8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1766/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Горюшко В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Тимурівець» (61142, м. Харків, вул.Тимурівців, 31)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Лоскот М.І. (в порядку самопредставництва),
відповідача - не з'явився
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Тимурівець», в якій просить суд стягнути з ОСББ «Тимурівець» на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" вартість спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3914 від 01.11.2008 в сумі 553 156,13 грн, яка утворилась за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року. Судові витрати, що складаються з суми судового збору та поштових витрат відправлення позовної заяви з доданими документами, покласти на відповідача.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3914 від 01.11.2008 в частині здійснення оплати одержаної теплової енергії за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1766/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 18 червня 2025 року об 11:30.
У підготовчому засіданні 18.06.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 16.07.2025 на 11:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 18.06.2025.
У підготовчому засіданні 16.07.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2025 на 11:30.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 16.07.2025.
У судовому засіданні 05.08.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, а також покласти на відповідача судові витрати.
Відповідач у судове засідання, призначене на 05.08.2025 об 11:30, не з'явився.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Копії ухвал суду направлялись відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулись до суду без вручення з довідками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23).
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів відповідачу та здійснив всі необхідні дії з метою належного повідомлення про розгляд позову, відповідач визнається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Разом з цим, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Тимурівець» наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 05.08.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2008 між КП “Харківські теплові мережі» (далі - Теплопостачальна організація, Позивач) та ОСББ «Тимурівець» (далі - Споживач, Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3914 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1. Договору за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; кондиціонування повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості (п. 2.1 Договору).
Згідно з п. 3.2.6 Договору Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4 (п. 5.1. Договору).
Проектні роботи та встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії. Встановлення приладів комерційного обліку виконується згідно з узгодженим Теплопостачальною організацією проектом на межі балансової належності теплових мереж Теплопостачальної організації та Споживача. У разі встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів комерційного обліку, враховуються втрати, визначені згідно зі схемою балансової належності на дільницях теплової мережі, що перебувають на балансовій належності Споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів комерційного обліку (п. 5.2 Договору).
Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 5 до договору (п. 5.3 Договору).
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень (п. 6.1 Договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3 Договору).
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює:
до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;
до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку (п. 6.4 Договору).
Розрахунки за показниками приладів комерційного обліку:
якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене в договорі, це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця;
якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати заявленого обсягу періоду, наступного за розрахунковим;
якщо сумарне годинне договірне теплове навантаження перевищує 2,0 Гкал/годину Споживач самостійно сплачує вартість теплової енергії за фактичними показниками приладів комерційного обліку подекадно (п. 6.5 Договору).
Розрахунки без приладів комерційного обліку:
якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує сплачений зазначений в договорі обсяг, вартість такого перевищення сплачується Споживачем не пізніше 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим;
якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від сплаченого зазначеного в договорі обсягу, вартість такого перевищення зараховується в рахунок оплати зазначеного в договорі обсягу місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.6 Договору).
Відповідно до п. 6.10 Договору Споживач з 12 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує від Теплопостачальної організації за адресою: УЛ. СВЕТЛАЯ, буд. № 13, тел. 3641193, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт звіряння розрахунків. По одному примірнику оформлених актів Споживач повертає Теплопостачальній організації через 10 днів після їх отримання.
За приписами п. 10.1 - 10.4 Договору Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2009 року. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений, якщо сторони виконали свої зобов'язання; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін. Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної оплати на умовах договору за фактично спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Також сторонами було погоджено та підписано Обсяги постачання теплової енергії Споживачу (Додаток №1), Схему меж поділу теплової мережі (технічну характеристику теплотраси) (Додаток №2), Умови припинення подачі теплової енергії (Додаток №3), Перелік об'єктів теплоспоживання (Додаток №4), Облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація вузла обліку теплової енергії (Додаток №5).
11 серпня 2011 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, якою пункт 6.4 Договору викладено в такій редакції: "Споживач має право сплачувати попередню оплату на наступний місяць. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію Споживач здійснює до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.".
Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень підтверджується актами про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2024-2025 до будівель в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку. Крім того, в матеріалах справи наявний Акт № 175/2632 готовності до опалювального періоду 2024-2025, підписаний та скріплений печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та Споживача.
Також в матеріалах справи наявні відомості обліку споживання теплової енергії за спірний період, підписані представником ОСББ “Тимурівець».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу виставлено наступні рахунки: за жовтень 2024 на суму 13 877,62 грн, за листопад 2024 на суму 80 379,63 грн, за грудень 2024 на суму 101 161,96 грн, за січень 2025 на суму 114 682,75 грн, за лютий 2025 на суму 111 471,77 грн, за березень 2025 на суму 82 177,09 грн, за квітень 2025 на суму 49 405,31 грн.
Позивачем було надіслано відповідачу відповідні рахунки-фактури за спожиту теплову енергію та акти звіряння.
Позивач стверджує, що вартість спожитої теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді складає 553 156,13 грн, яка утворилась за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року та не сплачена відповідачем.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2ст. 205 ЦК України).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).
Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1-3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Відповідно до визначень термінів, які містяться в ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
З матеріалів справи вбачається, що між КП “Харківські теплові мережі» та ОСББ «Тимурівець» укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3914 від 01.11.2008.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч 6, 7 ст. 276 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
За змістом ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов'язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3914 від 01.11.2008 по особовому рахункам відповідача обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 553 156,13 грн, яка утворилась за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року.
Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази оплати спожитої у спірний період теплової енергії.
Доказів відсутності опалення або відключення від опалення споживача у спірний період матеріали справи не містять.
З огляду на зазначене, факт наявності заборгованості у розмірі 553 156,13 грн за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №3914 від 01.11.2008 за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, витрати щодо сплати судового збору та поштові витрати за відправлення копії позовної заяви з доданими документами відповідачу в сумі 60,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Тимурівець» (61142, м. Харків, вул. Тимурівців, 31, код ЄДРПОУ 35974533) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) вартість спожитої теплової енергії за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 3914 від 01.11.2008 в сумі 553 156,13 грн, яка утворилась за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року, а також судовий збір в розмірі 6 637,87 грн та поштові витрати за відправлення копії позовної заяви з доданими документами в розмірі 60,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119).
Відповідач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Тимурівець» (61142, м. Харків, вул. Тимурівців, 31, код ЄДРПОУ 35974533).
Повне рішення складено "07" серпня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк