06.08.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1760/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС»: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ»
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 р.
( суддя Азізбекян Т.А., м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 19.05.2025 р. )
прийняту за результатами розгляду заяви
Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ»
про звернення стягнення на грошові кошти,
які належить особі, яка має заборгованість перед Боржником
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ»,
м. Запоріжжя
до
Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ»,
смт. Більмак
про стягнення 3 267 618,46 грн.
інша особа, яка має заборгованість перед Боржником:
Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС»,
м. Запоріжжя
1. Короткий зміст позовних вимог.
02.04.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» про звернення стягнення на майно грошові кошти, яке належить особі, яка має заборгованість перед Боржником, в якій Заявник, в порядку ст. 336 ГПК України, просить суд звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС», яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» в розмірі 990 084,96 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1760/24.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 р. у справі № 908/1760/24 у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» про звернення стягнення на грошові кошти, які належить особі, яка має заборгованість перед Боржником відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ», через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 р. у справі № 908/1760/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» та звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС», яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ», в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1760/24.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що: Апелянтом не надано жодних доказів, які б свідчили про безспірність заборгованості, яку просить стягнути Апелянт; відсудні судові рішення про підтвердження існування заборгованості; фактично не вичерпані всі заходи та методи щодо виконання судового рішення ( наказу ) як зі сторони позивача, так і зі сторони приватного виконавця.
Водночас, на думку Скаржника, суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 336 ГПК України, ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та не врахував висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 13.08.2021 р. у справі № 910/20504/16 та від 06.10.2020 р. у справі № 905/183/18.
При цьому, Скаржник зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що Боржник, перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМСЕРВІС" в якості попередньої оплати за товар кошти, що підтверджується банківською випискою по рахунку Боржника та платіжними інструкціями. Наведені обставини особою, яка має заборгованість перед Боржником не заперечуються, жодних доказів зворотнього чи заперечень останній не надав. У свою чергу, товар за вказаним вже Договором, оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» ( далі - Боржник ) на умовах попередньої оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХІМСЕРВІС» ( далі особа, яка має заборгованість перед Боржником ) не поставлено.
Скаржник наголошує на тому, що договір поставки, на підставі якого виникла заборгованість є чинним та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Апелянтом було надано в якості доказів існування такої заборгованності платіжні інструкції, банківські виписки, рахунки, договір та вимоги про його виконання з доказами направлення.
Скаржник вважає беззаперечним факт того, що Боржником на виконання умов договору було перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати за товар. В свою чергу, ТОВ "АГРОХІМСЕРВІС" відповідно до умов договору не поставив товар на суму попередньої оплати. Таким чином, ТОВ "АГРОХІМСЕРВІС" повинно було повернути суму попередньої оплати, проте свій обов'язок не виконало та грошові кошти не повернуло. Враховуючи зазначене, заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належить особі, яка має заборгованість перед Боржником є обгрунтованими і підлягає задоволенню повністю.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
ТОВ «Агроюніком» не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надало суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
ТОВ «Агрохімсервіс» у письмових поясненнях вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є незаконними та необґрунтованими. Так, ТОВ «Агрохімсервіс» не визнає та заперечує існування заборгованості перед ТОВ «Агроюніком», про яку йдеться в заяві ТОВ «Інагротех».
Товариство зазначає, що ТОВ «Агроюніком», (адреса місцезнаходження 71001, Запорізька обл., Більмацький р-н, смт. Більмак, вул. Леніна, буд. 22, кв. 21) від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в 2022 р. знаходиться на тимчасово окупованій території Запорізької області, не релоковане на підконтрольну територію України, не подає звітність, не здійснює господарську діяльність, не виконує господарські зобов'язання перед банківськими установами на території України ( справа № 908/46/24 ). Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в 2022 р. посадові особи ТОВ «Агроюніком» не виходили на зв'язок та не звертались до ТОВ «Агрохімсервіс». В лютому 2024 р. до ТОВ «Агрохімсервіс» звернулося нібито від імені ТОВ «Агроюніком» та ще трьох юридичних осіб, що залишились на окупованій території - громадянин ОСОБА_1 ( бенефіціарний власник ТОВ «Інагротех» ). Розгляд цих звернень був зупинений на етапі з'ясування повноважень Порвіна Є. В. на право діяти від ТОВ «Агроюніком», повноваження підтверджені не були. «Вимоги» про сплату заборгованості від ТОВ «Агроюніком», представлені Заявником та наявні в матеріалах справи, підписані саме Порвіним Є.В.. Заявник ТОВ «Інагротех» в своїй заяві обґрунтовує наявність заборгованості ТОВ «Агрохімсервіс» перед ТОВ «Агроюніком» «платіжними інструкціями, рахунками на оплату, банківськими виписками, податковими накладними». Ці докази можуть лише опосередковано свідчити про існування відносин з постачання товарів в 2021 р. між ТОВ «Агрохімсервіс» як Постачальником та ТОВ «Агроюніком» як Покупцем, і відповідно, про грошові зобов'язання ТОВ «Агроюніком» перед ТОВ «Агрохімсервіс» за поставку товару, а не навпаки. До заяви не додається жодного договору, специфікацій, інших документів, які дали б змогу встановити зміст господарсько-правового зобов'язання, строки поставки товару, підставу, розмір, строки виникнення заборгованості, про яку стверджується, а тим більше доказів що підтверджували б безспірність заборгованості. Навіть якщо припустити, що «вимога про погашення заборгованості» подана від ТОВ «Агроюніком», то вона є одностороннім та нічим не обгрунтованим зверненням щодо сплати заборгованості, та жодним чином не свідчить про фактичне існування такої заборгованості, а тим більше про її безспірність. Вимога не містить обґрунтованого розрахунку заборгованості, не містить посилань на договір поставки чи специфікації до договору, відповідно не дає жодної змоги з'ясувати за який саме товар здійснена оплата, чи поставлений такий товар, і чи це той самий товар щодо якого заявляється заборгованість. Зокрема, номенклатура назв товару в виписках та рахунках не відповідає номенклатурі назв товару в представленій заявником «вимозі про погашення заборгованості».
Таким чином, ТОВ «Агрохімсервіс» заявляє, що не визнає та заперечує існування заборгованості перед ТОВ «Агроюніком», про яку зазначає заявник ТОВ «Інагротех». Доказів беззаперечного існування заборгованості Заявником не надано. Судові рішення про підтвердження існування заборгованості відсутні.
Враховуючи наведене, ТОВ «Агрохімсервіс» вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі, виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1760/24.
Матеріали справи № 908/1760/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2025 р. апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 р. у справі № 908/1760/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апенляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 06.08.2025 р..
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
В судовому засіданні 06.08.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
16.09.2024 р. Господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 908/1760/24 та винесено рішення суду, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ»- 1 856 400 грн 53 коп. основного боргу, 169 110 грн 46 коп. пені, 721 513 грн 28 коп. інфляції, 149 314 грн 13 коп. 3% річних, 371 280 грн 11 коп. штрафу та 19 605 грн 71 коп. судового збору.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 16.09.2024 р. у справі № 908/1760/24, яке набрало законної сили 07.11.2024 р., видано наказ від 18.11.2024 р..
02.04.2025 р. через систему “Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» про звернення стягнення на майно грошові кошти, яке належить особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій заявник, в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, просить суд звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС» ( код ЄДРПОУ 31522332 ), яке має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОЮНІКОМ» ( код ЄДРПОУ 32279871 ) в розмірі 990 084, 96 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» ( Код за ЄДРПОУ 40635925 ) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1760/24.
Заява мотивована тим, що на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича перебуває виконавче провадження №076782847, що відкрито на підставі наказу № 908/1760/24 виданого 18.11.2024 р. Господарським судом Запорізької області щодо примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1760/24. Вказаний вище наказ перебуває на виконанні, проте заборгованість залишається непогашеною. Станом на день подання заяви заборгованість становить 3 287 224, 22 грн. Як стало відомо Боржник є кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХІМСЕРВІС» ( код за ЄДРПОУ 31522332) ( особа, яка має заборгованість перед Боржником ). Заборгованість ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» перед Боржником Заявника підтверджується платіжними інструкціями, вимогою про погашення заборгованості, рахунками на оплату, банківськими виписками, податковими накладними.
Стягувачем до своєї заяви додано лист врегулювання № 2 від 05.02.2025 р., в якому Боржник звертає увагу, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЮНІКОМ» господарську діяльність не здійснює, більше того тимчасово втратило доступ до самого підприємтва та основних засобів, що залишилися за адресою 71001, смт. Більмак, Запорізька область - на даний час окупована агресором територія. Повідомив, що перед ТОВ «АГРОЮНІКОМ» наявна не погашена заборгованість ТОВ «Агрохімсервіс», що підтверджується наступними документами: вимоги ( про погашення заборгованості ), які направлені на адресу ТОВ «Агрохімсервіс» за вих. № 26/02-4 від 26.02.2024 р., вих. № 27/03-4 від 27.03.2024 р.; договір поставки № 210503 від 21.05.2021 р., який укладений між ТОВ «Агроюніком» та ТОВ «Агрохімсервіс»; докази оплаченого але не поставленого товару.
ТОВ «Агрохімсервіс» подані суду заперечення на заяву ТОВ «Інагротех», в яких не визнає та заперечує існування заборгованості перед ТОВ «Агроюніком» та зазначає, що до заяви не додається жодного договору, специфікацій, інших документів, які дали б змогу встановити зміст господарсько-правового зобов'язання, строки поставки товару, підставу, розмір, строки виникнення заборгованості, про яку стверджується, а тим більше доказів що підтверджували б безспірність заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 р. у справі № 908/1760/24 у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» про звернення стягнення на грошові кошти, які належить особі, яка має заборгованість перед боржником відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що Заявником не надано доказів, які б підтверджували, що заборгованість ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС» перед ТОВ «АГРОЮНІКОМ» в заявленому обсязі ( 990 084,96 грн ) дійсно існує, так як і не доведено, що зазначена заборгованість не оспорюється ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС». При цьому суд виходив з того, що спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням Кредитора чи Боржника до неї, а встановлюється на підставі належних доказів у справі, які в цій справі позивачем не надані.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 р. у справі № 908/1760/24, якою, зокрема, відмовлено у зверненні стягнення на грошові кошти, які належать іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Частинами 1, 4 ст. 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Предметом дослідження суду, у даному випадку, буде факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти на які Виконавець просить звернути стягнення.
Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед Боржником, Заявник, звертаючись до суду з даною заявою зазначає, що вказаний наказ перебуває на виконанні, проте заборгованість залишається непогашеною. Вказує, що йому стало відомо, що боржник ТОВ «АГРОЮНІКОМ» є кредитором ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС», що підтверджується платіжними інструкціями, вимогою про погашення заборгованості, рахунками на оплату, банківськими виписками, податковими накладними. У зв'язку із чим, стягувач має право на кошти в межах сум стягнення, які належать ТОВ "АГРОХІМСЕРВІС", яке має заборгованість перед Боржником у сумі 990 084,96 грн.
Стягувачем до своєї заяви додано лист врегулювання № 2 від 05.02.2025 р., в якому Боржник звертає увагу, що ТОВ «АГРОЮНІКОМ» господарську діяльність не здійснює, більше того тимчасово втратило доступ до самого підприємтва та основних засобів, що залишилися за адресою 71001, смт. Більмак, Запорізька область - на даний час окупована агресором територія. Повідомив, що перед ТОВ «АГРОЮНІКОМ» наявна не погашена заборгованість ТОВ «Агрохімсервіс», що підтверджується наступними документами: вимоги ( про погашення заборгованості ), які направлені на адресу ТОВ «Агрохімсервіс» за вих. № 26/02-4 від 26.02.2024 р., вих. № 27/03-4 від 27.03.2024 р.; договір поставки № 210503 від 21.05.2021 р., який укладений між ТОВ «Агроюніком» та ТОВ «Агрохімсервіс»; докази оплаченого але не поставленого товару.
Разом з тим, ТОВ «Агрохімсервіс» подані суду заперечення на заяву ТОВ «Інагротех», в яких не визнає та заперечує існування заборгованості перед ТОВ «Агроюніком» та зазначає, що до заяви не додається жодного договору, специфікацій, інших документів, які дали б змогу встановити зміст господарсько-правового зобов'язання, строки поставки товару, підставу, розмір, строки виникнення заборгованості, про яку стверджується, а тим більше доказів що підтверджували б безспірність заборгованості.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
За змістом ч. 1 ст. 77 ГПК України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19.02.2009 р. 921, зазначається, що хоча ст. 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від 12.07.1988 р., серія A, N 140, с. 29, пп. 45 - 46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Ст. 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції, ані стягувачем до матеріалів справи, ані боржником до листа про врегулювання боргу, не додається жодного договору, специфікацій, інших документів, які дали б змогу встановити зміст господарсько-правового зобов'язання, строки поставки товару, підставу, розмір, строки виникнення заборгованості, про яку йдеться. Крім того, Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про безспірність заборгованості, яку просить стягнути позивач. Самі по собі вимоги ТОВ «Агроюніком» направлені на адресу ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС», без підтвердження іншими доказами, не свідчать про безспірність заборгованості. Вимоги про погашення заборгованості», підписана від імені ТОВ «Агроюніком» Порвіним Є.В., повноваження якого діяти від імені ТОВ «Агроюніком» не підтверджені та не визнаються ТОВ «Агрохімсервіс». Також, відсудні судові рішення про підтвердження існування заборгованості.
До того ж, в матеріалах справи відсутні документи, які свідчать що в межах виконавчого провадження було застосовано усі заходи виконання рішення суду (наказу), які передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, встановивши, що аргументи Заявника щодо наявності заборгованості перед Боржником в особи, на грошові кошти якої Заявник просить звернути стягнення не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать ТОВ “АГРОХІМСЕРВІС», яке має заборгованість перед Боржником ( ТОВ “АГРОЮНІКОМ» ).
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНАГРОТЕХ» - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 р. у справі № 908/1760/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.08.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін