07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2657/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Вангард?
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025
за заявою заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва
про забезпечення позову у справі
за позовом заступника керівника Оболонської окружної прокуратури в інтересах держави
до: 1) Київської міської ради;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Вангард?
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання вчинити дії,
Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю ?Вангард? (далі - Товариство, скаржник), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 02.11.2023 №7239/7280 ?Про передачу ТОВ ?Вангард? земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку, на вул. Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва?;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,8502 га (кадастровий номер 8000000000:78:027:0013) на вулиці Автозаводській, 76 у Оболонському районі міста Києва, укладений між Радою та Товариством, який 22.04.2024 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстровано в реєстрі за №1391;
- зобов'язати Товариство повернути територіальній громаді міста Києва в особі Ради земельну ділянку площею 0,8502 га з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013 на вулиці Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.
Позовні вимоги обґрунтовані переданням Радою вищезазначеної земельної ділянки комунальної форми власності в оренду Товариству у позаконкурсний спосіб.
Разом із позовом прокурор подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд до набрання рішенням законної сили у справі:
- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,8502 га з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013 на вулиці Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкту 2921379780000);
- заборонити Товариству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкту нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,8502 га з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, яка розташована на вулиці Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва, у тому числі відчужувати права на вказаний об'єкт нерухомості, передавати його у користування третім особам, здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, виділення частини вказаного нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкту 2921379780000).
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України ?Про державну реєстрацію речових прав н нерухому майно та їх обтяжень?, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,8502 га з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, яка розташована на вулиці Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкту 2921379780000).
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову прокурор вказує, що після незаконного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою комунальної форми власності Товариство звернулось до Ради із заявою про поділ спірної земельної ділянки, що підтверджується відомостями з офіційного сайту Ради та розміщено проект рішення від 15.01.2025 №08/231-19/ПР "Про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:027:0016:8000000000:78:027:0017 та передачу їх в оренду ТОВ "Вангард". На даний час рішення не прийнято.
За доводами прокурора, вказаними доказами підтверджується вчинення Товариством активних дій, спрямованих на поділ та здійснення забудови земельної ділянки площею 0,8502 га (кадастровий номер 8000000000:78:027:0013) по вулиці Автозаводскькій, 76 в Оболонському районі міста Києва, що у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з ним, адже зумовить необхідність вжиття додаткових заходів з метою відновлення порушених прав, на захист яких було подано позов.
Таким чином, вказані обставини, на думку прокурора, є достатніми для висновку про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2025 у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що прокурором у заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади міста Києва, за захистом яких він звернувся до суду, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою обґрунтованим припущенням.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2025 скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у справі задовольнити та покласти судові витрати на відповідачів, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 апеляційну скаргу прокурора задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2025 скасовано; заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Постанова мотивована тим, що обраний спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на земельну ділянку та заборони Товариству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкту нерухомого майна, а також суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно нерухомого майна - є розумним, обґрунтованим та адекватним, має логічний зв'язок з предметом позову та має наслідком лише збереження існуючого становища до набрання рішенням законної сили та протягом дев'яносто днів після цього (частина 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Враховуючи обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема обставини стосовно звернення Товариства до Ради та наявність зареєстрованого проекту рішення Київської міської ради №08/231-19/ПР від 15.01.2025 ?Про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:78:027:0016,8000000000:78:027:0017 та передачу їх в оренду ТОВ ?Вангард? - колегія суддів дійшла висновку про існування реальної загрози ефективному захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявника у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову, а не вжиття заходів забезпечення позову й подальші ймовірні дії відповідача з відчуження, поділу земельної ділянки унеможливлять ефективний захист порушеного права позивача без нових звернень до суду.
При цьому, вказаний захід забезпечення позову, за висновком апеляційного суду, є співмірним із предметом позовних вимог. Запропонований прокурором вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, заборони вчиняти будь-які дії щодо об'єкту нерухомого майна та заборони здійснення будь-якої державної реєстрації змін стосовно земельної ділянки є тимчасовим заходом, спрямований на підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.
Вжиття заходу забезпечення позову у даному випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору. На переконання суду, запропоновані заходи не призведуть до порушення майнових прав відповідачів та не впливають на їх діяльність.
Відтак, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що заявлені заходи забезпечення позову відповідають заходам забезпечення позову, встановленим у статті 137 ГПК України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
29.07.2025 (через систему ?Електронний суд?) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.2025 залишити в силі.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (таку правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову є обґрунтованими, розумними, адекватними і співмірними із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються, оскільки вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на поділ земельної ділянки та передачу їх в оренду Товариству протягом розгляду цієї справи унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
Подальший поділ земельної ділянки може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та ймовірного виконання рішення по заявленим позовним вимогам.
Верховний Суд також звертає увагу на викладений в зазначеній постанові висновок про те, що зведення, реєстрація та подальше відчуження збудованих на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості в разі задоволення заявленого позову та ініціювання у зв'язку з цим питання законності розміщення на спірній земельній ділянці такого майна може призвести до завдання майнових збитків його набувачам, а тому відповідні заходи забезпечення позову спрямовані в тому числі на попередження можливого порушення прав осіб, що наразі не є учасниками спірних правовідносин. Вжиті заходи забезпечення позову жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідачів, ані інших осіб, адже вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та не позбавляють зазначених осіб права на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатися господарською діяльністю як такою взагалі, тоді як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Отже, задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, цілком правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю вжитих заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом позовних вимог немайнового характеру, збалансованості інтересів сторін, оскільки вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави в разі задоволення позову, що зумовлено, зокрема, вчиненням Товариством активних дій, спрямованих на поділ та здійснення забудови земельної ділянки площею 0,8502 га (кадастровий номер 8000000000:78:027:0013) по вулиці Автозаводскькій, 76 в Оболонському районі міста Києва, що у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з ним, адже зумовить необхідність вжиття додаткових заходів з метою відновлення порушених прав, на захист яких було подано позов.
У зв'язку з викладеним вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому зазначені в касаційній скарзі доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи.
Натомість, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).
За змістом частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства, оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскарженого судового рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Верховний Суд звертає увагу, що 08.07.2025 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення, яким позов задоволено в частині зобов'язання Товариства повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,8502 га з кадастровим номером 8000000000:78:027:0013, яка розташована по вулиці Автозаводській, 76 в Оболонському районі міста Києва, у стані, придатному для її подальшого використання; в іншій частині позову відмовлено.
Керуючись статтями 234, 235, 287 - 292, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2657/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Вангард? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач