Справа № 214/7604/25
2/214/4516/25
про залишення позовної заяви без руху
07 серпня 2025 року, суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Гринь Н.Г., розглянувши матеріали цивільної справи №214/7604/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Луценко Сергій Анатолійович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу укладеного з ОСОБА_2 з підстав неможливості збереження сім'ї. Шлюб зареєстрований 31.08.2018 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено актовий запис № 1493.
За змістом статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і за статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 Цивільного процесуального кодексу України та вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу не знайдено.
Ознайомившись із вказаною позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що остання підлягає залишенню без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.
Так, згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до частини другої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
З позовної заяви вбачається, що спільних неповнолітніх чи малолітніх дітей від шлюбу у сторін немає. На інші обставини, визначені частиною другою статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, які б давали позивачу право на звернення до суду за своїм місцем проживання, ОСОБА_1 в позовній заяві також не посилається, та відповідних доказів не надає.
Як вбачається із змісту позовної заяви та свідоцтва про шлюб, відповідач ОСОБА_2 є громадянином іноземної держави, а саме Республіки Польща.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Згідно статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 роз'яснено, що позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них. У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
За приписами статті 497 Цивільного процесуального кодексу України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується).
Будь-яких доказів спільного проживання сторін на території України, наявності або відсутності угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність справи про розірвання шлюбу судам України або іноземним судам, наявності у відповідача майна на території України, позивачем не надано.
За таких обставин, відсутність вказаних вище даних унеможливлює зробити висновок про підсудність позовної заяви Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Також зі змісту позову не можливо визначити чи володіє відповідач мовою, на якій буде здійснювати судочинство у даній справі.
Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008року за № 573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
При цьому, позивачем всупереч вищвеказаних вимог перекладу позову разом з додатками на мову запитуваної держави не здійснено.
Крім цього, позивач надає до суду докази на підтвердження позовних вимог, а саме свідоцтво про шлюб, які видані іноземною мовою та перекладені на російську мову.
Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Частиною першою статті 9 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою у порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до статті 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Аналогічні положення викладені у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012.
З огляду на вищенаведене, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, до матеріалів позову необхідно долучити нотаріально завірений переклад вказаного документа на державну мову України.
Таким чином, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України і підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, як то передбачено статтею 185 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Луценко Сергій Анатолійович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною і повернеться позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Г. Гринь