Справа № 308/22077/13-ц
Провадження № 22-ц/4806/854/25
про відмову у відкритті апеляційного провадження
06 серпня 2025 року м. Ужгород
Колегія суддів Закарпатського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: Кожух О.А.,
суддів: Бисаги Т.Ю., Фазикош Г.В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року (суддя Леміш О.М.) у справі №308/22077/13-ц, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором та виселення,
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.08.2016 задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № MKZ0GК00000191 від 21.07.2005 в розмірі 206 254,30 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 2 225 432,54 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок загальною площею 188,5 м.кв., житловою площею 44,2 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом набуття ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК» права власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав, на нерухоме майно, з реєстрацією переходу права власності на предмет іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для оформлення права власності на предмет іпотеки.
Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , із зняттям їх з реєстраційного обліку в територіальному органі ДМС України, до повноважень якого входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.
Виконання даного рішення суду зупинено на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014.
Вирішено питання судового збору.
На вказане судове рішення відповідач ОСОБА_1 30.11.2021 подала апеляційну скаргу до місцевого суду (а.с. 117 т. 1) та безпосередньо до апеляційного суду 01.12.2021 (а.с. 138 т. 1) разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне скарження.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року клопотання відповідача ОСОБА_1 задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року і постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що при постановленні ухвали від 02 грудня 2021 року про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд дійшов передчасного висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року. Зазначено, що апеляційна скарга не містить посилань на винятки, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, в ній не зазначено, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, тобто була необізнана про наявність в суді цієї справи, як і не наведено доказів виникнення обставин непереборної сили, що унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою.
Вказані висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року, виходячи з наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності.
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова невизначеність. Зазначена конвенційна норма зобов'язує до того, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Апеляційним судом встановлено, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходилася цивільна справа №308/22077/13 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором та виселення.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року позовну заяву задоволено.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що вказане судове рішення надіслано судом до реєстру 12.10.2016 та забезпечено надання загального доступу 19.10.2016 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/61952463).
У цій справі апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року подана 30 листопада 2021 року.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду ОСОБА_1 вказувала на те, що повідомлення про судові засідання не отримувала, копія оскаржуваного рішення їй судом не надсилалася, а дізналася про ухвалення судового рішення з листа Відділу державної виконавчої служби від 22 листопада 2021 року, який вона отримала від 29 листопада 2021 року.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції, що діє від 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) зроблено висновок про те, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент вчинення таких дій (частина третя статті 3 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 30 листопада 2021 року, тому апеляційний суд керується нормами ЦПК України у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тобто в межах річного строку з дня складення повного судового рішення може бути поновлено строк на апеляційне оскарження з інших поважних причин будь-яким заявникам, а особам, не повідомленим про розгляд справи, не залученим до участі в справі чи у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили - і поза межами річного строку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження і яка, відповідно, не знала/не могла знати про розгляд справи.
У цій справі ОСОБА_1 є відповідачем у справі. В лютому 2015 вона подавала заяву про перегляд заочного рішення, ухваленого у даній справі Ужгородським міськрайонним судом 05 березня 2014 року. Ухвалою місцевого суду від 12 травня 2015 року була задоволена, а заочне рішення від 05 березня 2014 року - скасовано (а.с.52 - 55, 71 том 1).
Після цього, у вересні 2015 року відповідачка ОСОБА_1 подавала заяву про застосування до спірних правовідносин Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а.с.75-77 том 1).
08 лютого 2016 року ОСОБА_1 подавала до місцевого суду заяву, в якій просила відкласти судове засідання, котре призначене на 09 лютого 2016 року (а.с. 79 том 1).
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про вказане судове провадження, при цьому вона є заявницею, котра ініціювала провадження у зв'язку з переглядом заочного рішення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ухвалено 25.08.2016, ОСОБА_1 не була присутня в такому судовому засіданні. У короткому рішенні судом зазначено, що повний текст рішення буде складено через 5 днів, відтак слід вважати, що повне рішення складено 30.08.2016, при цьому саме 30.08.2016 копію повного рішення направлено місцевим судом на адресу ОСОБА_1 , що зазначалася нею у вищевказаних заявах (а.с.107 т. 1). У матеріалах справи відсутні докази вручення ОСОБА_1 копії даного рішення рекомендованим листом.
Отже, ОСОБА_1 , будучи обізнаною про наявність в провадженні суду даної справи, у якій є відповідачем, подавала заяви та клопотання по суті спору, та не мала перешкод в можливості ознайомлення із результатами розгляду справи, зокрема через ЄДРСР.
Натомість апеляційна скарга подана лише 30 листопада 2021 року.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана після спливу преклюзивного річного строку з дня складення повного тексту судового рішення від 25.08.2016 (повний текст складено 30.08.2016, з якого минуло понад 5 років та 3 місяці). При цьому ОСОБА_1 було відомо про розгляд справи (про судове провадження у даній справі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення); підстав пропуску строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили - скаржником не наведено та не підтверджено належними й допустимими доказами.
Оскільки апеляційна скарга подана після річного преклюзивного строку з дня складення повного тексту судового рішення; відсутні виключні обставини, за яких суд вирішує питання про відкриття апеляційного провадження; встановлені підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для залишення апеляційної скарги без руху.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ч.2 ст. 358 ЦПК України, колегія суддів
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року у справі № 308/22077/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором та виселення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2025 року
.
Суддя-доповідач Судді