06 серпня 2025 рокуСправа №160/16695/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 05.06.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі одноразових виплат) за період з 07.03.2022 року по 28.03.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, грошову компенсації за 93 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік, грошову компенсацію за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022-2025 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р., 01.01.2024р., 01.01.2025р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 07.03.2022 року по 28.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій за 2022-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2022-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі одноразових виплат) за період з 07.03.2022 року по 28.03.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 роки; протиправністю дій військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій за 2022-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 11.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
11.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_2 та у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування та виплати (невиплати) грошового забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, грошову компенсації за 93 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік, грошову компенсацію за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022-2025 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р., 01.01.2024р., 01.01.2025р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 07.03.2022 року по 28.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум; письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування та виплати (невиплати) компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2022-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум; письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування та виплати (невиплати) грошового забезпечення за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 08.07.2025 року. Судом попереджено відповідачів про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
24.06.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 березня 2025 року №101 солдат ОСОБА_1 - номер обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 03 березня 2025 року №21-РС відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у запас за (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) вважати таким, що 28 березня 2025 року виключити із списків військової частини НОМЕР_1 і направити до відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 . 3 28 березня 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 29 березня 2025 року. Виплачено щомісячну премію у розмірі 535%, надбавки за особливості проходження служби з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням 65% та надбавки за вислугу років відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 року, в період з 01 березня 2025 року по 28 березня 2025 року. Загальна вислуга років у Збройних Силах України станом на 28 березня 2025 року становить: - 06 років 00 місяців 25 днів, служба у військовій частині НОМЕР_1 становить: 03 роки 00 місяців 20 днів. В календарному обчисленні вислуга років становить: - 06 років 00 місяців 25 днів, служба у військовій частині НОМЕР_1 становить: 03 роки 00 місяців 20 днів. В пільговому обчисленні вислуга років становить: - 00 років 00 місяців 00 днів. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та пункту 6 окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025 року за 2025 рік - не отримував. Відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 року виплатити: грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік; грошову компенсацію за нараховані та невикористані 93 (дев'яносто три) дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 23 дні, за 2023 рік - 10 днів, за 2024 рік - 30 днів та за 2025 рік - 30 днів на підставі ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (абзац другий пункту 14 статті 10-1 із змінами); відпустка за сімейними обставинами за 2025 рік не надавалась; грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2022 рік, грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2023 рік, грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2024 рік, грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2025 рік. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №460 «Про затвердження Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» від 17.09.2014 року виплачено: одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 35 (тридцять п'ять) місяців. Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався. На квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 не перебував. Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей - не видавались. Внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2022 року №40: Додати до п. 1 п.п. 1.1.4., в якому викласти наступне: 1. На підставі Указу Президента України № 64/2022, «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Міністра оборони України № 2 «Про призов на військову службу резервістів в особливий період» керуючись пунктами 5 і 6 частини другої статті 4 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану; на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до пункту 21 статті 106 Конституції України, нижчепойменованих осіб офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу прийняти за мобілізаційною потребою для укомплектування військової частини НОМЕР_1 , вважати призначеними на посади та такими, що з 07 березня 2022 року справу та посади прийняли і приступили до виконання службових обов'язків за посадою. З 07 березня 2022 року зарахувати на всі види забезпечення: 1.4 Солдата ОСОБА_1 прийнятого за мобілізаційною потребою - стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Вважати таким, що з 07 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730,00 гривень на місяць, шпк «солдат», ВОС - 100915А, тарифний розряд-4; Виплачувати на підставі наказу Міністра оборони України від 25.02.2022 року наказу Міністра оборони України від 25.02.2022 року № 3264 щомісячно премію у розмірі 247 %, від посадового окладу; Вислуга років у Збройних Силах України на день зарахування до військової частини НОМЕР_1 становить: загальна - 03 роки 00 місяців 05 днів; календарна - 03 роки 00 місяців 05 днів; пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів; 20.04.1980 р.н., 2933000418; перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , Дніпропетровської області 06 березня 2022 року Фінансово-економічній службі провести перерахунок нарахування за вислугу років у зв'язку із зміною до наказу на зарахування №40 від 07.03.2022 року та провести виплату при кінцевому розрахунку. Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 03.03.2025 року №21-РС, обхідний лист, військовий квиток НОМЕР_3 від 09.06.2016 року, посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_4 від 23.05.2017 року, рапорт військовослужбовця (про здачу посади) від 28.03.2025року. Під час проходження військової служби позивачем у військовій частині НОМЕР_1 , відповідно пункту 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» визначено, що зазначені військові частини, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, а зараховуються на фінансове забезпечення до військової частини ( НОМЕР_2 ) - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень) (що додається додатком), а отже з 01.08 2022 року військова частина НОМЕР_1 зарахована встановленим порядком на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 згідно листа (вх. №82 від 04.08.2022 р.) начальника відділу бухгалтерського обліку та виконання кошторису-заступника начальника фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_3 . До 01.08.2022 року військова частина НОМЕР_1 була на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до пункту 1.5 Наказу №280 зазначено, що командир військової частини, зарахованого на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. Позивачу були здійснені виплати військовою частиною НОМЕР_2 починаючи з 01.08.2022 року на підставі наказів про виплату військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, визначено обов'язки та відповідальність командира військової частини та начальник фінансового відділу - головного бухгалтера. Нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , військовою частиною НОМЕР_2 проводилось на підставі відомостей які надавались за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , начальника відділу фінансового економічної служби військової частини НОМЕР_1 та інших посадових осіб. Жодних нарахувань на момент проходження позивачем військової служби, щодо грошового забезпечення та інших виплат військовою частиною НОМЕР_2 самостійно не приймалось і не проводилось. Нарахування грошового забезпечення позивачу за спірний період служби (починаючи з 01.08.2022 року) здійснювалось військовою частиною НОМЕР_1 , а не військовою частиною НОМЕР_2 . За період ( з 01.08.2022 по 28.03.2025р) вказаний позивачем у позовній заяві, йому були здійснені виплати військовою частиною НОМЕР_2 - картка особового рахунку ОСОБА_1 (від 13.06.2025 року №1801/ФЕС, від 13.06.2025 року №1803/ФЕС, від 13.06.2025 року №1800/ФЕС, від 13.06.2025 року №1802/ФЕС, від 23.06.2025 №2943/ФЕС) надана начальником фінансово-економічної служби-головним бухгалтером військової частини НОМЕР_2 . Відповідно картки особового рахунку ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_1 було виплачено усі належні виплати (одноразова грошова допомога звільненим та компенсація відпусти звільненим у тому числі). Отже, було здійснено всі належні позивачу нарахування та виплати. Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, визначено обов'язки та відповідальність командира військової частини та начальник фінансового відділу-головного бухгалтера. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , військовою частиною НОМЕР_2 проводилось на підставі відомостей, які надавались за підписом командира військової частини НОМЕР_1 та начальника відділу фінансового економічної служби військової частини НОМЕР_1 . Жодних виплат на момент проходження позивачем військової служби, щодо грошового забезпечення та інших виплат військовою частиною НОМЕР_2 самостійно не приймалось і не проводилось. Відтак представник відповідача вважає, що в спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_2 спірних дій не вчиняла, а порушення права позивача, «не нарахування», на думку позивача та суду, як зазначено вище нарахування здійснює військова частина НОМЕР_1 , а військова частина НОМЕР_2 в свою чергу здійснює виплату відповідно до поданих документів (витягу із наказу) що подає частина, яка знаходиться на фінансовому забезпечені у в/ч НОМЕР_2 (розпорядника коштів третього рівня). Нарахування грошового забезпечення позивачу за період служби здійснювалось військовою частиною НОМЕР_1 , а не військовою частиною НОМЕР_2 . Таким чином, оскільки в спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_2 спірних дій не вчиняла, а порушення права позивача, як зазначено у позовній заяві «не нарахування», на думку позивача, як зазначено вище нарахування здійснює військова частина НОМЕР_1 , а військова частина НОМЕР_2 в свою чергу здійснює виплату відповідно до поданих документів (витягу із наказу ) що подає частина, яка знаходиться на фінансовому забезпечені у в/ч НОМЕР_2 (розпорядника коштів третього рівня), за таких обставин слід дійти до висновку, що будь-яких протиправних дій щодо позивача військовою частиною НОМЕР_2 не здійснювалось. Відповідно карток особового рахунку ОСОБА_1 виданих начальником ФЕС -Головним бухгалтером вч НОМЕР_2 від 23.06.2025 року та 13.06.2025 (що міститься додатком ) зазначено, що грошова допомога на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки була нарахована та виплачена, індексація також нараховувалась та виплачувалась, компенсація відпустки звільненим 107 271,06 грн., одноразова грошова допомога звільненим 30 237,48 грн. Тобто, відповідно п.8, п.9 розділу 10 виплата додаткової винагороди, здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини, а накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Згідно п.3 розділу 34 Наказу № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України. Додаткова грошова винагорода не входить до складу грошового забезпечення зазначеного у Порядку-260. Також з відомості зарахувань та утримань, відповідно до п. 8 розділу 1 Порядку-260, вбачається щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення нараховуються - в поточному місяці за минулий, слід дійти висновку, що будь яких прошень стосовно позивача військовою часиною НОМЕР_2 допущено не було. Відповідно картки особового рахунку ОСОБА_1 (від 13.06.2025 року №1801/ФЕС, від 13.06.2025 року №1803/ФЕС, від 13.06.2025 року №1800/ФЕС, від 13.06.2025 року №1802/ФЕС, від 23.06.2025 №2943/ФЕС) надана начальником фінансово-економічної служби-головним бухгалтером військової частини НОМЕР_2 зазначено, що індексація грошового забезпечення за 2022 рік, за 2024 роки позивачу - нараховувалась та виплачувалась. Законом України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», який затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, тобто не діють усі норми цих нормативно-правових актів, без виключень. Отже, військова частина НОМЕР_2 неправомірних дій не вчиняла. В позовній заяві зазначено, що при встановлені посадового окладу відповідачем було застосовано неправильний розрахунок, в наслідок чого, на думку позивача, йому було занижено розмір грошового забезпечення за відповідний період. Є беззаперечним та не оскаржується військовою частиною той факт, що з 29 січня 2020 року пункт 6 Постанови № 103 (яким пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції) втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Однак, даною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність 29.01.2020р., проте сама Постанова №704 викладена в редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» продовжує функціонувати. Військова частина НОМЕР_5 користується чинною Постановою №704 та вказаною нормою (пунктом 4), яка є обов'язковою для застосування, оскільки іншої не існує, а попередня не може бути відновлена. За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, нормативного акту чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія нормативного акту поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акту або нового акту, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акту та визначення спеціального порядку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005р. На теперішній час в п.4 чинної редакції Постанови №704 будь-яких змін Кабінетом Міністрів України не внесено, а відтак позивач безпідставно просить застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року під час розрахунку його посадового окладу. Отже, будь-якої вини чи протиправних дій з боку командування військової частини НОМЕР_2 стосовно позивача допущено не було.
24.06.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. На момент набрання чинності постановою №704 (01 березня 2018 року) пункт 4 зазначеної постанови викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Є беззаперечним та не оскаржується військовою частиною той факт, що з 29 січня 2020 року пункт 6 Постанови № 103 (яким пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції) втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Однак, даною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, пункт 6 Постанови №103 втратив чинність 29.01.2020р., проте сама Постанова №704 викладена в редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» продовжувала функціонувати. Отже, відповідач користувався чинною Постановою №704 та вказаною нормою (пунктом 4), яка є обов'язковою для застосування, оскільки іншої на той момент не існувало, а попередня не могла бути відновлена. За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, нормативного акта чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005р. Станом до 12.05.2023 року в п.4 Постанови №704 будь-яких змін Кабінетом Міністрів України не вносилось, а відтак позивач: безпідставно просить застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року під час розрахунку його посадового окладу за період з 07.03.2022 по 31.12.2022 року; безпідставно просить застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 року під час розрахунку його посадового окладу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року; безпідставно просить застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року під час розрахунку його посадового окладу за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року; безпідставно просить застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року під час розрахунку його посадового окладу за період з 01.01.2025 по 28.03.2025 року. Позивачем не враховано той факт, що постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 (Набрання чинності, відбулась 20.05.2023) до п.4 Постанови №704 були внесені зміни, а саме: Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Таким чином, при встановлені посадового окладу позивачу відповідач діяв у відповідності до чинного законодавства. У наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №101 від 28.03.2025 року (наданого позивачем як доказ) зазначено: «Відповідно до наказу Міністерства оборони України № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 07.06.2018 року виплатити: грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік; грошову компенсацію за нараховані та невикористані 93 (дев'яносто три) дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 23 дні, за 2023 рік - 10 днів, за 2024 рік - 30 днів та за 2025 рік - 30 днів на підставі ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (абзац другий пункту 14 статті 10-1 із змінами); відпустка за сімейними обставинами за 2025 рік не надавалась; грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2022 рік, грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2023 рік, грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2024 рік, грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2025 рік. Тобто відповідачем-1, було обраховано кількість невикористаних позивачем днів щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, а також додаткової відпустки учасника бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки. Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) № 2943/ФЕС від 23.06.2025 року останньому було нараховано загальну суму компенсації за всі невикористані дні відпусток у сумі 107 271 грн 06 коп. При обрахунку суми компенсації належної для виплати позивачу за всі невикористані дні відпусток відповідач-1 виходив з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород (пункт 6 розділу XXXI Наказу 260) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою. Тобто відповідачем-1, при обрахунку суми компенсації належної для виплати позивачу за всі невикористані дні відпусток правомірно не враховувались суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, отриманої позивачем за виконання ним бойових та спеціальних завдань у зоні бойових дій пропорційно часу залучення позивача до виконання таких завдань, так як вказані виплати відносяться саме до винагород які відповідно до пункту 6 розділу XXXI Наказу 260 не враховуються при обрахунку компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовцями Збройних Сил України, а також відносяться до одноразових і не щомісячних виплат і залежать від виконання чи не виконання військовослужбовцем бойових та спеціальних завдань і виплачуються пропорційно дням залучення такого військовослужбовця до виконання бойових та спеціальних завдань лише на час дії військового стану на підставі наказу командира військової частини. Отже, відповідачем-1 правомірно невраховано додаткову грошову винагороду отриману позивачем, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, при обчисленні суми компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. З наявних довідок про нарахування грошового забезпечення позивачу, відомо, що за період проходження служби нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства. приймаючи до уваги, пояснювальну записку ТВО начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 та інформації зазначеної у картках особистого рахунку позивача, вбачається що індексація грошових доходів позивача здійснювалась у повному обсязі виходячи з базового місяця березень 2018 року (за період з 07.03.2022 по 31.12.2022) та виходячи з базового місяця грудень 2023 року на підставі ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (за період з 01.01.2024 по 28.03.2025 року). У своїй позовній заяві (абзац 3 сторінка №10) позивач зазначає, що в березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 599,86 грн. порівняно з лютим 2018 року (12 603, 94 12 004, 08). У зв'язку з цим відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто 4463,15 1104,8 = 3863,29 грн. Позивач доходить до висновку, що починаючи з березня 2018 року, сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4, п. 5 Порядку №1078 має виплачуватися щомісячно у розмірі 3863,29 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення. Вказані висновки і твердження позивача на думку відповідача є помилковим по причині того, що позивач військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 2018 року та у 2018 році не проходив, а отже індексація грошових доходів позивача здійснювалась відповідачем у повному обсязі виходячи з базового місяця березень 2018 року (за період з 07.03.2022 по 31.12.2022) та виходячи з базового місяця грудень 2023 року на підставі ст. 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (за період з 01.01.2024 по 28.03.2025 року).
26.06.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзиви щодо позовної заяви, в якій позивач зазначив, що відповідачі не подали будь-яких доказів на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзивах на позовну заяву є необґрунтованими.
02.07.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшла заява про виконання ухвали суду, в якій представником зазначено про наступне. Жодних нарахувань на момент проходження позивачем військової служби, щодо грошового забезпечення та інших виплат військовою частиною НОМЕР_2 самостійно не приймалось і не проводилось. Нарахування грошового забезпечення позивачу за спірний період служби (починаючи з 01.08.2022 року) здійснювалось військовою частиною НОМЕР_1 , а не військовою частиною НОМЕР_2 . За період ( з 01.08.2022 по 28.03.2025р) вказаний позивачем у позовній заяві, йому були здійснені виплати військовою частиною НОМЕР_2 - картка особового рахунку ОСОБА_1 ( від 13.06.2025 року №1801/ФЕС, від 13.06.2025 року №1803/ФЕС, від 13.06.2025 року №1800/ФЕС, від 13.06.2025 року №1802/ФЕС, від 23.06.2025 №2943/ФЕС) надана начальником фінансово-економічної служби-головним бухгалтером військової частини НОМЕР_2 . Відповідно картки особового рахунку ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_1 було виплачено усі належні виплати (одноразова грошова допомога звільненим та компенсація відпусти звільненим у тому числі). Відповідно викладеного вище, вбачається, що було здійснено всі належні позивачу нарахування та виплати. Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, визначено обов'язки та відповідальність командира військової частини та начальник фінансового відділу-головного бухгалтера. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , військовою частиною НОМЕР_2 проводилось на підставі відомостей, які надавались за підписом командира військової частини НОМЕР_1 та начальника відділу фінансового економічної служби військової частини НОМЕР_1 . Жодних нарахувань на момент проходження позивачем військової служби, щодо грошового забезпечення та інших виплат військовою частиною НОМЕР_2 самостійно не приймалось і не проводилось. Крім того, згідно згідно п.1.5 наказу Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» (зі змінами): «Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини». Згідно п.1.8 наказу №280: «Командир військової частини зобов'язаний організувати фінансове забезпечення згідно з вимогами законодавства та цих Правил, забезпечити своєчасне витребування і одержання від забезпечувального фінансового органу належних військовій частині коштів, їх облік і подання фінансової звітності». Представник відповідача вважає, що в спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_2 спірних дій не вчиняла, а порушення права позивача, «не нарахування», на думку позивача та суду, як зазначено вище нарахування здійснює військова частина НОМЕР_1 , а військова частина НОМЕР_2 в свою чергу здійснює виплату відповідно до поданих документів (витягу із наказу ) що подає частина, яка знаходиться на фінансовому забезпечені у в/ч НОМЕР_2 (розпорядника коштів третього рівня). Нарахування грошового забезпечення позивачу за період служби здійснювалось військовою частиною НОМЕР_1 , а не військовою частиною НОМЕР_2 .
06.08.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 та клопотання представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 про заміну відповідача правонаступником відмовлено повністю.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.03.2025 року №101: 2. Солдат ОСОБА_1 - номер обслуги кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 03 березня 2025 року №21-РС відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у запас за (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово- лікарської комісії про непридатність до військової служби) вважати таким, що 28 березня 2025 року виключити із списків військової частини НОМЕР_1 і направити до відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 28 березня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 29 березня 2025 року.
Виплатити щомісячну премію у розмірі 535%, надбавки за особливості проходження служби з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням 65% та надбавки за вислугу років відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 року, в період з 01 березня 2025 року по 28 березня 2025 року.
Загальна вислуга років у Збройних Силах України станом на 28 березня 2025 року становить: - 06 років 00 місяців 25 днів, служба у військовій частині НОМЕР_1 становить: 03 роки 00 місяців 20 днів.
В календарному обчисленні вислуга років становить: - 06 років 00 місяців 25 днів, служба у військовій частині НОМЕР_1 становить: 03 роки 00 місяців 20 днів.
В пільговому обчисленні вислуга років становить: - 00 років 00 місяців 00 днів.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та пункту 6 окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025 року за 2025 рік - не отримував.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 року виплатити:
- грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік;
- грошову компенсацію за нараховані та невикористані 93 (дев'яносто три) дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 23 дні, за 2023 рік - 10 днів, за 2024 рік - 30 днів та за 2025 рік - 30 днів на підставі ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (абзац другий пункту 14 статті 10-1 із змінами);
- відпустка за сімейними обставинами за 2025 рік не надавалась;
- грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2022 рік, грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2023 рік, грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2024 рік, грошову компенсацію за нараховані та невикористані 14 (чотирнадцять) днів додаткової відпустки учасника бойових дій за 2025 рік.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №460 «Про затвердження Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» від 17.09.2014 року виплатити:
- одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 35 (тридцять п'ять) місяців.
Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався. На квартирному обліку при військовій частині НОМЕР_1 не перебував.
Військові перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей - не видавались.
3. Внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2022 року №40:
Додати до п. 1 п.п. 1.1.4., в якому викласти наступне:
1. На підставі Указу Президента України № 64/2022, «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», Міністра оборони України № 2 «Про призов на військову службу резервістів в особливий період» керуючись пунктами 5 і 6 частини другої статті 4 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану; на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до пункту 21 статті 106 Конституції України, нижчепойменованих осіб офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу прийняти за мобілізаційною потребою для укомплектування військової частини НОМЕР_1 , вважати призначеними на посади та такими, що з 07 березня 2022 року справу та посади прийняли і приступили до виконання службових обов'язків за посадою. З 07 березня 2022 року зарахувати на всі види забезпечення:
1.4 Солдата ОСОБА_1 прийнятого за мобілізаційною потребою - стрільцем 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Вважати таким, що з 07 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2730,00 гривень на місяць, шпк «солдат», ВОС - 100915А, тарифний розряд-4;
Виплачувати на підставі наказу Міністра оборони України від 25.02.2022 року наказу Міністра оборони України від 25.02.2022 року № 3264 щомісячно премію у розмірі 247 %, від посадового окладу;
Вислуга років у Збройних Силах України на день зарахування до військової частини НОМЕР_1 становить:
- загальна - 03 роки 00 місяців 05 днів
- календарна - 03 роки 00 місяців 05 днів
- пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів
20.04.1980 р.н., 2933000418. Перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , Дніпропетровської області 06 березня 2022 року.
Фінансово-економічній службі провести перерахунок нарахування за вислугу років у зв'язку із зміною до наказу на зарахування №40 від 07.03.2022 року та провести виплату при кінцевому розрахунку.
Підстава: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 03.03.2025 року №21-РС, обхідний лист, військовий квиток НОМЕР_3 від 09.06.2016 року, посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_4 від 23.05.2017 року, рапорт військовослужбовця (про здачу посади) від 28.03.2025 року.
Позивач вжив заходів щодо досудового врегулювання спору з відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 , так 14.04.2025 року останній звернувся до відповідача з заявою в якій просив здійснити перерахунок належного йому при звільненні грошового забезпечення, оскільки воно було виплачене з порушенням діючого законодавства України.
Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, що так і не отримав відповідь на своє звернення, яке направив через ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказує, що відповідач не вбачає підстав відповідати на його звернення.
Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо [рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002)].
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).
Щодо виплати грошового забезпечення та одноразових виплат із використанням величини прожиткового мінімуму на відповідний рік за період з 07.03.2022 року по 28.03.2025 року.
Грошове забезпечення позивача за період з 07.03.2022 року по 28.03.2025 року розраховано на підставі показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не на 01 січня кожного нового поточного календарного року.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття вказаної постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до Постанови № 704, у яких у вигляді таблиці зазначено відповідні тарифні коефіцієнти, примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Згідно із приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою № 704, у редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін. При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, Відповідач, у зв'язку з утратою чинності пунктом 6 Постанови № 103 та змін до пункту 4 Постанови № 704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.
Отже, з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 30.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 та від 28.02.2023р. у справі №380/18850/21.
При цьому, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018р. - 1762 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2022р з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2023р. - 2684 грн.; Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024р. та 01.01.2025р. - 3028 грн. що встановлений законом на 1 січня календарного року збільшувався.
При цьому, слід зазначити, що різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2022, 2023, 2024 та 2025 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020р., тобто, з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справ №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (2022, 2023, 2024, 2025 роки), на відповідний тарифний коефіцієнт.
А відповідно, із наведеного слід дійти висновку, що у період з 07.03.2022 року по 28.03.2025 року я мав право на отримання грошового забезпечення, обчисленого виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 р. (2600 грн.), станом на 01.01.2023р. (2684 грн.) та станом на 01.01.2024р. та 01.01.2025р. (3028 грн.) виходячи з вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, у редакції, яка діяла з 29.01.2020р. та із застосуванням наведених вище розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня відповідного календарного року згідно до Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022 р., 2023р., 2024р та 2025р.
При цьому, право на визначення мого посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, а не прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018р., передбачено і пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, який діє з 29.01.2020р.
Наведена правова позиція висловлена і у постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а, яка є обов'язковою для врахуванням адміністративним судом у відповідності до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами 1 і 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У пункті 1 цієї Постанови № 168 установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року № 793 в абзаці першому пункту 1 постанови № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час спірних правовідносин не змінювався.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Такого ж висновку прийшов і Верховний Суд у своїй постанові від 13.06.2024 (пункт 39) у справі № 360/529/23.
У подальшому урядом було внесено ряд змін постановами № 217 від 07.03.2022; №350 від 22.03.2022; № 400 від 01.04.2022; № 754 від 01.07.2022; № 793 від 07.07.2022; № 1066 від 27.09.2022; № 1146 від 08.10.2022; № 43 від 20.01.2023. Проте, кожна редакція Постанови № 168 містить імперативну норму «виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень».
Зі змісту Постанови № 168 слідує, що додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Відповідно до пункту 3 Розділу XXXI Наказу Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018 року (в редакції, що діяла на день мого звільнення) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Проте розрахунок такої грошової компенсації мені здійснено, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення без урахування виплат, передбачених Постановою № 168.
На думку суду, такі дії відповідачів позбавили позивача права на отримання компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки у повному обсязі, тобто позбавили частини його майна.
Такого ж правового висновку прийшов і Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі № 420/693/23: «…кожна редакція Постанови № 168 містить імперативну норму «виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень.
Зі змісту постанови № 168 слідує, що додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер».
Верховний суд у постанові від 06.12.2024 року у справі №240/12225/23 зазначив «…Водночас що стосується умов обчислення розміру компенсації за невикористані військовослужбовцем дні оплачуваної відпустки, Верховний Суд констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Відповідач при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки), повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням...».
Щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року.
Так, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Аналізуючи вказані норми законодавства, можна дійти висновку, що роботодавці звільнені від обов'язку індексувати заробітну плату працівників у 2023 році.
Проведення індексації регулюють Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.
З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023 року.
Враховуючи вказане, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року повинна була здійснюватися враховуючи базовий місяць - березень 2018 року.
Так, абзацом 3 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Отже, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах, оскільки лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, індексація не нараховується.
Абзацом 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної (згідно абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078 (103 відсотка).
Таким чином, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи, що відбувся у зв'язку з позивачем посадових окладів згідно рішень Уряду; суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу що відбувся у зв'язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду (березень 2018 року); і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів.
Звідси є правильними висновки про те, що якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078 (103 відсотка).
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21 у подібних правовідносинах.
Як слідує з матеріалів справи, в березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 599,86 грн. порівняно з лютим 2018 року (12 603, 94 12 004, 08). У зв'язку з цим відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто 4463,15 1104,8 = 3863,29 грн.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року, сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4, п. 5 Порядку №1078 має виплачуватися щомісячно у розмірі 3863,29 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд зауважує, що грошове забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога на оздоровлення є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі одноразових виплат) за період з 07.03.2022 року по 28.03.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 та 01.01.2025 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, грошову компенсації за 93 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2025 рік, грошову компенсацію за 56 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022-2025 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р., 01.01.2024р., 01.01.2025р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 07.03.2022 року по 28.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій за 2022-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2022-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 за період з 07.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 28.03.2025 року індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник