вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/462/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув заяву Фізичної особи-підприємця Зана Василя Васильовича (вх.№3276/25 від 15.05.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/462/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Зана Василя Васильовича
АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1
до Фізичної особи-підприємця Новик Марини Олександрівни
АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Лоджістік Груп»
01021, місто Київ, Печерський узвіз, будинок 13, офіс 23, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38914613
про стягнення заборгованості
встановив:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№283/24 від 21.02.2024) Фізичної особи-підприємця Зана Василя Васильовича до Фізичної особи-підприємця Новик Марини Олександрівни про стягнення заборгованості за виконане перевезення.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань у сумі 31922,97 грн за договором перевезення за транспортно-експедиційною заявкою №10/11 від 01.11.2023, з оплати послуг перевезення, на підтвердження яких складено міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) А№964301 від 02.11.2023.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2024 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Зана Василя Васильовича до Фізичної особи-підприємця Новик Марини Олександрівни про стягнення заборгованості за виконане перевезення прийнято до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені процесуальні строки сторонам справи на подання заяв по суті справи.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.05.2025 позов задоволено повністю.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх.№3276/25 від 15.05.2025) про ухвалення додаткового рішення.
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на те, що справа №911/462/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Зана Василя Васильовича до Фізичної особи-підприємця Новик Марини Олександрівни про стягнення заборгованості за виконане перевезення розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд дійшов висновку про розгляд заяви позивача (вх.№3276/25 від 15.05.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №911/462/24 в тому самому порядку, що й справа: без призначення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2025 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Зана Василя Васильовича (вх.№3276/25 від 15.05.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/462/24, розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Зана Василя Васильовича (вх.№3276/25 від 15.05.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/462/24 призначено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу - Фізичній особі-підприємцю Новик Марині Олександрівні строк на подання заперечень на заяву Зана Василя Васильовича (вх.№3276/25 від 15.05.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/462/24.
З метою повідомлення сторін про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення судом, копії ухвали Господарського суду Київської області від 30.05.2025 направлені учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", які доставлені до їх електронних кабінетів 31.05.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які складені до матеріалів справи.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З урахуванням положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї заяви 31.05.2025.
Отже, суд дійшов висновку, що сторони належним чином повідомлені про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідач письмові пояснення з обґрунтуванням своєї позиції щодо поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення не надав, а, відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи, що розгляд справи здійснювався в спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін, за результатами якого ухвалено відповідне рішення, беручи до уваги положення частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву позивача про ухвалення додаткового рішення без виклику (повідомлення) представників сторін.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах 1-3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розподілу витрат щодо судового збору.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем заявлено про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6300,00 грн та, у разі задоволення позову - 2000,00 грн премії адвокату ("гонорару успіху").
Надаючи оцінку заявленим до відшкодування витратам на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про правову допомогу від 09.02.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правничої допомоги серія ВО №1070335 від 12.02.2024, квитанції до прибуткового касового ордеру №02-02 від 12.02.2024 на суму 6300,00 грн.
Відповідно до умов договору про правову допомогу від 09.02.2024 довіритель (клієнт) фізична особа - підприємець Зан Василь Васильович, з однієї сторони та повірений (адвокат) Лоза Віктор Миколайович, з другої сторони, уклали договір про таке.
За цим договором повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити такі дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з Фізичною особою - підприємцем Новик М.О., з цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку документів та інші докази за їх місцезнаходженням (4 год.), 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год.). 3. Здійснити аналіз судової практики (1 год.). 4. Провести арифметичні розрахунки (0,5 годин). 5. Підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 год). 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді, в тому числі готувати процесуальні документи на виконання ухвал суду, заяви по суті, надавати письмові пояснення тощо (4 год.) (пункт 1.1. договору).
За здійснення дій, що визначені у пункті 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 6300,00 грн (пункт 2.1. договору).
Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви (пункт 2.2. договору).
У випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонарар успіху) в розмірі 2000,00 грн (пункт 2.3. договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання (пункт 6.1. договору).
До матеріалів справи надано копію договору, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2024 повірений надав, а довіритель прийняв послуги, загальна вартість яких (без гонорару успіху) складає 6300,00 грн.
Сторони претензій одна до одної не мають.
До матеріалів справи надано копію акту приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2024, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога, що підтверджується актом, який підписано позивачем та адвокатом - Лозою Віктором Миколайовичем.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22: «Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19 вказано, що: «у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомогти адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи».
За результатом розгляду доказів, що надані до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально обґрунтовано понесення та сплату судових витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи № 911/462/24, при цьому відповідачем не надано жодних заперечень та спростувань щодо вказаних витрат позивача. За таких обставин суд покладає на відповідача витрати позивача з оплати правової допомоги в сумі 6300,00 грн.
Стосовно заявлених позивачем до відшкодування відповідачем 2000,00 грн витрат на правову допомогу, що погоджені між позивачем та адвокатом як премія у випадку задоволення позову ("гонорар успіху"), суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 наголосила на існуванні "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; законності визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Європейського суду з прав людини застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Так, Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі №915/294/21 зауважив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.
Верховний Суд виходить з того, що судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат, виходячи лише зі зменшення судом гонорару, який визначено сторонами цього договору на власний розсуд, без одночасної оцінки його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, які унормовані у главі 8 "Судові витрати" Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності. Тобто не буде правомірним просте зменшення судом таких судових витрат у спосіб встановлення іншого (меншого) відсотку від того відсотку, який обумовлено в договорі про надання правничої допомоги щодо бази його (відсотку) нарахування.
Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов'язаних з розглядом справи, Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі №915/294/21 дійшов висновку про обгрунтованість такого підходу для визначення розміру гонорару успіху, що може бути покладений судом на іншу сторону, який суд застосовує при розгляді питання розподілу судових витрат позивача на гонорар успіху адвокату в цій справі: колегія суддів дійшла висновку, що не стверджуючи про нульову кореляцію витрат у формі "гонорару успіху" фактично понесеним витратам, за оцінкою колегії суддів розумним та справедливим у даному випадку буде віднесення на позивача витрат у формі "гонорару успіху" в розмірі, що відповідає (1) і фактичним витратам на правову допомогу, які відповідач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; (2) і витратам, які фактично поніс відповідач, відповідно до актів наданих послуг; (3) і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на позивача, виходячи з оцінки самим відповідачем та фахівцями у сфері права, з якими він мав домовленості щодо певного результату розгляду справи, з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
Окремо Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі №915/294/21 зауважує, що за результатами розподілу судових витрат витрати в формі "гонорару успіху" не можуть бути стягнуті в розмірі, який на понад 98% перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.
Отже, враховуючи обставини справи та правові висновки Верховного Суду суд вважає обгрунтованим покладення на відповідача судових витрат позивача зі сплати додаткової винагороди адвокату ("гонорару успіху") в розмірі 2000,00 грн, що є співмірним з предметом спору та розміром основного гонорару адвоката.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати позивача на правничу допомогу в сумі 8300,00 грн, що складаються з 6300,00 грн основної винагороди адвоката та 2000,00 грн додаткової винагороди адвоката ("гонорару успіху").
Керуючись статтями 123, 129, 237, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Зана Василя Васильовича (вх.№3276/25 від 15.05.2025) про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Новик Марини Олександрівни ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Зана Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі: 6300,00 грн (шість тисяч триста гривень) гонорару адвоката та 2000,00 грн (дві тисячі гривень) премії адвокату ("гонорару успіху").
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне додаткове рішення суду складено 07.08.2025.
Суддя С.О. Саванчук