Справа № 465/2486/17 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.
Провадження № 22-ц/811/1954/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
07 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Гаврилюк Я. Ю.,
з участю - представника заявника - адвоката Пащука А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
у квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, в якій просив видати дублікат виконавчого листа № 465/2486/17 на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 в сумі 1 200 грн 00 коп. щомісячно, починаючи з 28 квітня 2017 року на час навчання і до досягнення ним 23 років.
Заява мотивована тим, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року по справі № 465/2486/17 вирішено частково задовольнити позовні вимоги та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 в сумі 1 200 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 28 квітня 2017 року на час навчання і до досягнення ним 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання рішення суду було видано виконавчий лист від 11 вересня 2017 року. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 11 вересня 2017 року прийнято виконавчий лист до виконання. Постановою про прийняття виконавчого провадження №54684282 від 11 січня 2020 року прийнято до виконання державним виконавцем Костів О. І. виконавчий лист від 11 вересня 2017 року №465/2486/17. Постановою від 09 грудня 2020 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач припинив навчання 30 червня 2020 року, однак таке твердження є помилковим. В червні 2020 року стягувач закінчив навчання за ступенем бакалавр та продовжив навчання на здобуття вищої освіти магістр, а саме відповідно до довідки Львівського національного університету імені Івана Франка, ОСОБА_2 навчався на магістратурі філософського факультету (спеціальність «Психологія») з вересня 2020 року по грудень 2021 року. Отже, отримував повну вищу освіту з вересня 2020 року по грудень 2021 року. За період з вересня 2020 року по грудень 2021 року продовжував навчання, таким чином заборгованість боржника становить 16 місяців х 1 200 грн 00 коп. = 19 200 грн 00 коп. Стягувач виконавчого листа не отримував, на адресу суду такий також не надходив. Стягувач досяг 23 років ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк пред'явлення виконавчого листа не пропущено. Оригінал виконавчого листа було втрачено. Враховуючи наведене, просив заяву задовольнити.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа № 465/2486/17 на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в сумі 1 200 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 28 квітня 2017 року на час навчання і до досягнення ним 23 років.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в червні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 23 жовтня 2024 року скасувати повністю, провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали не врахував того, що у зв'язку із припиненням ОСОБА_2 навчання 30 червня 2020 року, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Заборгованість зі сплати аліментів була відсутня. Із заявою про відновлення виконавчого провадження у зв'язку із продовженням навчання в магістратурі до органів державної виконавчої служби ОСОБА_2 не звертався. Документи про таке навчання, які містяться в матеріалах справи датовані періодом, коли заявнику виповнилось вже 23 роки. Вказує, що на момент подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа заявнику також вже виповнилось 23 роки, а виконавче провадження з його примусового виконання було закінчено ще в 2020 році, коли ОСОБА_2 вже навчався в магістратурі, однак державного виконавця про це не повідомив.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також вимог та підстав заяви, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
На час відкриття виконавчого провадження № 54684282 (постанова від 11 вересня 2017 року) та його закінчення (постанова від 09 грудня 2020 року), а також звернення стягувача до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа діяв Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред'явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред'явити виконавчий документ до примусового виконання.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, третя, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Разом з тим, за положеннями частини четвертої статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статі 433 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина третя статті 39 Закону № 1404-VIII).
Частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що:
«стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII).
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
У пунктах 53 - 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2024 року в справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) вказано, що:
«53. Аналіз підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (підпункт 19.4 підпункту 19 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України) дає підстави для висновку про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа є його втрата.
54. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
55. Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
56. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви».
У пункті 28 постанови Верховного Суду від 24 вересня 2024 року в справі № 752/22270/19 (провадження № 61-19599св20) вказано, що: «Пропуск стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання не створює перешкод для задоволення заяви стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення такого пропущеного строку. Інакше кажучи, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката такого втраченого документа вважається поданою у межах строку, встановленого для пред'явлення його до виконання. Коли цей строк сплив, а суд його не поновив, то немає підстав для задоволення заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа».
У постанові Верховного від 08 листопада 2023 року в справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року в справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року в справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року в справі № 127/2-3538/10».
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року в справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22) зроблено висновок, що: «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата».
Для вирішення питань про видачу дубліката виконавчого листа про стягнення аліментів, судам слід встановити наступні фактичні обставини справи: чи було прийнято судове рішення на підставі, якого було видано виконавчий лист, чи не пройшли строки для пред'явлення виконавчого листа до виконання з урахуванням переривання такого строку або зупинення, чи є підстави для відновлення втраченого виконавчого провадження (матеріалів виконавчого провадження); чи існує за виконавчим листом заборгованість тощо (див. постанову Верховного Суду від 19 грудня 2018 року в справі № 2-976/98 (провадження № 61-45676св18).
Судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Франківського районного суду м.Львова було видано виконавчий лист, оригінал якого 11 вересня 2017 року отримала позивачка, що підтверджується її власноручно написаною заявою про його видачу. Згідно рішення суд вирішив стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 1 200 грн 00 коп., щомісячно, починаючи з 28 квітня 2017 року на час навчання і до досягнення ним 23 років. У виконавчому листі вказано, що строк пред'явлення виконавчого листа до 12 серпня 2020 року (а. с. 53 ,54).
Виконавчий лист було подано до Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, яким 11 вересня 2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання (ВП № 54684282).
У зв'язку із припиненням навчання стягувачем 30 червня 2020 року, що підтверджено відповідною довідкою навчального закладу, державним виконавцем 09 грудня 2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54684282. Постанова винесена на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIII.
Супровідного листа про її надіслання сторонам виконавчого провадження, а також органу, який видав виконавчий лист, як і копій журналів/реєстрів вихідної кореспонденції Франківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області, матеріали справи не містять.
В матеріалах справи наявні копії адвокатських запитів, адресованих органу державної виконавчої служби та суду, а також відповіді на них, датовані груднем 2023 року, з яких убачається, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 09 грудня 2020 року на адресу суду не надходила (наведене також підтверджується аналізом матеріалів цивільної справи), а виконавче провадження № 54684282, як і реєстр на відправку кореспонденції та журнал обліку врученої кореспонденції органом ДВС знищено, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Проте, додатково начальник відділу у відповідні зазначив, що 29 грудня 2020 року стягувачу скерована відповідь щодо закінчення виконавчого провадження № 54684282 (а. с. 75 79).
Також в матеріалах справи наявна заява позивачки від 04 липня 2023 року про видачу їй оригіналу виконавчого листа, необхідного їй для перерахунку розміру аліментів, а також відповідь суду про те, що копію такого їй видати неможливо, оскільки його оригінал отриманий заявницею у вересні 2017 року (а. с. 55, 56).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Встановивши, що на момент звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, з огляду на введення в Україні воєнного стану, починаючи з 24 лютого 2022 року, а також те, що станом на цю дату стягувачу не виповнилось 23 роки (граничний вік для стягуваних за рішенням суду аліментів), враховуючи положення пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, строки пред'явлення його до виконання не пропущено, адже такі перервані на підставі положень закону, враховуючи і те, що факт втрати оригіналу виконавчого листа стягуачем доведений, адже такий відсутній як в органі державної виконавчої служби, так і в органі, що його видав, а також відсутній у стягувача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.
З огляду на надану оцінку аргументів стягувача та висновків судів першої й апеляційної інстанцій щодо задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, адже доводи такої не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Враховуючи мотиви судових рішень обох інстанції, аргумент скарги про те, що на момент подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа заявнику вже виповнилось 23 роки, колегія суддів вважає юридично неспроможним.
Щодо доводів скарги про те, що після закінчення навчання, однак після його продовження в магістратурі заявник (стягував) не повідомив про цей факт державного виконавця, як і не звертався до нього із заявою про відновлення виконавчого провадження, колегія суддів не убачає підстав для їх детального аналізу, оскільки такі не підлягають з'ясуванню (перевірці) під час вирішення судом питання про видачу дубліката виконавчого листа, з підстав його втрати.
Не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і доводи скарги про те, що на момент закінчення виконавчого провадження в грудні 2020 року заборгованість зі сплати аліментів в боржника перед стягувачем була відсутня, адже ніхто з учасників виконавчого провадження не заперечує цього факту, як і не оспорюються рішення та дії державного виконавця у зв'язку із винесенням ним постанови про закінчення виконавчого провадження у грудні 2020 року.
Тобто, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм процесуального права, вирішив питання щодо видачі дубліката виконавчого листа згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Тому таку необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, підстави для здійснення розподілу судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова проголошена 07 серпня 2025 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич