05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3143/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 (суддя Рога Н. В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (Діброва Г. І. - головуючий, судді Принцевська Н. М., Савицький Н. Ф.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Голубєвої Олени Анатоліївни
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України,
про зобов'язання вчинити певні дії,
(у судове засідання з'явилися представники: позивача - Целух М. А., відповідача - Стапінський В. О.),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2024 року Фізична особа - підприємець Голубєва Олена Анатоліївна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України в якій просила суд:
зобов'язати здійснювати нарахування орендної плати з відповідним розподілом між орендодавцем та балансоутримувачем за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091449 від 23.11.2007 у відповідності до положень пп. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (далі - Постанова № 634) у розмірі 50 % від розміру орендної плати на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування;
зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса та Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України надмірно сплачену орендну плату за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091449 від 23.11.2007, починаючи з 20.07.2023, зарахувати в якості орендної плати відповідно до розподілу між орендодавцем та балансоутримувачем в наступні періоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач листом від 17.04.2024 № 311-13-01602 відмовив у застосування до продовженого за результатами аукціону від 29.06.2023 LLP001-UA-20230530-82329, переможцем якого обрано чинного орендаря Фізичну особу - підприємця Голубєву О. А., договору оренди від 23.11.2007, укладеного між орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса, балансоутримувачем - Державним закладом «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України та Фізичною особою-підприємцем Голубєвою О. А., умов пп. 4 п.1 Постанови № 634, а саме, що має нараховуватись 50 % розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 23.11.2007 року між Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Голубєвою О.А.(орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно- Теплицю з блоком адміністративно-допоміжних приміщень та складській корпус (далі - Майно), площею 1802,10 кв. м, що розміщені за адресою: м. Одеса, Французький бульвар,85, та перебувають на балансі Клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова (Балансоутримувач).
За п.1.2 договору майно передається в оренду з метою : розміщення складу (розміщення складів) 119,90 кв. м; розміщення офісу (розміщення офісних приміщень) - 321,00 кв. м; теплиці, загальною площею 1361,20 кв. м; вирощування квітів (розміщення суб'єктів господарювання, що провадять діяльність з вирощування квітів, грибів) - 1305,50 кв.м.; під продаж непродовольчих товарів (квітів) - 55,7 кв.м.
За умовами розділу 3 договору оренди від 23.11.200 року орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95р.№786 (зі змінами) та п.19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007 року №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007 року за №604/13 871- за пропозицією орендаря як єдиного заявника і становить без ПДВ: - 46250 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції за серпень 2007 року, за вересень 2007 року, за жовтень 2007 року та за листопад 2007 року включно. Згідно з п.10.1 договору цей договір укладено строком до трьох років, що діє з 23.11.2007 до 10.11.2010 включно. 23 листопада 2007 сторони склали Акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова до договору оренди від 23.11.2007.
Договором про внесення змін до договору оренди від 23.11.2007, що був укладений 18.09.2018 продовжено термін дії договору до 10.08.2021 включно, виключно при умові виконання орендарем п.3.12,п.5.15 договору (щодо надання нової незалежної оцінки об'єкта оренди та здійснення перерахунку орендної плати з обов'язковим внесенням змін до договору оренди від 23.11.2007).
30 травня 2023 року в системі онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна Prozorro був опублікований аукціон LLP001-UA-20230530-82329 «Про передачу в оренду нерухомого майна площею 1880.9 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, 85, щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні».
29 червня 2023 року за результатами аукціону LLP001-UA-20230530-82329 переможцем обрано чинного орендаря Фізичну особу-підприємця Голубєву Олену Анатоліївну.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2023 сторони уклали договір №1 про внесення змін до договору оренди від 23.11.2007 № 20984091449 нерухомого майна, що належить до державної власності, виклавши його у новій редакції. Так, у п.4.1змінюваних умов нової редакції договору зазначено, що об'єктом оренди є майно загальною площею 1880,9 кв.м, а саме: частина приміщень теплиць площею 1760,2 кв.м та будівля складу площею 120,7 кв.м, за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85, що перебуває на балансі ДЗ «СКС ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України.
Згідно з п.9.1 змінюваних умов нової редакції договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 221 930 грн без ПДВ. Строк дії договору - на час дії воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування ( п.12.1 змінюваних умов нової редакції договору). За умовами п. 16 змінюваних умов нової редакції договору орендна плата розподіляється станом на дату укладання договору у співвідношенні 50 % від суми орендної плати Балансоутримувачу та 50 % від суми орендної плати державному бюджету.
Фонд державного майна України у листі від 05.12.2022 за вих.№10-16-18040 «Щодо продовження строку дії договору оренди на аукціоні та орендної плати за державне майно під час воєнного стану» із посиланням на положення п.п.3, 4 п.1 Постанови № 634 роз'яснив Фізичній особі Голубєвій О.А. можливість застосування пільгової орендної плати за оренду державного та комунального майна на період воєнного стану.
При цьому, листом від 03.07.2023 за вих.№10-16-16364 «Щодо орендної плати за державне майно під час воєнного стану» Фонд державного майна України повідомив Фізичну особу-підприємця Голубєву О.А., що у разі, якщо аукціон на продовження договору оренди був проведений після 24.02.2022, то у такому разі договір вважається продовженим до моменту підписання додаткової угоди і пільгова орендна плата за оренду державного майна на період воєнного стану має бути застосована з 24.02.2022 до дати підписання додаткової угоди. В подальшому нарахування орендної плати за договором оренди має здійснюватись у повному обсязі. В обґрунтування такої позиції Фонд послався на положення абз.1 п.151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна №483, та зауважив, що у разі, коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна.
Листом від 29.03.2024 за №11-06-01303 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, повідомило, зокрема, Фізичну особу-підприємця Голубєву О.А., про те, що договір оренди від 23.11.2007 з Фізичною особою-підприємця Голубєвою О.А. було продовжено за результатами проведення аукціону, переможцями аукціону стали чинні орендарі, з якими було укладено додаткові угоди шляхом викладення договорів оренди у новій редакції згідно з примірним договором оренди. Враховуючи численні звернення орендарів, Фонд державного майна України повідомив, що після 30.05.2022 і до закінчення строку на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, орендарям на територіях, визначених в п.п.3 п.1 Постанови № 634, орендна плата нараховується у розмірі 50 % розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). Відповідно до відповіді Фонду, орендна плата, у тому числі за договором оренди від 23.11.2007 №20984091449, перерахована у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди.
Але, у подальшому, у листі від 17.04.2024 за 311-13-01602 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса повідомило, зокрема, Фізичну особу-підприємця Голубєву О.А., про те, що лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса від 29.03.2024 за №11-06-01303 слід залишити без розгляду та не враховувати, адже відповідно до Постанови № 634 за договорами оренди які були укладені за результатами проведення аукціонів або без проведення аукціонів після 24.02.2022, крім договорів оренди, укладених після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, нарахування орендної плати має здійснюватися у повному розмірі.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 у справі №916/3143/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, позовну заяву задоволено частково.
Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування здійснювати нарахування орендної плати орендарю - Фізичній особі - підприємцю Голубєвій Олені Анатоліївні, з відповідним розподілом між орендодавцем та балансоутримувачем за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091449 від 23.11.2007 у відповідності до положень п.п.4 п.1 Постанови № 634 у розмірі 50% від розміру орендної плати, визначеного договором.
Зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надмірно сплачену орендарем - Фізичною особою - підприємцем Голубєвою Оленою Анатоліївною, орендну плату за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №20984091449 від 23.11.2007 за період, починаючи з 20.07.2023, зарахувати в якості орендної плати орендодавцю - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в наступні періоди; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на користь Фізичної особи - підприємця Голубєвої Олени Анатоліївни витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 542 грн.
Судові рішення аргументовано тим, що 20.07.2023 сторони уклали договір №1 про внесення змін до договору оренди від 23.11.2007 №20984091449 нерухомого майна, що належить до державної власності, виклавши його у новій редакції. При цьому, новий акт приймання-передачі об'єкта оренди сторонами не складався, адже орендоване майно вже знаходилося у користування Орендаря Фізичною особою- підприємцем Голубєвої О.А. на підставі договору оренди від 23.11.2007.
В матеріалах справи не міститься доказів дотримання процедури, передбаченої пунктом 129-1 Порядку № 483, а саме: доказів прийняття Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, м. Одеса відповідного наказу на звернення Фізичної особи-підприємця Голубєвої Олени Анатоліївни щодо зменшення орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить державної власності від 23.11.2007 № 20984091449.
На період дії воєнного стану Фізична особа - підприємець Голубєва Олена Анатоліївна, м. Одеса має правомірні законні очікування, які полягають у праві на звільнення від орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності№20984091449 від 23.11.2007, а саме з 24.02.2022 до припинення (скасування) воєнного стану.
Щодо твердження про нерозповсюдження дії підпункту 4 пункту 1 Постанови № 634 на договори, продовжені після 24.02.2022 року за результатами відповідних аукціонів, то законодавець надає пільгу саме по діючим до моменту повномасштабної військової агресії з боку РФ договорам, або договорам, які безпосередньо укладені за аукціонами що пройшли до цієї дати. Договір оренди укладений 23.11.2007, він не є новим. Договір оренди ніколи не припинявся та не поновлювався, й безперервно діяв з 23.11.2007, в тому числі й був дійсний на 24.02.2022. 20.07.2023 сторони уклали Договір №1 про внесення змін до договору оренди від 23.11.2007 № 20984091449 нерухомого майна, що належить до державної власності, виклавши його у новій редакції.
Дії відповідача, який листом від 29.03.2024 за №11-06-01303 повідомив, зокрема, Фізичну особу-підприємця Голубєву О.А., про те, що договір оренди від 23.11.2007 з нею було продовжено за результатами проведення аукціону, переможцями аукціону стали чинні орендарі, з якими було укладено додаткові угоди шляхом викладення договорів оренди у новій редакції згідно з примірним договором оренди, а також про те, що після 30.05.2022 і до закінчення строку на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договором оренди від 23.11.2007 №20984091449 орендна плата перерахована у розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (при цьому, у якості додатку до цього листа було надано звіт про стан надходження коштів до бюджету саме з урахуванням такої позиції Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях), а у подальшому листом від 17.04.2024 за 311-13-01602 повідомив, зокрема, Фізичну особу-підприємця Голубєву О.А., про те, що лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях по Одеській та Миколаївській областях від 29.03.2024 за №11-06-01303 слід залишити без розгляду, є недобросовісними, адже якщо особа, яка має право на вчинення відповідних дій, висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти свою позицію у певних питаннях, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України надмірно сплачену орендну плату за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091449 від 23.11.2007 починаючи з 20.07.2023 зарахувати в якості орендної плати відповідно до розподілу між орендодавцем та балансоутримувачем в наступні періоди, судом першої інстанції зазначено, що дану позовну вимогу позивачкою заявлено як до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях , так і до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України, який у даній справі має статус третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не є відповідачем, а тому, у суду у даному випадку відсутні підстави для зобов'язання Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров'я України вчиняти будь-які дії.
Фізична особа-підприємець Голубєва О.А. в позовній заяві зазначала, що вперше зверталась до суду 31.01.2024 із позовом з аналогічними сторонами та аналогічним предметом позову, однак ухвалою від 20.02.2024 по справі № 916/364/24 позовну заяву було повернуто позивачеві. Вдруге позивачка зверталась до суду 03.03.2024 року, із позовною заявою з аналогічними сторонами та аналогічним предметом позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 року по справі № 916/877/24 провадження по справі було відкрито. Вже після відкриття провадження у справі позивач отримав лист відповідача № 11-06-01303 від 29.03.2024 року, яким відповідач повідомив, що: «Відповідно до відповіді Фонду, орендна плата за договорами оренди від 23.11.2007 року № 20984091449 та від 10.11.2015 року № 209840911356, перерахована у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди».
08.04.2024 у Фізична особа-підприємець Голубєва Олена Анатоліївна звернулась до суду першої інстанції із заявою про відмову від позовної заяви у зв'язку з фактичним задоволенням відповідачем всіх позовних вимог в добровільному порядку, в якій просила закрити провадження по справі № 916/877/24 та стягнути з відповідача судові витрати, понесені нею у справі в повному обсязі.
10.04.2024 вищезгадану заяву судом було задоволено в повному обсязі, проголошено ухвалу, якою провадження по справі № 916/877/24 було закрите через відмову від позовної заяви позивача у зв'язку з фактичним задоволенням позовних вимог після відкриття провадження по справі відповідачем в добровільному порядку, судові витрати Фізичної особи-підприємця Голубєвої Олени Анатоліївни стягнуті з відповідача.
Однак, через тиждень після винесення ухвали судом про закриття провадження у справі відповідач вирішив змінити власну позицію, та відкликати лист № 11- 06-01303 від 29.03.2024 року, яким відповідач повідомляв про повне задоволення позовних вимог, надіславши новий лист № 11-13-01602 від 17.04.2024 року в якому повідомляв, що начебто минулий лист був «технічною помилкою», у зв'язку із чим просив «не враховувати його та залишити без розгляду».
Після закриття провадження у справі № 916/877/24 у зв'язку з відмовою від позовної заяви позивачем через добровільне повне визнання позовних вимог відповідачем, останнім було вирішено відмовитись від власного визнання позовних вимог, оскільки орендна плата підлягає нарахуванню у повному 100% розміру, що є новою обставиною у зазначеному спорі, тобто новою підставою позовних вимог, заявлених до суду у даній справі, що підтверджено новими доказами, а саме, листами відповідача. Отже, твердження відповідача, що судом першої інстанції відкрите провадження у справі з порушенням процесуального законодавства також не відповідають дійсності.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287- ГПК України.
4.2. Заявник зазначає, що відсутній висновок Верховного суду щодо застосування підпункту 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» у подібних правовідносинах, які пов'язані із звільненням від сплати орендної плати, по договорах оренди, які продовжені на аукціоні в період дії воєнного стану, на підставі Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
У разі якщо аукціон на продовження договору оренди був проведений після 24.02.2022, то у такому разі договір вважається продовженим до моменту підписання додаткової угоди і пільгова орендна плата за оренду державного майна на період воєнного стану має бути застосована з 24.02.2022 до дати підписання додаткової угоди. На думку відповідача, в подальшому нарахування орендної плати за договором оренди має здійснюватись у повному розмірі.
У свою чергу, в цій справі не обирався позивачем такий спосіб захисту як визнання дій (бездіяльності) РВ ФДМУ протиправними, в частині відкликання листа РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 29.03.2024 за №11-06-01303. Фактично суди обох інстанцій вийшли за межі позовних вимог.
4.3. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/2853/20, від 30.06.2022 у справі №910/570/21, від 01.03.2021 у справі №917/655/20 та від 13.03.2018 у справі №916/1764/17, від 06.11.2024 у справі № 910/152/23 щодо визначення правової підстави позову.
Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті175 ГПК України стосовно можливості відкриття провадження у справі при наявності ухвали про закриття провадження у тотожній справі.
З огляду на наявність ухвали про закриття провадження у справі тотожній справі № 916/877/2 , судами порушено норми процесуального права, не застосовано пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України через невірне визначення підстав позову.
На думку скаржника, позивач здійснив копіювання позову, подав його наново, доповнивши посилання на ще одну обставину, яка жодним чином не змінила загальні підстави позову, оскільки не заявлено вимоги як визнання дій (бездіяльності) РВ ФДМУ протиправними, в частині відкликання листа РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 29.03.2024 за №11-06-01303.
4.4. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Щодо застосування статті 175 ГПК України
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з положеннями пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
Відповідно до частини другої статті 175 ГПК України суд не має права відмовити у відкритті провадження у справі у випадках, визначених пунктами 4, 5 частини першої цієї статті, якщо відповідне рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу було скасовано і розгляд справи в тому самому третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі виявився неможливим.
Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.
Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №916/2853/20, від 30.06.2022 у справі №910/570/21, від 01.03.2021 у справі №917/655/20, від 13.03.2018 у справі №916/1764/17, на які посилається скаржник.
Як встановили суди попередніх інстанцій, позивачка зверталась до суду 03.03.2024, із позовною заявою з аналогічними сторонами та предметом позову, провадження у якій (№ 916/877/24) закрито через відмову від позовної заяви позивача у зв'язку з фактичним задоволенням позовних вимог після відкриття провадження по справі відповідачем в добровільному порядку.
Підстави звернення із цим позовом визнано судами новими, що підтверджено новими доказами, а саме, листами відповідача.
Оцінивши доводи позивача, судами попередніх інстанцій, зокрема, зазначено, що тлумачення, як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункт 6 частини першої зазначеної статті, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанови Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20). Верховний Суд зауважив, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 05.09.2022 у справі № 519/2-5034/11). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17, від 11.11.2019 р. у справі № 337/474/14-ц). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою.
Колегія суддів зауважує, що добросовісність, як одна з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), вимагає від всіх учасників цивільних правовідносин бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінка, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, - це, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23).
Конституційного Суду України у рішенні у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 наголосив, що задля додержання вимог Конституції України приписи процесуального закону мають забезпечити рівні юридичні можливості процесуального характеру для всіх учасників судового процесу, а у разі встановлення приписами права процесуальних відмінностей застосовані в процесуальному законі юридичні засоби мають бути спрямованими на досягнення правомірної мети, ґрунтуватись на конституційних принципах правовладдя (верховенства права), юридичної рівності та домірності. (Абзаци перший третій підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).
Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, та всі складники цього права, зокрема ті, що забезпечують доступ до суду та визначають обсяг і зміст процесуальних прав учасників процесуальних відносин, мають бути практичними та ефективними, а не теоретичними й ілюзорними.
Верховний Суд, з огляду на фактичні встановлені обставини справи та оцінку, надану судами, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача щодо зміни власної позиції щодо погодження знижки для відповідача створюють враження маніпулювання правами суб'єктом владних повноважень, є недобросовісними, а вирішення цієї справи з позиції надмірного формалізму може позбавити позивача доступу до суду, оскільки спір виник через недобросовісну поведінку відповідача, позивач може бути позбавлений можливості відстояти власні права.
Колегія суддів вважає, що скаржником, у контексті цього спору та своєї суперечливої поведінки, не доведено порушення судами норм процесуального права, зокрема статті 175 ГПК України, оскільки у справах № 916/3143/24 і 916/877/24 є відмінність у підставах позовних вимог і наведені вище обставини впливають на оцінку підстав позову, здійснену судами в межах справи яка переглядається. Верховний Суд не убачає підстав для додаткового формування висновку щодо застосування статті 175 ГПК України у межах підстави оскарження, а висновки на які посилається скаржник є застосовними до спірних правовідносин, водночас судові рішення їм не суперечать.
У свою чергу, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 910/152/23, оскільки у зазначеній справі Суд вказав на те, що перебування на розгляді Господарського суду Одеської області справи № 916/697/21 між тими самими сторонами, зокрема, за участю Міністерства охорони здоров'я України, яке бере участь також у справі № 910/152/23, про той самий предмет і з тих самих підстав має наслідком залишення позовних вимог у цій частині без розгляду. Водночас у справі яка переглядається не встановлено подібних обставин одночасного розгляду двох справ.
5.3. Щодо застосування підпункту 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану»
Відповідно до статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені у статті 193 ГК України.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК України).
Згідно зі статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. У частині 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За змістом статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:
укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше;
укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;
укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;
укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
У пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» установлено, що:
1) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:
фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;
які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території);
2) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене:
на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях);
у закладах культури і освіти, якщо об'єкт оренди було передано в оренду на погодинній основі;
3) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 року., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей;
4) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше:
орендарям єдиних майнових комплексів (їх структурних підрозділів), крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);
орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);
орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.
З огляду на положення Постанови № 634, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.
З матеріалів справи слідує, що , 23.11.2007 між Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Голубєвою О.А. (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна.
30.05.2023 в системі онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна Prozorro був опублікований аукціон LLP001-UA-20230530-82329 «Про передачу в оренду нерухомого майна площею 1880.9 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, Французький бульвар, 85, щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні».
29.06.2023 за результатами аукціону LLP001-UA-20230530-82329 переможцем обрано чинного орендаря Фізичну особу-підприємця Голубєву О. А.
Відповідно до пункту 151 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» у разі коли переможцем аукціону став чинний орендар, між орендодавцем, балансоутримувачем та чинним орендарем укладається додаткова угода про продовження договору оренди майна. Додаткова угода укладається шляхом викладення договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди.
20.07.2023 сторони уклали договір № 1 про внесення змін до договору оренди від 23.11.2007 № 20984091449 нерухомого майна, що належить до державної власності, виклавши його у новій редакції.
Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах, позивач є орендарем державного нерухомого майна з моменту укладення договору від 23.11.2007. Саме вказані орендні правовідносини і були продовжені сторонами внаслідок проведення аукціону, як обов'язкової процедури відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Суди попередніх інстанцій також встановили, що за наслідками проведення аукціону новий акт приймання-передачі об'єкта оренди сторонами не складався.
Як зауважив суд першої інстанції, у підпункті 3 пункту 1 Постанови № 643 мова йде про орендарів, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей.
Таким чином, у контексті застосування підпункту 4 пункту 1 постанови № 643, колегія суддів бере до уваги, що оскільки за результатами вказаного аукціону сторонами новий договір не укладався, а лише продовжено дію договору оренди від 23.11.2007, предмет оренди до моменту проведення аукціону орендарем не повертався та за результатами укладення договору в новій редакції повторно орендарю не передавався, а чинним законодавством (Порядком № 483) не передбачено іншого способу реалізації переважного права діючого орендаря у спірних правовідносинах на продовження договору оренди, ніж участь в аукціоні, доводи скаржника щодо відсутності підстав для нарахування орендної плати у розмірі 50 % є помилковими.
За таких обставин, правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суди вийшли за межі позовних вимог оскільки оцінювали лист відповідача від 29.03.2024 за №11-06-01303. Так, надання оцінки діям відповідача, зокрема і видачі вказаного листа, безпосередньо пов'язано із підставами позову і стосується врегулювання питання розміру орендної плати, яка має застосовуватися до спірних правовідносин.
Інших доводів в межах підстав касаційного оскарження, які б зумовлювали необхідність скасування оскаржених судових рішень, касаційна скарга не містить.
5.7. Зважаючи на викладене, оскільки доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, колегія суддів не убачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 916/3143/24.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі № 916/3143/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ