06.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/339/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Петрушкевич О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Система Груп"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025р.
(суддя Дупляк С.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 20.03.2025р. )
у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Дніпроінвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Система Груп"
про стягнення грошових коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь Дніпроінвест" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Система Груп" 619411,88 грн, з яких: 382600,08 грн основної заборгованості, 101237,01 грн пені, 28.321,64 грн. трьох процентів річних, 107253,15 інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №1607-1 купівлі-продажу щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Система Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Дніпроінвест" 382 600,08 грн. основної заборгованості, 100844,47 грн. пені, 28280,41 грн. трьох процентів річних, 107253,15 грн. інфляційних втрат, 9284,67 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення пені у розмірі 392,54 грн. та трьох процентів річних у розмірі 41,23 грн.) відмовлено. У задоволенні клопотання Відповідача про розстрочення виконання судового рішення відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ Система Груп" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025р. у справі № 904/339/25.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції надаючи перевагу доводам Позивача, не врахував доводи Відповідача щодо наявності усних домовленостей, передбачених договором стосовно неоплати пені.
За доводами скарги, суд не надав оцінки клопотанням Відповідача про надання додаткового часу для підготовки заперечення на відповідь на відзив і долучення доказів, що підтверджують наявність усної домовленості та про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника і ухвалив рішення без його участі.
Крім того Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував статус ВПО працівників, які релокейтили підприємство з тимчасово окупованої території та є платниками податків, а також надав перевагу обставинам форс-мажору, на які послався Позивач, не врахувавши ці ж обставини для Відповідача у якості форс-мажору, що спричинив зменшення його виробничих можливостей.
Апелянт вказує, що Позивачем не наведено жодної обставини, що свідчить про його тяжкий стан, при цьому заявлена пеня є додатковим фінансовим тягарем для Відповідача.
Також у скарзі йдеться про безпідставну відмову у розстроченні виконання рішення суду, яке могло б задовольнити обидві сторони, при цьому не припинило б їх діяльність та не обмежило можливості.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Мороз В.Ф..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/339/25.
Матеріали справи №904/339/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 06.08.2025.
Ухвалою від 23.07.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Система Груп" та призначено судове засідання за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
06.08.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Мороза В.Ф. - члена колегії суддів, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача - Кощеєва І.М., суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
Ухвалою від 06.08.2025 справу прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів.
У судовому засіданні 06.08.2025 представник Відповідача надав пояснення у справі.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився
Беручи до уваги, що неявка Позивача належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні 06.08.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи
16.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Дніпроінвест" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Система Груп" (покупцем) був укладений договір №1607-1 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується відпустити, а покупець прийняти й оплатити на умовах, викладених в договорі, продукцію, іменовану далі по тексту продукція, асортимент, кількість і ціна якої вказані в рахунку-фактурі (специфікації).
Ціна на продукцію є договірною ціною між продавцем і покупцем, з урахуванням ПДВ, і вказується в рахунку-фактурі (п. 3.1. договору).
Ціну договору складає сума всіх видаткових накладних, що підписані представниками обох сторін, та відповідно до яких здійснюється поставка продукції (п. 3.2. договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що продавець відпускає покупцеві продукцію на умовах «ЕХW» - склад продавця або DDР (пункт поставки - відповідно до замовлення покупця) (відповідно до правил міжнародної торгівлі Інкотсрмс-2010), або на інших умовах, визначених специфікацією. У випадку поставки продукції продавцем на умовах DDР поставка здійснюється силами та за рахунок продавця.
Відповідно до п.п.5.1 - 5.3 Договору приймання продукції по кількості та якості провадиться покупцем безпосередньо при її відпуску на складі продавця, якщо інше не передбачено умовами специфікації (п. 5.1.).
Датою приймання продукції, є дата, зазначена у видатковій накладній про одержання продукції, підписана уповноваженими представниками сторін (п. 5.2.).
Приймання продукції покупцем за якістю та кількістю здійснюється згідно вимог "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (№ П-6) та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю» (№ П-7) затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР (п. 5.3.).
За умовами п.п.6.1 - 6.4 розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України (гривня) у безготівковій грошовій формі (п. 6.1.).
Оплата всієї вартості продукції, зазначеної в рахунку, здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати (п. 6.2).
Датою оплати вартості продукції вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 6.3.).
Сторони залишають за собою право протягом 2-х (двох) тижнів місяця, наступного за звітним, зробити звірення взаєморозрахунків дебіторської (кредиторської) заборгованості за результатами виконання даного договору, якщо такі мали місце (п. 6.4.).
Згідно з п. 8.2 Договору у разі несвоєчасної оплати вартості продукції, покупець повинен сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день затримки.
Пеня може не нараховуватись та не сплачуватись за усною домовленістю сторін.
У п.10.1 Договору сторонами узгоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань .
Позивачем на виконання умов договору поставлена продукція.
Поставка товару Відповідачу у січні 2022 року на загальну суму 169047,49 грн підтверджується:
- видатковою накладною №2701/1 від 27.01.2022 на загальну суму 169.047,49 грн (підписана та скріплена печаткою обох сторін);
- рахунком-фактурою №2701/10 від 27.01.2022 на загальну суму 169047,49 грн;
- довіреністю №8 від 27.01.2022 на отримання товару.
Платіжними інструкціями на загальну суму 73000,00 грн №596 від 13.09.2022 на суму 50000,00 грн та №650 від 19.10.2022 на суму 23.000,00 грн, Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар. Заборгованість Відповідача за даною поставкою складає 96047,49 грн.
Поставка товару у листопаді 2022 року на загальну суму 610672,55 грн підтверджується:
- видатковою накладною №1811/1 від 18.11.2022 на загальну суму 610672,55 грн (підписана та скріплена печаткою обох сторін);
- рахунком-фактурою №1711/1 від 17.11.2022 на загальну суму 610.672,55 грн;
- товарно-транспортною накладною №1811/1 від 18.11.2022 на загальну суму 610.672,55 грн;
- довіреністю №22 від 31.10.2022 на отримання товару.
Платіжними інструкціями на загальну суму 324119,96 грн (№728 від 21.11.2022 на суму 280000,00 грн, №106 від 24.02.2023 на суму 24119,96 грн та №146 від 28.02.2023 на суму 20000,00 грн), Відповідачем було частково сплачено за отриманий товар. Заборгованість Відповідача за даною поставкою складає 286552,59 грн.
Отже, за підрахунками Позивача, загальний розмір заборгованості складає 382600,08 грн.
З огляду на невиконанням Відповідачем умов договору у частині оплати поставленого товару у вказаному вище розмірі, Позивачем нараховані 101237,01 грн пені, 28.321,64 грн. трьох процентів річних та 107253,15 інфляційних втрат.
Неоплата вказаних сум боргу, річних, інфляційних втрат та пені слугувало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За результатами розгляду цього позову місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішенняё яке обґрунтовано відсутністю доказів погашення заборгованості Відповідачем та, у зв'язку з цим, наявністю підстав для стягнення пені, річних та інфляційних втрат. Одночасно частково задовольняючи позов у частині річних та пені, суд зазначив про помилки у розрахунках Позивача.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Щодо досліджуваної справи, то обставини виконання Позивачем зобов'язань за договором з поставки продукції підтверджуються матеріалами справи. Доказів у спростування цих обставин Відповідачем не надано, як і не надано доказів оплати товару у повному обсязі.
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме неналежне виконання Відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу №1607-1 від 16.07.2021 у частині повної та своєчасної оплати відпущеної за цим договором продукції та ненадання ним доказів, які б спростовували дане порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 382 600,08 грн.
Крім того, відповідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даній справі, з огляду на встановлений факт прострочення ТОВ"НВФ Система Груп" виконання основного грошового зобов'язання, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги ТОВ"Сталь Дніпроінвест" про стягнення з товариства інфляційних втрат у сумі 107253,15грн., а також пені та 3% річних .
Одночасно, апеляційний суд погоджується з перерахунком судом першої інстанції сум річних та пені з підстав, наведених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим з Відповідача підлягають стягненню 100844,47 грн. пені та 28280,41 грн. трьох процентів річних.
При цьому заперечення щодо такого перерахунку сторонами не наведені.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням у повному обсязі, Апелянт не наводить доводів неправомірності стягнення з нього основного боргу.
Стосовно доводів скарги про існування домовленості сторін щодо ненарахування пені, то враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження такої домовленості, ці доводи мають декларативний характер.
Разом з тим, посилання Апелянта на ненадання судом оцінки клопотанням Відповідача про надання додаткового часу для підготовки заперечення на відповідь на відзив і долучення доказів, що підтверджують наявність усної домовленості та про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника, не мають під собою підґрунтя.
Так, ухвалою суду від 05.03.2025 судом було відкладено розгляд справи за клопотанням Відповідача. При цьому, одночасно, суд врахував наявність клопотання останнього про надання додаткового часу для збирання доказів.
Між тим Відповідачем, на підтвердження своєї позиції, так і не були надані суду відповідні документи, докази неможливості їх подання у справі відсутні.
Також необхідно враховувати, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі нез'явлення у засідання суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У даному випадку, відмовляючи у задоволенні повторного клопотання про відкладення, суд першої інстанції встановив, що наявні у матеріалах справи докази є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, Відповідачем було надано письмовий відзив на позовну заяву, тому зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників Відповідача, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Крім того, колегія суддів погоджується і з відмовою місцевим господарським судом у задоволенні клопотань Відповідача про зменшення розміру пені, річних та інфляційних втрат на 90%, а також про розстрочення виконання рішення з підстав, наведених в оскаржуваному рішенні.
Зокрема, щодо пені, то судом першої інстанції не була встановлена надмірність штрафних санкцій (пеня складає лише 26,46% від суми основної заборгованості).
При цьому зважаючи на те, що Відповідач не надав суду належних доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні такого зменшення.
Слід зазначити, що за приписами ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Стосовно доводів про неврахування судом першої інстанції існування підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат апеляційний суд враховує таке.
З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, у виключних випадках, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Між тим, у даній справі, як було правильно встановлено місцевим господарським судом, сторонами не встановлювався інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, ніж встановлено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме у розмірі 3% річних. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні з сумою боргу, тому суд не вбачав підстав для зменшення їх розміру.
Разом з тим, зменшення інфляційних втрат чинним законодавством України не передбачено взагалі.
Відмовляючи у розстроченні виконання рішення суд послався на недоведення Відповідачем винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання такої розстрочки, а також на те, що Відповідачем не обґрунтовано підстав та обставин, які зміняться чи настануть через шість місяців та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду.
Посилання Скаржника на неврахування судом існування форс-мажорних обставин для Відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 року у справі №922/2475/21.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У цій справі, Відповідачем не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов'язань за спірним договором. При цьому фінансове становище Відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, у ході якої Відповідач мав планувати свої видатки на погашення заборгованості, оскільки був обізнаний про строк настання її погашення та про наслідки неналежного виконання умов договору.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
У даній справі, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Система Груп" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2025р. у справі №904/339/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 07.08.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін