ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 серпня 2025 року Справа № 906/266/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - Шпортило Я.І. (в режимі відеоконференції);
відповідача - Кєєр О.С. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року (повний текст складено 05.05.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 травня 2025 року (повний текст складено 26.05.2025) у справі №906/266/25 (суддя Нестерчук С.С.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро"
про стягнення 1 220 091,58 грн заборгованості по розрахунках та пені
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025 у справі №906/266/25 позов Фізичної особи - підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро" про стягнення 1 220 091,58 грн заборгованості по розрахунках та пені, задоволено.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка - Агро" на користь Фізичної особи - підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича 823 200,78 грн - основний борг, 200 640,71 грн - пеня, 50 272,61 грн - 3% річних, 145 977,48 грн - інфляційні втрати, 14 641,10 грн - судові витрати зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.05.2025 у справі №906/266/25 заяву представника Фізичної особи-підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича (вх.№01-44/1299/25 від 05.05.2025) про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка Агро" на користь Фізичної особи-підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича 30 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Баранівка-Агро" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, ТОВ "Баранівка-Агро" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Парфенова І.М. про ухвалення додаткового рішення відмовити в повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/266/25 у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі №906/266/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Баранівка-Агро" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025. Призначено справу №906/266/25 до розгляду на 16.07.2025 об 11:15 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі №906/266/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Баранівка-Агро" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2025. Призначено справу №906/266/25 до розгляду на 16.07.2025 об 11:15 год. Вирішено скарги ТОВ "Баранівка-Агро" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2025 у справі №906/266/25 розглядати в межах одного апеляційного провадження.
Позивач у відзивах на апеляційні скарги вважає оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду законними та обгрунтованими, а тому просить залишити їх без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Розпорядженнями в.о. керівника апарату суду від 15.07.2025 №№01-05/372, 01-05/373 у зв'язку із звільненням головуючого судді Грязнова В.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/266/25.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/266/25 у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 справу №906/266/25 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 розгляд апеляційних скарг відкладено на 04.08.2025 о 12:20 год.
Розпорядженнями в.о. керівника апарату суду від 30.07.2025 №№ 01-05/516, 01-05/517 у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Павлюк І.Ю. та Розізнаної І.В. у період з 21.07.2025 по 22.08.2025 включно, призначено заміну суддів-членів колегії у справі №906/266/25.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/266/25 у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 справу №906/266/25 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційних скаргах та у відзивах на них.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 жовтня 2022 року між ФОП Парфеновим І.М. (орендар/позивач) та ТОВ "Баранівка-Агро" (суборендар/відповідач) був укладений договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №18/10/22 (далі - договір), згідно з п. 1.1.-1.3. якого орендар зобов'язувався передати у тимчасове, строкове, платне користування сільськогосподарську техніку (названа в подальшому "Сільськогосподарська техніка" та/або "Техніка"), яку суборендар приймає на визначених у цьому договорі умовах для здійснення господарської діяльності, а саме збирання врожаю сільськогосподарських культур. Найменування техніки, що передається в оренду, її кількість та характеристики зазначаються в Додатку (акті приймання-передачі) до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Сільськогосподарська техніка передається в оренду разом з екіпажем.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що приймання-передача техніки здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі та засвідчується їх підписом.
Відповідно до п. 3.1. договору, строк оренди буде визначатися сторонами в залежності від наявних площ обробітку, погодинних умов тощо та вказується в акті наданих послуг, що є невід'ємною частиною даного договору, однак не пізніше 02.11.2022 року.
Розмір орендної плати, згідно з пунктом 4 договору, визначається від площ обробітку за період оренди. Розмір оренди, порядок та строки її сплати встановлюються сторонами за актом приймання-передачі наданих послуг. Орендна плата сплачується суборендарем на банківський рахунок орендаря, у строки та розмірі, визначені згідно рахунку орендаря.
Підпунктом в) п. 6.1. договору передбачено, що суборендар зобов'язується вносити орендну плату за користування сільськогосподарською технікою на умовах та в строки, передбачені даним договором.
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до застосування до нього норм процесуального права (п. 8.2. договору).
Як вбачається з Додатку №1 до договору, а саме Акту приймання-передачі від 19 жовтня 2022 року, позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв у тимчасове, строкове, платне користування сільськогосподарську техніку з екіпажем:
- Комбайн зернозбиральний CATERPILLAR Lexion 580R, Свідоцтво про державну реєстрацію серії ЕЕ №070873, 2004 року випуску, серійний номер кузова/шасі - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , тракторист-машиніст - Семенюк Дмитро Сергійович.
- Комбайн зернозбиральний CATERPILLAR Lexion 485, Свідоцтво про державну реєстрацію серії ОМ №184420, 2001 року випуску, серійний номер кузова/шасі - НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , тракторист-машиніст - ОСОБА_1 .
Згідно з Додатком №2 до договору - Актом приймання-передачі від 02 листопада 2022 року відповідач повернув позивачу, зазначену у Додатку №1 до договору, сільськогосподарську техніку.
Актом приймання-передачі наданих послуг від 02 листопада 2022 року, сторони підтвердили, що орендарем надано послуги оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, відповідно до договору №18/10/22 від 18 жовтня 2022 року за період з 19 жовтня 2022 року по 02 листопада 2022 року. Загальна вартість послуги без ПДВ склала 408 000,00 грн., з розрахунку обробки одиниці виміру - гектар, по ціні 1 200,00 грн за одиницю, кількість одиниць (га) - 340. Суборендар зобов'язаний сплатити вказану суму коштів на розрахунковий рахунок орендаря у строк до 10 грудня 2022 року.
Згідно з Додатком №3 до договору - Актом приймання-передачі від 19 грудня 2022 року ФОП Парфенов І.М. передав, а ТОВ "Баранівка-Агро" прийняло у тимчасове, строкове, платне користування сільськогосподарську техніку з екіпажем:
- Комбайн зернозбиральний CATERPILLAR Lexion 485, Свідоцтво про державну реєстрацію серії ОМ №184420, 2001 року випуску, серійний номер кузова/шасі - НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , тракторист-машиніст - ОСОБА_1 .
Згідно з Додатком № 4 до договору - Актом приймання - передачі від 13 лютого 2023 року відповідач повернув позивачу вищезазначену у Додатку №3 до договору сільськогосподарську техніку.
Актом приймання-передачі наданих послуг від 13 лютого 2023 року, сторони підтвердили, що орендарем надано послуги оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, відповідно до договору №18/10/22 від 18 жовтня 2022 року за період з 19 грудня 2022 року по 12 лютого 2023 року. Загальна вартість послуги без ПДВ склала 415 200,78 грн, з розрахунку обробки одиниці виміру - гектар, по ціні 1 207,33 грн за одиницю, кількість одиниць (га) - 343,9. Суборендар зобов'язаний сплатити вказану суму коштів на розрахунковий рахунок орендаря у строк до 31 березня 2023 року.
Усі вищезазначені документи скріплені печатками сторін та підписані їх уповноваженими особами.
Отже, як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуг з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем на загальну суму 823 200,78 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2022 та від 13.02.2023.
Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань оплату за оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем не здійснив.
Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 823 200,78 грн.
При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 823 200,78 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст.509, 525, 526, 759, 762 ЦК України.
При цьому, доводи скаржника про те, договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №18/10/22 від 18.10.2022 між сторонами не укладався, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Твердження відповідача про те, що ні колишнім, ні чинним директором договір не підписувався, спростовуються тим, що вказаний договір містить підпис генерального директора ТОВ "Баранівка-Агро", який скріплений круглою печаткою відповідача. Той факт, що вказаний підпис не належить М.І. Семенець не доведений. В матеріалах справи відсутні відомості про визнання вказаного договору недійсним, відповідачем не спростовано вчинення спірного договору, за яким у відповідача виникли цивільні обов'язки, а лише посилання на факт не укладання (не підписання) такого договору не може бути підставою для спростування презумпції правомірності правочину.
Також слід відзначити, що як на договорі, так і на актах приймання-передачі проставлено відтиск печатки ТОВ "Баранівка-Агро", тоді як матеріали справи не містять доказів того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Відповідач не надав доказів звернення до правоохоронних органів із заявами про викрадення чи підробки його печатки. Не заявлено також спростування справжності відтиску печатки відповідача на договорі та актах приймання-передачі.
Колегія суддів зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин; особа несе повну відповідальність за законність використання її печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №911/2502/22, від 17.12.2024 у справі №911/700/24).
Наявність печатки на договорі, за умови відсутності доказів протиправності використання печатки чи доказів її втрати та/або доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що підписання такого договору відповідало волі особи, від імені якої підписано документ та проставлено печатку.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 №918/780/18, від 23.07.2019 у справі № 918/780/18, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 07.11.2019 у справі № 754/15193/16-ц, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.
У цій справі, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій, та відсутності доказів втрати печатки, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відтиск печатки ТОВ "Баранівка-Агро" на договорі суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №18/10/22 від 18.10.2022 та актах приймання-передачі є підтвердженням укладення договору та факту здійснення господарської операції - передачу в оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем та користування нею.
Відповідно до п. 9.1. договору, за невиконання чи неналежне виконання умов договору винна сторона несе відповідальність згідно даного договору та чинного законодавства.
Пунктом 9.4. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п. 9.4. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив пеню в розмірі 200 640,71 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як з'ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом про те, що нарахування позивачем до стягнення з відповідача 145 977,48 грн інфляційних втрат та 50 272,61 грн відсотків річних проведені згідно вимог чинного законодавства, на законних підставах, а тому підлягають до задоволення.
Щодо посилання відповідача на ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та можливість зменшення розміру неустойки, то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не заявляв в суді першої інстанції клопотання про зменшення штрафних санкцій, а суд вказаним обставинам не надавав правової оцінки. В той же час, в суді апеляційної інстанції відповідач не надає доказів, в тому числі щодо виконання зобов'язання щодо сплати боргу, та/або доказів підтвердження його майнового стану чи наявності інших обставин, які мають істотне значення, що в силу ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів у підтвердження обставин, які би слугували підставою для зменшення розміру неустойки. При цьому, судом враховується те, що і позивач, і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.04.2025 у справі №906/266/25 позов Фізичної особи - підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро" про стягнення 1 220 091,58 грн заборгованості по розрахунках та пені, задоволено.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка - Агро" на користь Фізичної особи - підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича 823 200,78 грн - основний борг, 200 640,71 грн - пеня, 50 272,61 грн - 3% річних, 145 977,48 грн - інфляційні втрати, 14 641,10 грн - судові витрати зі сплати судового збору.
02.05.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Житомирської області від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, в якій просить стягнути з відповідача 40 000,00 грн витрат на професійну на правову (правничу) допомогу.
09.05.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС представник відповідача - адвокат Кєєр О. С. подала заперечення на заяву про стягнення судових витрат (вх.№5980 від 09.05.2025), у яких зазначила, що заявлений розмір витрат є завищеним та необґрунтованим, оскільки справа є незначної складності та розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження. У зв'язку з цим представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні заяви повністю або зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 1 000 грн.
Місцевий господарський суд, розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частинами 1,3 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.
Як вбачається, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу до справи надано:
- договір про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 21.02.2025;
- протокол узгодження Договірної ціни (Додаток №1 до договору);
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат;
- опис послуг, що надаються адвокатским бюро;
- акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 21.02.2025.
Так, 21.02.2025 між Адвокатським бюро "Ярослава Шпортило" та ФОП Парфеновим І. М. укладено договір про надання послуг з правової (правничої) допомоги, згідно п.1.1 якого адвокатське бюро зобов'язується надавати послуги з правової (правничої) допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити такі послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Додатком до вказаного договору є протокол узгодження Договірної ціни, в якому сторони погодили перелік та ціни на послуги з правової (правничої) допомоги, зокрема за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції в межах однієї справи у відносинах, пов'язаних зі стягненням заборгованості за договорами, укладеними між клієнтом і його контрагентами, що включає проведення аналізу наданих клієнтом документів та матеріалів, підготовку, подачу позовної заяви, участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, підготовки та подача заперечення, пояснень, клопотань, заяв та інших процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта у суді визначена вартість 10% від ціни позову, але не більше 40 000 грн. Оплата послуг здійснюється незалежно від результату розгляду судової справи та не залежить від часу витраченого на надання послуг. Оплата за надані послуги здійснюється протягом п'яти робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг з правової (правничої) допомоги.
30.04.2025 між Адвокатським бюро "Ярослава Шпортило" та ФОП Парфеновим І.М. підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання послуг з правової (правничої) допомоги від 21.02.2025, згідно якого загальна вартість послуг становить 40 000 грн.
02.05.2025 ФОП Парфенов І. М. оплатив на рахунок Адвокатського бюро "Ярослава Шпортило" 40 000 грн за послуги з правової (правничої) допомоги по договору від 21.02.2025.
Доказами у справі підтверджується сплата позивачем на користь Адвокатського бюро коштів у сумі 40 000 грн: квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки ПН 119 від 02.05.2025, копія платіжної інструкції від 02.05.2025.
Вказані матеріали є належними доказами (належно оформлені) того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі Адвокатським бюро "Ярослава Шпортило", згідно відповідного договору, що в силу ст. 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу
Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому уст.627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 40 000,00 грн.
Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 40 000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (зважаючи на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи є 30 000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.
При цьому, суд першої інстанції вірно взяв до уваги характер спору, його предмет, обсяг та складність справи, кількість судових засідань, що відбулися, поведінку представника відповідача, а також процесуальну активність представника позивача.
Також судом враховано, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, яка не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; є звичайним договірним спором, а кількість процесуальних дій, що вимагали істотного правничого втручання, є обмеженою; дана справа була розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п'яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який сторона та адвокат обумовили в договорі.
Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між стороною та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на сторону не в повній сумі, про яку вона домовились з адвокатом (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 19 травня 2025 року у справі №906/266/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складений "06" серпня 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Крейбух О.Г.