704, оскільки в ній немає жодного слова про те, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи із прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року. До того ж, позивачем було навмисно невірно викладені висновки постанови №826/6453/18 Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй позовній заяві, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи із прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року. До того ж, військова частина НОМЕР_1 вважає, що логічний спосіб тлумачення - це дослідження логічної структури окремих норм права за допомогою правил формальної та діалектичної логіки. Предметом аналізу при цьому є не самі слова, а сукупність слів, їх співвідношення між собою. Використовуються такі логічні прийоми як логічне перетворення, виведення вторинних норм, висновки, висновки з понять, висновки за аналогією, висновки від протилежного, доведення до абсурду тощо. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» на яку теж посилається позивач регулює перерахунок пенсій, передбаченого цією постановою, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно із Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Військова частина НОМЕР_1 не є органом, який має право перераховувати розмір пенсійного забезпечення. На думку військової частини НОМЕР_1 , позивач в розумінні п.п.3 п.2 ст 45 КАС України зловживає правом, що полягає в поданні завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
02.07.2025 року від представника військової частини НОМЕР_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Спірні відносини, як зазначено у позовній заяві «з 24 березня 2022 року по 19 вересня 2024 року» тобто коли позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та у військовій частині НОМЕР_2 . Фінансове забезпечення військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_1 та НОМЕР_2 організоване відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104), (далі за текстом - Наказ №280). Позивачу були здійснені виплати військовою частиною НОМЕР_3 на підставі наказів про виплату військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, визначено обов'язки та відповідальність командира військової частини та начальник фінансового відділу-головного бухгалтера. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 військовою частиною НОМЕР_3 проводилось на підставі відомостей, які надавались за підписом командирів військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , начальників відділів фінансового економічної служби зазначених військових частин та інших посадових осіб. Жодних нарахувань на момент проходження позивачем військової служби, щодо грошового забезпечення та інших виплат військовою частиною НОМЕР_3 самостійно не приймалось і не проводилось. Нарахування грошового забезпечення позивачу за спірний період служби здійснювалось військовою частиною НОМЕР_1 та військовою частиною НОМЕР_2 , а не військовою частиною НОМЕР_3 . За таких обставин слід дійти до висновку, що будь яких протиправних дій та бездіяльності щодо позивача військовою частиною НОМЕР_3 не здійснювалось. Тому, пред'явлений позов до військової частини НОМЕР_3 є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає приписам законодавства. В мотивованому клопотанню позивача не доведено, що військова частина НОМЕР_3 є суб'єктом порушеного та оспорюваного матеріального правовідношення. Крім цього, в порушення п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України вказані позивачем позовні вимоги до військової частини НОМЕР_3 є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Командування військової частини НОМЕР_3 у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами. В позовній заяві зазначено, що при встановлені посадового окладу відповідачем було застосовано неправильний розрахунок, в наслідок чого, на думку позивача, йому було занижено розмір грошового забезпечення за відповідний період. на момент набрання чинності постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 зазначеної постанови викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Є беззаперечним та не оскаржується військовою частиною той факт, що з 29 січня 2020 року пункт 6 Постанови № 103 (яким пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції) втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Однак, даною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність 29.01.2020р., проте сама Постанова №704 викладена в редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» продовжує функціонувати. Отже, військова частина НОМЕР_1 та військова частина НОМЕР_2 користуються чинною Постановою №704 та вказаною нормою (пунктом 4), яка є обов'язковою для застосування, оскільки іншої не існує, а попередня не може бути відновлена. За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, нормативного акту чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія нормативного акту поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акту або нового акту, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акту та визначення спеціального порядку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005р. На теперішній час в п.4 чинної редакції Постанови №704 будь-яких змін Кабінетом Міністрів України не внесено, а відтак позивач безпідставно просить застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року під час розрахунку його посадового окладу. На думку представника відповідача, прийняття актів Кабінету Міністрів України, внесення до них змін, відновлення їх дії тощо відноситься до виключної компетенції Уряду та не може здійснюватися судом. За своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
10.07.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №189 від 05.07.2024 року, старшого солдата ОСОБА_1 стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 29 червня 2024 року №73-РС на посаду водія кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 , який прибув із військової частина НОМЕР_5 АДРЕСА_1 з 05 липня 2024 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і визнано таким, що з 05 липня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк «солдат», ВОС 790037А. Визначено виплачувати на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 щомісячно премію у розмірі 523% від посадового окладу, грошову надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, за військове звання та надбавки за вислугу років з 05 липня 2024 року. Вислуга років на час зарахування складає календарна 03 років 03 місяць 12 днів; пільгова 00 років 00 місяців 00 днів; загальна 03 років 03 місяць 12 днів. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №267 від 19.09.2024 року, відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок військової служби» військовослужбовця призваного за мобілізацією старшого солдата ОСОБА_1 , водія кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_2 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 12 у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу ", вважати, що справи та посаду здав і направити для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . З 19 вересня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , знято з усіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України на день увільнення зі списків особового складу становить: календарна - 03 роки 05 місяців 24 днів, пільгова-00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 03 роки 05 місяців 24 днів. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 535% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 вересня по 19 вересня 2024 року. Щорічна основна відпустка за 2022 рік надавалась на 10 календарних днів, невикористана частина складає 12 календарних днів. Щорічна основна відпустка за 2023 рік надавалась на 10 календарних днів, невикористана частина складає 20 календарних днів. Щорічна основна відпустка за 2024 рік надавалась на 10 календарних днів, невикористана частина складає 7 календарних днів. Відповідно до абзацу 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 травня 1991 року № 2011-ХІІ (із змінами та доповненнями) виплатити грошову компенсацію за невикористані 12 (дванадцять) календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік; 20 (двадцять) календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік. та 7 (сім) календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік. Грошова допомога для оздоровлення за 2024 рік виплачена. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в 2024 році не надавалася. Щорічна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: - за 2023 рік не надавалася, виплатити грошову компенсацію за 14 днів; - за 2024 рік не надавалася, виплатити грошову компенсацію за 14 днів. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014р. №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» за 02 роки 05 місяців проходження служби за мобілізацією. Виплатити додаткову винагороду у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались. Житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечений. На квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_2 не перебував. Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 13 вересня 2024 року № 101-РС, посвідчення УБД серія НОМЕР_6 від 10.05.2023 року, обхідний лист. На час розгляду судом адміністративної справи №160/15577/25 позивач не проходить військову службу у складі військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи в період часу з 24.03.2022 по 19.09.2024 року військовослужбовцем військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , і проходячи військову службу за призовом по мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" є спеціальним суб'єктом прав, який визначений Законом. Представник відповідача також зазначає, що на момент набрання чинності постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 зазначеної постанови викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови №103, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Є беззаперечним та не оскаржується військовою частиною той факт, що з 29 січня 2020 року пункт 6 Постанови № 103 (яким пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції) втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Однак, даною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність 29.01.2020p., проте сама Постанова №704 викладена в редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» продовжує функціонувати. Отже, військова частина НОМЕР_2 користується чинною Постановою №704 та вказаною нормою (пунктом 4), яка с обов'язковою для застосування, оскільки іншої не існує, а попередня не може бути відновлена. Відтак, будь яких порушень та неправомірних дій стосовно позивача військовою частиною НОМЕР_2 допущено не було. Військові частини НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами. На думку представника відповідача, визнання заявлених позивачем позовних вимог, які виходять із принципу застосування до спірних правовідносин які виникли між ним та органом державної влади в особі спеціального військового формування Міністерства Оборони України - військовою частиною НОМЕР_2 принципу аналогії Закону, а саме - застосування до них положень закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІ, не є можливим виходячи із правил застосування аналогії Закону визначеної Кодексом адміністративного судочинства України та Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». До того ж, виплачена додаткова винагорода ОСОБА_2 за час проходження ним служби в період часу з 26.03.2022 по 12.08.2024 року не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при виконанні військовослужбовцем спеціальних бойових завдань визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», і тому не повинна братися до уваги при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду в частині заявлених позовних вимог, а саме: щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, включаючи додаткові види грошового забезпечення, за період з 19.07.2022 до 19.09.2024, невключення додаткової винагороди до грошового забезпечення при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, компенсації врати частини доходів за період з 19.07.2022 до 19.09.2024 та компенсації втрати частини доходів на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022, 2023, 2024 роки. Позивачем не доведено поважності причин пропуску строку звернення до суду в цій частині позовних вимог. Згідно з відомостей витягу з наказу від 19.09.2024 №267, позивача з 19 вересня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . При виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 позивачу були виплачені наступні види грошового забезпечення (щомісячні та одноразові): щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 535% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01 вересня по 19 вересня 2024 року. Також, позивачу при звільненні виплачено грошову компенсацію за невикористані 12 календарних днів шорічної основної відпустки за 2022 рік; 20 (двадцять) календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік та 7 (сім календарних дні щорічної основної відпустки за 2024 рік. При звільненні, серед іншого, виплачена грошова компенсація за 14 днів щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік та 14 днів - за 2024 рік; виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з 02 роки 05 місяці. Виплачена додаткова винагорода у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №168. Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку з недотриманням законодавства про оплату праці в частині нарахування та виплати належних позивачу сум в період з 24.03.2022 до 19.03.2024, в тому числі тих, які зазначені в наказі від 19.09.2024 №267. Позивач у своїй позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду посилається на те, що його не було письмово повідомлено про належні до виплати суми при звільненні. Однак, відповідно до долученого до позову витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2024 №267 позивача було повідомлено про всі нараховані йому при звільненні суми. Натомість, посилання позивача у своїй заяві в якості поважності причин пропуску строку на те, що у наказі від 19.09.2024 №267 відсутня інформація щодо конкретних нарахованих сум при звільненні, як цього вимагає ст. 110 КЗпП хибним, оскільки зазначені обставини лиш підтверджують обізнаність позивача з вересня 2024 року про порушення його прав. Отже, позивач ще в вересня 2024 року дізнався про суми, які були йому нараховані/не нараховані при звільненні з військової служби, проте, за захистом своїх прав звернувся до суду лише в травні 2025 року, з порушенням тримісячного строку звернення до суду. З матеріалів справи вбачається, що інформація щодо належних позивачу при звільненні сум доведена до відома ОСОБА_1 в наказі від 19.09.2024 №267. Відтак, саме щодо зазначених в наказі сум та фактично отриманих в день звільнення статтею 233 КЗпП України визначено тримісячний строк для звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Таким повідомленням є відомості, зазначені в наказі від 19.09.2024 №267. Натомість, грошове забезпечення, яке отримувалося позивачем з 01.08.2022 до 19.09.2024, не підпадає під визначення сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні, в розумінні ст. 116 КЗпП України. Грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем. Відтак, про порушення своїх прав в цій частині особа повинна була дізнатися з дня отримання нею грошового забезпечення за відповідний місяць, а не в день звільнення. На підтвердження такої позиції свідчать також положення статті 49 КЗпП України, відповідно до якої роботодавцем видається працівникові на його вимогу довідка про розмір заробітної плати. Очевидно, що мова йде про довідку, яка стосується щомісячних виплат. Така довідка, на відміну від повідомлення про нараховані при звільненні суми, надається на вимогу працівника. В підтвердження такої позиції свідчить також положення ст. 110 КзПП України та ст.30 Закону України "Про оплату праці", на які представник позивача посилається у заяві про поновлення строку звернення до суду. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 під час проходження служби за довідкою про виплачене грошове забезпечення за спірні місяці в порядку ст. 49 КЗпП України. Натомість, про належні працівникові при звільненні суми йде мова в ст.116 КЗпП України. І надання такого повідомлення є обов'язком роботодавця при звільненні. Нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні суми зазначено відповідачем в наказі від 19.09.2024 №267. Саме щодо зазначених в наказі сум обчислення тримісячного строку звернення до суду обраховується з дати звільнення. Натомість, тримісячний строк для звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату щомісячного грошового забезпечення в період з 01.08.2022 до 19.09.2024 повинен відраховуватися з моменту отримання позивачем грошового забезпечення за відповідний місяць. З урахуванням норм ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, на момент подачі позову сплив тримісячний строк звернення до суду щодо вимог про стягнення грошового забезпечення за період з 01.08.2022 до 19.09.2024, а також щодо зазначених у наказі від 19.09.2024 №267 виплат. Отримання позивачем листа від військової частини не змінює момент, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення, своєчасність/несвоєчасність його перерахунку. Натомість, позивачем протягом восьми місяців після звільнення не вчинялося дій, направлених на захист своїх прав. Представник відповідача вважає, що звернувшись до суду з цим позовом 27.05.2025, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду щодо вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення, включаючи додаткові види грошового забезпечення, за період з 01.08.2022 до 19.09.2024, невключення додаткової винагороди до грошового забезпечення при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, компенсації втрати частини доходів за період з 01.08.2022 до 19.09.2024 та компенсації втрати частини доходів на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022, 2023, 2024 роки. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом в цій частині позовних вимог, позивачем не надано та не встановлено. Наведені ж у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи повинні визнатися неспроможними та відхилитися як необґрунтовані, так як жодна з наведених обставин об'єктивно не перешкоджала (не утворювала обставин непереборної сили) позивачу звернутися до суду у відповідний строк. Отже, причини вказані у позовній заяві про поновлення строку звернення до суду є неповажними.
11.07.2025 року від представника Міністерства оборони України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Позивач на грошовому забезпеченні у Міноборони не перебував. Міністерством оборони України фінансування видатків на виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» здійснюється відповідно до наданих розпорядниками коштів нижчого рівня заявок на кошти в межах наявних асигнувань. Відповідно до роз'яснення Державної казначейської служби України від 15.02.2023 №15-05-06/2676 стосовно внесених змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (підпункт 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) здійснюється виключно по коду 2800 “Інші поточні видатки». Порядок витребування коштів, в тому числі на виконання судових рішень, визначений вказівкою Департаменту від 29.06.2022 № 423/132. Для цього військовою частиною заповнюється заявка-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення та надсилається до забезпечувального фінансового органу. У 2024 році видатки Міністерства оборони України на виконання рішень судів становили лише 30 % від заявленої потреби. Станом на 23 травня 2025 року наявна заборгованість для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» в сумі 1,4 млрд гривень. Міністерством оборони України з метою своєчасного забезпечення виконання рішень судів порушено питання перед Кабінетом Міністрів України щодо збільшення видатків на виконання судових рішень. Прем'єр-міністром України доручено Міністерству економіки України підготувати проєкт відповідного рішення щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на безповоротній основі та розглянути на черговому засіданні Кабінету Міністрів України питання їх виділення з метою забезпечення фінансування потреби Міноборони для виконання судових рішень (доручення від 23.12.2024 № 41883/1/1-24). Крім того, Міноборони листом від 29.04.2025 № 220/486/дск поінформувало Комітет Верховної Ради України з питань бюджету, Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, а також Кабінет Міністрів України про наявний дефіцит фінансового ресурсу на 2025 рік для забезпечення нагальних потреб Збройних Сил України, в тому числі на виконання судових рішень, які набрали законної сили за соціальним напрямом в сумі - 1,4 млрд грн, а також наголошено на необхідності невідкладно розпочати підготовку змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» у частині збільшення видатків для Міноборони. Також, Міноборони неодноразово зверталося до Міністерства фінансів України з пропозицією щодо перерозподілу бюджетних асигнувань загального фонду державного бюджету в частині збільшення видатків за КЕКВ 2800 за рахунок зменшення фінансового ресурсу, передбаченого для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, із подальшим його відновленням при внесенні змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» (листи Міноборони від 02.04.2025 № 220/5650, від 08.04.2025 № 220/6115 та від 13.05.2025 №220/8198). Водночас, Міністерство фінансів України повідомило, що перерозподіл видатків за бюджетною програмою 2101020 в частині збільшення видатків за КЕКВ 2800 за рахунок зменшення за КЕКВ 2112 “Грошове забезпечення військовослужбовців» не підтримується, оскільки у Міноборони дефіцит в коштах на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, джерел покриття якого на цей час не вишукано (листи Мінфіну від 22.04.2025 №10010-01-5/11595, від 24.04.2025 № 10010-36-5/11904, від 12.05.2025 № 10010-01-5/13479). Отже, виконання рішень судів чи судових наказів у Міноборони організовано відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» та інших нормативно-правових актів, а фінансування видатків на виконання судових рішень в 2025 році в Міноборони здійснюється в межах наявного фінансового ресурсу та затвердженого помісячного плану асигнувань, пропорційно до заявленої військовими частинами потреби.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 року у задоволенні заяви представника військової частини НОМЕР_1 Квача Василя Васильовича, клопотання представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 та представника військової частини НОМЕР_3 Яківця Владислава Яковича про заміну відповідача правонаступником відмовлено повністю.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 у період з 24.03.2022 року по 04.07.2024 року включно проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та у період з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року включно проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .
У той же час, позивач та його представник отримали лист-відповідь на адвокатський запит № 6/3/459 від ІНФОРМАЦІЯ_3 поясненнями. В означеній відповіді зазначено про те, що військова частина НОМЕР_1 в період з 01.01.2022 по 01.08.2022 року була зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_4 . До того ж, за наявною інформацією військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 з 01.08.2022 року було зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_3 .
Тобто, незважаючи, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , всі нарахування грошового забезпечення здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно та у період з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року - військова частина НОМЕР_3 .
В той час як позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року, всі нарахування грошового забезпечення здійснювала військова частина НОМЕР_3 .
Отже, відповідачем за період з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року щодо нарахування грошового забезпечення позивачу є ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачем за період з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року щодо нарахування грошового забезпечення позивачу є військова частина НОМЕР_3 .
Як зазначає представник позивача у поданій до суду позовній заяві, 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704). В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції. Як наслідок, в період проходження служби, а саме з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, до Постанови № 704. В свою чергу, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 попередні зміни п. 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) скасовано та визнано протиправними. Зокрема, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, згідно з яким було внесено зміни до п. 4 Постанови № 704. Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція п.4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Первинна редакція пункту 4 Постанови № 704 передбачала визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Отже, з 29.01.2020 року з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови № 704. Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2018 р. - 1762 гривні. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2022 - 2481 гривня. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 2684 гривні. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 3028 гривень. Тобто грошове забезпечення позивача мало бути розраховано виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі на 01 січня 2022 р. - 2481 грн, на 01 січня 2023 р. - 2684 грн, на 01 січня 2024 р. - 3028 грн. Натомість, при розрахунку посадового окладу позивачу було застосовано величину 1762 гривні замість 2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023 році та 3028 грн у 2024 році відповідно. Тобто, розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі посадового окладу позивача, окладу за військовим званням, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошова допомога на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, розраховувалася і виплачувалися позивачу з розрахунку 1762 грн як прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2018 рік. Отже, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та на 2020 - 2023 роки очевидно впливає на визначення розміру посадового окладу, тому наявні правові підстави для визначення розміру грошового забезпечення з 24.03.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 04.07.2024 та з 05.07.2024 по 19.09.2024, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України станом на відповідний календарний рік, з врахуванням проведених раніше виплат. Таким чином, відповідачі протиправно нараховували та виплачували позивачу грошове забезпечення в значно меншому розмірі, ніж було передбачено діючим законодавством.
Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо [рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002)].
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.
Аналогічні висновки наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.02.2020 р. у справі 825/565/17, від 18.11.2022 р. у справі № 1.380.2019.005781 та від 25.04.2024 р. у справі № 460/49364/22.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі по тексту Закон № 2011-XII) ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2 - 4 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види відповідного грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Як вже зазначалось вище, Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з січня 2018 р. - 1762 гривні.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Постанова № 704).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 704 затверджено:
- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;
- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, у примітці 1 до Додатку 1 Постанови № 704 було зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Подібне за змістом правове регулювання містила й примітка 1 до Додатку 14 Постанови № 704.
В подальшому, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції, а саме:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постанова № 103 набрала чинності 24.02.2018 року. А Постанова № 704 набрала чинності 01.03.2018 року.
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103; відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови. Таким чином, текст приміток у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився. Відповідно, виникла неузгодженість тексту приміток з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції, а саме: «1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень».
В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 зміни до п. 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) скасовано та визнано протиправними. Зокрема, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, згідно з якою було внесено зміни до п. 4 Постанови № 704. Вказана постанова Шостого апеляційного адміністративного суду залишена без змін Верховним Судом згідно з постановою від 20.10.2022 р.
Таким чином, з дня набрання законної сили постановою у справі № 826/6453/18 застосовується редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Отже, з 29.01.2020 року з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року, на відміну від правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 р.
Вказане підтверджується і позицією Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 р. по справі №420/18318/23 (у подібних правовідносинах).
Так, Верховний Суд констатував, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
З січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу на підставі первинної редакції Постанови № 704.
Окремо слід зазначити, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, була стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалась.
Тобто, з внесеними змінами, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення, став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018 р., який був сталою незмінною величиною.
При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
Так, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
На теперішній час дійсно існує правова колізія між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ та пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, де перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили. Адже частиною третьою статті 7 КАС України встановлено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Враховуючи те, що норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, відсутні підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Таким чином, при визначенні посадового окладу та окладу за військове звання Позивача у 2022, 2023 та 2024 роках неможливо застосувати величину 1762 гривні, оскільки величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі складає: 2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023 році та 3028 грн у 2024 році відповідно.
Аналіз наведених вище приписів Постанови № 704 свідчить про те, що розрахунки посадових окладів проводяться шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, що визначений Додатком 1 або Додатком 14.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 р. у справі № 120/3879/19-а, яка не була скасована судом касаційної інстанції.
В свою чергу, збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 та 01.01.2024 рр.) призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, що слугує підставою для перерахунку такого грошового забезпечення за вказаний період.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року по справі № 160/12031/22, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2023 року по справі № 560/12806/22 та у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 520/30212/23.
Про те, що з січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для розрахунку посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, випливає також із висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.08.2022 р. по справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 р. по справі № 500/1813/21.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 жовтня 2022 року по справі № 400/6214/21 також наголосив про те, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним)
званням. У постанові від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду підтримав вищевказану позицію і додав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Правовий висновок Верховного Суду про те, що з січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Спираючись на цей висновок можна погодитися з тим, що грошове забезпечення військовослужбовця (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), його посадовий оклад та оклад за військовим званням з 29 січня 2020 року до звільнення з військової служби мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).
Всупереч зазначеним вище нормам військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військова частина НОМЕР_3 протиправно не нараховували та не виплачували позивачу грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, розмір яких визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 в період з 24.03.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 04.07.2024 та з 05.07.2024 по 19.09.2024.
Щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток.
Абзацом третім частини 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
У пункті 6 розділу XXXI Порядок №260 закріплено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Тобто, грошова компенсація за невикористані дні відпустки розраховується виходячи з посадового окладу, а також інших елементів грошового забезпечення, у тому числі з додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
При цьому, будь-яких застережень щодо неврахування додаткової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, чинні нормативно-правові акти не містять.
Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, зокрема такий у Постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, розглядаючи справу поставив (пункт 29) перед собою питання - Чи враховується передбачена постановою КМУ №168 щомісячна додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачувальних відпусток.
Так, Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«41. Відповідаючи на друге питання, що стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то Верховний Суд констатує, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
42. Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена
постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини від 07 листопада 2023 року №133/9275 (а.с. 59) виплачувалася позивачу, починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.»
За результатами розгляду справи Верховний Суд рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував в частині та задовольнив позов в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Разом з тим, відповідач-3 при розрахунку розміру грошової компенсації за всі невикористані позивачем дні відпустки протиправно не врахував сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відтак, відповідне право позивача підлягає судовому захисту.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44.
За правилами пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених положень Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
З огляду на викладене, суд вважає, що виплата позивачу перерахованого грошового забезпечення (індексації) повинна здійснюватися одночасно з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Щодо позовних вимог до Міністерства оборони України.
Відповідно підпункту 9-1 п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. №671 (надалі також - Положенням про Міноборони), Міноборони відповідно до покладених на нього завдань виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів.
Міністр приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони (пп. 30 п. 10 Положенням про Міноборони).
Відповідно до пункту 1.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі - Правила), розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони є: Міністр оборони головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня); командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі- розпорядники коштів третього рівня).
В силу частини першої та другої статті 22 БК України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Так, Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів.
Пунктами 2 та 4 частини п'ятої статті 22 БК України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно із частиною першою статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Зважаючи на наведене у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата грошового забезпечення здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Міністерство оборони України.
Тож, військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 , військова частина НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_7 як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня здійснюють свої повноваження у межах асигнувань, які Міністерство оборони України затвердила у кошторисі розпорядника другого рівня.
Починаючи з 2020 року до кінця 2023 року Міністерством оборони України в кошторисах розпорядників нижчого рівня затверджувалися оклади за військовим званням та посадові оклади військовослужбовців виходячи з прожиткового мінімуму 2018 року (лист Департаменту соціального забезпечення Міноборони від 14.11.2023 за №220/13/7642).
Таким чином, Міноборони, як головним розпорядником бюджетних коштів не виділялися кошти розпорядникам другого та третього рівнів в достатній сумі для забезпечення виплати грошового забезпечення військовослужбовця виходячи з поточного прожиткового мінімуму.
Відповідно до Порядку організації формування і виконання бюджетних програм (підпрограм) в системі Міністерства оборони України, виплата грошового забезпечення та заробітної плати; переміщення особового складу, одноразова допомога у разі загибелі або інвалідності, здійснюється за бюджетною програмою номер 2101020.
При цьому, для ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня з бюджетної програми видатків номер 2101020 коштів для проведення виплати позивачу невиплаченого грошового забезпечення за період служби з 24.03.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 04.07.2024 та з 05.07.2024 по 19.09.2024 виходячи із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
Підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням того, що Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів, яким при затвердженні кошторисів розпорядників нижчого рівня не виділялися кошти в достатній сумі для забезпечення виплати грошового забезпечення військовослужбовця виходячи з поточного прожиткового мінімуму та враховуючи те, що виплата грошового забезпечення Позивачу здійснюється в межах бюджетних призначень, затверджених головним розпорядником бюджетних коштів, для ефективного відновлення порушеного права необхідно зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня.
Щодо компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
При цьому, зі змісту статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття доходи для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як розтлумачив Верховний Суд у постанові від 18.12.2018 року № 816/301/16, використане у статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2025 року у справі №420/1581/24 розглядаючи справу нарахування та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 08 січня 2019 року, у зв'язку з порушенням строків її виплати наголосив:
«52. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а, від 20 грудня 2024 року у справі №440/6875/24 тощо сформулював правову позицію, яка є усталеною та відповідно до якої право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги».
Правові висновки щодо того, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, викладені в постановах Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №280/788/19; від 30 вересня 2020 року у справі №280/676/19; від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 (індексація грошового забезпечення), від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 (індексація грошового забезпечення), 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21 (індексація грошового забезпечення), від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а (індексація грошового забезпечення), від 20 грудня 2024 року у справі №440/6875/24 (індексація грошового забезпечення).
Тож, вимоги щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченого грошового забезпечення (індексації) відповідно до положень Закону №2050-ІІІ та усталеної практики Верховного Суду не є передчасними та підлягають задоволенню одночасно з іншими вимогами.
Вказані обставини обумовлюють правомірність моїх позовних вимог та є достатніми підставами для їх задоволення в повному обсязі.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зауважує, що грошове забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Чернікова Дениса Юрійовича до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-4: військової частини НОМЕР_3 , відповідача-5: Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 24.03.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.08.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 та військової частини НОМЕР_3 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 05.07.2024 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня з бюджетної програми видатків номер 2101020 коштів для проведення виплати ОСОБА_1 невиплаченого грошового забезпечення за період служби з 24.03.2022 року по 31.07.2022 року, з 01.08.2022 року по 04.07.2024 року та з 05.07.2024 року по 19.09.2024 року виходячи із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 та військової частини НОМЕР_3 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати;
Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня з бюджетної програми видатків номер 2101020 коштів для проведення виплати ОСОБА_1 невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник