Справа № 607/14/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/547/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
29 липня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
суддів - Костіва О.З., Храпак Н.М.
за участю секретаря - Гичко К.С.,
представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/14/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2025 року (ухвалене суддею Позняком В.М., повний текст рішення складено 10 березня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття» про зміну умов договору, -
В грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 01.01.2024 року він купив в ОСОБА_2 за 1 404 000 грн. земельну ділянку, кадастровий номер 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Почапинської (Підгороднянської) сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Вказана земельна ділянка перебуває в орендному користуванні ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» до 10.01.2029 року на підставі договору оренди землі від 10.01.2022 року, укладеного між попередньою власницею цієї земельної ділянки ОСОБА_2 та відповідачем.
16 січня 2024 року він, відповідно до вимог ст. 148-1 ЗК України та ЗУ «Про оренду землі», повідомив листом відповідача про набуття права власності на вказану земельну ділянку.
Звертав увагу на те, що згідно із п. 2.4 договору оренди землі, у ньому не зазначено нормативну грошову оцінку землі, як того вимагає Закон, оскільки виходячи саме з нормативної грошової оцінки землі можна зрозумілим чином визначити розмір орендної плати за неї.
Стверджував, що з пункту 4.6 вказаного договору, зазначено, що розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на 7 років.
Звертав увагу на те, що саме на сім років і укладено вказаний договір оренди цієї землі, тобто за будь-якої зміни вищевказаних умов за пунктом 4.6 даного договору, орендодавець в такій завуальованій формі за намаганням орендаря позбавляється права і можливості на протязі семи років на перегляд розміру орендної плати, тобто до закінчення дії цього семирічного договору.
Зазначав, що лише купівельна спроможність національної валюти та її еквівалент до долара США з моменту укладення вказаного договору оренди землі і до сьогоднішнього дня знизилась майже на 55 відсотків.
Звертав увагу на те, що з часу укладення цього договору відбулось істотне підвищення цін та тарифів, зокрема змінились коефіцієнти індексації споживчих цін в Україні.
Зазначав, що з часу укладення вказаного договору оренди землі відбулися істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору, і вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, то вони не уклали б цей договір або уклали б його на інших умовах.
Вказував на те, що 22 жовтня 2024 року направив відповідачу обґрунтовану пропозицію щодо зміни п. 4.1 договору оренди землі від 10.01.2022 року стосовно збільшення розміру орендної плати.
Однак, відповідач надав відповідь, яка по суті, не є відповіддю на вказану пропозицію, проігнорував вимогу щодо підвищення розміру орендної плати за орендовану ним землю та направив для підписання додаткову угоду № 1 до договору оренди землі із незмінними умовами щодо орендної плати за неї та, одночасно, надав витяг № НВ-9953624812024 про нормативну грошову оцінку землі, яка становить 72 344, 32 грн.
На підставі наведеного просив внести зміни у п. 4.1 укладеного ОСОБА_2 договору оренди землі від 10 січня 2022 року з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125287000:01:001:0098 площею 2,5559 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Почапинської (Підгороднянської) сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, виклавши його у новій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі розміром 112 320. 00 грн за рік оренди, що становить 8% від її ринкової вартості.»
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 березня 2025 року позов задоволено частково.
Збільшено розмір орендної плати, який визначений у пункті 4.1 договору оренди землі від 10 січня 2022 року, укладений між Опир ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» щодо земельної ділянки 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Почапинської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області з 17 892,64 грн. до 26 655,13 грн. починаючи з 01 січня 2025 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» в користь ОСОБА_1 1 211,20 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ТОВ “Агрокомпанія Прикарпаття» просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Вважає рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Вказує на те, що згідно статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Звертає увагу на те, що Договір оренди землі від 10.01.2022 містить умову про те, що розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, змін коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Недосягнення Сторонами згоди щодо перегляду розміру орендної плати не є підставою для дострокового розірвання цього Договору.
Посилається на те, що відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може перевищувати 12 відсотків нормативно-грошової оцінки (п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України).
Зазначає, що відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-IX визначено особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану, серед яких, зокрема: розмір орендної плати за земельні ділянки для ведення товарного с/г виробництва не може перевищувати 8% нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативно-грошової оцінки площі ріллі по області.
Вважає, що позивач належними доказами не довів порушення його прав та підстав для зміни умов договору оренди землі.
Звертає увагу на те, що із пункту 4.4 договору, обчислення орендної плати здійснюється без урахування річного індексу споживчих цін на товари і послуги за рік що передує року, за який проводиться виплата орендної плати, який визначається Державною службою статистики.
Вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог законодавства та умов укладеного договору, при винесені оскаржуваного рішення використано для перерахунку суми орендної плати індекс інфляції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Гарагуц І.Ф. апеляційну скаргу в її межах підтримв, посилаючись на доводи викладені в ній.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бочан І.П. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.
Судом встановлено наступні обставини справи.
Між орендарем - ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та орендодавцем - ОСОБА_2 10 січня 2022 року укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125287000:01:001:0098 площею 2,5559 га.
Строк дії договору 7 років.
Згідно пункту 4.1 Договору оренди землі орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в сумі 17 892,64 грн. за рік оренди.
Як видно із пункту 4.4 договору, обчислення орендної плати здійснюється без урахування річного індексу споживчих цін на товари і послуги за рік що передує року, за який проводиться виплата орендної плати, який визначається Державною службою статистики.
Розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, змін коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Недосягнення Сторонами згоди щодо перегляду розміру орендної плати не є підставою для дострокового розірвання цього Договору (п.4.6 договору).
Договір оренди землі зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація іншого речового права) 18.10.2023, номер запису: 52228642, строк дії договору: до 10.01.2029.
Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12 січня 2024 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець ( ОСОБА_2 ) передає у власність, а покупець ( ОСОБА_1 ) приймає земельну ділянку кадастровий номер якої 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Тернопільська область, Тернопільський район, Почапинська сільська рада.
Відповідно до пункту 6 Договору купівлі-продажу, продаж земельної ділянки вчинено за узгодженою між сторонами ціною, яка відповідає рівню звичайних цін і складає 1 404 000 (один мільйон чотириста чотири тисячі) гривень.
ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» із пропозицією від 22 жовтня 2024 року, якою пропонував змінити пункт 4.1 договору оренди землі від 10.01.2022 та встановити її у розмірі 8% від її вартості, що становить 112 320 грн.
Із відповіді ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» від 18.11.2024 № 364111 вбачається, що пропозиція позивача відповідачем погоджена не була.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що наявна умова, передбачена пунктом 4.1 договору оренди, яка дає право ініціювати перегляд розміру орендної плати, визначений договором, а тому враховуючи індекс інфляції 1.48977906 - з моменту укладення договору оренди, - 10 січня 2022 року по день пред'явлення позову - 01 січня 2025 року, суд виснував про необхідність збільшення розміру орендної плати з 17 892, 00 грн. до 26 655, 13 грн., починаючи з 01 січня 2025 року.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 Цивільного кодексу України).
У пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Також у статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За змістом частин першої, другої, четвертої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Можна зробити висновок, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов'язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.
Визначення договору оренди землі містить стаття 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У частині першій статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
За змістом статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За правилами частини п'ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
За змістом статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.
Також, відповідно до розділу XII «Зміна умов договору і припинення його дії» Договору зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.
Так, встановивши, що ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки кадастровий номер якої 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га, до якого перейшли права орендодавця земельної ділянки згідно договору оренди землі від 10.01.2022 року, укладеного між попередньою власницею цієї земельної ділянки і ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на підставі частини першої статті 148-1 Земельного кодексу України, звертався до ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» із пропозицією від 22 жовтня 2024 року, якою пропонував змінити пункт 4.1 договору оренди землі від 10.01.2022 та встановити її в розмірі 8% від її вартості, що становить 112 320 грн.
Разом з тим, із відповіді ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» від 18.11.2024 № 364111 видно, що пропозиція позивача відповідачем погоджена не була, а відтак місцевий суд правильно виснував про те, що, оскільки сторони не досягли згоди щодо зміни розміру орендної плати, спір з приводу цього підлягає вирішенню судом.
Так, суд першої інстанції врахував, що відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про оренду землі», обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Разом з тим, як видно із пункту 4.4 договору оренди, обчислення орендної плати здійснюється без урахування річного індексу споживчих цін на товари і послуги за рік що передує року, за який проводиться виплата орендної плати, який визначається Державною службою статистики.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , з поміж іншого, посилався на те, що з моменту укладення договору оренди землі, відбулись істотні зміни обставин, зокрема, купівельна спроможність національної валюти та її еквівалент до долара США понизились майже на 55% та відбулось істотне підвищення цін і тарифів, а також змінились коефіцієнти індексації споживчих цін в Україні.
Водночас відповідач відмовляючи у будь-якому погодженні зміни розміру орендної плати, не навів жодних обґрунтувань чому розмір орендної плати не може бути переглянутим, хоча, як слушно звернув увагу суд першої інстанції, у пункті 4.1 Договору, сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на 7 років, серед іншого, у разі підвищення цін і тарифів, змін коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Місцевий суд обґрунтовано звернув увагу на те, що з моменту укладення договору оренди, - 10 січня 2022 року по день пред'явлення позову - 01 січня 2025 року, індекс інфляції становить 1.48977906.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказаний розмір інфляції є істотним, розмір орендної плати знецінився майже на 50%, а відтак наявна умова, передбачена пунктом 4.1 договору оренди, яка дає право ініціювати перегляд розмір орендної плати, визначений договором.
Врахувавши індекс інфляції, розмір орендної плати, виходячи із інфляційного збільшення, суд першої інстанції вірно розрахував, що розмір орендної плати, починаючи з 01 січня 2025 року (дня звернення із позовом) повинен становити 26 655,13 грн. (17 892,00 x 1.48977906).
З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають засадам справедливості та розумності.
Водночас доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, порушень норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції не допущено. Підстави для скасування судового рішення в межах доводів апеляційної скарги в апеляційного суду відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомпанія Прикарпаття» - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 04 серпня 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Храпак Н.М.
Костів О.З.