вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2203/25
За позовом фізичної особи-підприємця Царенко Світлани Степанівни
до Гуманітарного відділу виконавчого комітету Узинської міської ради
про стягнення 5 390 820, 00 грн
Суддя Антонова В.М.
Секретар судових засідань Бойченко С.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Щиглов Є.О.;
від відповідача: Мар'яновський Ю.В.;
1. Стислий виклад позовних вимог
Фізична особа-підприємець Царенко Світлана Степанівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Гуманітарного відділу виконавчого комітету Узинської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 5 390 820, 00 грн.
Позовні вимоги, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про закупівлю послуг теплопостачання №1 від 15.01.2025, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з постачання теплової енергії за період з березня по квітень 2025 року.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач визнає заявлені позовні вимоги.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2203/25, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 29.07.2025.
29.07.2025 відповідачем подано заяву, в якій він визнає позовні вимоги та просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.
У підготовче засідання 29.07.2025 з'явилися представники сторін. У засіданні сторонами подано спільну заяву, в якій вони просили закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
Враховуючи зазначену заяву та те, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 29.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2025 об 15:00 год.
У судове засідання 29.07.2025 з'явилися представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.07.2025 визнав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні 29.07.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
15.01.2025 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - споживач) укладено договір №7 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого за цим договором постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві, а саме: ДНЗ «Ведмежатко» УМР, Іванівський ліцей УМР, Чепиліївський ліцей УМР, Тарасівська філія ОЗЗСО Узипський ліцей «Успіх» УМР, Макіївський ліцей УМР, для опалення в потрібних йому обсягах, у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за отриману теплову енергію відповідно до показників приладу обліку (лічильника) за встановленою ціною в терміни передбачені даним договором.
Ціна договору 4 470 000, 00 грн без ПДВ (п.2.2. договору).
Згідно із п.2.2.1. договору вартість 1 Гкал становить 2 980, 00 грн без ПДВ.
Відповідно до п.2.3. договору плата та надані послуги справляється за показниками засобу обліку теплової енергії (лічильника) згідно з пунктами 10-13 «Правил надання послуг з централізованого опалення, знання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - правила надання послуг).
Початок та закінчення опалювальною сезону встановлюється відповідними органами державної влади (п.2.7. договору).
Споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати за спожиту теплову енергію із обсягах і в терміни, які передбачені даним договором (п.3.2.1. договору).
Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що споживач, щомісячно з 26 по 31 число направляє свого представника до постачальника для підписання акта здачі-приймання наданих послуг про фактичне споживання теплової енергії за розрахунковий місяць за показниками приладу обліку теплової енергії.
Розрахунок за теплову енергію, проводиться в грошовій формі відповідно до встановленої ціни (п.5.5. договору).
У пункті 5.6. договору встановлено, що оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених постачальником актах здачі-приймання наданих послуг з постачання теплової енергії та в розмірі суми, вказаної в цих актах. Акти здачі-приймання наданих послуг з постачання теплової енергії підписуються двома сторонами.
Відповідно до п.5.8. договору розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з постачання теплової енергії є календарний місяць. Оплата за поставлену теплову енергію протягом місяця вноситься споживачем на рахунок або в касу постачальника не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно із п.10.1. договору ні одна із сторін не може безпідставно відмовитися від підписання актів здачі-приймання наданих послуг з постачання теплової енергії, що складаються щомісячно за показниками приладів обліку теплової енергії та в інших необхідних випадках. У випадку необґрунтованої відмови від підписання акта, такий акт є належним чином складеним та має юридичну силу, якщо одна зі сторін для оформлення та підписання акта залучила третіх осіб, незацікавлених та компетентних у питанні, що є причинною складання акта.
Цей договір набирає чинності з 01.01.2025 та діє до 31.12.2025 (п.9.1. договору).
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуг з постачання теплової енергії за період з березня по квітень 2025 року на загальну суму 5 218 493, 00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг: №161 від 03.04.2025 на суму 756 920, 00 грн, №162 від 03.04.2025 на суму 894 000, 00 грн, №163 від 03.04.2025 на суму 655 600, 00 грн, №164 від 03.04.2025 на суму 447 513, 00 грн, №165 від 03.04.2025 на суму 447 000, 00 грн, №166 від 25.05.2025 на суму 235 420, 00 грн, №168 від 25.04.2025 на суму 241 380, 00 грн, №168 від 25.04.2025 на суму 601 960, 00 грн, №169 від 25.04.2025 на суму 244 360, 00 грн, №170 від 25.04.2025 на суму 447 000, 00 грн та №171 від 25.04.2025 на суму 247 340, 00 грн, які підписані та скріплені печаткою лише зі сторони позивача.
Сторонами погоджено акт звірки взаєморозрахунків №1 від 02.05.2025 за договором, відповідно до якого станом на 30.04.2025 заборгованість відповідача перед позивачем складає 5 390 820, 00 грн.
Позивачем направлено відповідачу претензію за вих.№17 від 22.05.2025 про сплату заборгованості за договором у розмірі 5 390 820, 00 грн, яка отримана останнім 22.05.2025 та зареєстрована за вх.№01-19-124/25.
У відповідь на вказану претензію відповідачем направлено позивачу листа за вих№01-20-192/25 від 30.05.2025, у якому повідомлено, що проводяться заходи для вирішення питання з погашення заборгованості.
У подальшому позивачем супровідним листом за вих.№18/05 від 29.05.2025 направлено відповідачу вказані вище акти приймання-передачі наданих послуг для підпису. Вказаний лист разом з актами отримані відповідачем 03.06.2025 та супровідний лист зареєстрований за вх.№01-19-142/25.
Відповідач надав позивачу відповідь за вих.№01-20-204/25 від 09.06.2025 на вказаний супровідний лист, у якій зазначив, що отримав вказані вище акти приймання-передачі наданих послуг та ним проводяться заходи для вирішення питання з погашення заборгованості.
18.06.2025 позивач звернувся до відповідача із листом за вих.№19/06 від 18.06.2025, в якому просив повернути належним чином оформлені вказані вище акти приймання-передачі наданих послуг.
На вказаний лист відповідачем надано позивачу відповідь за вих.№01-20-215/25 від 20.06.2025, в які зазначено, що відповідачем вживаються заходи щодо вирішення питання з ціною договору шляхом укладання додаткової угоди чи укладання нового договору з постачальником відповідно до нових кошторисних призначень і, на підставі зазначеного, буде вирішено питання щодо підписання актів приймання-передачі наданих послуг за постачання теплової енергії.
Позивачем направлено відповідачу претензію за вих.№21/06 від 20.06.2025 про сплату заборгованості за договором у розмірі 5 390 820, 00 грн.
У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу листа за вих.№01-20-227/25 від 01.07.2025, у якому визнав заборгованість та повідомив, що ним вживаються заходи щодо погашення заборгованості.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, у тому числі, параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».
Згідно із ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Умовами пп.4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно із положеннями статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України «Про теплопостачання»).
Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуг з постачання теплової енергії за період з березня по квітень 2025 року на загальну суму 5 218 493, 00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг: №161 від 03.04.2025 на суму 756 920, 00 грн, №162 від 03.04.2025 на суму 894 000, 00 грн, №163 від 03.04.2025 на суму 655 600, 00 грн, №164 від 03.04.2025 на суму 447 513, 00 грн, №165 від 03.04.2025 на суму 447 000, 00 грн, №166 від 25.05.2025 на суму 235 420, 00 грн, №168 від 25.04.2025 на суму 241 380, 00 грн, №168 від 25.04.2025 на суму 601 960, 00 грн, №169 від 25.04.2025 на суму 244 360, 00 грн, №170 від 25.04.2025 на суму 447 000, 00 грн та №171 від 25.04.2025 на суму 247 340, 00 грн, які підписані та скріплені печаткою лише зі сторони позивача.
Пунктом 5.3. договору сторони погодили, що споживач, щомісячно з 26 по 31 число направляє свого представника до постачальника для підписання акта здачі-приймання наданих послуг про фактичне споживання теплової енергії за розрахунковий місяць за показниками приладу обліку теплової енергії.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.
Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.
У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що договір є чинним, доказів його розірвання матеріали справи не містять та враховуючи принцип свободи договору, відповідач самостійно у п.5.3. договору погодився направляє свого представника до позивача для підписання актів здачі-приймання наданих послуг.
У зв'язку із не направленням відповідачем свого представника до позивача для підписання актів здачі-приймання наданих послуг позивачем супровідним листом за вих.№18/05 від 29.05.2025 направлено відповідачу вказані вище акти приймання-передачі наданих послуг для підпису, які отримані відповідачем 03.06.2025.
Позивач неодноразово звертався до відповідач з проханням підписати та повернути позивачу вказані вище акти, у свою чергу відповідач, який отримав вказані акти приймання-передачі наданих послуг, повідомляв, що ним проводяться заходи для вирішення питання з погашення заборгованості, проте доказів підписання та повернення позивачу підписаних актів матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вказані акти погоджено з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість з оплати послуг з постачання теплової енергії за період з березня по квітень 2025 року в сумі 5 390 820, 00 грн на підтвердження чого надано акт звірки взаєморозрахунків №1 від 02.05.2025 за договором, відповідно до якого станом на 30.04.2025 заборгованість відповідача перед позивачем складає саме 5 390 820, 00 грн.
Суд зазначає, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (зазначену правову позицію містять постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20, на яку також посилався Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі № 908/2828/19).
Так, наданий на підтвердження існування заборгованості відповідача за договором акт звірки взаєморозрахунків №1 від 02.05.2025 не може бути належним доказом надання позивачем відповідачу послуг саме на суму 5 390 820, 00 грн, оскільки, відображена в акті інформація не підтверджена первинними документами.
Як встановлено судом вище, позивачем надано відповідачу послуг з постачання теплової енергії за період з березня по квітень 2025 року на суму 5 218 493, 00 грн, що підтверджується вказаними вище актами приймання-передачі наданих послуг.
Крім цього, в пункті 5.6. договору встановлено, що оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених постачальником актів здачі-приймання наданих послуг з постачання теплової енергії та в розмірі суми, вказаної в цих актах.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.5.8. договору розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з постачання теплової енергії є календарний місяць. Оплата за поставлену теплову енергію протягом місяця вноситься споживачем на рахунок або в касу постачальника не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Отже, строк оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з березня по квітень 2025 року за вказаними вище актами на загальну суму 5 218 493, 00 грн є таким, що настав, проте доказів їх оплати матеріали справи не містять.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості в розмірі 5 218 493, 00 грн, доказів її погашення в порядку передбачено ГПК України суду не надано, крім цього, відповідач визнає позовні вимоги, а тому суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 218 493, 00 грн основного боргу.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов фізичної особи-підприємця Царенко Світлани Степанівни до Гуманітарного відділу виконавчого комітету Узинської міської ради про стягнення 5 390 820, 00 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Гуманітарного відділу виконавчого комітету Узинської міської ради (09161, Київська область, Білоцерківський район, місто Узин, вулиця Незалежності, будинок 16/1, ідентифікаційній код 41973438) на користь фізичної особи-підприємця Царенко Світлани Степанівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 218 493 (п'ять мільйонів двісті вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн 00 коп. основного боргу та 78 277 (сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят сім) грн 40 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 07.08.2025.
Суддя В.М. Антонова