Іменем України
07 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/564/25
Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»,
код ЄДРПОУ 38039872, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м. Київ, 03187
Відповідач: Приватне підприємство «Трансавіатур»,
код ЄДРПОУ 32946786, вул. Коцюбинського, буд. 49а, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: про стягнення 80 806,84 грн,
не викликались,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Трансавіатур», у якому позивач просить стягнути з відповідача 80 806,84 грн, з яких 51 426,68 грн пені, 5405,79 грн - 3% річних та 23 974,37 грн інфляційних втрат.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Коцюбинського, буд. 49а, м. Чернігів, 14000), зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 15.06.2025.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 09.06.2025 є 15.06.2025.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 30.06.2025.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №374/5 від 01.08.2014, укладеного з ТОВ «Арис-ЮГ», в частині сплати коштів за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 30 261,31 грн, яка була стягнута рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/531/19. На підставі договору купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості №07-03-2025 від 07.03.2025, укладеного між ТОВ «Арис-ЮГ» та позивачем, останній отримав право вимагати від відповідача виконання усіх зобов'язань за договором №374/5 від 01.08.2014. Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором №374/5 від 01.08.2014 та не сплатив суму основної заборгованості у розмірі 30 261,31 грн, позивач нарахував та заявив до стягнення 51 426,68 грн пені, 5405,79 грн - 3% річних та 23 974,37 грн інфляційних втрат.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
Господарський суд Чернігівської області розглядав справу №927/531/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» до Приватного підприємства «Трансавіатур» про стягнення заборгованості за договором №374/5 від 01.08.2014.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/531/19, яке набрало законної сили 17.09.2019, позов задоволено частково та стягнуто з Приватного підприємства «Трансавіатур» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» 30 261,31 грн основного боргу, 9173,64 грн пені (за період з 18.06.2018 по 18.06.2019), 689,99 грн трьох відсотків річних (за період з 09.01.2019 по 18.06.2019), 2367,45 грн інфляційних втрат (за період січень-травень 2019 року) та 828,53 грн судового збору.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що у справі №927/531/19 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/531/19 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/531/19 встановлено, що: «01.08.2014, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» (надалі - позивач у справі, Комісіонер), який діяв на підставі договору комісії №01/07/2014 від 01.08.2014, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Балтія» (надалі - Комітент), з однієї сторони, та Приватним підприємством «Трансавіатур» (надалі - відповідач у справі, Підприємство) з іншої сторони, укладено Договір №374/5 за умовами якого (п.1.1., п.1.2.) Комісіонер у відповідності до договору комісії №01/07/2014 від 01.08.2014, від свого імені та за рахунок Комітента зобов'язався укладати договори про надання послуг по заправці автотранспорту Підприємства дизельним пальним та надавати додаткові послуги на підставі пред'явлених Підприємством пластикових карток «Арис» за межами митної території України, у свою чергу, Підприємство зобов'язалось оплатити Комісіонеру надані послуги.
Комісіонер від власного імені та за рахунок Комітента зобов'язався передати Підприємству за актом пластикові картки в погодженому асортименті та кількості на умовах цього Договору та протоколів до нього (п.2.1.1. Договору №374/5), у свою чергу, Підприємство зобов'язалось прийняти по акту пластикові картки (п.2.3.1. Договору №374/5).
Комісіонер від власного імені та за рахунок Комітента зобов'язався забезпечити заправку дизельним пальним автотранспорт Підприємства на автозаправних станціях (в подальшому - АЗС), що вказані у списку АЗС (згідно порядку роботи АЗС) за пред'явленням пластикової картки «Арис» (п.2.1.2 Договору №374/5); щомісячно проводити з Підприємством звірку взаєморозрахунків не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним; рахунки-фактури на оплату виставляються щотижня по факсу або електронній формі; реєстри надсилаються Підприємству щотижня по електронній пошті, у разі її відсутності - по факсу (п.2.1.3. Договору №374/5).
Підприємство зобов'язалось приймати від Комісіонера та підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти приймання-передачі наданих послуг та звірки взаємних розрахунків, що підтверджують факт заправки Підприємством дизельним пальним по пластиковим карткам «Арис» за межами митної території України.
При отримані Підприємством від Комісіонера рахунка-фактури та реєстру до нього, а також акту звірки взаєморозрахунків та при відсутності заперечень Підприємства у письмовій формі протягом 7 календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки Підприємства дизельним пальним по пластиковій карті вважається підтвердженим. Відповідно, по закінченню 7 календарних днів з моменту їх отримання, дані документи вважають прийнятими Підприємством без претензій до Комісіонера та підтверджують факт заправи та погодження наступних умов (ціни, кількості, виду, якості) за відпущеним дизельним пальним (п.2.3.3. Договору №374/5).
Також, Підприємство зобов'язалось щомісячно проводити з Комісіонером звірку взаєморозрахунків та надавати акт звірки, засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи (п.2.3.2. Договору №354/5).
Розділом 3 Договору «Вартість послуг та порядок розрахунків» сторони погодили, що ціна послуг по заправці автотранспорту для розрахунків між сторонами за цим Договором, визначається на підставі діючої ціни на автозаправних станціях за умовами, погодженими у протоколах, що являються невід'ємною частиною цього Договору. Ціна дизельного пального та послуг по заправці автотранспорту на АЗС фіксується в платіжних квитанціях (чеках). Фактом надання послуг Підприємству є чеки «Арис», встановленої Комісіонером форми. При заправці дизельним пальним на автозаправній станції за допомогою пластикових карток «Арис» через автоматичний термінал, фактом підтвердження заправки є інформація у вигляді реєстру, що надходить на сервер Комісіонера, підписана Комісіонером та засвідчена його печаткою, або актом наданих послуг та звірки взаєморозрахунків. Погодження ціни Підприємством вважається факт заправки ним транспорту на АЗС.
За умовами п.2.3.5., п.3.2. Договору Підприємство зобов'язано оплачувати вартість послуг по заправці автотранспорту та додаткових послуг на умовах, погоджених даним Договором. Строк, протягом якого Підприємство повинно оплатити вартість наданих послуг по заправці автотранспорту дизельним пальним, вказаний у Протоколі погодження умов по розрахунках.
Протоколом №1 від 01.08.2014 погодження умов по розрахунках за пластиковими картками до Договору №374/5 від 01.08.2014 встановлено, що оплата заправки автотранспорту дизельним пальним та додаткових послуг проводиться на умовах передоплати. Вартість послуг по заправці автотранспорту для розрахунків за даним Договором здійснюється згідно діючої ціни на автозаправних станціях на момент отримання дизельного пального, з урахуванням п.3 даного Договору та п.3 цього Протоколу та системного внеску у розмірі 1%. Моментом оплати є момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Комісіонера.
Також, сторони погодили (п.3.5., п.3.6. Протоколу), що при проходженні автотранспортом платних автомобільних доріг за межами митної території України Підприємство має право оплачувати їх вартість пластиковою карткою «Арис» за допомогою встановленого бортового пристрою. Оплата вказаних послуг Підприємством здійснюється по діючим тарифам дороги та системного збору Комісіонера у розмірі 5%.
Пунктом 4.2. Договору №374/5 від 01.08.2014 сторони погодили, що за порушення строку або умов оплати, визначених Договором або Протоколом погодження умов розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати. Пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежу і до моменту повного погашення відповідачем заборгованості перед позивачем. Строк позовної давності по сплаті пені становить три роки (п.4.3., п.4.4. Договору).
Виходячи з умов п.7.1. та п.7.2. Договору №374/5 від 01.08.2014, даний Договір діє з моменту його підписання по 31.12.2014. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 днів до моменту його закінчення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Таким чином, враховуючи що сторонами погоджено автоматичну пролонгацію Договору на кожний наступний рік, за відсутності доказів припинення його дії, суд дійшов висновку, що Договір №374/5 від 01.08.2014 є чинним на момент вирішення наявного спору між сторонами.
На виконання умов Договору (п.2.1.1. та п.2.3.1.) ТОВ «Арис-Юг» за актом №267/18 приймання-передачі пластикових карток передало, а ПП «Трансавіатур» прийняло пластикові картки у кількості 17 штук, дата виготовлення - 09.01.2018, ідентифікаційні номери яких зазначено в цьому акті.
На оплату наданих послуг позивачем виставлено наступні рахунки-фактури: №СФ-т013321 від 05.12.2018 (на суму 44139,97грн); №СФ-т013817 від 12.12.2018 (на суму 162391,29грн); №СФ-т014103 від 19.12.2018 (на суму 16128,96грн); №СФ-т014365 від 26.12.2018 (на суму 8775,67грн); №СФ-т014576 від 03.01.2019 (на суму 19161,29грн), що, як зазначено в акті, отримані відповідачем своєчасно (останнім наведене не спростовується).
Також у акті зазначено, що за Договором №374/5 від 01.08.2014 та реєстром проїздів по платних дорогах за грудень 2018 року позивачем надані послуги з проїзду автотранспорту відповідача по платних дорогах за межами митної території України загальною вартістю 1685,15грн, на оплату яких позивачем виставлено рахунок-фактуру №СФ-т014744 від 31.12.2018, що, як зазначено в акті, отриманий відповідачем своєчасно (останнім наведене не спростовується).
За актом від 31.12.2018 №ЗкП-000181(374/5)-З вказані послуги надані в повному обсязі, документи оформлені в належному порядку, сторони претензій один до одного не мають.
Згідно даного акту вартість послуг за Договором №374/5, наданих відповідачу в грудні 2018 року, по відпуску дизельного пального по пластиковим карткам «Арис» склала 250597,18грн та за дорожні послуги - 1685,15грн, при цьому, як зазначено в акті, на початок місяця (станом на 01.12.2018) у відповідача обліковувалось поточне сальдо у розмірі 316904,12грн.
Будь-які документи первинного бухгалтерського обліку на підтвердження початкового сальдо в розмірі 316904,12грн, що обліковувалось за відповідачем за Договором на початок грудня 2018 року, - матеріали справи не містять.».
17.09.2019 Господарський суд Чернігівської області видав наказ на примусове виконання рішення суду від 27.08.2019 у справі №927/531/19 (далі - Наказ).
Постановою головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у мсті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.09.2023 відкрито виконавче провадження № 72683369 з примусового виконання Наказу.
07.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» (далі - Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» уклали договір купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості №07-03-2025 (далі - Договір від 07.03.2025).
Пунктом 1.1 Договору від 07.03.2025 визначено, що метою Договору є оформлення результатів купівлі-продажу майнових прав банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «АРИС-ЮГ» (02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 9А, офіс 369; код ЄДРПОУ 31745725) на відкритих електронних торгах (аукціоні) відповідно до чинного законодавства України, результати котрого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону №BRD001-UA-20250220-17648 від 03 березня 2025 року (оператор, через електронний майданчик якого Покупцем подано пропозицію - TOB «Е-Тендер», 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 літ. «А», код ЄДРПОУ 39484263).
Згідно з п. 1.2 Договору від 07.03.2025 у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець продає Покупцю, а Покупець придбаває (набуває) права вимоги виконання грошових зобов'язань, котрі належні Продавцю та виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних актів здачі прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчого- процесуального характеру відносно наведених нижче суб'єктів господарювання, що іменується надалі «Боржники», зокрема:
- Приватне підприємство «ТРАНСАВІАТУР» (14000, місто Чернігів, вулиця Коцюбинського, 49а, код ЄДРПОУ 32946786) заборгованість у сумі 43 302,92 грн на підставі договору №374/5 від 01 серпня 2014 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 27 серпня 2019 року у справі №927/531/19, котре набрало законної сили, що винесене у зв'язку із неналежним виконанням договору №374/5 від 01 серпня 2014 року.
На умовах даного Договору та на підставі протоколу про результати електронного аукціону №BRD001-UA-20250220-17648 від 03 березня 2025 року Продавець зобов'язується передати Покупцеві за відповідним актом право вимоги до Боржників (дебіторська заборгованість) на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних актів здачі прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчого-процесуального характеру, посилання на стислий перелік котрих має місце в п. 1.2 даного договору (п. 1.3 Договору від 07.03.2025).
Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору від 07.03.2025 передача права вимоги Продавцем та прийняття його Покупцем здійснюється та оформляється відповідним актом, де зазначається приймання передача документів на підтвердження дійсності переданої (факту переходу) права вимоги, що є предметом даного договору, котрий спільно підписується Сторонами
Перехід права вимоги від Продавця до Покупця за даним Договором відбувається після повної оплати придбаних майнових прав щодо права вимоги на умовах, передбачених розділом 3 цього Договору та підписання Сторонами акта приймання-передачі документів.
07.03.2025 сторони Договору від 07.03.2025 підписали акт приймання-передачі права вимоги (приймання-передавання документів, що підтверджують право вимоги), яким на підтвердження дійсності та достовірності існуючого права вимоги виконання грошових зобов'язань, що належить ТОВ «Арис-Юг» до ПП «Трансавіатур», ТОВ «Арис-Юг» передало ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», зокрема: копію наказу Господарського суду Чернігівської області у справі №927/531/19, виданого на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у вказаній справі (набуло законної сили); примірник постанови Центрального ВДВС у місті Чернігові Східного МРУ Міністерства юстиції від 07.09.2023 про відкриття виконавчого провадження № 72683369.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.03.2025 у справі №927/531/19, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритою, замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» у виконавчому провадженні № 72683369 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 17.09.2019 у справі № 927/531/19 про стягнення з Приватного підприємства «Трансавіатур» 30261,31 грн основного боргу, 9173,64 грн пені, 689,99 грн 3% річних, 2367,45 грн інфляційних втрат та 828,53 грн судового збору.
В у хвалі від 19.03.2025 у справі №927/531/19 суд встановив, що у рахунок відступлених прав грошової вимоги, за результатами електронного аукціону з продажу майна банкрута, ТОВ «Арис-Юг», BRD001-UA-20250220-17648, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» перерахувало 24582,00 грн за платіжною інструкцією від 06.03.2025 № 4317.
Відповідно до інформації про виконавче провадження від 31.05.2025 Наказ перебуває на виконання в Центральному ВДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Як зазначає позивач у позовній заяві, наказ від 17.09.2019, виданий на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/531/19, не виконаний.
Доказів сплати коштів, стягнутих рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/531/19, у тому числі основної заборгованості, відповідач суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зі змісту укладеного між сторонами договору №КОМ 83-19/15 вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним договором та містить в собі елементи договору комісії.
За приписами ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ч. 1 ст. 1013 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Щодо заявленої до стягнення пені.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати послуг за договором №374/5 від 01.08.2014, позивач заявив до стягнення 51 426,68, грн пені, нарахованої за період з 19.06.2019 по 30.05.2025 на суму основної заборгованості у розмірі 30 261,31 грн.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Сторони у п. 4.3 Договору встановили відповідальність відповідача за порушення строку або умов оплати у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.
При цьому у п. 4.3 Договору сторони погодили, що пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежу і до моменту повного погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.
Отже, сторони встановили більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж визначено ч. 6 статті 232 ГК України періоду нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак як за змістом Договору, так і за змістом статей 525, 509, 598, 599, 631 Цивільного кодексу України, виконання грошових зобов'язань та відповідальність за договором припиняються лише їх належним виконанням.
Як встановив суд, відповідач не виконав своє зобов'язання та не сплатив заборгованість у розмірі 30?261,31 грн за договором №374/5 від 01.08.2014, право вимагати належного виконання зобов'язань за яким перейшло до позивача на підставі договору купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості №07-03-2025 від 07.03.2025.
При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).
Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду (з 19.06.2019 до 30.05.2025), дійшов висновку про правильне її нарахування.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 51 426,68 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Позивач також просить стягнути з відповідача 5405,79 грн - 3% річних за період з 19.06.2019 до 30.05.2025 та 23 974,37 грн інфляційних втрат за червень 2019 року по квітень 2025 року, нарахованої на суму основної заборгованості у розмірі 30 261,31 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
За перерахунком суду розмір 3% річних за період 19.06.2019 до 30.05.2025 становить 5399,78 грн, а отже є меншим ніж заявлено до стягнення позивачем.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2422,22 грн.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Трансавіатур» (код ЄДРПОУ 32946786, вул. Коцюбинського, буд. 49а, м. Чернігів, 14000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (код ЄДРПОУ 38039872, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, м. Київ, 03187) 51 426,68 грн пені, 5399,78 грн - 3% річних, 23974,37 грн інфляційних втрат та 2422,22 грн витрат на сплату судового збору.
3. У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун