ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2025Справа № 910/5891/25
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання права та зобов'язання вчинити дії
При секретарю судового засідання: Габорак О.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Савчук Андрій Володимирович - представник за ордером серії АІ №1917595 від 09.06.2025; Петраш Юрій Любомирович - представник за ордером серії АТ №1103201 від 04.06.2025;
від відповідача: Шукліна Олександра Володимирівна - представник за ордером серії АІ №1490829 від 08.11.2023;
У травні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" (далі - Товариство) звернулося до Господарського сулу міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця, АТ "Укрзалізниця") в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Регіональна філія), в якому просило суд:
1) визнати право Товариства на слідування власних локомотивів зі станції "Ямниця" Регіональної філії на станцію "Дубівці" Регіональної філії та зворотно в рамках перевізного процесу перевезення технологічної сировини у власних та орендованих вагонах;
2) зобов'язати Залізницю в особі Регіональної філії відновити дію дозволу на слідування власних локомотивів Товариства зі станції зі станції "Ямниця" Регіональної філії на станцію "Дубівці" Регіональної філії та зворотно в рамках перевізного процесу перевезення технологічної сировини у власних та орендованих вагонах.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю припинення Відповідачем дії Дозволу на рух приватних локомотивів Позивача на залізничних коліях загального користування залізниць шляхом направлення листа №Н-10/693 від 02.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.06.2025. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
03.06.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 04.06.2025) Залізниця подала відзив, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки:
- відсутність норм матеріального права, які дозволяють обертання приватних локомотивів та їх експлуатацію на коліях загального користування та порядку надання саме Залізницею дозволів на таке обертання нівелює як можливість стверджувати про порушення таких норм зі сторони Позивача, так і про порушення прав Товариства в цілому; при цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові;
- враховуючи вимоги пункту 9.12 Правил технічної експлуатації залізниць України, правовий статус Залізниці, а також правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №904/1448/20, Залізниця не є правонаступником владних або делегованих повноважень Державної адміністрації залізничного транспорту, а тому не має повноважень як самостійно встановлювати порядок обертання приватних локомотивів на коліях загальної мережі залізниць, так і надавати будь-які дозволи на слідування (обертання) таких локомотивів коліями загального користування;
- використання власних локомотивів на коліях загальної мережі залізниць у спірних правовідносинах можливе виключно після затвердження Міністерством розвитку громад та територій порядку обертання рухомого складу на коліях загальної мережі залізниць;
- позовні вимоги Товариства не ґрунтуються на нормах чинних нормативно-правових актів, не відповідають критеріям ефективності способів судового захисту у зв'язку з фактичною неможливістю виконання заявлених позовних вимог та не є адекватними відносно фактичних обставин справи та законодавчо закріпленим вимогам щодо безпеки на транспорті.
04.06.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 05.06.2025) Товариство подало клопотання про участь його представника в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів а також клопотання про витребування доказів.
09.06.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 10.06.2025) Товариство подало відповідь на відзив, в якій не погодилося з доводами відповідача, з огляду на те, що положеннями чинного законодавства, зокрема, пунктом 9.12 Правил технічної експлуатації, пунктом 68 Статуту залізниць України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, передбачено можливість руху приватних локомотивів та вагонів коліями загального користування;
- доводи Відповідача щодо недоведення Позивачем законодавчого закріплення обов'язку Залізниці надавати дозволи на слідування приватних локомотивів коліями загального користування є неспроможними, оскільки предметом цього спору є не законність відмови у наданні дозволу, а незаконність дії Відповідача щодо припинення його дії;
- відсутність прийнятого Державною адміністрацією залізничного транспорту України (або будь-яким іншим органом) Порядку обертання приватного рухомого складу на коліях загальної мережі залізниць автоматично не означає відсутність у начальника відповідної залізниці повноважень на погодження (надання дозволу) суб'єктам господарювання на виїзд приватного локомотиву на станцію примикання залізниці, що знаходиться в його підпорядкуванні, та здійснення руху між такими станціям;
- рух власних локомотивів Позивача коліями загального користування відбувався постійно із часу створення заводу (1964 рік). Тобто, дозвіл на такий рух існував у Позивача задовго до 2013 року, а будь-які дії будь-яких посадових осіб Залізниці у період з 2013 по 2023 роки не вплинули та не могли правомірно вплинути ані на факт наявності у Позивача дозволу, ані на рух локомотивів Позивача коліями загального користування;
- заперечуючи наявність у Позивача права на курсування належних йому локомотивів коліями загального користування, Відповідач у своєму відзиві не навів жодних доказів того, що такий дозвіл був виданий Залізницею незаконно або згодом визнаний судом недійсним;
- суперечлива поведінка Відповідача полягає в тому, що: - Залізницею було прийнято "Порядок руху власного локомотива ТЄЗЗ-А № 0249 ПАТ "Івано-Франківськцемент" на ділянці Ямниця- Єзупіль-Дубівці ДГТО "Львівська залізниця", який був погоджений ЦРБ (лист № Ц-4-1/53-15) членом правління АТ "Українська залізниця" С.Д. Михальчуком 21.12.2015; - протягом 60 років він виконував наданий ним Дозвіл, але лише у 2024 році вирішив "виправити власну помилку" щодо, на його думку, неправильного застосування пункту 9.12 Правил технічної експлуатації, з огляду на відсутності в Україні затвердженого Міністерством порядку обертання локомотивів і вагонів, що виходять на колії загальної мережі залізниць;
- припинення дії Дозволу шляхом направлення листа №Н-10/693 від 02.05.2024, здійснене під виглядом "виправлення власної помилки", є протиправним, оскільки призвело до безпідставного втручання Відповідача у технологічний процес виробництва Позивача, що передбачає постачання сировини з власного кар'єру належними підприємству локомотивами та залізничними вагонами;
- обрані позивачем способи захисту є належними та ефективними;
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 01.07.2025.
12.06.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало клопотання про участь його представника в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів а також клопотання про витребування доказів.
17.06.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 18.06.2025) Залізниця подала заперечення на відповідь на відзив, з підстав зазначених у відзиві.
30.06.2025 через систему "Електронний суд" Товариство подало додаткові письмові пояснення, в яких, окрім аргументів, викладених у вищезазначених заявах по суті справи, зазначило, що Відповідачем підтверджено, що Дозвіл було видано на підставі Порядку руху власного локомотива ТЄЗЗ-А №0249 ПАТ "Івано-Франківськцемент" на ділянці Ямниця-Єзупіль-Дубівці ДГТО "Львівська залізниця", погоджений ЦРБ № Ц-4-1/53-15 членом правління АТ "Українська залізниця" 21.12.2015 Михальчуком С.Д. У той же час, самого Дозволу або документу, що містить його реквізити, зміст та інформацію про посадову особу, яка його видала (підписала) - Відповідачем не надано;
- з огляду на те, що такі транспортні послуги Позивач отримував ще задовго до утворення АТ "Українська залізниця" (надавалися правопопередником Відповідача - Державною адміністрацією залізничного транспорту України), є підстави стверджувати, що Дозвіл був наданий Державною адміністрацією залізничного транспорту України, а Відповідач з 2015 року здійснював його виконання у порядку правонаступництва;
- враховуючи, що Залізниця є повним правонаступником прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України, з моменту створення Відповідача (листопад 2015 року) до нього також перейшли зобов'язання щодо надання Позивачу транспортних послуг з використанням приватних локомотивів Позивача в межах дії наданого Дозволу;
- припинення Відповідачем надання таких послуг шляхом направлення листа №Н-10/693 від 02.05.2024 про припинення дії Дозволу є нічим іншим, як зловживання правом, яке ґрунтується на зміні власної поведінки щодо наявності у Позивача права на отримання транспортних послуг з використанням власних локомотивів.
30.06.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 01.07.2025) Товариство подало клопотання про долучення до матеріалів справи доказів: копії залізничних накладних, якими, на думку Позивача, підтверджується курсування локомотиву Позивача на вказаній ділянці на підставі Дозволу, який був наданий Державною адміністрацією залізничного транспорту України та виконувався Залізницею до прийняття Порядку в порядку правонаступництва.
Протокольним ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 задоволено клопотання Товариства про долучення доказів до матеріалів справи, встановлено Залізниці строк для надання письмових пояснень до 11.07.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2025.
14.07.2025 через систему "Електронний суд" Залізниця подала додаткові письмові пояснення, в яких додатково вказала, виходячи з вимог пункту 9.12. Правил технічної експлуатації, повноваження начальника дирекції залізничного транспорту (начальника залізниці) обмежені правом визначати порядок виходу локомотивів виключно на станцію примикання (з під'їзної колії, яка не є коліями загального користування). Право ж надавати дозвіл та визначати порядок обертання приватних локомотивів за межами таких станцій примикання та обертання таких локомотивів на коліях загального користування на інші станції до повноважень начальника залізниць не відноситься;
- у зв'язку з реорганізацією Державної адміністрації залізничного транспорту порядок обертання локомотивів і вагонів, що виходять на колії загальної мережі залізниць затверджує Міністерство розвитку громад та територій України як орган управління залізничним транспортом, а не АТ "Укрзалізниця";
- Дозволом на рух приватних локомотивів Позивача на залізничних коліях загального користування залізниць є "Порядок руху власного локомотива ТЄЗЗ-А № 0249 ПАТ "Івано-Франківськцемент" на ділянці Ямниця- Єзупіль-Дубівці ДГТО "Львівська залізниця", який був погоджений ЦРБ (лист № Ц-4-1/53-15) членом правління АТ "Українська залізниця" С.Д. Михальчуком 21.12.2015;
- однак перевезення технологічної сировини на спірній дільниці власними локомотивами Товариства відповідно до вимог пункту 9.12. Правил технічної експлуатації залізниць України може бути здійснене після затвердження Міністерством розвитку громад та територій України порядку обертання власних локомотивів на цій дільниці, чого здійснено не було.
У судовому засіданні 15.07.2025 представники Товариства підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.
Представниця Залізниці заперечила проти позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 15.07.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги Товариства необґрунтованими.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариства є виробництво цементу. Окрім цього, останній також здійснює діяльність щодо добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, виготовлення виробів із волокнистого цементу, будівництво житлових і нежитлових будівель.
У той же час, за твердженнями Товариства, останній існує з 1964 року та в різні роки мав також назви "Ямницький цемзавод" (1964 - 1975 роки), "Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат" (1975 - 1994 року).
З метою виробництва продукції Позивач, що знаходиться у селі Ямниця Івано-Франківського району Івано-Франківської області (найближча залізнична станція - станція "Ямниця" Регіональної філії, використовує у технологічному процесі сировину, яка з часу створення Позивача видобувається на належних йому кар'єрах, що розміщені на території села Дубівці Івано-Франківського району Івано-Франківської області, що підтверджується спеціальним дозволом на користування надрами. Найближчою залізничною станцією до цих кар'єрів є станція "Дубівці" Регіональної філії.
Перевезення сировини в межах 15-ти кілометрового відрізку залізничних колій загального користування (призначених для здійснення операцій перевізного процесу на залізничному транспорті загального користування) зі станції "Дубівці" до станції "Ямниця" та зворотно з 1964 року здійснювалось належними Позивачу на праві власності локомотивами з використанням власних або орендованих залізничних вагонів, в межах реалізації перевізного процесу постачання технологічної сировини власними та орендованими вагонами.
Транспортування сировини власним залізничним транспортом Позивача зі станції "Дубівці" до станції "Ямниця" передбачено проектом будівництва ПрАТ "Івано-Франківськцемент" та проводиться на постійній основі з 1964 року.
Як вказує Товариство, для перевезення готової сировини Позивач задіював на постійній основі чотири власні магістральні локомотиви з власними локомотивними бригадами, а саме: ТЕЗЗА - 1 одиниця, 2М62 - 3 одиниці.
За доводами Позивача, з огляду на те, що курсування локомотивів вказаною ділянкою здійснювалось підприємством впродовж значного періоду часу (останні 60 років), будь-які документи, які б містили відомості про дату надання Залізницею погодження (дозволу) на початок їх руху зі станції "Дубівці" до станції "Ямниця" та зворотно у Позивача не збереглися. Проте, Позивач вважає, що такий Дозвіл був, що пояснюється рухом його власних локомотивів коліями загального користування впродовж всього часу з моменту створення підприємства.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявна копія "Порядок руху власного локомотива ТЄЗЗ-А № 0249 ПАТ "Івано-Франківськцемент" на ділянці Ямниця- Єзупіль-Дубівці ДГТО "Львівська залізниця", який був погоджений ЦРБ (лист № Ц-4-1/53-15) членом правління АТ "Українська залізниця" С.Д. Михальчуком 21.12.2015.
Також, Регіональною філією надавалися Товариству Дозволи щодо виконання робіт з сировинними поїздами для забезпечення власних потреб під'їзних коліях Станції Ямниця та Станції Дубівці: №56 від 06.11.2023 (діяв до 06.11.2024), №58 від 06.11.2023 (діяв до 06.11.2024), №59 від 06.11.2023 (діяв до 06.11.2024).
Однак, Листом №Н-10/693 від 02.05.2024 Залізниця повідомила Товариство про припинення з 20:00 03.05.2024 дії дозволу на слідування власних локомотивів Позивача зі станції "Ямниця" на станцію "Дубівці" та зворотно. У вказаному листі було зазначено, що послуги з перевезення сформованих порожніх та завантажених власних вагонів Позивача між станціями "Ямниця" та "Дубівці" в подальшому будуть надаватись локомотивами парку AT "Українська залізниця" на підставі розробленого технологічного процесу та нормативного графіку руху поїздів.
03.05.2024 Позивач звернувся з приводу зазначеного листа до голови правління AT "Українська залізниця" з проханням негайно втрутитися в ситуацію, що склалася, та яка загрожує Позивачу істотними та негативними наслідками у введенні технологічного процесу.
Позивачем також було направлено до Регіональної філії лист від 07.05.2024 №01/255-7/4 з проханням повідомити аргументовані причини таких дій (припинення дії дозволу).
У відповідь на звернення Позивача було отримано лист Залізниці №Н-10/760 від 17.05.2024, яким було повідомлено про створення робочої групи для вивчення нормативних та технічних аспектів використання локомотивів Позивача на дільниці "Ямниця" - "Дубівці".
Наказом №422/од від 24.05.2024 була створена відповідна робоча група, до якої увійшли представники Залізниці та Позивача.
У листі Голови робочої групи від 04.06.2024 зазначено, що:"…Рух Поїздів із власними локомотивами ПрАТ "Івано-Франківськцемент" на дільниці Ямниця - Дубівці здійснювався відповідно до наказів Львівської залізниці та місцевих інструкцій, а саме:
з 1999 року по 2003 рік - Інструкції про порядок руху власної думпкарної вертушки "Івано-Франківського Цементно-шиферного комбінату" на дільниці Ямниця - Дубівці - Бурштин і тепловоза на дільниці Ямниця - Івано-Франківськ Львівської залізниці, які обслуговуються поїзними бригадами власника, затвердженої НОД-4 Мельничуком В.О.;
з 2003 року по 2013 рік - Інструкції про порядок руху власної думпкарної вертушки ВАТ "Івано-Франківськцемент" на дільниці Ямниця - Дубівці - Бурштин і тепловоза на дільниці Ямниця - Івано-Франківськ Львівської Залізниці, які обслуговуються поїзними бригадами власника, затвердженої ДН-4 Фрунзою В.К.;
з 2013 року по 2016 рік - Інструкції про порядок руху власної думпкарної вертушки ПрАТ "Івано-Франківськцементї" на дільниці Ямниця - Дубівці - Бурштин і тепловозів на перегоні Ямниця - Івано-Франківськ ВП "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця", які обслуговуються поїзними бригадами власника, затвердженої Начальником ДТГО "Львівська залізниця" Піхом Б.П.;
з 2016 року по 2018 рік - Інструкції про організацію та порядок руху поїздів з власними локомотивами та бригадами ПрАТ "Івано- Франківськцемент" на дільниці Хриплин - Ямниця - Ходорів, затвердженої в.о. Начальника Груником І.С.;
з 2018 року по 2024 рік - Інструкції з організації та порядку руху поїздів з власними локомотивами та бригадами ПрАТ "Івано-Франківськцемент" на дільницях Хриплив - Ямниця - Ходорів, Ямниця - Ходорів - Стрий, Ямниця - Ходорів - Львів - Клепарів, Ямниця - Чернівці, затвердженої наказом Регіональної філії "Львівська залізниця" від 22.06.2018 №321/од за підписом Крота В.С.
Накази ДТГО "Львівська залізниця" від 11.03.2011 №189/Н та від 15.05.2014 №237/Н регламентували порядок здійснення контролю за виїздом на колії загального користування локомотивів та спеціального рухомого складу інших відомств.
Виїзд власних локомотивів ПрАТ "Івано-Франківськцемент" на колії загального користування здійснювався на підставі виданих залізницею дозволів.
Комісією АТ "Укрзалізниця" в період з листопада 2023 року по квітень 2024 року проведено службову перевірку щодо дотримання вимог нормативних документів, що регламентують роботу власних локомотивів.
За результатами перевірки комісією зроблений висновок щодо недотримання вимог пункту 9.12 Правил технічної експлуатації залізниць у частині допуску власних локомотивів на колії загального користування.
Комісія поставила під сумнів правомірність дій члена правління АТ "Укрзалізниця" Михальчука С.Д. щодо одноосібного погодження розпорядження від 21.12.2015 №Ц-4-1/53-15 Порядку руху власного локомотива ТЕЗЗА №0249 ПрАТ "Івано-Франківськцемент" на вказаній дільниці".
За результатами наради робочої групи з вивчення нормативних та економічних аспектів щодо використання власних локомотивів Товариства під час перевезення технологічної сировини у власних вагонах між станціями Дубівці та Ямниця, оформлених Протоколом від 27.06.2024, Робоча група вирішила, зокрема, враховуючи вимоги підпункту 20 пункту 4 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 (із змінами), відновлення перевезень технологічної сировини на вказаній дільниці власними локомотивами відповідно до вимог п. 9.12 Правил технічної експлуатації залізниць України може бути здійснене після затвердження Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України порядку обертання власних локомотивів на цій дільниці.
У вказаному Протоколі також вказано: "Станом на сьогодні є один нормативний акт - Порядок руху власного локомотива ПАТ "Івано-Франківськцемент", схвалений AT "Укрзалізниця" у формі погодження за підписом члена правління Михальчука С.Д. 21.12.2015. Якщо шукати відповідь щодо його чинності на сьогодні, то слід взяти до уваги той факт, що станом на листопад-грудень 2015 року, коли здійснювалось погодження цього порядку, діяло Положення про Міністерство інфраструктури України (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460), у якому згідно з підпунктом 20 пункту 4 до повноважень Міністерства інфраструктури України було віднесено питання щодо затвердження порядку обертання локомотивів і вагонів, що виходять на колії загальної мережі залізниць. Разом з тим, Міністерство інфраструктури, як орган, який затвердив Правила технічної експлуатації залізниць України у 1998 році, не вносив будь- яких змін у ці правила".
За результатами наради робочої групи з вивчення нормативних та економічних аспектів щодо використання власних локомотивів Товариства під час перевезення технологічної сировини у власних вагонах між станціями Дубівці та Ямниця, оформлених Протоколом від 16.07.2024, Робоча група вирішила, зокрема, розробити та надати проект Порядку обертання власних локомотивів Товариства на коліях загальної мережі залізниць на ділянці Дубівці - Ямниця.
Судом встановлено, що в матеріалах справи на явна копія проект Порядку обертання власних локомотивів Товариства на коліях загальної мережі залізниць на ділянці Дубівці - Ямниця.
У своїх листах Товариство неодноразово зверталося до Залізниці про скасування заборони на курсування власних локомотивів у процесі перевезення технологічної сировини, повідомляючи про понесення додаткових та необґрунтованих затрат, на що Відповідач вказав - використання власних локомотивів у процесі технологічних перевезень сировини можливе після затвердження вищенаведеного Порядку Міністерством розвитку громад та територій України.
Натомість листом №24457/47/10-24 від 25.12.2024 Міністерством розвитку громад та територій України повернуло Залізниці проект Порядку обертання приватних локомотивів при здійсненні перевезень залізничними коліями загального користування, у зв'язку з тим, що законодавством України не передбачено затвердження Міністерством порядку допуску приватних локомотивів разом із зчепленими составами вагонів, а саме поїздів у розумінні ПТЕ.
Пізніше, Позивач листом від 27.12.2024 звернувся до Відповідача з проханням вжити оперативних заходів для усунення неузгоджень у дозвільно-регуляторних документах.
Листом №ЦЦМ-11/53 від 24.01.2025 Залізницею було запропоновано Товариству укласти Договір про надання послуг, пов'язаних з перевезенням технологічної сировини власними локомотивами Позивача залізничними коліями загального користування на ділянці Ямниця-Дубівці.
Позивачем вказаний лист було розглянуто невідкладно та листом № 01/231-6 від 27.01.2025 було повідомлено Відповідача про згоду укласти відповідний договір з проханням надати проект вказаного договору.
Проте відповіді на цей лист отримано не було, проекту договору надано не було, договір підписаний так і не був. Не зважаючи на подальші неодноразові звернення Позивача до Залізниці (листи №01/591-6 від 28.02.2025, №01/1003-6 від 03.04.2025) питання залишилося неврегульованим.
У зв'язку з продовженням дії заборони на виїзд локомотивів Товариства на колії загального користування, останнє звернулося з даним позовом до суду.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 зазначено, що під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 визначила, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України та частиною другої статті 20 ГК України є визнання права та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Передбачений у пункті 1 частини 2 статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункти 54-56).
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Зазначений спосіб захисту, за загальним правилом, не пов'язаний з безпосереднім порушенням права особи. Проте цей позов також може поєднуватися з іншими позовами.
Відновлення становища, яке існувало до порушення права, - цей спосіб пов'язаний із застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушення суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати такий позов, необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення.
Як було раніше зазначено, до 03.05.2024 перевезення сировини в межах 15-ти кілометрового відрізку залізничних колій загального користування (призначених для здійснення операцій перевізного процесу на залізничному транспорті загального користування) зі станції "Дубівці" Регіональної філії до станції "Ямниця" Регіональної філії та зворотно з 1964 року здійснювалось належними Позивачу на праві власності локомотивами з використанням власних або орендованих залізничних вагонів, в межах реалізації перевізного процесу постачання технологічної сировини власними та орендованими вагонами.
Статуту залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць України) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2).
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (пункт 3 Статуту залізниць України).
Згідно з абзацом 2 пункту 68 Статуту залізниць України локомотиви і вагони, що належать підприємствам і експлуатуються в загальній мережі залізниць, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України.
Наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411 Затверджено Правила технічної експлуатації залізниць України (далі - Правила).
Правила технічної експлуатації залізниць України встановлюють основні положення та порядок роботи залізниць і працівників залізничного транспорту України, основні розміри, норми утримання найважливіших споруд, пристроїв та рухомого складу і вимоги, які ставляться до них, систему організації руху поїздів та принципи сигналізації (пункт 1 Вступу Правил).
Правила технічної експлуатації обов'язкові для усіх підрозділів та працівників залізничного транспорту. Виконання Правил технічної експлуатації забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху (пункт 2 Вступу Правил).
Відповідно до пункту 9.12. Правил локомотиви і вагони, що належать іншим відомствам, підприємствам та організаціям і виходять на колії загальної мережі залізниць, мають відповідати вимогам цих Правил. Порядок обертання такого рухомого складу на коліях загальної мережі залізниць визначається Державною адміністрацією залізничного транспорту України, а порядок виходу локомотивів на станцію примикання - начальником дирекції залізничних перевезень (начальником залізниці).
Отже, вищезазначеними актами законодавства передбачено можливість виходу на колії загального користування локомотивів, які не належать Залізниці.
Відповідно до Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств, затверджених Наказом Міністерства промислової політики України від 15.02.2010 №70, станція примикання - це станція, розташована на магістральній лінії загальної мережі, до якої примикають під'їзні колії промислових підприємств;
під'їзна колія - це залізнична колія незагального користування (зовнішня залізнична колія), призначена для перевезень вантажів підприємства, яка з'єднує станцію примикання загальної мережі з промисловою станцією, а за її відсутності - з вантажно-розвантажувальною колією або зі стрілочним переводом першого відгалуження внутрішніх залізничних колій.
Відтак, відповідно до вимог пункту 9.12. Правил технічної експлуатації, повноваження начальника дирекції залізничного транспорту (начальника залізниці) обмежені правом визначати порядок виходу локомотивів виключно на станцію примикання (з під'їзної колії, яка не є коліями загального користування). Право ж надавати дозвіл та визначати порядок обертання приватних локомотивів за межами таких станцій примикання та обертання таких локомотивів на коліях загального користування на інші станції до повноважень начальника залізниць не відноситься.
Позовні вимоги Товариства спрямовані на визнання його права не на виїзд приватних локомотивів на станції примикання, а на виїзд таких локомотивів за межі станцій примикання та слідування таких локомотивів коліями загального користування між такими станціями.
Однак затвердження порядку обертання локомотивів на коліях загального користування було віднесено до компетенції Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262 було затверджено Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, відповідно до пункту 1 якого Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінінфраструктури. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінінфраструктури. Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.
Стаття 4 Закону України "Про залізничний транспорт" у редакції, чинній до 28.06.2015, визначала, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим Міністерству транспорту України.
Згідно Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" АТ "Укрзалізниця" утворюється як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
За Статутом товариства АТ "Укрзалізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", АТ "Укрзалізниця" є суб'єктом господарювання, акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі, відповідно здійснює підприємницьку діяльність та реалізує власну господарську компетенцію. Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
У пункті 5.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №904/1448/20 сформовано правовий висновок про те, що створення на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (державної організації з основним видом діяльності - державне управління загального характеру) юридичної особи приватного права - АТ "Укрзалізниця" (товариства, суб'єкта господарювання) має наслідком правонаступництво майнових прав та обов'язків, як це передбачено частиною шостою статті 2 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", однак не передбачає перехід до новоствореного товариства в порядку правонаступництва також і відповідних владних власних чи делегованих повноважень органу управління.
Внаслідок вищезазначеної реорганізації повноваження щодо затвердження порядку виходу локомотивів на станцію примикання та затвердження порядку обертання локомотивів і вагонів, що виходять на колії загальної мережі залізниць, було віднесено до повноважень Міністерства інфраструктури України (абзаци 19, 20 підпункту 13 пункту 4 Положенням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460), а на момент направлення Листа №Н-10/693 від 02.05.2024, - Міністерства розвитку громад та територій України) (абзаци 21, 22 підпункту 20 пункту 4 Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2022 №1400).
Таким чином, після реорганізації Державної адміністрації залізничного транспорту України АТ "Українська залізниця" не має повноважень як самостійно встановлювати порядок обертання приватних локомотивів на коліях загальної мережі залізниць, так і надавати будь-які дозволи на слідування (обертання) таких локомотивів коліями загального користування.
Разом із цим, судом встановлено, що Порядок обертання приватних локомотивів на коліях загальної мережі залізниць не був затверджений ані Міністерством інфраструктури України, ані Міністерством розвитку громад та територій України.
Отже, у Товариства не виникло права на курсування приватними локомотивами на коліях загальної мережі залізниць на підставі Порядку руху власного локомотива ТЄЗЗ-А №0249 ПАТ "Івано-Франківськцемент" на ділянці Ямниця-Єзупіль-Дубівці ДГТО "Львівська залізниця", погодженого ЦРБ № Ц-4-1/53-15 членом правління АТ "Українська залізниця" 21.12.2015 Михальчуком С.Д. Відтак, Відповідач не мав повноважень надавати будь-які відповідні дозволи.
Спірні правовідносини виникли внаслідок взаємного (обопільного) недотримання Позивачем та Відповідачем положень чинного законодавства в частині допуску приватних вагонів Товариства на колії загального користування.
Також суд звертає увагу позивача на те, що пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №1043 від 04.12.2019 "Про реалізацію експериментального проекту щодо допуску приватних локомотивів до роботи окремими маршрутами на залізничних коліях загального користування" доручено Міністерству інфраструктури затвердити тимчасове положення про порядок допуску приватних локомотивів до роботи окремими маршрутами на залізничних коліях загального користування.
На виконання зазначеної постанови, Наказом Міністерства інфраструктури України №191 від 04.03.2020 затверджено Тимчасове положення про порядок допуску приватних локомотивів до роботи окремими маршрутами на залізничних коліях загального користування, яке на момент виникнення спірних правовідносин та вирішення спору у даній справі є чинним.
Тимчасове положення про порядок допуску приватних локомотивів до роботи окремими маршрутами на залізничних коліях загального користування (далі - Положення) визначає порядок допуску локомотивів, що належать суб'єктам господарювання, які не відносяться до сфери управління АТ "Укрзалізниця", до роботи окремими маршрутами на залізничних коліях загального користування в межах України у вантажному русі та є обов'язковим при виконанні перевезень вантажів та порожніх вагонів всіма суб'єктам господарювання, допущеними до участі у експериментальному проєкті, що реалізується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1043 "Про реалізацію експериментального проєкту щодо допуску до роботи окремими маршрутами на залізничних коліях загального користування" (далі - експериментальний проєкт) та цього Положення (абзац 1 пункту 1 Положення).
Згідно з пунктом 2.1. Положення відбір учасників експериментальному проєкту здійснюється Комісією Міністерства інфраструктури України з відбору учасників експериментального проєкту та дільниць залізничних колій загального користування для здійснення курсування приватних локомотивів, а також для моніторингу реалізації експериментального проєкту (далі - Комісія), яка діє згідно з затвердженим Мінінфраструктури положенням.
Відповідно до пункту 2.9. Положення допуск до участі у експериментальному проєкті здійснюється на підставі:
1) затвердженого Міністром інфраструктури України протоколу засідання Комісії, який містить висновки про відповідність заявника вимогам, визначеним цим Положенням, та можливість участі у експериментальному проєкті;
2) наказу Міністерства інфраструктури України про допуск до участі у експериментальному проєкті.
Наказ Міністерства інфраструктури України про допуск до участі у експериментальному проєкті розміщується на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України (пункт 2.10. Положення).
За умовами абзацу 1 пункту 2.11. Положення реалізація участі у експериментальному проєкті здійснюється на підставі договору про допуск приватних локомотивів до роботи окремими маршрутами залізничних колій загального користування (далі - Договір), що укладається між АТ "Укрзалізниця" та Підприємством відповідно до законодавства України протягом тридцяти робочих днів з дня, наступного за днем видачі наказу Мінінфраструктури про допуск до участі у експериментальному проєкті.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин допуск приватних локомотивів до роботи на залізничних коліях загального користування реалізовувався у порядку, визначеним Положенням, на договірній основі.
Однак Товариство не вчинило жодних дій, визначених Положенням, помилково вважаючи виникнення у нього права на курсування власних локомотивів коліями загальної мережі залізниць (коліями загального користування).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов Товариства не підлягає задоволенню.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на Позивача.
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 07.08.2025
СуддяСергій МУДРИЙ