Іменем України
07 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/574/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
За позовом: Козелецької окружної прокуратури,
вул. Євгена Лоскота, буд. 1, смт Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000,
в інтересах держави в особі
позивача: Деснянської селищної ради Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 05389882, вул. Ювілейна, 1а, смт Десна, Чернігівський район, 17024
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем»,
код ЄДРПОУ 44876120, вул. Маккейна Джона, буд. 40, м. Київ, 01042
Предмет спору: про стягнення 290 936,40 грн,
не викликались,
Козелецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Деснянської селищної ради звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем», у якому просить суд стягнути з відповідача кошти, сплачені за договором №461 від 05.10.2023, у розмірі 279 619,20 грн, інфляційні втрати в сумі 8467,28 грн та 3% річних в сумі 2849,82 грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 10.06.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 10.06.2025 о 17:20, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 26.06.2025.
02.07.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, у якому зазначено про підтримання позовних вимог.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору про закупівлю талонів на пальне №461 від 05.10.2023 відповідач передав позивачу талони на паливо для його фактичного відпуску на АЗС. Проте, як зазначає прокурор, позивач не зміг отримати паливо за талонами на загальну суму 279 619,20 грн. Оскільки позивач сплатив відповідачу кошти за товар, який фактично не отримав, прокурор просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 279 619,20 грн.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
19.09.2023 Деснянською селищною радою на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» розміщено оголошення про проведення торгів № UA-2023-09-19-001877-а на закупівлю дизельного палива (Євро 5) та бензину А-95 (Євро 5) в талонах у кількості 35 300 літрів.
За результатами проведених торгів переможцем визнано ТОВ «Синергія Систем».
05.10.2023 Деснянська селищна рада (далі - Покупець) та ТОВ «Синергія Систем» (далі - Постачальник) уклали договір про закупівлю талонів на пальне №461 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець приймати у власність та повністю оплачувати за видатками на придбання пально-мастильних матеріалів (талонів) в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі товар «Дизельне паливо (Євро 5) талон, Бензин А-95 (Євро 5) талон за ДК 021:2015 09130000-9 - Нафта і дистиляти», які відповідно до умов, зазначених в Договорі, надають право здійснювати заправку автомобілів Покупця паливом на АЗС, яка вказана в Додатку 2 до договору.
Відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документам (талонами) на отримання Товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (п. 1.2 Договору).
Кількість товару та вартість одиниці товару, визначено сторонами в Специфікації, що надана в Додатку 1 до цього Договору (п. 1.4 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту отримання Товару згідно з умовами Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору сума цього Договору становить 1 931 616,00 грн. Джерело фінансування: кошти місцевого бюджету.
Оплата Товару (талонів) здійснюється після отримання рахунку протягом 10-ти робочих днів в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника (п. 4.2 Договору).
Розділом 5 визначено умови поставки товару.
Так, строк поставки Товару: до 01 листопада 2023 року згідно з заявкою Замовника (у вигляді талонів, об'єм партії визначається Замовником самостійно (п. 5.1 Договору).
Пунктом 5.2 Договору обумовлено, що передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця талону. Зобов'язання Постачальника з поставки кожної окремої партії вважається виконаним з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.
У п. 5.4 Договору сторони встановили, що Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за Договором у разі неотримання Покупцем Товару на АЗС через відсутність палива на АЗС у зв'язку з воєнним станом, введеним в Україні 24.02.2022.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 Договору).
Відповідно до п. 12.2 Договору Покупець гарантує, що ним буде здійснено заправку до закінчення строку дії талону, який становить не менше 12 місяців.
У Специфікації (Додаток №1 до Договору) зазначено, що поставці підлягає бензин А-95 у кількості 8100 л загальною вартістю 1 488 384,00 грн та дизельне паливо у кількості 27200 л загальною вартістю 443 232,00 грн.
У Додатку №2 до Договору вказаний перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск Товару по талонах, а саме: м. Остер, вул. Незалежності - ANP.
Відповідно до видаткових накладних №1229 від 11.10.2023, №1308 від 17.10.2023 та №1443 від 27.10.2023 ТОВ «Синергія Систем» передало, а Деснянська селищна рада прийняла бензин А-95 у кількості 8100 л та дизельне паливо у кількості 27200 л, усього на загальну суму 1 931 616,00 грн.
Позивач сплатив вартість переданого йому товару на загальну суму 1 931 616,00 грн, на підтвердження чого надані платіжні інструкції № 2279, № 2280, №2281 від 12.10.2023, № 2332, № 2333, № 2334 від 20.10.2023, № 2422, №2423, № 2424, № 2425, № 2426 від 03.11.2023.
У позовній заяві прокурор зазначає, що протягом 2023-2024 років та до 24.01.2025 відповідач здійснював відпуск Товару позивачу за скретч-картками, але потім припинив поставку дизельного палива, що підтверджується службовою запискою водія Деснянської селищної ради від 24.01.2025 та актом від 20.02.2025.
Прокурор надав копії скретч-карток, за якими, за твердженнями прокурора, позивач не зміг отримати дизельне паливо, а також копії службової записки від 24.01.2025 та акта від 20.02.2025.
У службовій записці від 24.01.2025, яка підписана водієм шкільного автобуса Деснянської селищної ради Городничим В. І., зазначено, що, починаючи з 15.01.2025 і по теперішній час водій не може здійснити заправку шкільного автобуса Атаман Д 09352 дизельним паливом за скретч-картками, придбаними у ТОВ «Синергія Систем» на жодній заправці в межах Чернігівського району: м. Остер, вул. Незалежності, оскільки заправка була зачинена, доступ до неї та відповідальних осіб ТОВ «Синергія Систем» відсутній; на його питання зрозумілих та вичерпних відповідей працівниками заправки не надано.
В акті від 20.02.2025, складеному комісією у складі працівників та депутата селищної ради, вказано, що при прибутті на заправну станцію в м. Остер комісія побачила, що станція не працює і там нікого немає; на дисплеї (вивісці) назва палива та ціна не висвітлювалась.
Прокурор надав претензію Деснянською селищної ради від 27.03.2025 №05-02/484, адресовану директору ТОВ «Синергія Систем» (без зазначення адреси), у якій запропонував останньому в добровільному порядку перерахувати суму невикористаних талонів на паливо у розмірі 280 166,40 грн та повідомити про розгляд претензії до 13.04.2025.
Як докази направлення вказаної претензії прокурор надав копію фіскального чеку АТ «Укрпошт» від 28.03.2025, у якому зазначено про направлення рекомендованого листа №1702401419274 «кому: ТОВ Синергія Систем, куди: 01042 Київ».
Також прокурор надав роздруківки трекінгу з сайту Укрпошти, у якій вказано, що поштове відправлення №1702401419274 було повернуто відправнику 16.04.2025 (закінчення встановленого терміну зберігання).
Прокурор вважає, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за Договором, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Оцінка суду.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
За змістом ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Деснянської селищної ради у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно із частинами 1, 4 та 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Отже, Деснянська селищна рада є суб'єктом владних повноважень, який бере участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.
Прокурор звертався до Деснянської селищної ради, у якому просив надати інформацію щодо звернення до суду із позовною заявою про стягнення з ТОВ «Синергія Систем» коштів за сплачений товар та штрафних санкцій.
Деснянська селищна рада у листі № 05-02/700 від 08.05.2025 повідомила прокурора про те, що вона з позовною заявою до суду не зверталась та просить прокурора здійснити захист інтересів селищної ради у суді.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.
У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Деснянської селищної ради до ТОВ «Синергія Систем» про стягнення коштів та штрафних санкцій.
За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Деснянської селищної ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави (територіальної громади) та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Щодо стягнення з відповідача коштів у розмірі 279 619,20 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 статті 712 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як встановив суд, за умовами Договору відповідач зобов'язався до 01.11.2023 поставити позивачу талони на товар - Бензин А-95 у кількості 8100 літрів та дизельне паливо у кількості 27200 літрів, за якими здійснюється відпуск нафтопродуктів на АЗС у м. Остер, вул. Незалежності.
Прокурор стверджує, що протягом 2023-2024 років та до 24.01.2025 відповідач здійснював відпуск Товару позивачу за скретч-картками, але потім припинив поставку дизельного палива, у зв'язку із чим постачальником фактично недопоставлено Деснянській селищній раді 5110 літрів дизельного палива на суму 279 619,20 грн. Прокурор надав копії талонів, за якими, за його твердженнями, позивач не зміг отримати пальне.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п. 10.3.3.1 Інструкції).
Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону / картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон / картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Таким чином, покупець як власник талонів / карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по талонах / картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22.
Пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.1997 №1442, передбачено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про поставку постачальником замовнику товару за договором, оскільки фактично позивачу передані талони на пальне, які надають право замовнику на отримання відповідної кількості вже попередньо оплаченого товару (палива) за Договором в майбутньому.
На підтвердження неможливості отримати 5510 літрів бензину дизельного палива прокурор надав службову записку від 24.01.2025, підписану водієм шкільного автобусу Деснянської селищної ради Городничим В. І., у якій зазначено, що, починаючи з 15.01.2025 і по теперішній час водій не може здійснити заправку шкільного автобуса Атаман Д 09352 дизельним паливом за скретч-картками, придбаними у ТОВ «Синергія Систем» на жодній заправці в межах Чернігівського району (м. Остер, вул. Незалежності), оскільки заправка була зачинена, доступ до неї та відповідальних осіб ТОВ «Синергія Систем» відсутній. Також у цій службовій записці вказано, що на його питання зрозумілих та вичерпних відповідей працівниками заправки не надано.
В акті від 20.02.2025, складеному комісією у складі працівників та депутат селищної ради, також вказано, що заправна станція в м. Остер на момент прибуття була зачинена.
За умовами п. 5.1, 11.1 Договору строк поставки товару (у вигляді талонів) - до 01.11.2023, а термін дії Договору - до 31.12.2023. При цьому п. 12.2 Договору визначено, що Покупець гарантує здійснення заправки до закінчення терміну дії талону, який становить не менше 12 місяців.
Отже, позивач міг гарантовано отримати пальне на АЗС лише в межах строку дії талонів (скретч-карток).
Надані прокурором копії скретч-карток на дизельне паливо не містять строку (терміну) дії цих карток, що, на його думку, свідчить про їх безстроковість.
Однак такі доводи прокурора суперечать положенням п. 12.2 Договору, у якому прямо вказано, що талони мають термін дії - щонайменше 12 місяців.
При цьому будь-яких обґрунтувань, у тому числі з посиланням на нормативно-правові акти, щодо безстроковості дії талонів у разі відсутності на них строку (терміну) прокурор суду не навів.
У свою чергу, така обставина не випливає ані від звичаїв ділового обороту, ані від вимог розумності та справедливості, такий строк не може бути безмежним.
Навпаки, наявність терміну дії подібних талонів суд вважає загальновідомою обставиною, у тому числі з власного досвіду.
Відтак, з урахуванням умов п. 12.2 Договору та за відсутності належних доказів встановлення для талонів строку їх дії понад 12 місяців, суд вважає достатньо вірогідним гарантований строк їх дії, що не викликає сумнівів, саме 12 місяців.
Враховуючи те, що останню партію талонів позивач отримав 27.10.2023 на підставі видаткової накладної №1443, тому він міг гарантовано отримати пальне на АЗС у термін лише до 27.10.2024.
Однак у службовій записці від 24.01.2025 та в акті від 20.02.2025 містяться відомості про те, що АЗС у м. Остер на вул. Незалежності була зачинена лише у період з 15.01.2025 по 24.01.2025 та 20.02.2025, тобто вже після закінчення строку дії талонів.
Доказів, які підтверджують неможливість отримати дизельне паливо на АЗС у період гарантованого строку дії талонів, прокурор та позивач суду не надали.
До того ж, надані позивачем документи не свідчать про остаточне припинення діяльності зазначеної АЗС.
При цьому, суд також звертає увагу на суперечності у змісті службової записки, де одночасно було зазначено про відсутність доступу до неї та про те, що на його питання зрозумілих та вичерпних відповідей працівниками заправки не надано. Тобто, водій все ж спілкувався з працівниками заправки, чого не могло бути, якщо б АЗС дійсно була зачинена.
При цьому позивач, якщо навіть у певні дати АЗС була зачинена, міг проявити належну обачність та розумний інтерес щодо стану своїх майнових прав та з'ясувати для себе питання щодо долі невикористаних талонів.
Проте позивач не надав доказів звернення до відповідача з метою з'ясування причин неможливості, у тому числі, тимчасової, заправки автотранспорту на цій АЗС та/або можливості використання скретч-карток на інших заправних станціях, а в разі необхідності - здійснити їх заміну на інші.
Прокурор надав суду претензію Деснянської селищної ради від 27.03.2025 №05-02/484, адресовану директору ТОВ «Синергія Систем», у якій міститься вимога про перерахування суми невикористаних талонів на паливо у розмірі 280 166,40 грн. Однак належних доказів її направлення саме на адресу відповідачу прокурор суду не надав, оскільки ця претензія не містить такої адреси, а з наданого фіскального чеку Укрпошти взагалі не можна її встановити.
При цьому, така претензія взагалі була направлена до м. Києва, тоді як відповідно до Договору місцезнаходженням відповідача є м. Запоріжжя.
Крім того, позивач та відповідач у п. 5.4 Договору встановили, що Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за Договором у разі неотримання Покупцем Товару на АЗС через відсутність палива на АЗС у зв'язку з воєнним станом, введеним в Україні 24.02.2022.
Тобто, сторони, керуючись принципом свободи договору, у Договорі визначили конкретну умову, за якої відповідач звільняється від відповідальності та зобов'язань за Договором, а саме воєнний стан в Україні, який діє і на теперішній час.
Отже, позивач усвідомлював реальність настання певних труднощів в забезпечені його паливом під час дії воєнного стану і, проявляючи розумну обачність, мав вживати певних заходів щодо контролю за можливістю отримання такого пального та з'ясування виниклих проблемних питань з постачальником.
Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов'язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.
Отже, стверджуванні прокурором обставини щодо неможливості позивачем отримати дизельне паливо у заявлених кількості та сумі покладають на прокурора та позивача тягар доказування (обов'язок довести) зазначеного факту.
Однак, як встановив суд, прокурор та позивач не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару в установлений строк, що свідчило б про наявність права вимагати у ТОВ «Синергія Систем» повернення спірної суми грошових коштів у порядку ч. 1 статті 670 Цивільного кодексу України.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор та позивач не підтвердили належними та допустимими доказами порушення відповідачем обов'язку щодо своєчасної передачі товару, який був попередньо оплачений, відмови відповідача від здійснення своїх обов'язків, а отже не довів наявність підстав для повернення коштів у розмірі 279 619,20 грн, що свідчить про відсутність у позивача порушеного права на момент звернення до суду із вимогами щодо стягнення спірних коштів та є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Прокурор також просить стягнути з відповідача 8467,28 грн інфляційних втрат за лютий-квітень 2025 року та 2849,82 грн - 3% відсотки річних за період з 24.01.2025 по 27.05.2025.
У зв'язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 8467,28 грн інфляційних втрат та 2849,82 грн - 3% відсотки річних.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо судових витрат.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені Чернігівською обласною прокуратурою, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун