604/749/25
3/604/359/25
06 серпня 2025 року сел. Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сіянко В.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 5 ( смт. Підволочиськ) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює компанія «Вітарго», постачальник,
за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП,-
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №060114 від 28.06.2025, 28 червня 2025 року об 16:10 годині під час перевірки транспортного засобу марки «Opel INSIGIA», номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі М-30 192 км, було виявлено, що водій ОСОБА_1 перевозив в ньому у багажному відділенні алкогольні напої, а саме прозора речовина із різким запахом спирту в кількості 9 ( дев'ять) одиниць пластикової тари, об'ємом 5 літрів у загальній кількості 45 літрів, без марок акцизного збору чим порушив п.1 ст. 7 Закону України « Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби».
Дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за ч.1 ст.164-5 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з'явилася, про слухання справи належним чином повідомлена, подала пояснення відповідно до яких вину свою не визнає, вказує, що не є суб'єктом даного правопорушення, просить розглянути справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У контексті рішення Європейського суду з прав людини «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-5 КУпАП, полягає у зберіганні або транспортуванні алкогольних напоїв чи тютюнових виробів з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку посадовими особами підприємств - виробників, імпортерів і продавців таких товарів.
Суб'єктом даного правопорушення є посадова особа підприємств - виробників, імпортерів і продавців алкогольних напоїв чи тютюнових виробів.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №060114 від 28.06.2025 вбачається, що 28 червня 2025 року об 16:10 на автодорозі М-30 192 км, було виявлено, що громадянин ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «Opel INSIGIA», номерний знак НОМЕР_1 перевозив в ньому у багажному відділенні алкогольні напої без марок акцизного збору встановленого зразка.
Разом з тим фабула інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не відповідає кваліфікації адміністративного правопорушення, визначеній законом. Так, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.164-5 КУпАП. При цьому даною нормою законодавець визначив відповідальність за зберігання або транспортування алкогольних напоїв з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку посадовими особами підприємств - виробників, імпортерів і продавців таких товарів.
Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 зберігав перевозив алкогольні напої , які взагалі не мали марок акцизного податку, що не відповідає об'єктивній стороні передбаченого ч.1 ст.164-5 КУпАП правопорушення.
Також у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 є посадовою особою підприємства - виробника, імпортера чи продавця алкогольних напоїв чи тютюнових виробів.
Так, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Суд наголошує, що у разі самостійного визначення кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так само Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема, у справах «Кобець проти України» (рішення від 14.02.2008), «Берктай проти Туреччини» (рішення від 08.02.2001), «Леванте проти Латвії» (рішення від 07.11.2002) вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
При цьому судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.
З урахуванням викладеного суд встановив, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-5 КУпАП, та наявність у його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких підстав суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164-5 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв'язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
При цьому суд враховує, що п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи зі змісту норм ч.2 ст.284, ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення зі ОСОБА_1 судового збору за розгляд цієї справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 40-1, 164-5, 245, 247, 251-252, 280, 283-285, 287, 294 КУпАП, суд,
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.164-5 ч.1 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В. М. Сіянко