Справа № 589/5304/24
Провадження № 2/589/654/25
21 липня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
за участю: секретаря судового засідання Ковальової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - органу опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
15.11.2024р. ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з того моменту, як відповідач почав мешкати окремо, взагалі перестав цікавитись долею дитини, він не виконує покладених на нього батьківських обов'язків, а саме: не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує достатнім харчуванням, взагалі не спілкується з дитиною, не створює належні умови для розвитку її здібностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, аліменти присуджені на підставі рішення суду не сплачує, внаслідок чого утворилася заборгованість. Будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною йому ніхто не чинить, але спілкуватись він не бажає. Дитина знаходиться на повному утриманні матері.
У судовому засіданні 13.05.2025р. позивач позов підтримала з підстав, наведених у ньому. Пояснила, що ОСОБА_4 зв'язок з дитиною не підтримує взагалі, приблизно із 3,5 років дитини. Усі батьківські обов'язки лягли на плечі її чоловіка, який замінив рідного батька. З рідним батьком дитина наразі не спілкується. Він проживає за кордоном, в Москві, підтримує війну. Після початку війни казав неприйнятні речі, взагалі перестав писати, дзвонити. Позивач ніколи не була проти, щоб дитина спілкувалась із рідним батьком, який і до війни телефонував не часто, раз на рік, не більше. До війни він дуже рідко, але платив аліменти, може раз на три місяці, раз на рік, а потім ніяк фінансово не допомагав. Батьки відповідача з дитиною не спілкуються. Зараз вони чужі люди один одному.
В останнє судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву від 21.07.2025р., в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
27.03.2025р., 05.05.2025р., 02.06.2025р., 16.06.2025р., 02.07.2025р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - органом опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міської ради подано заяви, в яких представник просив розгляд справи проводити за своєї відсутності /а.с.37, 43, 58, 59, 76/.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутності до суду не звертався, відзиву не надав.
З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 21 липня 2025 року ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у відповідності із ч. 4 ст. 223, 280, 281 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши позивача, свідків, дитину, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.11.2012р. /а.с.10/.
З матеріалів справи встановлено, що на даний час дитина сторін проживає з матір'ю /а.с.11/.
Вирішуючи питання про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Статтею 150 СК України передбачений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
За вимогами ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо, крім іншого, вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з частинами 4-6 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до копії витягу з рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради №131 від 30.04.2025р. затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.44/.
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міської ради №131 від 30.04.2025р. вбачається, що батько дитини - ОСОБА_2 протягом 12 років самоусунувся від виховання доньки, сосунків з дитиною не підтримує, участі і життя дитини не приймає, не цікавиться долею та станом здоров'я дівчинки, аліментів не сплачує. Зважаючи на вказане, орган опіки та піклування дійшов висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав. /а.с. 45/.
Оцінюючи обґрунтованість вказаного висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та відповідність такого висновку інтересам дитини відповідача, суд враховує роз'яснення, викладені у пунктах 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», за змістом яких позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з виконавчим листом №2/589/1277/13 від 04.02.2014 року, виданого Шосткинським міськрайонним судом Сумської області з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак, відповідно до довідки Шосткинського відділу державної виконавчої служби у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції №25.15-30/100766 від 06.11.2024р. відповідач станом на 01.10.2024р. має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 96210 грн 02 коп. /а.с. 13/.
Відповідно до довідки №289/01-16 від 07.11.2024р., виданої Комунальною організацією (установою, закладом) «Шосткинський навчально-виховний комплекс: Спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей Шосткинської міської ради Сумської області», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається у даному закладі та є ученицею 6-Б класу. За слів класного керівника ОСОБА_6 , батько дитини ОСОБА_2 участі у вихованні доньки не бере: зв'язків зі школою не підтримує, батьківські збори не відвідує, з учителем жодного разу не спілкувався /а.с.12/.
Наведені обставини узгоджуються із показами свідків.
Так, дитина ОСОБА_3 допитана як свідок в судовому засіданні 16.06.2025р. зазначила, що батько не купував їй нічого, не давав мамі грошей, не спілкувався з нею. Справжнім татом вважає ОСОБА_7 (чоловіка позивача). Батька майже не пам'ятає, бачила його дуже давно, в ранньому дитинстві, тоді вони десь гуляли, він кудись її водив, їй на той час було 2-3 роки. Мама перешкод в спілкуванні з батьком не чинить. Зі святами, днем народження рідний батько її не вітає. В чому причина того, що батько не спілкується не знає, думає, що просто не хоче цього робити. З родичами з боку батька не спілкується також. До війни вони з матір'ю жили в місті Шостка, після початку війни переїхали до с.Ображіївка. Батько знав, де вони жили, але не спілкувався. Проти позову не заперечувала, зазначила, що погоджується з тим, щоб відповідача позбавили батьківських прав.
Свідок ОСОБА_8 (дядько відповідача) в судовому засіданні 16.06.2025р. повідомив, що відповідач доводиться йому племінником. Відповідач з позивачем десь рік пожили разом, в них народилась дитина і вони роз'їхалися. Знає, що останній час (з 2018 року) відповідач участі у вихованні дитини не бере взагалі, і до цього також не сильно цікавився. При цьому перепон йому ніхто не чинив. Наскільки відомо свідку, його племінник з 2018-2019 року знаходиться в Москві, тому з дитиною точно не бачився. Думає, що великого бажання спілкуватися в нього і немає, в розмовах не згадував дочку взагалі. Свідку відомо, що у відповідача був штраф зі сплати аліментів, але чи допомагає фінансово точно не знає. Батько відповідача колись передавав гроші від нього. Свідок спілкувався з відповідачем не сильно близько, але зі слів відповідача знає, що з донькою він не спілкувався. Ще навіть до війни, з часу як ОСОБА_4 поїхав в Росію, він до Шостки не приїжджав.
Свідок ОСОБА_9 (хрещена мати дитини, двоюрідна сестра позивача) в судовому засіданні 16.06.2025 року зазначила, що відповідач поганий батько. Він егоїстична людина, яка не цікавилась життям дитини. Як дитина стала трохи старшою, взагалі перестав дзвонити і спілкуватись, коли була меншою - ще трохи дзвонив. Свідок була присутня при розмовах з ним, у нього ніколи не було питань про дитину (що їла, чим займається), на першому місці завжди був він сам, його інтереси. Позивач заохочувала його, щоб дзвонив дитині, спілкувався, але він не хотів. В сім'ї позивача поганого слова про батька дитини не чула, дитину не намагалися якось налаштувати проти батька, навпаки, казали, що тато не дзвонить, бо не може, оскільки дитина могла переживати з цього приводу. В школу він ніколи не приходив, дитину з першим вересня не вітав. Як позивач розійшлась із відповідачем, він поїхав на заробітки, приїжджав додому рідко, міг приділити дитині пару годин, але треба було йому про це нагадувати. Зі святами, днем народження дитину ніколи не вітав, знає про це, оскільки свідок була присутня на кожному дні народженні дитини як хрещена. Відповідач достовірно знав, де вони живуть, свій мобільний номер телефону позивач ніколи не міняла, але він не приїздив приблизно з 20-х років.
Свідок ОСОБА_10 (мати позивача) зазначила, що ОСОБА_11 з дитиною не спілкується, не допомагає, живе своїм життям. Жодних перешкод у спілкуванні з дитиною йому ніхто не чинив. Причини чому він не спілкується відсутні. Думає, що він просто не має бажання цього робити. Ще до війни він виїхав у Москву. Відповідач із позивачем жили разом до двох-трьох років дитини, потім він став жити своїм життям. Дитині не дзвонить, зацікавленості не проявляє, на свята не вітає, на день народження також. З часу, коли сторони роз'їхались, з дитиною майже не спілкувався, ще трохи деякий час дзвонив, а потім перестав.
З урахуванням викладеного у сукупності, на підставі досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що відповідач, будучи батьком малолітньої доньки, не цікавиться життям та розвитком доньки, не бере участь у її вихованні.
Судом не встановлено, що відповідачеві будь-хто чинить перешкоди у належному виконанні батьківських обов'язків, що вказує на свідоме ухилення батька від їх виконання. Така поведінка батька не змінюється тривалий час.
Суд розцінює поведінку відповідача як свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому висновок виконавчого комітету Шосткинської міської ради суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини та узгоджується з дослідженими під час судового розгляду доказами, в тому числі і показами свідків.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідача слід позбавити батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , що в повній мірі буде відповідати інтересам дитини.
Виключність підстав для такого рішення є доведеною.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 166, 180 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Позбавити ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженки м. Шостка Сумської області.
3. Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 / судовий збір в розмірі 1211 / одна тисяча двісті одинадцять / грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами до Сумського апеляційного суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст складений 31.07.2025р.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова