вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"31" липня 2025 р. Cправа № 902/415/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
прокурора - Рудніцької І.В.,
представника позивача - Капліна В.І.,
представника відповідача - Грішина О.В.,
присутньої Грішиної Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій" (вул. Тараса Шевченка, б. 7, кв. 170, м. Вінниця, 21026)
про припинення права володіння гідротехнічними спорудами, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні, а також зобов'язання повернути гідротехнічні споруди,
Заступником керівника Вінницької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій" про припинення права володіння гідротехнічними спорудами, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні, а також зобов'язання повернути гідротехнічні споруди.
В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує, що набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркурій" у приватну власність гідротехнічних споруд створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у власність) землі під такими спорудами, чим грубо порушено норми Земельного та Водного кодексів України, а також інтереси держави в особі Якушинецької територіальної громади.
Ухвалою суду від 03.04.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/415/25 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 01.05.2025 об 11:00 год. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Під час підготовчого провадження, строк якого протокольною ухвалою від 20.05.2025 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, судом вжито усіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про судове провадження у справі, враховуючи повернення адресованої ТОВ "Рибне господарство "Меркурій" судової кореспонденції на адресу суду з різних підстав. Так, судом здійснено направлення ухвали суду від 21.05.2025 на адресу кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "Рибне господарство "Меркурій", а також розміщено відповідне оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк учасникам справи надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 31.07.2025, про що 10.06.2025 постановлено протокольну ухвалу.
24.06.2025 через канцелярію суду надійшла заява відповідача про визнання позову в повному обсязі.
На визначений час у судове засідання 31.07.2025 з'явилися усі учасники справи. Прокурор та представник позивача позов підтримали у повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав та обставин.
Представник відповідача зазначив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
28.08.2009 між Вінницькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій", на підставі розпорядження № 788 від 30.04.2009, укладено Договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 79,7547 га, розташованої на території Пултівецької сільської ради, з них: земельна ділянка № 1 площею 0,5783 га під господарськими будівлями та дворами та земельна ділянка № 2 площею 79,1764 га, з яких: 1,1635 га - під господарськими будівлями та дворами: 6,8610 га - під гідротехнічними спорудами: 5,6546 га-болота: 65,4973 га під водою, за рахунок земель водного фонду, які надані в постійне користування Вінницькому облрибпрому для рибогосподарських потреб.
Окрім того, відповідно до п. 2 розпорядження Вінницької РДА № 788 від 30.04.2009 Вінницькому облрибпрому припинено право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, а державний акт на право постійного користування серії Б № 001761 від 1992 року визнано таким, що втратив чинність.
01.09.2021 між Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області (Орендодавець, позивач) (враховуючи законодавчі зміни щодо власника землі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій" (Орендар, відповідач) укладено Договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (Договір), відповідно до предмету якого (п. 1 Договору) Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку в комплексі з розташованими на ній водними об'єктами площею технологічних водойм 45,6460 га та водний об'єкт (ставок) площею 19,0351 га, розташованими за межами с. Пултівці, на території Якушинецької сільської ради, Вінницького району, Вінницької області, для рибогосподарських потреб.
Відповідно до п.п. 1. п. 2 Договору об'єктом оренди за вищевказаним Договором є:
- земельна ділянка під водними об'єктами 64,6811 га: земельна ділянка під гідротехнічними спорудами 7,6772 га:
- заболочені землі - 5,6546 га;
- інші землі - 1,1635 га:
- кадастровий номер земельної ділянки - 0520685500:06:004:0001.
Згідно із п.п. 2 п. 2 Договору об'єктом оренди за вищевказаним Договором також є:
- земельна ділянка під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами - 0,5783 га:
- кадастровий номер земельної ділянки - 0520685500:06:004:0002.
Як підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер 420615803 від 01.04.2025) за період використання зазначеного водного об'єкта Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій" набуло у приватну власність комплекс гідротехнічних споруд, що розташовані на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 0520685500:06:004:0001. Так, 12.10.2017 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій" зареєстровано право приватної власності на комплекс гідротехнічних споруд, що складаються з: греблі № 1, водонапускної споруди №1/1 та водовипускної споруди № 1/2; греблі № 2 та водонапускної споруди № 2/1; греблі № 3 та водовипускної споруди № 3/1; греблі № 4, водонапускної споруди № 4/1 та водовипускної споруди № 4/2; греблі № 5 та водонапускної споруди № 5/1; греблі № 6, водопропускної споруди № 6/1, водопропускної споруди № 6/2, водонапускної споруди № 6/3, водонапускної споруди № 6/4 та водовипускної споруди № 6/5; греблі № 7, водовипускної споруди № 7/1, водовипускної споруди № 7/2, водовипускної споруди № 7/3, інженерного колодязя № 7/4, водонапускної споруди № 7/5, водонапускної споруди № 7/6, водопропускної споруди № 7/7, інженерного колодязя № 7/8, водонапускної споруди № 7/9, водопропускної споруди № 7/10, інженерного колодязя № 7/11, водонапускної споруди № 7/12, водонапускної споруди № 7/13, водонапускної споруди № 7/14, водовипускної споруди № 7/15, водовипускної споруди № 7/16, водонапускної споруди № 7/17 та водовипускної споруди № 7/18; греблі № 8, водовипускної споруди № 8/1, водонапускної споруди № 8/2; греблі № 9, водонапускної споруди № 9/1, водовипускної споруди № 9/2; греблі №10, водонапускної споруди №10/1, водовипускної споруди №10/2, греблі №11, водонапускної споруди №11/1, водовипускної споруди №11/2; греблі №12, водонапускної споруди №12/1, водовипускної споруди №12/2; греблі №13, водонапускної №13/1, водовипускної споруди №13/2; греблі №14, водонапускної споруди №14/1, водовипускної споруди №14/2; греблі №15, водонапускної споруди №15/1, водовипускної споруди №15/2; греблі №16, водонапускної споруди №16/1, водовипускної споруди №16/2; греблі №17, водонапускної споруди №17/1, водовипускної споруди №17/2; греблі №18, водонапускної споруди №18/1, водовипускної споруди №18/2; греблі №19, водонапускної споруди №19/1, водовипускної споруди №19/2; греблі №20, водонапускної споруди №20/1, водовипускної споруди №20/2; греблі №21, інженерного колодязя №21/1, водонапускної споруди №21/2, водовипускної споруди №21/3.
Підставою для державної реєстрації гідротехнічних споруд за відповідачем, як вказано в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, слугував технічний паспорт, серія та номер: 184-16-ТП, виданий 29.06.2016, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-БТІ"; довідка, серія та номер: 1311, виданий 09.10.2017, видавник: Пултівецька сільська рада Вінницького району Вінницької області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 37595549 від 17.10.2017, державний реєстратор Морозюк Наталія Анатоліївна, Літинська селищна рада Літинського району, Вінницька обл.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії довідки Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області №1311 від 09.10.2017, така довідка засвідчує місцезнаходження гідроспоруд на території Пултівецької сільської ради в межах населеного пункту за адресою с. Пултівці по вул. Заводяна, 1а Вінницького району Вінницької області.
Як вказує прокурор, проведена за ТОВ "Рибне господарство "Меркурій" вперше державна реєстрація прав на гідротехнічні споруди є незаконною, здійсненою з метою, що суперечить інтересам територіальної громади с. Якушинці. Водночас визначений законом правовий статус гідротехнічної споруди як невід'ємної частини штучної водойми (ставка) виключає можливість її набуття у приватну власність.
Наведене слугувало підставою для звернення прокурора із негаторним позовом до суду в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього, а також шляхом припинення відповідного права відповідача та зобов'язання повернути відповідне майно.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За приписами ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.
При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.
Аналогічні правові висновки сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 14.12.2021 у справі № 911/1455/19, від 21.01.2020 у справі № 910/10987/18.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Крім того, законодавством визначені подільні та неподільні речі.
Як визначено у ст. 183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Стаття 186 Цивільного кодексу України визначає, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Окрім того, ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У свою чергу, згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
З вказаних положень вбачається, що право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об'єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Також не можуть бути самостійними об'єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 26.03.2023 у справі № 910/13835/21, головна річ та приналежність - це відокремлені одна від одної різнорідні речі. Різниця між ними полягає в тому, що головна річ може бути використана за призначенням і без приналежності, а приналежність за загальним для неї призначенням без головної речі використовуватися не може. Головна річ наділена самостійним значенням, а приналежність лише виконує допоміжну роль.
Правове значення поділу речей на головну річ і приналежність полягає в тому, що приналежність наслідує долю головної речі, якщо в законі чи договорі не вказано інше. Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах тощо.
Головною визнається та річ, яка сама по собі задовольняє повну потребу особи в її господарській чи побутовій діяльності, а приналежністю вважається та річ, яка робить користування головною річчю більш зручним або ефективним і при цьому самостійно задовольняти потребу особи не може (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 922/4140/19).
Отже, при визначенні споруд, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких споруд повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені ст. 181 Цивільного кодексу України, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі.
Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 № 252, встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Відповідно до "ДСТУ 3517-97 Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять") гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Приписами Державного класифікатора будівель та споруд "ДК 018-2000", затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, визначено, що під спорудами розуміють будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
У подальшому, визначення гідротехнічних споруд закріплено в Законі України "Про аквакультуру" (набрав чинності 01.07.2013), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.
Законом України "Про аквакультуру" уведено поняття гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди).
Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про аквакультуру" (в редакції на час реєстрації майна): це об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод;
Крім того, згідно із додатком А до "ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення.", п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 №21, гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.
Тобто, незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об'єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об'єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об'єкта.
Факт розташування спірної гідротехнічної споруди на земельній ділянці водного фонду, що перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій" підтверджується Договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом від 01.09.2021 та паспортами технічних водойм.
З аналізу ст. ст. 181, 182, 186, 187 Цивільного кодексу України та Закону України "Про аквакультуру" вбачається, що гідротехнічна споруда рибогосподарської технологічної водойми (ставка), яка за своєю функцією призначена для управління сільськогосподарською діяльністю із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури, є інженерною спорудою, яка нерозривно пов'язана з водним об'єктом і земельною ділянкою, на якій вона розташована.
Тобто, окреме функціонування такої споруди як складової частини водойми неможливе без існування водного об'єкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Також згідно із положенням ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
З огляду на вищезазначені норми права, землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Тому, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.
За приписами ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству поданим/отриманим документам.
Положеннями ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.
З огляду на викладене, державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов'язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації.
Разом з тим гребля та водопропускна споруда не наділені всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов'язковому внесенню до Державного реєстру прав, а тому реєстрація права власності на гідротехнічну споруду окремо від водного об'єкта, до якого вона відноситься, не передбачена вимогами законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22.
Слід зазначити, що в ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" чітко визначено підстави для державної реєстрації права власності та інших речових прав.
Окрім того, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться виключно на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Пунктами 41, 43, 44, 52, 54, 63, 64, 65 Порядку № 1127 визначено випадки, коли для державної реєстрації права власності, поміж іншого, додатково надається технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Крім того, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 (яка діяла на момент реєстрації права власності на спірну гідроспоруду), технічний паспорт - це документ, який містить відомості щодо проведеної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, зокрема інформацію про його місцезнаходження (адресу), склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, ім'я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, щодо суб'єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт, тощо.
Таким чином, технічний паспорт не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи договір купівлі-продажу або інший правоустановчий документ на об'єкт нерухомого майна. Технічний паспорт не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю - це лише документ, який фіксує технічні дані об'єкта.
Як підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для прийняття державним реєстратором рішення (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення 37595549 від 17.10.2017) на спірну гідротехнічну споруду слугував, в тому числі, технічний паспорт 184-16-ТП від 29.06.2016, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-БТІ".
Згідно із постановою Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/30/22 факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.
Відтак, державна реєстрація права власності на гідротехнічну споруду за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій" здійснена за відсутності правовстановлюючих документів та всупереч вимогам ст.ст. 2, 3, 5, 18, 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
Згідно із п. 1-3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на дату вчинення реєстраційної дії) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.
Однак, зазначені вимоги законодавства державним реєстратором виконані не були.
Стаття 15 ЦК України гарантує кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту порушених прав є визнання правочину недійсним, а також у інший спосіб визначений законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом ст.ст. 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Так, виключно власник вправі володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Згідно із приписами ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
У ст. 391 ЦК України також передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, за змістом ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду у справах № 469/1203/15-ц (постанова від 22.05.2018) та № 504/2864/13-ц (постанова від 28.11.2018) зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду в непередбачений земельним та водним законодавством спосіб треба розцінювати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.08.2023 у справі № 911/30/22.
У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
У висновках викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц зазначено, що у випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права за приватною особою та фізичне утримання цією особою такого майна, не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.
Відтак, належним та ефективним способом захисту у даному випадку є заявлення, на підставі ст. 391 ЦК України вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності.
Крім того, відповідно до висновків сформульованих у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45), від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22 (пункт 5.27), якщо зареєстроване право власності чи інше речове право на певний об'єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об'єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб'єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також: підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об'єкт.
Оскільки, право власності на спірну гідротехнічну споруду було зареєстровано державним реєстратором за відсутності правовстановлюючих документів, спірна гідротехнічна споруда забезпечує функціонування водного об'єкта і не може існувати окремо, а право власності на неї не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки вона є складовою водного об'єкта ставка, який належить Якушинецькій сільській раді Вінницького району, то суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про припинення права володіння відповідача гідротехнічними спорудами.
Водночас, фактичне користування відповідачем комунальним майном - гідротехнічними спорудами створює перешкоди власнику - Якушинецькій територіальній громаді у здійсненні права власності таким майном, а тому такі перешкоди підлягають усуненню шляхом зобов'язання відповідача повернути гідротехнічні споруди, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0520685500:06:004:0001 загальною площею 79,1764 га та знаходяться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Пултівці (нині територія Якушинецької сільської ради), вул. Павленка, 118а.
Суд також враховує, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати па предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40 - 43)).
Критерій "законності" означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСГІЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").
Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.
Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини, пов'язані з реєстрацією права власності на гідротехнічну споруду, становить суспільний, публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) вчиненої державної реєстрації, на підставі якого гідротехнічна споруда перейшла у власність, такому суспільному інтересу не відповідає.
Отже, з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Так, усунення перешкод територіальній громаді в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області щодо користування та розпорядження гідротехнічними спорудами, які є невідривно пов'язаними із належною їй земельною ділянкою водного фонду, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів. Водночас в даному випадку суспільний інтерес однозначно переважає над приватно-правовим інтересом окремого суб'єкта господарювання (відповідача).
Визначаючись щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району, суд враховує таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначила, що сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з цим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці європейського суду з прав людини.
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зазначено зокрема про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З метою здійснення представництва інтересів держави у суді Вінницькою обласною прокуратурою у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено Якушинецьку сільську раду Вінницького району про намір звернутися із відповідним позовом до суду (лист вих. №50/4389вих-25 від 24.03.2025).
Такому повідомленню передувало звернення Вінницької обласної прокуратури на отримання інформації з метою з'ясування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.
Листом вих. №б/н від 31.01.2025 Якушинецька сільська рада повідомила про відсутність наміру звертатися до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації права ТОВ "Рибне господарство "Меркурій" на гідротехнічні споруди.
Суд враховує, що обставини бездіяльності компетентного органу є предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин, про що також зазначено у пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Водночас протягом розгляду даної справи Якушинецька сільська рада не заперечила щодо здійснення представництва інтересів держави у даному спорі прокурором та не повідомила про намір самостійно звернутися з позовом до суду.
Отже, наявні підстави вважати, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Також суд зазначає, що після набрання чинності Законом України від 28.04.2021 № 1423-ХІ "Про внесення законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" розпорядження землями водного фонду за межами населених пунктів державної форми власності перейшли до органів місцевого самоврядування та вважаються комунальною власністю. Відповідно на даний час розпоряджається такою категорією земель і здійснює передачу на умовах оренди землі з водним об'єктом на них, як в межах, так і за межами населеного пункту, орган місцевого самоврядування.
Враховуючи, що земельна ділянка, на якій знаходиться водний об'єкт перебуває у комунальній власності, водний об'єкт є власністю Якушинецької сільської ради, а гідротехнічна споруда є приналежною, нероздільною річчю вищевказаної водойми, тому Заступником керівника Вінницької окружної прокуратури правомірно визначено Якушинецьку сільську раду позивачем у даній справі.
Зважаючи, що відповідач позов визнає у повному обсязі, суд враховує такі приписи процесуального законодавства.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки про повне визнання позову в порядку ст. 46 ГПК України заявлено у поданій заяві за підписом керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій" Грішина Олега Валентиновича, право якого на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено в силу посадового становища, що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст. 75 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з вищенаведених мотивів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
В даному випадку відповідачем позов визнаний до початку розгляду справи по суті, тому прокурору підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, а саме в сумі 4542 грн на підставі ухвали суду, в решті витрати на сплату судового збору в сумі 4542 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 183, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "Меркурій" (код ЄДРПОУ 35111463) гідротехнічними спорудами, що складаються з: греблі № 1, водонапускної споруди №1/1 та водовипускної споруди № 1/2; греблі № 2 та водонапускної споруди № 2/1; греблі № 3 та водовипускної споруди № 3/1; греблі № 4, водонапускної споруди № 4/1 та водовипускної споруди № 4/2; греблі № 5 та водонапускної споруди № 5/1; греблі № 6, водопропускної споруди № 6/1, водопропускної споруди № 6/2, водонапускної споруди № 6/3, водонапускної споруди № 6/4 та водовипускної споруди № 6/5; греблі № 7, водовипускної споруди № 7/1, водовипускної споруди № 7/2, водовипускної споруди № 7/3, інженерного колодязя № 7/4, водонапускної споруди № 7/5, водонапускної споруди № 7/6, водопропускної споруди № 7/7, інженерного колодязя № 7/8, водонапускної споруди № 7/9, водопропускної споруди № 7/10, інженерного колодязя № 7/11, водонапускної споруди № 7/12, водонапускної споруди № 7/13, водонапускної споруди № 7/14, водовипускної споруди № 7/15, водовипускної споруди № 7/16, водонапускної споруди № 7/17 та водовипускної споруди № 7/18; греблі № 8, водовипускної споруди № 8/1, водонапускної споруди № 8/2; греблі № 9, водонапускної споруди № 9/1, водовипускної споруди № 9/2; греблі №10, водонапускної споруди №10/1, водовипускної споруди №10/2, греблі №11, водонапускної споруди №11/1, водовипускної споруди №11/2; греблі №12, водонапускної споруди №12/1, водовипускної споруди №12/2; греблі №13, водонапускної №13/1, водовипускної споруди №13/2; греблі №14, водонапускної споруди №14/1, водовипускної споруди №14/2; греблі №15, водонапускної споруди №15/1, водовипускної споруди №15/2; греблі №16, водонапускної споруди №16/1, водовипускної споруди №16/2; греблі №17, водонапускної споруди №17/1, водовипускної споруди №17/2; греблі №18, водонапускної споруди №18/1, водовипускної споруди №18/2; греблі №19, водонапускної споруди №19/1, водовипускної споруди №19/2; греблі №20, водонапускної споруди №20/1, водовипускної споруди №20/2; греблі №21, інженерного колодязя №21/1, водонапускної споруди №21/2, водовипускної споруди №21/3, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0520685500:06:004:0001 загальною площею 79,1764 га та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1380150305206).
3. Усунути перешкоди у здійсненні державою в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04330021) права користування та розпорядження гідротехнічними спорудами, що складаються з: греблі № 1, водонапускної споруди №1/1 та водовипускної споруди № 1/2; греблі № 2 та водонапускної споруди № 2/1; греблі № 3 та водовипускної споруди № 3/1; греблі № 4, водонапускної споруди № 4/1 та водовипускної споруди № 4/2; греблі № 5 та водонапускної споруди № 5/1; греблі № 6, водопропускної споруди № 6/1, водопропускної споруди № 6/2, водонапускної споруди № 6/3, водонапускної споруди № 6/4 та водовипускної споруди № 6/5; греблі № 7, водовипускної споруди № 7/1, водовипускної споруди № 7/2, водовипускної споруди № 7/3, інженерного колодязя № 7/4, водонапускної споруди № 7/5, водонапускної споруди № 7/6, водопропускної споруди № 7/7, інженерного колодязя № 7/8, водонапускної споруди № 7/9, водопропускної споруди № 7/10, інженерного колодязя № 7/11, водонапускної споруди № 7/12, водонапускної споруди № 7/13, водонапускної споруди № 7/14, водовипускної споруди № 7/15, водовипускної споруди № 7/16, водонапускної споруди № 7/17 та водовипускної споруди № 7/18; греблі № 8, водовипускної споруди № 8/1, водонапускної споруди № 8/2; греблі № 9, водонапускної споруди № 9/1, водовипускної споруди № 9/2; греблі №10, водонапускної споруди №10/1, водовипускної споруди №10/2, греблі №11, водонапускної споруди №11/1, водовипускної споруди №11/2; греблі №12, водонапускної споруди №12/1, водовипускної споруди №12/2; греблі №13, водонапускної №13/1, водовипускної споруди №13/2; греблі №14, водонапускної споруди №14/1, водовипускної споруди №14/2; греблі №15, водонапускної споруди №15/1, водовипускної споруди №15/2; греблі №16, водонапускної споруди №16/1, водовипускної споруди №16/2; греблі №17, водонапускної споруди №17/1, водовипускної споруди №17/2; греблі №18, водонапускної споруди №18/1, водовипускної споруди №18/2; греблі №19, водонапускної споруди №19/1, водовипускної споруди №19/2; греблі №20, водонапускної споруди №20/1, водовипускної споруди №20/2; греблі №21, інженерного колодязя №21/1, водонапускної споруди №21/2, водовипускної споруди №21/3, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0520685500:06:004:0001 загальною площею 79,1764 га та знаходяться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Пултівці (нині територія Якушинецької сільської ради), вул. Павленка, 118а (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1380150305206), шляхом скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (код ЄДРПОУ 35111463) на них із закриттям розділу 22852422 від 12.10.2017 та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна: 1380150305206.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (вул. Тараса Шевченка, б. 7, кв. 170, м. Вінниця, 21026, код ЄДРПОУ 35111463) повернути Якушинецькій територіальній громаді в особі Якушинецької сільської ради (вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код ЄДРПОУ 04330021) гідротехнічні споруди, що складаються з: греблі № 1, водонапускної споруди №1/1 та водовипускної споруди № 1/2; греблі № 2 та водонапускної споруди № 2/1; греблі № 3 та водовипускної споруди № 3/1; греблі № 4, водонапускної споруди № 4/1 та водовипускної споруди № 4/2; греблі № 5 та водонапускної споруди № 5/1; греблі № 6, водопропускної споруди № 6/1, водопропускної споруди № 6/2, водонапускної споруди № 6/3, водонапускної споруди № 6/4 та водовипускної споруди № 6/5; греблі № 7, водовипускної споруди № 7/1, водовипускної споруди № 7/2, водовипускної споруди № 7/3, інженерного колодязя № 7/4, водонапускної споруди № 7/5, водонапускної споруди № 7/6, водопропускної споруди № 7/7, інженерного колодязя № 7/8, водонапускної споруди № 7/9, водопропускної споруди № 7/10, інженерного колодязя № 7/11, водонапускної споруди № 7/12, водонапускної споруди № 7/13, водонапускної споруди № 7/14, водовипускної споруди № 7/15, водовипускної споруди № 7/16, водонапускної споруди № 7/17 та водовипускної споруди № 7/18; греблі № 8, водовипускної споруди № 8/1, водонапускної споруди № 8/2; греблі № 9, водонапускної споруди № 9/1, водовипускної споруди № 9/2; греблі №10, водонапускної споруди №10/1, водовипускної споруди №10/2, греблі №11, водонапускної споруди №11/1, водовипускної споруди №11/2; греблі №12, водонапускної споруди №12/1, водовипускної споруди №12/2; греблі №13, водонапускної №13/1, водовипускної споруди №13/2; греблі №14, водонапускної споруди №14/1, водовипускної споруди №14/2; греблі №15, водонапускної споруди №15/1, водовипускної споруди №15/2; греблі №16, водонапускної споруди №16/1, водовипускної споруди №16/2; греблі №17, водонапускної споруди №17/1, водовипускної споруди №17/2; греблі №18, водонапускної споруди №18/1, водовипускної споруди №18/2; греблі №19, водонапускної споруди №19/1, водовипускної споруди №19/2; греблі №20, водонапускної споруди №20/1, водовипускної споруди №20/2; греблі №21, інженерного колодязя №21/1, водонапускної споруди №21/2, водовипускної споруди №21/3, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 0520685500:06:004:0001 загальною площею 79,1764 га та знаходяться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Пултівці (нині територія Якушинецької сільської ради), вул. Павленка, 118а.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" (вул. Тараса Шевченка, б. 7, кв. 170, м. Вінниця, 21026, код ЄДРПОУ 35111463) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA 568201720343110002000003988) 4542 грн - витрат на сплату судового збору.
6. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи та Вінницькій обласній прокуратурі до Електронних кабінетів ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.
Повне рішення складено 07 серпня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу - вул. Павленка, 118, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, 23262.