ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 серпня 2025 року Справа № 906/266/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Кєєр О.С. (в режим відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року (повний текст складено 10.04.2025) у справі №906/266/25 (суддя Нестерчук С.С.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро"
про стягнення 1 220 091,58 грн заборгованості по розрахунках та пені
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.04.2025 зустрічний позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро" адвоката Кєєр О.С. до Фізичної особи-підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича про визнання недійсним Договору 18/10/22 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 18.10.2022 разом з додатками №1 від 19.10.2022, №2 від 02.11.2022, №3 від 19.12.2022, №4 від 13.02.2023; скасування акту приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2022 та акту приймання-передачі наданих послуг від 13.02.2023, залишено без розгляду. Присуджено до стягнення з представника ТОВ "Баранівка-Агро" - адвоката Кєєр Олени Сергіївни в дохід Державного бюджету України штраф у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ТОВ "Баранівка-Агро" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким справу №906/266/25 скерувати до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм процесуального права.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/266/25 у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадежння у справі №906/266/25 та призначено справу до розгляду на 02.07.2025 об 11:15 год.
Протокольною ухвалою від 02.07.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 16.07.2025 об 11:00 год.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 15.07.2025 № 01-05/371 у зв'язку із звільненням головуючого судді Грязнова В.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/266/25.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 906/266/25 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 справу №906/266/25 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.08.2025 о 12:00 год.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 30.07.2025 №01-05/515 у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Павлюк І.Ю. та Розізнаної І.В. у період з 21.07.2025 по 22.08.2025 включно, призначено заміну суддів-членів колегії у справі №906/266/25.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №906/266/25 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 справу №906/266/25 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, апеляційну скаргу в частині відмови в прийнятті зустрічного позову залишити без задоволення, а апеляційне провадження в частині застосування до представника відповідача - адвоката Кєєр О.С. заходу процесуального примусу у вигляді штрафу - закрити.
В судове засідання 04.08.2025, яке згідно ухвали апеляційного суду від 24.07.2025 мало відбутися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів з представником ФОП Парфеновим І.М. - адвокатом Шпортило Я.І., останній вийшов на зв'язок, однак був відсутній звук.
Колегія суддів, враховуючи положення ч.5 ст.197 ГПК України, якою передбачено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, про що заявника було попереджено в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 у справі №906/266/25, та зважаючи на наявність в матеріалах справи відзиву на апеляційну скаргу, в якому висвітлено позицію позивача щодо вимог та доводів апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.
Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримала вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що апляційну скаргу слід задоволити частково, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2025 року ФОП Парфенов І.М. звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Баранівка-Агро" 823200,78 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування сільськогосподарською технікою та 200 640,71 грн пені згідно укладеного договору №18/10/22 від 18.10.2022, а також 145 977,48 грн інфляційних втрат та 50 272,61 грн -3% річних.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №906/266/25. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25 березня 2025 року. Роз'яснено учасникам справи про право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - п'ять днів з дня вручення цієї ухвали. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, а для подання заперечень - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - п'ять днів з дня отримання відзиву. Роз'яснено учасникам справи, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до ГПК України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
24.03.2025 представник ТОВ "Баранівка-Агро" звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалами Господарського суду Житомирської області від 25.03.2025 у справі №906/266/25:
- відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Кєєр О.С. про поновлення процесуального строку на подання заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - залишено без розгляду.
- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Кєєр О. С. про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 31.03.2025.
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка - Агро" в дохід Державного бюджету України штраф у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028,00 грн.
- повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи по суті на 07 квітня 2025 року. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву до 31.03.2025.
31.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС представник відповідача - адвокат Кєєр О.С. подала:
- відзив на позовну заяву (вх. № 4060 від 31.03.2025)
- клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (вх. № 01-44/973/25 від 31.03.2025)
- клопотання про витребування доказів (вх. № 01-44/974/25 від 31.03.2025)
- зустрічну позовну заяву (вх. № 463/25 від 31.03.2025), в якій просить визнати недійсним Договір 18/10/22 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 18.10.2022 разом з додатками №1 від 19.10.2022, №2 від 02.11.2022, №3 від 19.12.2022, №4 від 13.02.2023; скасувати акт приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2022 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 13.02.2023.
Місцевий господарський суд, розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, прийшов до висновку про наявність правових підстав для застосування до представника відповідача заходу процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 07.04.2025 становить 3 028,00 грн на підставі ст. 135 ГПК України.
При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваній ухвалі, що подання представником відповідача (адвокатом Кєєр О.С.) зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого законом, а також клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, наводячи при цьому обставини з метою введення в оману суд, а також неявка в судове засідання, дата якого була узгоджена та повідомлена заздалегідь, свідчить про зловживання процесуальними правами з боку представника. Такі дії мають ознаки затягування розгляду справи, перешкоджають реалізації завдань господарського судочинства і порушують принцип добросовісності.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Статтею 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав та свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкод-жання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).
Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань господарського судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії, з якими закон пов'язує настання таких наслідків, при цьому її дії мають штучний характер, тобто не ґрунтуються на об'єктивних обставинах.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти умисні і несумлінні дії учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав усупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкод-жанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.
Процесуальні права надані законом особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню. Щоразу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 2 статті 43 ГПК України встановлено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 43 ГПК України).
Положеннями частини 4 статті 43 ГПК України визначено, що у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим кодексом.
Види заходів процесуального примусу визначені частиною 1 статті 132 ГПК України, а саме, заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф.
Відповідно до статті 135 ГПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Застосування заходів процесуального примусу є правом суду, яке ним реалізовується залежно від конкретних обставин справи.
При цьому, звернення з завідомо безпідставними скаргами/заявами, систематичне недотримання встановленого законом порядку подання скарг/заяв, їх форми та змісту, враховуючи статтю 43 ГПК України, може бути розцінено як зловживання процесуальними правами.
Частиною 1 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
За приписами ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші про-цесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1, 5, 8, 9 ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приписами ч.ч. 1-2 ст. 178 ГПК України встановлено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч.ч. 1, 5 ст. 180 ГПК України).
Згідно ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Отже, право на подання зустрічної позовної заяви, як і подання клопотань (в тому числі про призначення судової експертизи) та заяв є одним із прав сторони у справі, яке кореспондується з обов'язком доведення своєї позиції у спорі у суді.
Проте, воно обмежено вимогами процесуального законодавства щодо порядку їх оформлення та подання.
Як вбачається, оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що клопотання/заяви подано поза межами визначеного строку за відсутності обґрунтувань для поновлення такого строку, а також тим, що у зустрічному позові представник фактично заперечує автентичність документів, які раніше були надані самим відповідачем в іншу справу (№911/2051/24) і завірені його чинним директором, що на думку суду свідчить про створення відповідачем перешкод у розгляді справи та введення суду в оману.
Колегія суддів зазначає, що процесуальним законом встановлені процесуальні наслідки подання заяв, в тому числі і зустрічної позовної заяви, поза межами визначеного строку, зокрема, згідно ч. 6. ст. 180 ГПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
При цьому, подання клопотань/заяв поза межами встановленого строку, як і решта аргументів суду першої інстанції, зазначених у оскаржуваній ухвалі, процесуальне законодавство не відносить до зловживанням процесуальними правами відповідно до статті 43 ГПК України.
Крім того, не може бути визнано зловживанням процесуальними правами і неявка представника відповідача в судове засідоння та звернення до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, оскільки ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.03.2025 у справі №906/266/25 явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. Більше того, в резолютивній частині ухвали від 25.03.2025 суд першої інстанції роз'яснив учасникам справи, що неявка у судове засіданні будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Визнавши дії відповідача зловживанням своїми правами, суд першої інстанції належними доводами не обґрунтував, що подані клопотання/заяви спрямовані на затягування судового процесу та перешкоджають розгляду справи, тобто є такими, що в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України суперечать завданню господарського судочинства.
Відповідно до частини 5 статті 13 ГПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Як убачається із матеріалів справи, адвокат Кєєр О.С., як представник відповідача, належним чином користувалася наданими їй правами та виконувала обов'язки, передбачені ст. 42 ГПК України.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що наведені місцевим господарським судом обґрунтування обставин зловживання представником відповідача своїми процесуальними правами не є достатніми та необхідними для кваліфікації її дій за п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України, як таких, що суперечать завданню господарського судочинства, та спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, отже, не можуть бути достатніми підставами для застосування до останньої заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
Щодо зустрічної позовної заяви, то колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи з норм ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Отже, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог Господарського процесуального кодексу України щодо її подання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 ГПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Статтею 180 ГПК України встановлено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.
Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред'являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише у строк для подання відзиву. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно зі статтею 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладеного, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Одночасно слід враховувати, що процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Як вбачається з матеріалав справи, провадження у справі №906/266/25 відкрито 06.03.2025 та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. При цьому, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, а для подання заперечень - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив.
Згідно Довідки про доставку електронного листа взазану ухвалу відповідачем отримано 06.03.2025 об 20:51 год.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК україни, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, ухвала Господарського суду Житомирської області від 06.03.2025 у справі №906/266/25 є такою, що вручена відповідачу 07.03.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно із ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на вказане, визначений ст. 180 ГПК України останній день для подання зустрічного позову у справі позивачем за зустрічним позовом, виходячи зі строку, встановленого судом, є таким, що припадав на 21.03.2025 включно.
Однак, із зустрічним позовом до суду ТОВ "Баранівка-Агро" звернулося 31.03.2025, тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку.
При цьому, із заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску, ТОВ "Баранівка-Агро" не зверталося.
Колегія суддів зазначає, що можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин.
Статтею 119 ГПК України регламентовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Згідно з ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням ч.ч. 1 та 2 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Колегія суддів зазначає, що закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними, в той час як продовжити встановлений процесуальний строк суд має право також із власної ініціативи, однак у цьому разі відповідне продовження строку може мати місце лише до його закінчення.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Баранівка-Агро" до зустрічного позову заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску подано не було. Доказів звернення до суду з повідомленням про необхідність продовження строку для подання зустрічного позову матеріали справи також не містять.
Також колегія суддів зауважує, що у клопотанні про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву відповідач не вказував, що він має намір підготувати та подати зустрічний позов у цій справі, а також не зазначав про існування обставин, що перешкоджають підготовці такого зустрічного позову в установлений законодавством строк.
Зважаючи на пропуск відповідачем процесуального строку для подання зустрічного позову та відсутність відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску, суд не вбачає можливим поновити вже пропущений стороною строк.
Враховуючи, що зустрічну позовну заяву подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 180 ГПК України без клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для повернення її заявнику без розгляду на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Одночасно, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що обмеження, пов'язані із встановленням строків подачі зустрічного позову, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання розумних строків розгляду справи, що є легітимною метою. Таким чином, повернення даного зустрічного позову не є перешкодою у доступі до правосуддя або порушенням права на захист, оскільки ТОВ "Баранівка-Агро" не позбавлений можливості звернутися до суду у загальному порядку з відповідним позовом для захисту своїх прав.
При цьому, доводи відповідача про те, що судом першої інстанції ухвалою від 25.03.2025 було продовжено строк для подачі відзиву на позовну заяву до 31.03.2025, а відтак і строк для пред'явлення зустрічного позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки продовження строку для подання відзиву на позов та подальше його можливе прийняття до розгляду не ставить у пряму залежність прийняття до розгляду зустрічного позову, строк на подання якого пропущений.
Строки подання відзиву та зустрічного позову регулюються різними нормами процесуального законодавства. Продовження строку на подання відзиву, як правило, здійснюється на підставі клопотання сторони та ухвали суду, і стосується лише відзиву на позовну заяву.
Зустрічний позов, у свою чергу, має свій власний строк подання, який згідно з процесуальним законодавством, може бути обмежений певним періодом після відкриття провадження у справі.
Отже, якщо сторона хоче подати зустрічний позов після закінчення строку для його подання, вона повинна звернутися до суду із заявою про поновлення строку на подання зустрічного позову, обґрунтовуючи причини пропуску строку та надаючи відповідні докази.
Висновок, що поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву не тягне за собою автоматичну пролонгацію на той же строк відповідного строку, встановленого для подання зустрічної позовної заяви, викладено КГС ВС у постанові від 18.02.2019 у справі №922/1161/18.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвала Господарського суду Житомирської області прийнята з порушенням норм процесуального права, з огляду на що, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.04.2025 у справі №906/266/25 скасувати, прийнявши нове судове рішення, яким зустрічну позовну заяву вх. №463/25 від 31.03.2025 ТОВ "Баранівка-Агро" повернути заявнику.
Керуючись ст.ст. 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро" задоволити частково.
1. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року у справі №906/266/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
"Зустрічну позовну заяву вх. №463/25 від 31.03.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівка-Агро" до Фізичної особи - підприємця Парфенова Ігоря Миколайовича про визнання недійсним Договору №18/10/22 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 18.10.2022 разом з додатками №1 від 19.10.2022, №2 від 02.11.202, №3 від 19.12.2022, №4 від 13.02.2023; скасування акту приймання-передачі наданих послуг від 02.11.2022 та акту приймання-передачі наданих послуг від 13.02.2023 повернути заявнику."
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складений "06" серпня 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Крейбух О.Г.