вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3251/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3251/25,
за позовом Правобережної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі:
1. МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ, ДОВКІЛЛЯ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
2. Державного центру зайнятості
до Фізичної особи-підприємця Шведова Георгія Олександровича
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Правобережна прокуратура міста Дніпра (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі: 1. Міністерства економіки України (далі - позивач-1), 2. Державного центру зайнятості (далі - позивач-2) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 17.06.2025 за вих. №б/н до Фізичної особи-підприємця Шведова Георгія Олександровича (далі - відповідач) у якій просить:
стягнути з Фізичної особи-підприємця Шведова Георгія Олександровича до Державного бюджету України в особі Міністерства економіки України внаслідок неналежного виконання умов за договором про надання мікрогранту заборгованість у сумі 248.902,00 грн, на р/p UA958201720343120001000079547 в Державній казначейській службі України, м. Київ, код ЄДРПОУ 37508596, призначення платежу: повернення суми гранту на створення або розвиток власного бізнесу Фізичної особи-підприємця Швеця Георгія Олександровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКРР НОМЕР_1 );
залучити до участі у справі Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" як третю особу на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Судові витрати прокуратура просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3251/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025.
Ухвалою від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження). Залучено Акціонерне товариство "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОСПІТАЛЬНА, будинок 12-Г; ідентифікаційний код 00032129) в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів-1,2.
Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 49018, Дніпропетровська область, місто Дніпро, житловий масив Парус, будинок 1, корпус В, квартира 37, за трек-номером 0610265359747.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 16.07.2025 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "відмова від отримання".
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 23.06.2025 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням встановленого терміну зберігання, а саме 15.07.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 23.06.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву тривав до 30.07.2025.
Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Через підсистему «Електронний суд» 07.07.2025 від третьої особи-1 надійшли пояснення, у яких останній просить ухвалити рішення з урахуванням норм чинного законодавства та даних пояснень, розгляд справи здійснювати без участі представника АТ «Ощадбанк».
Через підсистему «Електронний суд» 01.08.2025 від позивача-1 надійшли додаткові пояснення.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції прокуратури
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, та умов договору про надання мікрогранту, відповідно до якого відповідач приєднався шляхом підписання заяви про приєднання від 18.08.2022, в частині створення робочих місць та працевлаштування на них осіб, що є підставою для повернення виплачених відповідачу коштів мікрогранту у розмірі 248.902,00 грн.
Стислий виклад позиції позивача-1
Мінекономіки підтримує позов прокуратури та зазначає, що інформацію про порушення ФОП Шведовим Г.О. умов договору мікрогранту Мінекономіки отримало з запиту прокуратури від 01.04.2025 №53-2009ВИХ-25 щодо стягнення 248.902,00 грн у зв'язку з невиконанням умов договору від 18.08.2022, укладеного з ДЦЗ, АТ «Ощадбанк» і Шведовим.
Кошти були перераховані 04.10.2022. Однак відповідач не створив 2 робочі місця у встановлений шестимісячний строк, як того вимагає пункт 20 Порядку, затвердженого постановою КМУ №738 від 21.06.2022. Внаслідок цього державному бюджету завдано збитків у розмірі 248.902,00 грн.
Відповідно до ГК України та Закону про підтримку МСП, надання мікрогрантів є державною формою підтримки бізнесу. Механізм її реалізації визначено Порядком, затвердженим КМУ. ДЦЗ приймає рішення про надання мікрогрантів, а у разі порушення умов, ініціює повернення коштів.
Згідно з пунктом 20 Порядку обов'язковою умовою є створення робочих місць протягом 6 місяців з моменту зарахування коштів, і працевлаштування на строк не менше 24 місяців. У разі невиконання - сума мікрогранту повертається у повному обсязі. При цьому кошти мають бути перераховані до відповідного фонду бюджету в залежності від джерела фінансування.
У 2022 році мікрогранти виплачувались за рахунок резервного фонду держбюджету за програмою КПКВК 1201720. Умови договору були доведені до отримувача через сайт ДЦЗ, а сам договір є договором приєднання.
ФОП Шведов підписав акти перевірок №51 від 12.05.2023 та №202 від 19.10.2023 без зауважень. Вони не були оскаржені, що, згідно з практикою, свідчить про погодження з їх змістом. Це підтверджує невиконання умов договору, зокрема щодо створення робочих місць.
Отже, ФОП Шведов Г.О. не виконав обов'язкову умову договору, а тому, згідно з порядком, має повернути суму мікрогранту у повному обсязі.
Стислий виклад позиції позивача-2
Позивач пояснень по справі не надав.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Стислий виклад позиції третьої особи-1
АТ «Ощадбанк» у своїх поясненнях зазначив, що відповідно до п. 6 порядку, затвердженого постановою КМУ від 21.06.2022 № 738, мікрогранти надаються Мінекономіки через АТ «Ощадбанк» на підставі рішень Державного центру зайнятості, згідно з договором про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Центром зайнятості. На підставі подання Мінекономіки Казначейство перераховує кошти на спецрахунок в «Ощадбанку» для подальшого їх зарахування на рахунок отримувача. Аналогічно діє і Центр зайнятості, що також подає платіжні інструкції на переказ коштів.
Уповноважений банк, згідно з договором, у встановлені строки перераховує кошти на рахунки отримувачів (п. 12 порядку).
18.08.2022 ФОП Шведов Г.О. приєднався до договору про надання мікрогранту, 22.08.2022 йому було відкрито рахунок у АТ «Ощадбанк». 04.10.2022 на нього було зараховано 250.000,00 грн мікрогранту.
Відповідно до п. 5 порядку, мікрогранти можуть використовуватись, зокрема, для придбання меблів, обладнання, транспорту, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору (окрім випадків звернення стягнення).
З 03.02.2023 по 15.02.2023 ФОП Шведов використав 248.902,00 грн на обладнання, а залишок 1098 грн повернув на рахунок. 06.04.2023 рахунок було автоматично закрито через 6 місяців згідно з умовами тарифного пакета «Мікрогрант».
Таким чином, третя особа-1 зазначає, що дії АТ «Ощадбанк» відповідають вимогам чинного законодавства та не порушують прав учасників справи.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини, пов'язані з укладенням договору про надання мікрогранту, умови надання та повернення гранту, строк користування коштами та їх розмір, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення коштів мікрогранту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року № 738 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.
Керуючись Порядком № 738 AT «Ощадбанк» (далі - уповноважений банк), Міністерство економіки України (далі - Мінекономіки) та Державний центр зайнятості (далі - ДЦЗ) 01.07.2022 уклали Договір про взаємодію. Предметом Договору про взаємодію є механізм взаємодії Мінекономіки, Уповноваженого банку та ДЦЗ під час надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.
Пунктом 2.2 Договору про взаємодію передбачено, що в рамках Договору про взаємодію Мінекономіки, як розпорядник бюджетних коштів, здійснює надання мікрогрантів через Уповноважений банк на підставі рішень ДЦЗ, включених до подання про надання мікрогрантів, сформованого ДЦЗ.
Відповідно до п. 2.3 Договору про взаємодію, Уповноважений банк відкриває спеціальний рахунок для зарахування коштів на надання Мікрогрантів, призначений для подальшого перерахування коштів Уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в Уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача.
Відповідно до п. 12 Порядку, Мінекономіки на підставі подання Державного центру зайнятості подає в Казначейство подання та платіжне доручення на перерахування коштів у сумі, зазначеній у поданні, для надання мікрогранту з рахунка Мінекономіки на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до Договору про взаємодію, для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача (далі - рахунок отримувача).
Уповноважений банк в установленому порядку та строках перераховує кошти на рахунки отримувачів згідно з Договором про взаємодію.
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувача, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається Договором про взаємодію.
Після формування переліку заяв, перевірки ділової репутації та оцінки бізнес-плану уповноважений банк надсилає їх до Державного центру зайнятості в електронній формі для подальшої передачі регіональному центру зайнятості. Регіональний центр зайнятості проводить особисту співбесіду з отримувачем та надсилає результати співбесіди до Державного центру зайнятості. Державний центр зайнятості забезпечує прийняття рішень про надання мікрогрантів та інформування отримувачів про прийняте рішення відповідно до Договору про взаємодію.
Суд встановив, що ФОП Шведов Георгій Олександрович на веб-порталі державних послуг «Дія» заповнив та подав заявку щодо отримання гранту (заявка № 550SNE), до якої прикріпив бізнес-план за встановленою формою про створення контенту (програмне забезпечення, плагіни та додатки до програмного забезпечення, тощо) для виробників музичної продукції.
Після перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, уповноваженим банком, а також оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональним центром зайнятості, Державним центром зайнятості 05.08.2022 прийнято рішення №84 надати мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу у розмірі 250.000,00 грн фізичній особі-підприємцю Шведову Георгію Олександровичу.
Текст договору про надання мікрогранту, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ, розміщено на сайті ДЦЗ за покликанням https://www.dcz.gov.ua/people/micro.
Формою договору про надання мікрогранту, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969, визначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання AT «Ощадбанк» Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п. 1 розділу XIII Договору про надання мікрогранту передбачено, що умови цього договору доводяться ДЦЗ до відома отримувача шляхом оприлюднення його на сайті його тексту у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ.
У пункті 3 розділу XIII Договору про надання мікрогранту вказано, що умови цього Договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами.
Отримувач зобов'язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.
18.08.2022 між Державним центром зайнятості, AT «Ощадбанком» та ФОП Шведовим Георгієм Олександровичем було укладено договір мікрогранту в розмірі 250.000,00 грн шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні AT «Ощадбанк», який є Уповноваженим банком.
AT «Ощадбанк» в установленому порядку 04.10.2022 перерахував кошти з державного бюджету України на рахунок НОМЕР_2 ФОП Шведову Георгію Олександровичу згідно з договором про взаємодію, укладеним між Міністерством економіки України, Державним центром зайнятості та AT «ОЩАДБАНК».
Відповідно до пункту 1 Порядку № 738 джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: - фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); - державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або пуолічного права в національній та іноземній валюті. Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки, розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
За умовами пункту 21 Порядку № 738 Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначено абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
При проведенні 12.05.2023 та 19.10.2023 спеціалістами Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту ФОП Шведовим Г.О. стосовно виконання обов'язкової умови договору мікрогранту - створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці (абз.3 п.20 Порядку №738) було зафіксовано, що грантоотримувачем не створено 2 робочих місця і відповідно не працевлаштовано 2 працівників, що зафіксовано актами перевірки №51 від 12.05.2023 та №202 від 19.10.2023.
Станом на 27.05.2025 згідно даних довідника Підприємств, організацій, установ Єдиного державного реєстру соціального страхування у ФОП Шведовим Г.О. єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, сплаченого за працевлаштованих згідно з Порядком №738 працівників та єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників (ЄСВ) в рахунок погашення мікрогранту (абз.12,13,14 п.20 Порядку №738), грантоотримувачем при перевірці 12.05.2023 були надані для огляду платіжні доручення про сплату ЄСВ на суму 2.860,00 грн; при перевірці 19.10.2023. платіжні доручення про сплату 3.070,11 грн: податки, збори 210,11 грн та ЄСВ 2.860,00 грн (копії цих платіжних доручень для доручення до актів перевірки надані не були).
Також, на запит Дніпровської філії Дніпропетровського ОЦЗ листом від 05.01.2024 №671/6/04-36-19-03-33 ГУ ДПС у Дніпропетровській області по ФОП Шведову Г.О. повідомив про сплату: - єдиного податку у сумі 210,11; - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2.860,00 грн.
Згідно даних обміну із ДПС із сайту grant.dcz.gov.ua щодо сплати податків ФОП Шведовим Г.О., за період з 04.10.2022 по 27.05.2025 сплачено всього 3.597,44 грн., а саме: - податків, зборів (обов'язкових платежів) - 737,44 грн; - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 2.860,00 грн.
З пояснень третьої особи-1 вбачається, що за період з 03.02.2023 по 15.02.2023 ФОП Шведовим Г.О. за цільовим призначенням на придбання обладнання були використані кошти мікрогранту в сумі 248.902,00 грн.
Залишок коштів в сумі 1.098 грн було повернуто ФОП Шведовим Г.О. на рахунок НОМЕР_3 .
06.04.2023 рахунок мікрогранту НОМЕР_3 було закрито автоматично (через 6 місяців з моменту першого дня зарахування цільових коштів на рахунок НОМЕР_4 ), згідно умов обслуговування за тарифним пакетом «Мікрогрант».
Станом на день подання позовної заяви фізична особа - підприємець Шведов Георгій Олександрович кошти мікрогранту у сумі 248.902,00 грн. не повернув
Абзацом 7 пунктом 20 Порядку № 738 передбачено, що у разі невиконання обов'язкової умови Договору мікрогранту, зокрема не створення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та не працевлаштування на цих осіб згідно з умовами Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Для виконання визначеної абзацом третім цього пункту умови договору мікрогранту щодо працевлаштування осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов'язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку. У разі невиконання такої умови отримувач зобов'язаний не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, повернути уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, різницю між зазначеними розмірами.
Наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 21.11.2023 за № 348 визнано кошти мікрогранту в сумі 248.902,00 грн, отримані фізичною особою-підприємцем Шведовим Г.О., заборгованістю та такими, що підлягають поверненню відповідно до законодавства.
Після виявлення невиконання умов договору та Порядку № 738, Дніпропетровським обласним центром зайнятості 22.11.2023 до ФОП Шведова Г.О. направлено листа (рекомендованим, з повідомленням) про необхідність повернення коштів у сумі 248 902,00 грн.
17.06.2024 на адресу ФОП Шведова Г.О. направлено претензію №12/11-2000 (у тому числі на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про необхідність погашення суми боргу. Проте, повідомлення про необхідність добровільного повернення отриманих коштів залишилось без належного реагування з боку грантоотримувача, як і електронне повідомлення, яке надіслано на вказану у заяві електронну пошту.
Станом на час розгляду спору відповідачем самостійно кошти не повернуто.
У результаті невиконання взятих на себе зобов'язань, ФОП Шведовим Георгієм Олександровичем, державному бюджету України завдано збитків у розмірі 248.902,00 грн.
Порядком № 738 визначено, що у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку, сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
У відповідності до ст. 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Стаття 117 Конституції України передбачає, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Аналогічна норма закріплена в ст. 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання грантів бізнесу» від 21.06.2022 року №738 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (зі змінами).
Наказом Міністерства економіки України від 06 липня 2022 року № 1969, затверджено форму договору про надання мікрогранту.
Станом на дату подання позову до суду Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра керується формою договору у редакції наказу Міністерства економіки України який діяв з 14.02.2023, чинного на момент провадження діяльності Фізичної особи-підприємця Шведова Георгія Олександровича.
Враховуючи зазначене, між Державним центром зайнятості, AT «Ощадбанк» та ФОП Шведовим Георгієм Олександровичем виникли зобов'язальні правовідносини, згідно з якими ДЦЗ зобов'язався надати відповідачу мікрогрант у розмірі 250.000,00 грн AT «Ощадбанк» оплатити витрати згідно затвердженого бізнес-плану, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався виконати обов'язкову умову визначену Порядком № 738 та договором.
Згідно відповіді Міністерства економіки України від 09.04.2025 №3611-06/29389-05 вказано, що відповідно до виписки Державної казначейської служби України за 12.04.2023 на рахунок Мінекономіки повернуто уповноваженим банком залишок невикористаних коштів у сумі 1.098,00 грн наданих у 2022 році у формі мікрогранту ФОП Шведову Г.О. на створення або розвиток власного бізнесу відповідно до порядку.
Таким чином, сума коштів мікрогранту, що підлягає стягненню з отримувача має бути зменшена на 1.098,00 грн і сума до стягнення складає 248.902,00 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення прокурора до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Згідно з частиною 3 статті 16 Господарського кодексу України підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом.
За змістом статті 48 Господарського кодексу України з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення, подають підприємцям інші види допомоги.
Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною 3 статті 55 Господарського кодексу України.
Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва.
Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; технологій; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Відповідно до статей 12, 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (постанова Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738, далі - Порядок № 738), який визначає умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання у формі мікрогрантів.
Метою надання мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток вже існуючого бізнесу.
Пунктом 9 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал "Дія") після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.
Заява формується засобами Порталу "Дія" у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10, 11 цього Порядку.
Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
ФОП Шведов Георгій Олександрович на веб-порталі державних послуг «Дія» заповнив та подав заявку щодо отримання гранту (заявка № 550SNE), до якої прикріпив бізнес-план за встановленою формою про створення контенту (програмне забезпечення, плагіни та додатки до програмного забезпечення, тощо) для виробників музичної продукції.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць, залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
Так, відповідно до інформації, зазначеної в Заяві на отримання гранту на власну справу, кількість працівників, яких відповідач планував найняти - 2; фактичне місце провадження діяльності - АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 17 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15-ти робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Державним центром зайнятості 05.08.2022 прийнято рішення №84 надати мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу у розмірі 250.000,00 грн фізичній особіпідприємцю Шведову Георгію Олександровичу.
Текст договору про надання мікрогранту, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ розміщено на сайті ДЦЗ за покликанням https://www.dcz.gov.ua/people/micro.
18.08.2022 між Державним центром зайнятості, AT «Ощадбанком» та ФОП Шведовим Георгієм Олександровичем було укладено договір мікрогранту в розмірі 250.000,00 грн шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні AT «Ощадбанк», який є Уповноваженим банком.
AT «Ощадбанк» в установленому порядку 04.10.2022 перерахував кошти з державного бюджету України на рахунок НОМЕР_2 ФОП Шведову Георгію Олександровичу згідно з договором про взаємодію, укладеним між Міністерством економіки України, Державним центром зайнятості та AT «ОЩАДБАНК».
Відповідно до пункту 1 Порядку № 738 джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: - фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); - державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або пуолічного права в національній та іноземній валюті. Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки, розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
За умовами пункту 21 Порядку № 738 Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначено абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
При проведенні 12.05.2023 та 19.10.2023 спеціалістами Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту ФОП Шведовим Г.О. стосовно виконання обов'язкової умови договору мікрогранту - створення двох робочих місць та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці (абз.3 п.20 Порядку №738) було зафіксовано, що грантоотримувачем не створено 2 робочих місця і відповідно не працевлаштовано 2 працівників, що зафіксовано актами перевірки №51 від 12.05.2023 та №202 від 19.10.2023.
Станом на 27.05.2025 згідно даних довідника Підприємств, організацій, установ Єдиного державного реєстру соціального страхування у ФОП Шведовим Г.О. єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, сплаченого за працевлаштованих згідно з Порядком №738 працівників та єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників (ЄСВ) в рахунок погашення мікрогранту (абз.12,13,14 п.20 Порядку №738), грантоотримувачем при перевірці 12.05.2023 були надані для огляду платіжні доручення про сплату ЄСВ на суму 2.860,00 грн; при перевірці 19.10.2023. платіжні доручення про сплату 3.070,11 грн: податки, збори 210,11 грн та ЄСВ 2.860,00 грн (копії цих платіжних доручень для доручення до актів перевірки надані не були).
Також, на запит Дніпровської філії Дніпропетровського ОЦЗ листом від 05.01.2024 №671/6/04-36-19-03-33 ГУ ДПС у Дніпропетровській області по ФОП Шведову Г.О. повідомив про сплату: - єдиного податку у сумі 210,11; - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2.860,00 грн.
Згідно даних обміну із ДПС із сайту grant.dcz.gov.ua щодо сплати податків ФОП Шведовим Г.О., за період з 04.10.2022 по 27.05.2025 сплачено всього 3.597,44 грн., а саме: - податків, зборів (обов'язкових платежів) - 737,44 грн; - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 2.860,00 грн.
За період з 03.02.2023 по 15.02.2023 ФОП Шведовим Г.О. за цільовим призначенням на придбання обладнання були використані кошти мікрогранту в сумі 248.902 грн.
Залишок коштів в сумі 1.098 грн було повернуто ФОП Шведовим Г.О. на рахунок НОМЕР_3 .
06.04.2023 рахунок мікрогранту НОМЕР_3 було закрито автоматично (через 6 місяців з моменту першого дня зарахування цільових коштів на рахунок НОМЕР_4 ), згідно умов обслуговування за тарифним пакетом «Мікрогрант».
Судом встановлено, що Акти перевірки дотримання умов договору мікрогранту №51 від 12.05.2023 та №202 від 19.10.2023 підписані відповідачем без будь-яких зауважень (у розділі пояснення отримувача мікрогранту щодо виявлених порушень зауважен не зазначено).
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не виконано обов'язкову умову мікрогранту не працевлаштовано жодного працівника.
Абзацом 8 пункту 20 Порядку № 738 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого 6-місячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 21.11.2023 за № 348 визнано кошти мікрогранту в сумі 248.902,00 грн, отримані фізичною особою-підприємцем Шведовим Г.О., заборгованістю та такими, що підлягають поверненню відповідно до законодавства.
Після виявлення невиконання умов договору та Порядку № 738, Дніпропетровським обласним центром зайнятості 22.11.2023 до ФОП Шведова Г.О. направлено листа (рекомендованим, з повідомленням) про необхідність повернення коштів у сумі 248 902,00 грн.
17.06.2024 на адресу ФОП Шведова Г.О. направлено претензію №12/11-2000 (у тому числі на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про необхідність погашення суми боргу. Проте, повідомлення про необхідність добровільного повернення отриманих коштів залишилось без належного реагування з боку грантоотримувача, як і електронне повідомлення, яке надіслано на вказану у заяві електронну пошту.
Станом на день звернення до суду сума коштів у розмірі 248.902,00 грн відповідачем не повернута.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У той же час, відповідач викладених у позовній заяві обставин не спростував, як і не надав доказів повернення ним отриманих коштів мікрогранту.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань на виконання вимог Порядку та Договору про надання мікрогранту, що має наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту на підставі пункту 7 розділу VII Договору на отримання мікрогранту та пункту 21 Порядку.
Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 248.902,00 є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).
Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосудця (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
У п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Частинами 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність.
Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131- 1 Конституції України та ст. 23 Закону № 1697-VII.
Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.
У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору ФОП Шведовим Георгієм Олександровичем Державному бюджету України завдано збитків у розмірі 248.902,00 грн.
Не виконання умов договору про надання мікрогранту за бюджетні кошти всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Порядку №738, є прямим порушенням законності, яке підриває довіру громадян і не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави.
Означене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.
Зокрема, як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті суду: «Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права» - ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам ст. 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі «Менчинська проти Російської Федерації» 15.01.2009, суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.
За змістом установленої практики Верховного Суду прокурор не може замінювати лише належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Належним суб'єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів. Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у справі № 905/803/18, виклавши її у постанові від 26.02.2019.
Законами України про Державний бюджет України на 2023-2024 роки Мінекономіки не передбачено видатки за бюджетною програмою за КПКВК 1201720 «Надання грантів для створення або розвитку бізнесу».
З метою отримання реквізитів рахунку уповноваженого банку відповідно до абзацу 8 пункту 20 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738, Мінекономіки зверталося до АТ «Ощадбанк» листом від 04.07.2024 №2111-04/47914- 07. Відповіді не отримано.
Реєстраційний рахунок загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 1201720, відкритий Мінекономіки у 2022 році в Казначействі для виплати отримувачам мікрогрантів/грантів відповідно до постанови Кабінету Міністрів Ураїни від 21.06.2022 року №738 «Деякі питання надання грантів бізнесу» та постанови Кабінету Міністтрів України від 24.06.2022 №739 «Деякі питання надання грантів для переробних підприємств», закрито.
Тому, для перерахування (повернення) коштів, які були перераховані Мінекономіки у 2022 році на рахунок уповноваженого банку для надання мікрогранту фізичній особі-підприємцю Шведову Г.О., з метою подальшого їх перерахування до державного бюджету відповідно до умов Порядку надано реквізити реєстраційного рахунку загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 1201010 «Керівництво та управління у сфері економіки».
Ураховуючи викладене, в даному випадку Мінекономіки є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів Державного бюджету.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурор звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконного вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (Постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 917/665/20, від 07.04.2021 у справі №913/124/20, від 09.06.2021 у справі №916/1674/18).
Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра з метою вжиття самостійних заходів представницького характеру на адресу позивачів скеровані відповідні листи, проте останніми не вжито заходів щодо пред'явлення позовних заяв на захист інтересів держави.
Зокрема, надіслано запит від 01.04.2025 №53-2009вих-25 на адресу Мінекономіки щодо стану заборгованості та вжитих заходів щодо її стягнення.
У своїй відповіді 09.04.2025 вх.№3151-25 Мінекономіки не повідомило, що ним вживатимуться заходи, натомість у листі викладено реквізити рахунку на який треба повернути борг.
За таких обставин, Мінекономіки будучи обізнаним про наявність у відповідача заборгованості, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не вжив заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення з ФОП Шведова Г.О. вказаних коштів у зв'язку з допущенням заборгованості.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 року №90 «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» до внесення змін до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до абзацу 12 пункту 21 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року № 738, у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Листом від 02.04.2025 №53-2021вих-25 Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра на адресу Державного центру зайнятості направлений лист про надання інформації про вжиті заходи щодо захисту порушених інтересів держави та звернення до суду з позовом про стягнення з ФОП Шведова Георгія Олександровича на користь державного бюджету України коштів мікрогранту.
Відповідно до відповіді ДЦЗ від 28.04.2025 № 33/1122/3672-25 стороною заходи подальшого звернення до суду не вживались та у листі не зазначались.
Вказане свідчить про наявність у ДЦЗ повноважень на вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, а також про неналежний захист інтересів держави у даному випадку та необхідності їх захисту Правобережною окружною прокуратурою міста Дніпра.
Водночас, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Таким чином, прокурор звертається до суду в інтересах Мінекономіки та Державного центру зайнятості, якими не вжито заходів щодо поновлення порушених державних інтересів.
Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином прокурор підставно звернувся з даним позовом.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2.986,82 грн.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шведова Георгія Олександровича ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України в особі
МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ, ДОВКІЛЛЯ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ (01008, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2; ідентифікаційний код 37508596) 248.902,00 грн (двісті сорок вісім тисяч дев'ятсот дві грн 00 к.) заборгованості (на р/р UA958201720343120001000079547 в Державній казначейській службі України, м. Київ, код ЄДРПОУ 37508596, призначення платежу: повернення суми гранту на створення або розвиток власного бізнесу Фізичної особи-підприємця Швеця Георгія Олександровича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шведова Георгія Олександровича ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р №UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) 2.986,82 грн (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість грн 82 к.) судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк