Справа № 686/12510/25
Провадження № 1-кп/686/1046/25
31 липня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024240000001582 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровоград, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого та непрацюючого, раніше судимого:
- 24.04.2013 р. Ленінським районним судом м.Кіровограда за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ст.70 КК України на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком 2 роки;
- 12.06.2013 р. Ленінським районним судом м.Кіровограда за ч.3 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком 2 роки;
- 24.12.2013 р. Ленінським районним судом м.Кіровограда за ч.2 ст.185, ст.71 КК України на 5 років 1 місяцьпозбавлення волі;
- 28.03.2014 р. Кіровським районним судом м.Кіровограда за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі (05.02.2016 р. звільнений по відбуттю строку покарання);
- 13.07.2017 р. Ленінським районним судом м.Кіровограда за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 31.10.2017 р. Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- 15.05.2018 р. Ленінським районним судом м.Кіровограда за ч.1 ст.115, ч.4 ст.70 КК України на 10 років позбавлення волі;
- 29.10.2021 р. Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України на 12 років позбавлення волі (05.01.2024 р. звільнений по відбуттю строку покарання),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 , маючи на меті незаконно збагатитись, в період правового режиму воєнного стану (введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого до 09.05.2025), переслідуючи корисливі мотиви, маючи умисел на вимагання - вимогу передачі чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх наслідки щодо позбавлення можливості особи на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, діючи умисно, усвідомлено посягаючи на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і бажаючи завдати таку шкоду, розробив злочинну схему отримання грошових коштів, що полягала у вимаганні та отриманні від потерпілої ОСОБА_7 грошових коштів, у сумі 10 000 гривень, під надуманим приводом про нібито відомі йому факти вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, пов'язаних із незаконним збутом наркотичних засобів (хоча в дійсності ОСОБА_7 жодних кримінальних правопорушень не вчиняла). Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та отримання грошових коштів злочинним шляхом, ОСОБА_5 близько 05 год. 00 хв. 28.11.2024, прийшов за місцем проживання ОСОБА_7 та почав голосно стукати у вхідні двері її квартири АДРЕСА_3 , а коли потерпіла ОСОБА_7 вийшла з квартири, ОСОБА_5 , під надуманим приводом неіснуючої заборгованості (за нібито безперешкодне здійснення злочинної діяльності пов'язаної із збутом наркотичних засобів), висунув їй вимогу сплачувати йому щомісячно грошові кошти, в розмірі 10 000 гривень, при цьому, пригрозив застосуванням фізичного насильства, у разі невиконання поставленої ним вимоги, які ОСОБА_7 сприймала як реальні, побоюючись за своє життя та здоров'я.
Цього ж дня, близько 11 год. 00 хв. 28.11.2024 ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, зателефонував зі свого мобільного номеру НОМЕР_1 на мобільний номер ОСОБА_7 НОМЕР_2 та, в телефонній розмові, під вищевказаним надуманим приводом, продовжив вимагати у потерпілої грошові кошти, в сумі 10 000 гривень, при цьому погрожувати останній спричиненням тілесних ушкоджень.
Надалі, близько 00 год. 15 хв. 13.01.2025, ОСОБА_5 , з метою переконання в серйозності своїх намірів та пришвидшення виконання потерпілою ОСОБА_7 поставленої незаконної вимоги, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прийшов за місцем проживання ОСОБА_7 та почав голосно стукати у вхідні двері її квартири АДРЕСА_3 , й як тільки потерпіла відчинила ці двері, ОСОБА_5 , тримаючи у руках ніж, наказав їй йти разом із ним на вулицю, що ОСОБА_7 , побоюючись за власне життя та здоров'я, й зробила. Вийшовши на вулицю, перебуваючи неподалік 4-го під'їзду вищевказаного будинку, ОСОБА_5 знову дістав із кишені ніж та пригрозив застосувати його до ОСОБА_7 , якщо остання спробує втекти, і наказав очікувати на автомобіль. Через декілька хвилин ОСОБА_5 , приклавши ніж до шиї потерпілої, наказав їй сідати на заднє сидіння автомобіля «Hyundai», р.н. НОМЕР_3 , що, під керуванням невстановленого досудовим розслідуванням водія, до них приїхав. Надалі, після початку руху цього автомобіля, ОСОБА_5 , сидячи на задньому сидінні поряд із ОСОБА_7 , продовжував тримати біля її шиї ніж та погрожувати фізичною розправою, у разі несплати останньою грошових коштів, про які він раніше поставив вимогу. При цьому, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , що найближчим часом вона має передати йому хоча б частину із поставленої вимоги, а саме: грошові кошти, в сумі 3000 гривень. В подальшому, приїхавши до будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 наказав ОСОБА_7 йти разом із ним до вказаного помешкання, на що вона вимушено погодилася, так як побоювалася за своє життя та здоров'я. У подальшому, близько 02 год. 00 хв. 13.01.2025, перебуваючи в одній із кімнат будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , з застосуванням фізичного та психологічного насильства, без добровільної згоди ОСОБА_7 , вчинив відносно неї дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним та оральним проникненням в тіло останньої з використанням його генеталій (статевого члена), і після цього повідомив потерпілій, що вона частково з ним розрахувалася, маючи на увазі відшкодування частини від поставленої незаконної вимоги, яка полягає у щомісячній сплаті грошових коштів.
Продовжуючи свої злочинні дії, 22.01.2025, близько 11 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, зателефонував з мобільного номеру НОМЕР_4 на мобільний номер ОСОБА_7 НОМЕР_5 та, в телефонній розмові, висловивши погрози фізичним насильством, які остання сприймала реально, продовжив вимагати у потерпілої грошові кошти. Цього ж дня, близько 12 год. 10 хв., під час іншої телефонної розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , останній, для перерахування грошових коштів потерпілою, повідомив їй номер банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_6 АТ «ПУМБ» і, відразу після цієї телефонної розмови, скориставшись месенджер «Telegram», з мобільного номеру НОМЕР_4 надіслав на мобільний номер ОСОБА_7 НОМЕР_5 повідомлення, в якому вказав суму грошових коштів, у розмірі 3000 гривень, яку потерпіла повинна була перерахувати йому на зазначений банківський (картковий) рахунок.
22.01.2025, близько 14 год. 45 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтинівське шосе, 7Б, побоюючись за своє життя і здоров'я, сприймаючи погрози ОСОБА_5 як реальні, виконуючи незаконні вимоги останнього, діючи під контролем працівників поліції, перерахувала на банківський (картковий) рахунок № НОМЕР_6 АТ «ПУМБ», наданий ОСОБА_5 , частину грошових коштів від поставленої останнім незаконної вимоги, в сумі 1500 гривень.
26.01.2025 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний план, спрямований на вимагання та отримання грошових коштів злочинним шляхом, використовуючи месенджер «Telegram», з мобільного номеру НОМЕР_1 надіслав на мобільний номер ОСОБА_7 НОМЕР_5 повідомлення, в якому вказав суму грошових коштів, у розмірі 1000 гривень, яку потерпіла повинна перерахувати йому на банківський (картковий) рахунок № НОМЕР_7 АТ «БАНК АЛЬЯНС», однак потерпіла не відповіла на повідомлення ОСОБА_5 .
Надалі, близько 13 год. 20 хв. 06.02.2025, ОСОБА_5 під час телефонної розмови у меседжері «Telegram», погрожуючи фізичним насильством, продовжив вимагати грошові кошти у ОСОБА_7 та, в подальшому, написав потерпілій повідомлення із номером банківського (карткового) рахунку № НОМЕР_7 АТ «БАНК АЛЬЯНС», на який остання повинна перерахувати грошові кошти. Цього ж дня, близько 16 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м.Хмельницький, вул.Старокостянтинівське шосе, 7Б, побоюючись за своє життя і здоров'я, сприймаючи погрози ОСОБА_5 як реальні, виконуючи незаконні вимоги останнього, діючи під контролем працівників поліції, перерахувала на банківський (картковий) рахунок № НОМЕР_7 АТ «БАНК АЛЬЯНС», грошові кошти в сумі 1000 гривень.
За вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчинену в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 підлягає кримінальній відповідальності за ч.4 ст.189 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, пояснивши, що не оспорює обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро кається, жалкує про вчинене та просить вибачення у потерпілої, а також підтвердив, що дійсно у вищевказаних місцях та часи він, після першочергово висунутої потерпілій вимоги про необхідність сплачувати йому щомісячно, під надуманим приводом, грошові кошти, в розмірі 10 000 гривень, продовжував висловлювати погрози застосування насильства та заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, у тому числі й за допомогою ножа, використовуючи при цьому нецензурну лайку, та у останньої вимагав, в ході телефонних розмов та при особистих зустрічах, передати йому грошові кошти, при цьому він розумів, що потерпіла, будучи наляканою, реально сприймала його погрози та двічі, на виконання вимог ОСОБА_5 щодо передання йому коштів на значені ним банківські рахунки, перераховувала на ці рахунки грошові кошти, у сумі 1000 гривень 06.02.2025 р., а також 1500 гривень 22.01.2025 р., які ОСОБА_5 отримав. Свої дії ОСОБА_5 пояснив саме бажанням заробити кошти, які мав намір отримати від ОСОБА_7 , і саме через це виставляв їй, з погрозами застосування насильства, вимоги щодо передачі грошей.
Потерпіла ОСОБА_7 , будучи допитаною у суді, підтвердила факти вимагання у неї, за вищеозначених, зазначених в обвинувальному акті обставин, грошових коштів ОСОБА_5 , з яким вона до 28.11.2024 р. взагалі була не знайома та який у вказану дату, і в подальшому до 06.02.2025 р., при особистих зустрічах та по телефону погрожував їй насильством, заподіянням тілесних ушкоджень, приславляв до шиї ножа, і вона, будучи наляканою, оскільки ці погрози ОСОБА_5 сприймала реально, змушена була передати йому, відправивши двома платажами на вказані ним банківські рахунки, грошові кошти, у загальній сумі 2500 грн.
Вказані обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення ніким не оспорюються, а тому, у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши в усіх учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені можливості оскаржувати ці обставини в апеляційному поряду, судом, за згодою усіх учасників судового провадження, визнано недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.189 КК України, - вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчинена в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_5 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає ОСОБА_5 осудним та відповідальним за скоєне.
При обранні обвинуваченому виду та міри покарання, судом враховуються визначенні ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, у тому числі: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа виного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також положення ч.2 ст.50 КК України, згідно з якими, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Суд враховує, що ОСОБА_5 є раніше судимою особою, яка позитивно характеризується за місцем проживання, на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває та виявляє бажання захищати країну у лавах ЗСУ.
Також суд враховує, що ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, щиро розкаявся, що пом'якшує йому покарання. Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину повторно.
Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, зокрема те, що ОСОБА_5 вчинив, в умовах воєнного стану, умисний особливо тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.189 КК України, який визначається високим ступенем небезпечності для суспільства, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, позицію прокурора та потерпілої, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.189 КК України, у виді позбавлення волі, у ближче до мінімального розміру, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла (злочин вчинений з корисливого мотиву).
На переконання суду таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
При цьому суд також враховує, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів як самими обвинуваченими, так і іншими особами.
У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження. У справі «Бакланов проти росії» від 09.06.05 року та у справі «Фрізен проти росії» від 24.03.05 суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також у справі «Ізмалов проти росії» від 16.10.08 року суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Наведені правові тези суду щодо співмірності, пропорційності та індивідуалізації покарання слід визнавати одними з головних складових права на справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Оскільки ОСОБА_5 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально, на тривалий термін, на даний час офіційно не працевлаштований, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити злочинну діяльність, ухилитись від суду та відбування покарання, тому ОСОБА_5 , з метою забезпечення виконання судового рішення, до набрання вироком чинності слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою. Лише такий запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України та ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ОСОБА_5 в строк відбуття покарання слід зарахувати час його попереднього ув'язнення з 11.02.2025 р. (дня затримання) до вступу вироку в законну силу, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 100 КПК України, речові докази (а.с.104 квитанція №720 від 21.04.2025 р.): мобільний телефон марки та моделі «Iphone 13», IMEI 1: НОМЕР_8 , IMEI 2: НОМЕР_9 , всередині із сім карткою НОМЕР_10 ,- повернути ОСОБА_8 за належністю; належні ОСОБА_5 мобільний телефон марки та моделі «Redmi Note 11», IMEI 1: НОМЕР_11 , IMEI 2: НОМЕР_12 , - конфіскувати, а сім-картку з цього мобільного телефону ( НОМЕР_13 ) - знищити.
Необхідність в арешті майна, накладеному ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.02.2025 р. (справа №686/3410/25) на вказані речові докази, відпала, тому, на підставі ст.174 КПК України, ці арешти слід скасувати.
Надані сторонами документи слід зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374-376, 532 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, та призначити йому покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.
Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання час його попереднього ув'язнення з 11.02.2025 р. до дня вступу вироку в законну силу включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Речові докази (а.с.104, квитанція №720):
-мобільний телефон марки та моделі «Iphone 13», IMEI 1: НОМЕР_8 , IMEI 2: НОМЕР_9 , всередині із сім карткою НОМЕР_10 ,- повернути ОСОБА_8 за належністю;
належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки та моделі «Redmi Note 11», IMEI 1: НОМЕР_11 , IMEI 2: НОМЕР_12 , - конфіскувати;
сім-картку номер НОМЕР_13 - знищити.
Арешти, накладені ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.02.2025 р. (справа №686/3410/25) на вказані речові докази, - скасувати.
Документи, надані сторонами кримінального провадження, зберігати в матеріалах справи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя