Справа № 589/3458/25
Провадження № 1-кп/589/749/25
04 серпня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження № 12025205570000274 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шостка Сумської області, громадянки України, непрацюючої, незаміжньої, з професійно-технічною освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- 19.12.2024р. вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнена з іспитовим строком на 1 рік,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України,-
Вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.12.2024 (справа № 589/6082/23), який набрав законної сили 21.01.2025, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 було звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та покладено на неї обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ст. 76 КК України. Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, застосовано до ОСОБА_2 обмежувальний захід у виді покладення обов'язку пройти програму для кривдників строком на 3 (три) місяці, який за потреби може бути продовжено судом.
У подальшому, 11.06.2025 поліцейськими Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області роз'яснено ОСОБА_2 вказаний вирок та попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України, а саме: за умисне ухилення від проходження програми для кривдників. Після чого, на підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_2 поставила свій підпис у відповідному протоколі. Крім того, 11.06.2025 ОСОБА_2 ознайомлена з правилами проходження програми для кривдників та індивідуальним планом проходження програми, згідно з якими вона протягом 3 (трьох) місяців, починаючи з 11.06.2025, зобов'язана з'являтися до Шосткинського міського територіального центру соціального обслуговування, за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Слобідська, буд. 4, для проходження відповідної програми.
У той же час, ОСОБА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи обов'язок пройти програму для кривдників за вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.12.2024 у кримінальній справі № 589/6082/23, будучи ознайомлена з правилами її проходження та попереджена про кримінальну відповідальність за умисне ухилення від проходження вказаної програми, ігноруючи вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи реальну можливість проходити програму для кривдників, з'явилась до Шосткинського міського територіального центру соціального обслуговування для проходження програми один раз, а саме 11.06.2025, після чого без поважних причин, з метою ухилення від її проходження, жодного разу у визначені дати не з'явилась до уповноваженої особи Шосткинського міського територіального центру соціального обслуговування для проходження програми для кривдників, чим умисно ухилилась від її проходження.
Прокурор за змістом обвинувального акту звернувся з клопотанням про розгляд даного кримінального провадження щодо кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Крім того, прокурор у клопотанні просив вирішити питання щодо застосування до обвинуваченої обмежувальних заходів, що стосуються осіб, які вчинили домашнє насильство, відповідно до ст.91-1 КК України.
До обвинувального акту долучена письмова заява обвинуваченої, що складена у присутності захисника ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Підтвердила, що наслідки розгляду справи у спрощеному провадженні їй відомі. Обвинуваченою надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні добровільно, що засвідчено підписами її та захисника.
Зважаючи, що встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку повністю доведена за результатами спрощеного провадження.
Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_2 своїми діями, які виразились в умисному ухиленні від проходження програми для кривдників, вчинила кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Так, суд, призначаючи покарання ОСОБА_2 , враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є проступком, те, що інкриміноване їй правопорушення вчинене в період іспитового строку, а також наступні дані про особу винної. ОСОБА_2 не працює, раніше судима за вчинення кримінального правопорушення проти здоров'я особи. Обвинувачена є особою середнього віку, проживає разом із сестрою ОСОБА_4 , відносно якої і вчинила домашнє насильство, утриманців не має. За місцем мешкання заяв щодо неї від мешканців не поступало. На обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога з 21.05.2025р. з діагнозом: РППВВ від алкоголю (синдром залежності).
Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Рецидив злочину на підставі ст. 67 КК України суд не вправі врахувати як обтяжуючу покарання обставину, хоча про це зазначено в обвинувальному акті, оскільки інкриміноване кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, а ст. 67 КК України передбачає такою, що обтяжує покарання, обставину - рецидив саме злочинів, а не кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Отже, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши все вищевикладене, в тому числі обставини кримінального правопорушення, його наслідки, суд дійшов висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення обвинувачена заслуговує покарання в межах, передбачених санкцією ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення в період іспитового строку, їй слід призначити покарання з урахуванням положень ст. 71, 72 КК України.
Так, за змістом ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
За роз'ясненнями, які приведені у п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», маючи на увазі, що при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, крім іншого, покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК), за винятком часу тримання під вартою в порядку запобіжного заходу або затримання, перебування в медичному закладі тощо. При цьому, у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Невідбуте покарання за вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.12.2024 року - позбавлення волі строком 1 рік.
Таким чином, за сукупністю вироків, до покарання призначеного обвинуваченій за цим вироком, слід частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.12.2024 року у виді позбавлення волі, перевівши відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України менш суворий вид покарання у більш суворий, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Таким чином, саме таке покарання буде належною карою за скоєне, упередить вчинення обвинуваченою нових кримінальних правопорушень, сприятиме досягненню мети її виправлення та перевиховання.
За приписами ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав передбачених цим Кодексом від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.
Виходячи з наведеної кримінально-правової норми, суд не вбачає правових підстав для застосування до обвинуваченої за ст. 390-1 КК України обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, як про це просив прокурор в обвинувальному акті.
Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків ОСОБА_2 призначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19.12.2024 року, перевівши відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України менш суворий вид покарання у більш суворий, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, та визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік і 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_2 на виконання цього вироку.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1