21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 155/1955/24
провадження № 61-7920ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Загороднім Євгенієм Олеговичем, на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області, Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Райдуга» про визнання права на земельну частку (пай),
19 червня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (чинний на момент пред'явлення позову) розмір судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становив 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
За приписами частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) сформульовано правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Предметом позову є майнова вимога про визнання права на земельну частку (пай) розміром 2,161 в умовних кадастрових гектарах із земель запасу та/або із земель резерву (земельні ділянки з кадастровими номерами № 0720887700:00:001:0217, № 0720887700:00:001:0215) на території колишньої Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області.
Ураховуючи викладене, ціна позову в цій справі має визначатися вартістю земельної частки (паю) (середньої вартості паю відповідного розміру та території).
Проте аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову, оскільки неможливо встановити дійсну вартість спірного майна.
Таким чином, заявнику необхідно зазначити ціну позову з урахуванням дійсної ринкової вартості майна (земельної ділянки) станом на час пред'явлення позову, підтвердивши її розмір належними доказами, визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги та сплатити його в розмірі 1 % ціни позову * 200 % ставки, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду касаційної інстанції відповідний документ.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Підставою, на якій подаються касаційні скарги, ОСОБА_1 зазначає необхідність відступу від усталеної практики Верховного Суду (з огляду на специфічні обставини цієї справи) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про позовну давність (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Разом з тим доводи скарги не містять належного обґрунтування необхідності та підстав відступу від усталеної практики Верховного Суду, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування судами в цій справі норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому обов'язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) - суд не дослідив зібрані у справі докази, є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 10 лютого 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 травня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков